Відпустки працюючим з ненормованим робочим днем і за шкідливі умови праці

Запитання:

Як надаються відпустки працюючим з ненормованим робочим днем і за шкідливі умови праці?

Відповідь: 

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.97р. № 1290 ”Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці” не може містити перелік посад і професій, зайнятість працівників в яких дає право на ненормований робочий день у зв’язку з тим, що регулює зовсім інші види додаткових відпусток (підкреслення та виділення курсивом автора). Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 року № 16 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 1998 р. за № 57/2497) затверджено  Порядок застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в  яких  дає  право  на щорічні   додаткові  відпустки  за  роботу  із шкідливими  і  важкими  умовами  праці  та  за особливий характер праці (з наступними змінами і доповненнями). А наказом того ж Міністерства від 31 грудня 1997 року № 383/55 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 січня 1998 р. за № 50/2490) затверджені показники та критерії умов праці, за якими надаватимуться щорічні  додаткові відпустки працівникам,   зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів. Ці нормативно-правові акти містять більш конкретні умови та критерії надання вказаних відпусток. В п. 2 ст. 8 Закону України ”Про відпустки” від 15.11.96р. № 504/96-ВР (із змінами і доповненнями, далі – Закон № 504) встановлено ще один особливий вид додаткової відпустки терміном до 7 календарних днів. Це додаткова  відпустка, яка надається працівникам з ненормованим робочим днем тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад,  робіт та професій, визначених колективним договором, угодою (далі – Рекомендації). Детальніше про це йдеться в Рекомендаціях щодо порядку  надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10.10.97р. №7 із змінами і доповненнями).Вже із тексту Закону № 504 випливає, що списки посад і професій для надання такої відпустки регулюється локальним нормативно-правовим документом підприємства, тобто колективним договором. Це ще раз підкреслює важливість наявності такого документу на підприємстві, в установі та організації (далі – підприємство). Саме в одному із додатків до колективного договору закладається список посад і професій, які дають право надавати додаткову відпустку за роботу в ненормованому режимі праці.В п. 1 вказаних вище Рекомендацій зазначається, що ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом   обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад  чи трудовим договором (п. 3 Рекомендацій). Для визначення цієї тривалості відпустки керівники структурних підрозділів підприємств надають спільній комісії сторін соціального діалогу з підготовки проекту колективного договору свої пропозиції по кожній посаді і професії з відповідним обґрунтуванням міри праці (навантаження) певних працівників.Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Але для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись (п. 2 Рекомендацій). Ще одну умову законодавства слід враховувати. Так у ст. 9 Закону № 504 встановлено, що до стажу роботи, який дає право на отримання додаткової відпустки, передбаченої ст. ст. 7 і 8 цього Закону повної тривалості включається час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини  тривалості робочого дня, встановленої  для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади. Це набуває особливого значення в період подолання наслідків ринково-економічної кризи підприємства. При цьому недопустимо повністю позбавляти працівників цих відпусток з посиланням на кризове становищепідприємства, якщо вони продовжують працювати в ненормованому режимі праці.На працівників з  ненормованим  робочим  днем  поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. У зв'язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу (п. 4 Рекомендацій).Ненормований робочий день на підприємствах незалежно від форми власності,  може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;осіб, робочий час яких за характером  роботи  поділяється  на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд (п. 5 Рекомендацій)Міністерства та інші центральні  органи  виконавчої  влади за  погодженням  з  відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні  переліки  робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем. Це найчастіше відбувається при підписанні Галузевих угод, в яких можуть передбачатися орієнтовні переліки посад і професій, зайнятість в яких надає право на додаткові відпустки за роботу в такому режимі праці. Але підприємство повинно самостійно встановити свій перелік має право його розширити у своєму додатку до колективного договору. Остаточне рішення про схвалення такого списку посад і професій приймає конференція (збори) трудового колективу при обговоренні колективного договору. Колективний договір набирає чинності з дня його підписання (в 5-тиденний термін з дня ухвалення конференцією) представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі ( ст. ст. 9, 13 Закону України ”Про колективні договори і угоди”). В будь-якому випадку список посад і професій повинен відповідати назвам, встановленим Класифікатором професій.В трудових відносинах працівників законодавством закладено нормований робочий час і ненормований робочий час, третього варіанту не дано. Таким чином, при відсутності вказаного вище списку до колективного договору підприємства роботодавець змушений буде сплачувати кожному працівнику заробітну плату у подвійному розмірі за кожну годину роботи понад нормальну тривалість робочого часу, встановлену законодавством, тобто за надурочні роботи ( ст. ст. 62, 106 КЗпП України).При визначенні яку саме додаткову відпустку необхідно надати працівнику слід пам’ятати вимоги ст. 10 Закону № 504, в якій встановлено, що щорічна додаткова відпустка передбачена ст. 7 та пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 8 цього Закону надається понад щорічну основну   відпустку  за  однією  підставою, обраною працівником. Порядок  надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України, тобто в згаданій вище постанові Уряду від 17.11.97р. № 1290 ”Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці”. Для цього в зазначених Списках проти відповідної посади чи професії слід шукати позначку для примітки «*» або «**» і брати до уваги саму примітку.Якщо за ненормований робочий день встановлена тривалість додаткової відпустки більше, ніж за роботу із шкідливими чи важкими умовами праці або за роботу з особливим характером праці, то надається відпустка більшої тривалості.