Простій підприємства – ст. 34 КЗпПУ

Після введення Кабінетом Міністрів України на всій території країни карантинних обмежень, багато суб’єктів господарювання, діяльність яких була пов’язана з прийомом відвідувачів, тимчасово припинили свою діяльність. Тому на період дії карантину, велика кількість роботодавців примушені внести зміни у порядок роботи (про зміни порядку роботи підприємств під час карантину ми вже писали – ТУТ, про зміни розмірів оплати праці та режиму роботи працівників - ТУТ).

Зараз ми зупинимося на найактуальнішому, в реаліях нашого сьогодення режимі – простої.

Визначення поняття простою нам дає стаття 34 Кодексу законів про працю України (далі – КЗ пП), згідно з якою, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Для простою характерною рисою є тимчасовість, тобто обмеженість певним періодом часу та наявністю певних умов та обставин.

Які ж це умови та обставини, що можуть привести до простою підприємства. Давайте на цьому зупинимося детальніше.

З тексту статті 34 КЗ пП вбачаються наступні умови:

- відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи. Такими умовами можуть бути, наприклад, відсутність замовлень, вихід з ладу обладнання, відключення електроенергії і т.п.;

- невідворотна сила. Невідворотною силою є умови, на які людина не має впливу. Наприклад погодні та кліматичні умови для багатьох сільськогосподарський підприємств є дуже важливими. Такі погодні умови як засуха, повінь, град, пожежа та інші відіграють важливу роль у здійсненні діяльності фермерськими господарствами;

- інші обставини, що ж таке ці інші обставин? На нашу думку, під цим, законодавець має на увазі форс-мажорні обставини. Визначення поняття форс-мажорних обставин наведене у ч.2 ст. 14.1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Торгово-промислова палата України засвідчує наявність форс-мажорних обставини та видає сертифікат.

Звертаємо вашу увагу на те, що, відповідно до останніх змін законодавства, карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, є форс-мажорною обставиною.

Тепер розглянемо питання, що стосується оплати праці. Порядок оплати часу простою регулюється статтею 11 3 КЗ пП. Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Час простою з вини працівника не оплачується.

Зауважте, що за період простою нарахування доплат і надбавок, які передбачені колективними договорами, не здійснюється, у зв’язку з тим, що працівники під час простою не виконують встановлену їм норму праці (лист Міністерства праці та соціальної політики від 19.09.2013 № 805/13/155-13).

Але враховуйте, що, за працівниками зберігаються  обов’язкові виплати, які напряму прив’язані до окладу. Це такі виплати як доплата за ступінь, стаж, звання і тому подібне.

Доплата до мінімальної заробітної плати під час простою, за період повного місяця, не здійснюється (роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики деяких питань оплати праці на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII).

Простій оформляється розпорядчим актом роботодавця і згода працівника на це не потрібна.

Час простою не з вини працівника оформлюється наступним чином:

1. Службова записка.

2. Акт простою у довільній формі (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи). Якщо дата закінчення простою відома, то необхідно її зазначити. Акт підписується головою профкому ППО або представником трудового колективу (якщо на підприємстві відсутня профспілкова організація).

3. Розпорядчий документ власника або уповноваженого ним органу, в якому обов’язково вказуються:

-         причини, які призвели до простою;

-         конкретна дата початку і,  якщо відомо, дата закінчення простою;

-         перелік працівників, до яких застосовується простій (можливо оголосити простій не для всіх, а лише для певного відділу або відділів);

-         порядок оплати простою;

-         порядок роботи під час простою, потреба у присутності на робочому місці.