Інформаційний бюлетень Київського міськкому профспілки енергетиків від 04.08.2025
1. Зміна істотних умов праці та переведення в умовах воєнного стану
Введення воєнного стану в Україні є надзвичайним заходом, що не лише суттєво змінює зовнішньополітичну та економічну ситуацію, а й вимагає кардинальних коригувань у правовому регулюванні, зокрема в сфері трудових відносин.
Особливу роль у цьому процесі відіграє Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон), який встановлює порядок регулювання праці в умовах війни. Станом на 2025 рік вже сформовані ключові позиції Верховного Суду (далі - ВС) щодо застосування норм Закону, зокрема в контексті зміни істотних умов праці та переведення працівників під час воєнного стану, які пропонуємо розглянути.
1. Зміна істотних умов праці
Перш за все слід зазначити, що до істотних умов праці належать:
- система та розміри оплати праці;
- пільги;
- режим роботи;
- встановлення або скасування неповного робочого часу;
- суміщення професій;
- зміна розрядів і найменування посад тощо.
При цьому змінити умови праці не можна просто так, без причини. Передумовою зміни умов праці повинна бути зміна в організації виробництва й праці (наприклад, раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, впровадження передових методів, технологій тощо).
Важливо, що при зміні істотних умов праці спеціальність, кваліфікація чи посада повинні залишатися без змін.
Отже, якщо в компанії відбувається зміна в організації виробництва та праці й при цьому є необхідність змінити умови праці працівників, то в мирний час про таку зміну роботодавець повинен попередити працівників не пізніше ніж за два місяці.
Однак під час дії воєнного стану Закон дозволяє роботодавцям попереджати працівників про зміну істотних умов праці не пізніш як до запровадження таких умов. На практиці це означає, що роботодавці можуть зменшувати заробітну плату або, наприклад, встановлювати інший режим роботи, попередивши про це працівників фактично за день до таких змін.
У будь-якому випадку рекомендується доводити до відома працівника такі зміни під підпис або ж направляти засобами зв'язку з доказами відправки та доставки.
Неодноразово в роботодавців виникають питання, чи може працівник відмовитися від роботи зі зміненими умовами та як в такому випадку діяти роботодавцю?
Дійсно, працівник може не погодитися на продовження роботи зі зміненими умовами. У такому разі трудові відносини можуть бути припинені.
Так, ВС вже постановив ряд рішень на підтвердження права роботодавців не дотримуватись під час війни двомісячного терміну попередження працівників про зміну істотних умов праці, а також звільняти працівника, який відмовляється від продовження роботи зі зміненими умовами.
Наприклад, за змістом постанови ВС від 05.02.2025 року у справі № 757/22199/22-ц працівник звернувся із позовом до роботодавця про скасування наказів про зміну істотних умов праці та про звільнення. Позов був мотивований тим, що попередження відбулось не за два місяці до зміни діючих умов оплати праці, а генеральним директором підприємства було видано наказ про звільнення позивача з посади через відмову від продовження роботи в зв'язку із зміною істотних умов праці.
Судами першої та апеляційної інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суди застосували частину другу статті 3 Закону, за якою повідомлення працівника про зміну істотних умов праці під час дії воєнного стану здійснюється не пізніше як до запровадження таких умов. Відповідна правова позиція також була підтримана ВС.
Схожий правовий висновок міститься в постанові ВС від 22.05.2023 року в справі № 212/2542/22. За обставинами даної справи роботодавець на весь період дії воєнного стану скоротив працівнику робочий час до 1 години на тиждень з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу, а також змінив адресу робочого місця. Про це працівника було повідомлено за один день до впровадження змін. Однак позивач з такими умовами не погодився, внаслідок чого був звільнений у зв'язку з відмовою продовжувати роботу.
ВС підтримав позицію роботодавця та зазначив, що роботодавець мав право впроваджувати будь-які зміни в організації виробництва, які вважає за доцільне для покращення ефективності своєї діяльності - як в цілому по підприємству, так і в окремих підрозділах, або щодо окремих працівників. Крім того, ВС підтвердив, що на підприємстві дійсно відбулись зміни в організації виробництва та праці, які призвели до скорочення робочого часу працівників. Важливою обставиною стало також те, що роботодавець за день до змін істотних умов праці письмово попередив про це позивача. В результаті ВС залишив вимоги працівника без задоволення.
