Право на працю осіб з інвалідністю. Групи інвалідності

Право на працю осіб з інвалідністю (ч. 1)

До міського комітету Київської профспілки енергетиків надходить багато питань, пов’язаних з особливостями праці осіб з інвалідністю: їх трудових прав, пільг, гарантій, порядку працевлаштування та оплати, обов’язків та відповідальності роботодавця щодо  працюючих осіб з інвалідністю. Ми підготували цикл матеріалів з цієї теми, який може стати в нагоді і профспілковим органам, і роботодавцям,  і особам з інвалідністю.

Правове поняття особи з інвалідністю

Одним з основних законів, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі — Закон №875), який  гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Цим же законом і визначено поняття особи з інвалідністю – це особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Статтею 17 Закон №875 встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Групи інвалідності

Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV (далі – Закон №2961) визначає, що в залежності від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія "дитина з інвалідністю", а особам у віці до 18 років з виключно високою мірою втрати здоров'я та з надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина з інвалідністю" підгрупи А.

Експертиза професійної придатності повнолітніх осіб з інвалідністю здійснюється медико-соціальними експертними комісіями (далі - МСЕК).

Висновок МСЕК з професійної придатності включається в індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю і є підставою для здійснення професійної орієнтації, професійної освіти і наступного працевлаштування з урахуванням побажань і думки особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю - для навчання).

Рішення МСЕК є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності.

З продовженням статті можна озайомитись, перейшовши за посиланням:

• Нормативи робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю
• Оформлення на роботу осіб з інвалідністю
• Гарантії для працівників-інвалідів
• Обладнання робочого місця осіб з інвалідністю
• Адаптація робочих місць для осіб з інвалідністю при різноманітних порушеннях