Київська міська професійна спілка працівників енергетики та електротехнічної промисловості
В ЄДНОСТІ НАША СИЛА!!!

Колективний трудовий спір на виробничому рівні

Колективний трудовий спір на виробничому рівні

Колективний трудовий спір на виробничому рівні

Відповідно до Закону України  «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР (далі-Закон 137) колективний трудовий спір – це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, відносно:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю.

Кодексом законів про працю (далі - КЗпП) визначено, що працівники мають право на  вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку (ч.2 ст. 2).

Залежно  від рівня, колективні трудові спори Законом 137 розподілено на 3 види:

  1. Виробничі. Сторонами є працівники/первинна профспілкова організація/ уповноважена працівниками організація (далі - працівники)  та роботодавець.
  2. Галузеві/територіальні. Сторонами є працівники однієї або кількох галузей/адміністративно-територіальних одиниць/профспілки/уповноважені найманими працівниками організації та організації роботодавців, їх об’єднання/центральні органи виконавчої влади/місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
  3. Національні. Сторонами є працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об’єднання/інші уповноважені найманими працівниками органи та всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців/Кабінет Міністрів України.

З загальною інформацією про колективні трудові спори ви може ознайомитися за посиланням: «Класифікація та порядок вирішення трудових спорів».

А в цій статті ми більш детально зупинимося  на ВИРОБНИЧОМУ рівні колективних трудових спорів.

Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства та мають бути оформлені протоколом і надіслані роботодавцю або уповноваженій ним особі (далі - роботодавець).

Разом із вимогами збори найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси.

Роботодавець після отримання вимоги, приймає рішення та доводить його до відому  найманих працівників у триденний строк з дня одержання вимог.

Якщо вирішення питання виходить за межі компетенції роботодавця, він має надіслати їх у триденний строк  (з дня одержання вимоги) власнику або до відповідного вищестоящого органу управління, який має право прийняти рішення.

Але зауважте, що термін розгляду вимог кожною з інстанцій не може перевищувати 3 днів, а загальний термін розгляду вимог і прийняття рішення не може перевищувати  30 днів з моменту одержання вимог роботодавцем до моменту отримання найманими працівниками повідомлення про прийняте рішення.

Рішення роботодавця має бути викладене обов’язково письмово і не пізніше наступного дня надіслано іншій стороні колективного трудового спору разом із соціально-економічним обґрунтуванням.

Момент, коли працівники отримали від роботодавця повідомлення про  повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог та прийняли рішення про незгоду з рішенням роботодавця, і є моментом виникнення колективного трудового спору.

Після прийняття рішення про незгоду з рішенням роботодавця, орган що представляє працівників має у триденний термін письмово проінформувати роботодавця, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства та Національну службу посередництва і примирення.

Розгляд колективного трудового спору відбувається:

І. Примирною комісією, щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту або укладення чи зміни колективного договору, угоди.

Примирна комісія на виробничому рівні утворюється за ініціативою однієї із сторін у триденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору з однакової кількості представників сторін.

На час ведення переговорів і підготовки рішення примирної комісії її членам надається вільний від роботи час. Сторони колективного трудового спору зобов’язані надавати примирній комісії інформацію, необхідну для ведення переговорів.

Колективні трудові спори мають бути розглянуті протягом 5 днів з дня створення комісії та оформлюватися протоколом, що є обов’язковим для сторін. Після прийняття рішення щодо вирішення колективного трудового спору примирна комісія припиняє свою роботу.

Примирна комісія у разі необхідності може консультуватися із сторонами колективного трудового спору, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими заінтересованими органами та залучати до свого складу незалежного посередника.

ІІ. Незалежним посередником – особою, визначеною спільним вибором сторін, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів та бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення.

ІІІ. Трудовим арбітражем, щодо виконання колективного договору, угоди чи окремих їх положень або невиконання вимог законодавства про працю здійснюється трудовим арбітражем. Також трудовим арбітражем розглядаються спори, якщо примирна комісія не прийняла рішення у визначений термін.

Трудовий арбітраж складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті колективного трудового спору. Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визначається за згодою сторін.

Голова трудового арбітражу обирається з числа його членів. Колективний трудовий спір розглядається трудовим арбітражем з обов’язковою участю представників сторін, а в разі потреби - представників інших заінтересованих органів та організацій.

Трудовий арбітраж розглядає спори протягом 10 днів (термін може бути подовжений до 20 днів) з дати його створення, рішення приймається більшістю голосів,  викладається в протоколі, який підписується всіма його членами.

Рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору є обов’язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися.

ІV. Національною службою посередництва і примирення (далі - НСПП) - постійно діючим державним органом, який створений Президентом України. Представники НСПП можуть брати  участь  у  вирішенні  колективного трудового спору на всіх його стадіях.

Рішення Національної  служби посередництва і примирення мають рекомендаційний  характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору та відповідними центральними або місцевими  органами  виконавчої  влади,  органами місцевого самоврядування.

Незалежним посередникам, членам примирних комісій та трудових арбітражів на час роботи у примирних органах  гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку, а також на них поширюються гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України для виборних профспілкових працівників, членів рад (правлінь) підприємств і рад трудових колективів.

Незалежному посереднику, члену примирної комісії і трудового арбітражу оплата праці в розмірі не менше середньомісячної заробітної плати та відшкодування витрат, пов’язаних з участю у примирній процедурі, провадяться за рахунок сторін колективного трудового спору за домовленістю, а якщо сторони не досягли згоди - в рівних частках.

Жодна із сторін колективного трудового спору не може ухилятися від участі в примирній процедурі.

Сторони колективного трудового спору, примирна комісія і трудовий арбітраж зобов’язані використати для врегулювання колективного трудового спору всі можливості, не заборонені законодавством.

Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами, причини розбіжностей з обґрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться до відома кожної із сторін колективного трудового спору. У цьому разі працівники мають право з метою виконання висунутих вимог застосовувати усі дозволені законодавством засоби.

Крайнім засобом вирішення колективного трудового спору (якщо вичерпано всі можливості для вирішення конфлікту) є страйк (більш детально на сторінці: «Порядок організації та проведення страйку»).