Що варто пам'ятати:
- зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва й праці. Якщо ж такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці;
- на час дії воєнного стану Закон надає роботодавцям право попереджати працівників про зміну істотних умов праці не пізніше як до запровадження таких змін;
- суд може визнати зміни умов праці незаконними, якщо працівника про них не повідомили або повідомили неналежним чином.
2. Особливості переведення працівників
Переведенням працівника вважається переведення:
- на іншу посаду в межах того самого підприємства;
- на роботу в інше підприємство;
- на роботу в іншу місцевість.
Важливо, що в мирний час таке переведення допускається тільки за згодою працівника.
Разом з тим на період дії воєнного стану передбачені випадки, коли роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, а саме:
- якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я;
- лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей.
У випадку такого переведення під час війни оплата праці за виконану роботу не може бути нижчою середньої заробітної плати за попередньою роботою.
Важливо, якщо переведення відбувається на територію, де тривають активні бойові дії, то в такому разі роботодавець обов'язково повинен отримати згоду працівника.
У справі № 343/761/23 роботодавець наказом визначив переведення працівника до іншої місцевості для ліквідації наслідків бойових дій, однак працівник відмовився від виконання наказу про переведення, аргументуючи це наявністю підвищеного рівня небезпеки. Надалі з урахуванням невиконання трудових обов'язків до працівника було застосовано заходи стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді звільнення.
ВС у постанові від 06.03.2025 року визначив, що судами попередніх інстанцій були визначені ґрунтовні обставини для відмови в задоволенні позову працівника, а саме: таке переведення могло мати місце без згоди працівника, така робота не була протипоказана позивачеві за станом здоров'я, а також те, що позивачу гарантувалася оплата праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою та компенсації за переїзд в іншу місцевість.
Крім того, ВС врахував, що переведення працівника на іншу роботу здійснювалося для ліквідації наслідків бойових дій у місцевості, на території якої не тривали активні бойові дії. Тому ВС підтримав позицію судів нижчих інстанцій про законність звільнення.
Що варто пам'ятати:
- у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей;
- у такому разі переведений працівник має право на оплату праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою;
- переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії, допускається лише за згодою працівника.
2. Праця під час повітряної тривоги в Україні: що потрібно знати
Якщо повітряна тривога застала на роботі – заборонено примушувати працівника залишатись на робочому місці.
Про це повідомляє Східне міжрегіональне управління ДСУ з питань праці.
Роботодавець не має права вимагати працювати в умовах, небезпечних для життя чи здоров’я, тобто під час повітряної тривоги.
Працівник може відмовитись виконувати роботу.
Чи має бути укриття на підприємстві
Не обов’язково, але роботодавець зобов’язаний мати план дій у надзвичайних ситуаціях і дбати про безпеку працівників та відвідувачів.
Чи може відсутність під час повітряної тривоги бути прогулом
Це поважна причина, якщо:
- вдсутність збігається з тривогою (+дорога);
- працівник попередив керівника, якщо така можливість була;
- немає укриття, де можна працювати.
Оплата робочого часу, проведеного в укритті
Якщо роботу виконувати неможливо – оформлюється простій, оплата – менше 2/3 окладу.
Якщо роботу можна виконувати в укритті – простій не оформлюється, зарплата виплачується в повному обсязі.
Відповідальність роботодавця
Прямої відповідальності за роботу підприємства під час повітряної тривоги немає. Але якщо не забезпечили безпеку працівників і це спричинило шкоду життю та здоро’ю, можлива адміністративна або кримінальна відповідальність.
Покарання залежить від наслідків:
мінімальне – штраф від 340 грн;
максимальна – позбавлення волі до 7 років..
3. Чи зараховується до страхового стажу період догляду за особою з інвалідністю
Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці роз’яснило, чи зараховується до страхового стажу період догляду за особою з інвалідністю.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено зарахування до страхового стажу періодів:
- догляду за особою з інвалідністю I групи;
- догляду за особою, яка досягла пенсійного віку та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду;
- догляду за дитиною з інвалідністю або за тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність.
Але за певних умов. Період догляду зараховується до страхового стажу, якщо людина, яка здійснювала догляд:
- є працездатною (не досягла пенсійного віку та не є особою з інвалідністю);
- не працювала в такий період;
- отримувала в органах соціального захисту населення допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Тобто, для людини, що здійснює догляд, страхувальником у цей період є відповідний орган соціального захисту населення, що виплачує їй допомогу, надбавку або компенсацію.
Страховий стаж обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до її впровадження – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також даних, включених до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Як перевірити свій страховий стаж онлайн
Для того щоб дізнатися свій загальний страховий стаж, необхідно подати до Пенсійного фонду України скановані копії трудової книжки та інші документи про трудову діяльність для перевірки та оцифрування.
Після обробки звернення інформація про загальний страховий стаж відображатиметься в особистому кабінеті на вебпорталі Пенсійного фонду України.
Авторизаватися на вебпорталі Пенсійного фонду України можна одним з кількох способів:
- за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП);
- за допомогою банківської картки (ID.GOV.UA);
- за допомогою Дія.Підпис.
4. На скількох підприємствах може працювати сумісник: розʼяснення від Держпраці
Наразі не обмежується кількість підприємств, де працівник може працювати за сумісництвом. Проте за будь-яких обставин одне місце роботи має бути основним. Якщо у працівника відсутнє основне місце роботи, то його не можна прийняти на роботу за сумісництвом.
Держпраці розповідає, що відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці, укладаючи трудовий договір на одному або одночасно на кількох підприємствах, установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Це дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, додатково укладати трудові договори (угоди) за сумісництвом.
На підставі постанови КМУ №1306 із 25 листопада 2022 року втратила чинність постанова КМУ від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій». Також Кабмін розпорядженням від 22.11.2022 №1047-р скасував наказ Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.1993 №43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».
Сумісники можуть працювати повний робочий час.
Якщо штатний розпис передбачає 1,0 штатну одиницю, на підставі заяви працівника керівник, якщо згоден, наказом встановлює повний робочий день або більше.
Сумісник не зобов’язаний брати щорічну відпустку одночасно з відпусткою за основною посадою.
Як і раніше, у перший рік роботи сумісник має право використати щорічну відпустку одночасно з відпусткою за основною посадою до того, як відпрацює шість місяців на підприємстві (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки». Також сумісник має право оформити відпустку без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основною посадою (п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки).
Згідно з п. 4 Постанови №245, п. 4 Положення №43 керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів – цехів, відділів, лабораторій тощо, та їхні заступники, за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності не мали права працювати за сумісництвом. Однак, з втратою чинності Постанови №245 та Положення №43, зазначені посадові особи отримали право працювати за сумісництвом у будь-якій сфері. Водночас, вони як посадові особи юридичних осіб публічного права мають не допускати, щоб виник реальний, потенційний конфлікт інтересів (п. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції»).
Керівник не має права звільнити сумісника у зв’язку з тим, що приймає основного працівника. Сумісників, як і основних працівників, звільняють із підстав, визначених КЗпП.
Додатком до Положення №43 визначалося перелік робіт, що не є сумісництвом, наприклад, педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік, або інша робота, якщо на основній роботі працівник працює неповний робочий день і отримує неповний оклад, якщо сумарно оплата основної та іншої роботи не перевищує повного окладу за основним місцем роботи. Відтепер додаткову роботу слід оформлювати як окремий трудовий договір про роботу за сумісництвом у вільний від основної роботи час.
Законодавством не обмежується кількість підприємств, установ, організацій, де працівник може працювати за сумісництвом. Проте за будь-яких обставин одне місце роботи працівника має бути основним. Якщо у працівника відсутнє основне місце роботи, то його не можна прийняти на роботу за сумісництвом.
З 1 січня 2023 року ст. 22 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №1105) сумісники в загальному випадку не мали правана допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу по вагітності від Пенсійного фонду України. При чому з 01.01.2023 в першу чергу право на оплату лікарняного за рахунок ПФУ було за основним місцем роботи. І тільки у разі його не реалізації, допомога надавалася за сумісництвом.
Тобто сумісник не мав змоги обирати, де саме буде оплачений лікарняний.
Законом України від 18.12.2024 №4158-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування» були внесені зміни до ст. 22 Закону №1105 «Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам надається за основним місцем роботи (діяльності) та за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Тобто з 04 квітня 2025 року відновлюється право сумісників на отримання допомоги по тимчасовій втраті працездатності, допомоги по вагітності та пологах як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також відповідно до ч. 1 ст. 56 КЗпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованого часу або залежно від відробітку.
5. Чи може працівник розірвати трудовий договір за власною ініціативою при залученні до суспільно корисних робіт?
Трудова повинність не потребує обов’язкової згоди особи на такий трудовий обов’язок, відповідно такий працівник не може звільнитися за власним бажанням
Управління інспекційної діяльності у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці відповідає на запитання: «Чи може працівник розірвати трудовий договір за власною ініціативою при залученні до суспільно корисних робіт?».
– Ні, не може.
– Суспільно корисні роботи це види тимчасової трудової діяльності працездатних осіб в умовах воєнного стану, які провадяться для виконання робіт, що мають оборонний характер, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, що виникли в період воєнного стану, та їх наслідків, задоволення потреб ЗС, інших військових формувань і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування нацекономіки та системи забезпечення життєдіяльності населення, не можуть бути пов’язані з підприємництвом чи іншою діяльністю, спрямованою на одержання прибутку, та до яких належать роботи і послуги, що не потребують, як правило, спецпідготовки.
Трудова повинність не потребує обов’язкової згоди особи на такий трудовий обов’язок, відповідно такий працівник не може звільнитися за власним бажанням.
6. Прописка в Україні — які штрафи та правила
Реєстрація місця проживання, або так звана прописка, залишається важливим елементом адміністративного життя в Україні. Сьогодні держава офіційно працює за декларативним принципом, який зробив реєстрацію місця проживання значно простішою, швидшою й цифровою.
Що таке прописка і чому вона важлива
Хоча термін "прописка" є спадщиною радянської системи, в Україні з 2001 року, після рішення Конституційного Суду, він офіційно замінений на "реєстрацію місця проживання". Це юридична процедура, яка фіксує адресу, за якою людина постійно або тимчасово проживає.
Реєстрація необхідна для:
- Отримання соціальних послуг (медична допомога, освіта).
- Оформлення документів (паспорт, водійські права).
- Участі у виборах.
- Військового обліку (особливо актуально для чоловіків у 2025 році).
У 2025 року процес залишається регульованим Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" та іншими нормативними актами. Основна мета змін — зробити процедуру доступною, зокрема через онлайн-сервіси, такі як Дія.
Правила реєстрації місця проживання у 2025 році
Згідно з чинним законодавством, кожен громадянин України, а також іноземці чи особи без громадянства, які проживають в Україні, зобов’язані зареєструвати місце проживання протягом 30 календарних днів після зняття з попередньої реєстрації або прибуття на нову адресу. Порушення цього терміну може призвести до адміністративної відповідальності.
Де оформити прописку
Реєстрацію можна здійснити через:
- Центри надання адміністративних послуг (ЦНАП) — у великих містах;
- органи місцевого самоврядування або виконавчі органи сільських рад — у селах і селищах.
- портал або застосунок "Дія" — для онлайн-реєстрації, якщо власник житла підтвердить вашу заяву.
Оформлення зазвичай відбувається в день подання всіх документів, а за бажанням заявника — одночасно зі зняттям з попередньої адреси.
Необхідні документи для дорослих
Для реєстрації місця проживання у 2025 році потрібні:
- Паспорт громадянина України або ID-картка.
- Документ, що підтверджує право власності на житло (договір купівлі-продажу, свідоцтво про спадщину, рішення суду тощо).
- Паспорт власника житла (якщо реєструєтесь у чужому помешканні).
- Військово-обліковий документ (для військовозобов’язаних).
- Заява про реєстрацію (форму надають у ЦНАП або заповнюють онлайн).
- Квитанція про сплату адміністративного збору (у 2025 році — 45,42 грн, або 1,5% від прожиткового мінімуму).
Реєстрація місця проживання дитини
- Для прописки дитини до 14 років потрібні:
- Свідоцтво про народження.
- Паспорти або ID-картки батьків.
- Заява одного з батьків (за згодою іншого).
- Квитанція про сплату збору.
- Згода іпотекотримача (якщо житло в іпотеці).
Згода власника житла не потрібна, якщо дитину реєструють за адресою прописки одного з батьків. Процедура для дітей старше 14 років аналогічна до дорослої, але потрібна їхня особиста присутність або заява.
Штрафи за порушення
Проживання без реєстрації або прострочення 30-денного терміну може призвести до:
- попередження — за незначне порушення (до 30 днів);
- штраф від 17 до 51 грн — якщо порушення триває понад рік (1-3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян).
Для орендодавців, які не реєструють квартирантів, штраф може сягати 510 грн. Ці суми залишаються відносно низькими, але вчасна реєстрація допоможе уникнути проблем, особливо для військовозобов’язаних, адже у 2025 році контроль за військовим обліком посилюється.
Особливості для військовозобов’язаних
У 2025 року, у зв’язку з воєнним станом, зміна місця проживання для чоловіків, які підлягають мобілізації, має додаткові нюанси. Як підкреслив юрист Дмитро Франчук у коментарі "РБК-Україна", призовники повинні повідомляти територіальні центри комплектування (ТЦК) про зміну адреси. Для цього після реєстрації нового місця проживання необхідно з’явитися до ТЦК за новою адресою та оновити дані військового обліку.
Онлайн-реєстрація через "Дію" спрощує процес, оскільки інформація автоматично передається до реєстрів. Однак ігнорування цих вимог може призвести до штрафів від 17 000 грн або інших санкцій, таких як блокування банківських рахунків.
Цифровізація та спрощення
У 2025 році Україна продовжує цифровізацію адміністративних послуг. Завдяки Дії можна:
- Подати заяву на реєстрацію онлайн.
- Отримати витяг про місце проживання в електронному вигляді.
- Підтвердити адресу за згодою власника житла через застосунок.
Це особливо зручно для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які часто змінюють місце проживання. Однак для завершення процедури все ще потрібні фізичні документи, якщо справа доходить до ЦНАПу.
Важливі аспекти процедури прописки
У процесі оформлення прописки в Україні у 2025 року варто врахувати кілька ключових моментів, які часто викликають запитання у громадян:
- Реєстрація без згоди власника. Без згоди власника житла або документа, що підтверджує право на проживання, оформити прописку неможливо. Виняток стосується лише дітей, яких реєструють за адресою прописки одного з батьків.
- Нотаріальне засвідчення документів. Законодавство не вимагає нотаріального засвідчення копій документів, що спрощує підготовку до процедури.
- Вартість прописки. Адміністративний збір становить 45,42 гривні, що робить процедуру доступною для всіх громадян.
- Наслідки невчасної реєстрації. За незначне порушення, наприклад, прострочення до 30 днів, передбачено попередження. Якщо ж проживання без прописки триває понад рік, накладається штраф у розмірі від 17 до 51 гривні.
Що ще треба знати українцям
Прописка є невіднятною частиною правового статусу громадян України, адже вона визначає доступ до багатьох державних послуг, банківських операцій та оформлення документів. Тому питання прописки у будинку без згоди власника є досить поширеним і потребує чіткого роз'яснення.
Також ми розповідали, що під час воєнного стану значно спростилася процедура виписки мешканців з житла. Власники квартир тепер мають більше повноважень і можуть виписати людину навіть без її згоди, що раніше було неможливо. Хоча процес став оперативнішим, він все ще містить юридичні тонкощі, які варто враховувати.
7. Ветерани і учасники бойових дій: в чому відмінність статусів і хто отримує більше пільг
Поняття «ветеран війни», «учасник бойових дій» та «учасник війни» мають дуже близьке значення, тому чимало громадян їх ототожнюють. Однак юридично це різні категорії.
Пояснюємо, в чому відмінність і як вона впливає на пільги.
Чим відрізняються статуси
Поняття «ветеран війни» визначає Стаття 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до неї ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Стаття 5 цього ж закону каже, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з’єднань, об’єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відмінним від «учасника бойових дій» також є поняття «учасник війни». Закон передбачає, що такими визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР та трудівники тилу.
Як бачимо, поняття «ветеран війни» є ширшим, воно включає в себе «учасників бойових дій», але не обмежується ними. Відтак кожен учасник бойових дій є ветераном, але не кожен ветеран має статус учасника бойових дій.
Які пільги мають УБД
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлює також пільги для учасників бойових дій.
Стаття 12 передбачає такі:
- безплатні ліки за рецептами лікарів;
- першочергове безплатне зубопротезування (за винятком дорогоцінних металів);
- 75% знижка на квартплату в межах норм (21 кв. м загальної площі житла на особу та додатково 10,5 кв. м на сім’ю);
- 75% знижка за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими) та скрапленим балонним газом в межах норм споживання.
- безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та приміськими та міжміськими автобусами;
- користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені;
- щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
- першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
- виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності 100% середньої зарплати незалежно від стажу;
- використання чергової щорічної відпустки у зручний час, а також додаткові 14 днів відпустки на рік зі збереженням зарплати;
- переважне право на залишення на роботі при скороченні працівників і працевлаштування у разі ліквідації підприємства;
- першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва;
- одержання позики на будівництво або капітальний ремонт житла з погашенням протягом 10 років починаючи з п’ятого року після закінчення будівництва;
- першочергове право на вступ до житлово-будівельних, гаражних кооперативів, садівницьких товариств;
- безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50% знижкою;
- пільги зі сплати податків відповідно до податкового та митного законодавства;
- позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів, абонементна плата– 50% від тарифів;
- першочергове обслуговування підприємствами побуту, харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту, а також закладами, що надають соціальні послуги з догляду;
- учасникам бойових дій на території інших держав надається переважне право на вступ до закладів вищої, фахової передвищої освіти, право на позаконкурсний вступ до закладів професійної освіти і на курси для одержання професій.
- учасникам бойових дій та їх дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної, фахової передвищої та вищої освіти, надається державна цільова підтримка.
Також щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата.
8. Договір пожертви — чим документ відрізняється від дарчої
Пожертва — це передача майна, грошей або цінних паперів іншій особі для досягнення певної мети. На відміну від звичайного подарунка, пожертва має чітке цільове призначення. Наприклад, це може бути допомога лікарні, школі чи благодійній організації.
Що таке договір пожертви
Попри те, що пожертва — це благородний і безкорисливий акт, його оформлення вимагає дотримання юридичних норм. Згідно зі статтею 729 Цивільного кодексу України (ЦК), пожертва — це різновид дарування, коли дар передається конкретним особам із цільовим призначенням.
Відповідно до статті 720 Цивільного кодексу України, пожертву можуть здійснити як фізичні, так і юридичні особи. Також її можуть робити держава, органи місцевої влади та представники за довіреністю. Але батькам чи опікунам заборонено жертвувати майно, яке належить їхнім дітям або підопічним. Договір пожертви має свої особливості:
Цільове призначення: пожертва передбачає обов’язкове використання переданого майна на певну мету, обумовлену наперед. Пожертвувач має право перевіряти, як саме використовується пожертва.
Момент укладення договору: договір пожертви вважається дійсним із моменту прийняття дарунка. У випадку звичайного дарування це може бути як фактична передача, так і домовленість про неї в майбутньому.
Згідно зі статтею 730 ЦК, особа, яка надала пожертву, має право контролювати, чи використовується вона згідно з обумовленим призначенням. Якщо досягнення мети стало неможливим, змінити призначення пожертви можна лише за згодою пожертвувача або, в разі його смерті чи ліквідації — за рішенням суду.
Пожертвувач або його спадкоємці можуть ініціювати розірвання договору, якщо виявиться, що пожертва використовується не за призначенням.
Особливості благодійної пожертви
Пожертва, зроблена в рамках благодійної діяльності, теж має свої правові особливості. Закон України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" визначає благодійну пожертву як добровільну та безоплатну передачу майна, коштів або майнових прав на користь отримувача для досягнення цілей, встановлених цим законом.
Бенефіціарами можуть бути фізичні особи, неприбуткові організації або громади. Благодійником вважається будь-яка дієздатна фізична чи юридична особа, що діє добровільно.
Закон дозволяє встановлювати додаткові умови надання пожертви (наприклад, відкладальні або скасувальні обставини), якщо вони не суперечать праву. Також допускається надання пожертви за результатами конкурсу, під час якого бенефіціар повинен виконати певні дії на користь третіх осіб, але не благодійника.
Змінювати призначення пожертви можна тільки за згодою благодійника або через суд. Крім того, благодійник має право контролювати, як саме використовується його пожертва.
У разі порушення умов використання пожертви, доброчинець або його правонаступники можуть ініціювати заміну бенефіціара в порядку, передбаченому законодавством.
9. Нові статуси щодо військового обліку – ТЦК пояснив, що вони означають
У застосунку «Резерв+» з'являються різні статуси щодо військового обліку: що вони означають і як діяти? Застосунок Резерв+ надає користувачам можливість переглядати свій статус у системі військового обліку. У ТЦК пояснили, що означають різні повідомлення та який порядок дій у кожному випадку:
«Виявлені порушення правил військового обліку»
Цей статус з'являється у разі виявлення порушень облікових вимог. Якщо рамка повідомлення має червоний колір - це сигнал, що на особу вже направлено запит до Національної поліції для доставки до ТЦК та СП. Що робити: не зволікайте - негайно зверніться до свого ТЦК за місцем обліку.
«Потребує уточнення»
Це означає, що особа є у реєстрі Оберіг, але не прикріплена до жодного ТЦК. Що робити: зверніться до ТЦК за місцем реєстрації, подайте необхідні документи. Для зручності можете записатися через електронну чергу. Після оновлення ваших даних у реєстрі, статус у застосунку зміниться автоматично.
«Виключений з обліку»
Такий статус надається:
- особам, визнаним непридатними до служби за рішенням ВЛК;
- тим, хто досяг граничного віку перебування на військовому обліку.
Що потрібно знати: ці громадяни не підлягають обов'язкам військовозобов'язаних.
«Знятий з обліку»
Статус застосовується у випадках, якщо особа:
- змінила місце проживання в межах України,
- призвана або прийнята на службу,
- направлена для відбування покарання або зарахована до резерву,
- в інших випадках - за рішенням уповноважених державних органів.
«Дані в реєстрі Оберіг не знайдено»
Це означає, що відомості про вас не внесено до реєстру або вони внесені з помилками. Що робити: зверніться до ТЦК, у якому перебуваєте на обліку, для перевірки та внесення/уточнення даних.
10. Майно зниклого безвісти — чи можуть родичі отримати спадщину
Коли хтось помирає, його майно (спадщина) переходить до родичів — за законом або за заповітом. Однак через війну значно зросла кількість випадків, коли людина вважається зниклою безвісти. Тож часто виникає питання, чи відкривається в такому разі спадкова справа та що для цього потрібно.
Що відбувається, якщо військовослужбовець зник безвісти
Процес спадкування полягає у передачі прав та обов’язків (так званої спадщини) від особи, яка пішла з життя (спадкодавця), до осіб, що мають право її прийняти (спадкоємців). Відповідно до чинного законодавства, існує два способи спадкування:
- Спадкування за законом.
- Спадкування за заповітом.
Згідно зі статтею 1220 Цивільного кодексу України, право на отримання спадщини виникає з моменту її відкриття, тобто з дати смерті особи або з дати, коли вона офіційно визнається померлою.
Тож, якщо військовослужбовець вважається зниклим безвісти, спадкова справа не відкривається. Спочатку родичі мають звернутися до суду, щоб людину офіційно визнали померлою. І тільки після судового рішення можна йти до нотаріуса та оформлювати спадщину.
Після того, як суд ухвалить відповідне рішення і військовий буде визнаний померлим, родичі можуть розпочати процедуру оформлення спадкових прав на його майно.
Експерт також додав, що "зниклий безвісти" і "оголошений померлим" — це два різні юридичні стани. Людина, яка зникла безвісти, вважається живою, поки немає доказів протилежного. А от оголошення людини померлою через суд — це вже підстава для відкриття спадкової справи.
Що робити якщо військовий пропустив строки прийняття спадщини
Буває і навпаки — військовий мав успадкувати майно, але не зміг це зробити через службу. У такому випадку він має звернутися до нотаріуса із заявою, щоб відновити пропущений строк. Потім — до суду з поясненням, чому не встиг вчасно.
Якщо військовослужбовець пропустив строки прийняття спадщини через військову службу і перебування на фронті, то потрібно звернутися спочатку до нотаріуса з відповідною заявою.
Важливо також враховувати, що заяву до нотаріуса потрібно подавати особисто. Онлайн-оформлення спадщини в таких випадках неможливе, навіть якщо всі документи в наявності.
