Інформаційний бюлетень Київського міськкому профспілки енергетиків від 16.07.2025
1. При незаконному призупиненні трудового договору роботодавець повинен виплатити працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу - Верховний Суд
Позивачка вважала наказ відповідача про призупинення дії трудового договору незаконним, оскільки у відповідача була можливість надавати їй роботу, а у неї – її виконувати.
Призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану можливе лише за одночасного настання двох обставин:
- неможливості роботодавця надати роботу;
- неможливості працівника виконувати роботу через військову агресію.
При незаконному призупиненні дії трудового договору роботодавець зобов'язаний виплатити працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу за аналогією із застосуванням ст. 235 КЗпП України.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 5 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, а також стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У цій справі позивачка вказала, що після запровадження в Україні правового режиму воєнного стану вона продовжувала виконувати свої посадові обов'язки, однак відповідач призупинив дію трудового договору та припинив виплати заробітної плати.
Позивачка вважала наказ відповідача про призупинення дії трудового договору незаконним, оскільки у відповідача була можливість надавати їй роботу, а у неї - її виконувати.
Суди попередніх інстанцій позов задовольнили, оскільки не встановили, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором, тобто що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її. При стягненні середнього заробітку було застосовано положення ст. 235 КЗпП за аналогією до правовідносин у зв'язку з призупиненням дії трудового договору.
Суди зазначили, сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору. Формулювання положень ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення оспорюваного наказу), що дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, і використання сполучника «та» дає змогу зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Обов'язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень ст. 13 зазначеного Закону є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією зі сторін та пов'язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони не породжують правові наслідки у зв'язку з призупиненням дії трудового договору і в кінцевому результаті нівелюють необхідність / можливість застосування цієї норми закону.
Водночас у КЗпП відсутня норма, яка б у цій ситуації регулювала питання щодо виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, з урахуванням положень ст. 43 Конституції України, найбільш подібним до цієї ситуації є застосування частин 1, 2 ст. 235 КЗпП.
ОП КЦС ВС зазначила, що відновлення порушеного права працівника на працю повинно здійснюватися не лише визнанням наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним і поновленням дії трудового договору, а й виплатою роботодавцем працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, із застосуванням норми ст. 235 КЗпП.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача про те, що відшкодування позивачці середньої заробітної плати за час її перебування у вимушеному прогулі має покладатися на державу, що здійснює збройну агресію, Верховний Суд дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки таке відшкодування покладається на державу-агресора у випадку обґрунтованості призупинення дії трудового договору. Якщо ж незаконне призупинення дії трудового договору позбавило працівника можливості працювати, то обов'язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі покладається на роботодавця.
2. Що робити, якщо роботодавець затримує зарплату: поради для працівників
Затримка заробітної плати — серйозне порушення трудових прав, яке, на жаль, досить поширене в Україні, особливо в умовах воєнного стану.
Попри складну економічну ситуацію, роботодавець не звільняється від відповідальності. Що робити в такій ситуації, пояснили в Східному міжрегіональному управлінні Держслужби з питань праці.
Правовий фундамент — трудовий договір
Перш за все, працівник має бути офіційно оформлений. Це означає наявність трудового договору, який підтверджується наказом або розпорядженням роботодавця про прийняття на роботу. Без цього довести факт порушення значно складніше.
Ваші перші кроки: не мовчіть
У разі затримки виплат працівник має право:
- Звернутися безпосередньо до роботодавця — написати письмову заяву з вимогою надати пояснення щодо причин затримки зарплати.
- Звернутися до комісії по трудових спорах — упродовж трьох місяців із моменту, коли ви дізналися або мали дізнатися про порушення. Це може бути як при підприємстві, так і у структурі профспілки.
Виняткові обставини — війна
Якщо підприємство не може виплачувати заробітну плату через бойові дії або тимчасове припинення роботи, це не звільняє його повністю від обов’язків. Роботодавець має надати докази того, що саме через війну виплата наразі неможлива. У такому випадку виплата може бути відтермінована до моменту відновлення діяльності підприємства.
Куди ще звертатися?
- До інспекції з праці — це спеціальний орган, який здійснює контроль за дотриманням трудового законодавства.
- До суду — якщо інші методи не допомогли, судовий позов може стати дієвим інструментом захисту прав.
3. Як оформити працівника, прийнятого на місце демобілізованого, якщо він планує і далі працювати
У трудовому договорі прописують права та обов'язки роботодавця та працівника, регламентовані Кодексом законів про працю України
У Федерації професійних спілок України розповіли як має діяти роботодавець щодо працівника, який був прийнятий на роботу на час відсутності основного працівника (служба в ЗСУ), якщо основний працівник в день демобілізації вирішив звільнитися, а не виходити на роботу. Водночас працівник, який був прийнятий на час відсутності основного працівника, планує ще декілька місяців працювати на цьому підприємстві.
Фахівці зауважили, що працівник, який був прийнятий на період відсутності основного працівника у зв'язку зі службою його в ЗСУ, був прийнятий за строковим трудовим договором до фактичного виходу основного працівника на роботу. Така умова мала бути зазначена у наказі про прийняття на роботу, проте запис до трудової книжки про строкову дію трудового договору не повинен був вноситись, тобто запис має бути «Прийняти ____ (посада)».
Коли дія трудового договору скінчилась (а у зазначеному випадку кінець дії трудового договору обумовлений тим, що основний працівник звільнився і жодна зі сторін не вимагає припинення дії строкового договору), дія договору продовжується і він вважається укладеним на невизначений строк (ч. 1 ст. 391 Кодексу законів про працю України).
При цьому, кажуть посадовці, видавати наказ про зміни терміну дії трудового договору не потрібно, але це й не буде суперечити вимогам законодавства. Після того як договір стане безстроковим, працівник може звільнитися на загальних підставах.
4. Які виплати та допомога гарантовані військовим після полону
25 травня Україна та Росія провели третій етап обміну полоненими у форматі «1000 на 1000», про який сторони домовились на переговорах у Стамбулі. 303 українських військових повернулися додому. Які виплати передбачає держава для тих, хто був у полоні? Яку допомогу вони мають отримати і як її оформити? Пояснюють експерти Юридичного Гончаренко центру.
Закон України передбачає низку пільг та виплат для осіб, звільнених з полону. Вони закріплені постановою Кабміну №413 від 18 квітня 2023 року.
Зокрема, передбачені такі пільги:
- Одноразова грошова допомога у розмірі 100 000 грн для кожного, хто перебував у полоні станом на 24 лютого 2022 року або потрапив туди пізніше. Незалежно від тривалості перебування.
- Медична, психологічна та соціальна реабілітація після звільнення.
- Збереження місця служби, заробітної плати, вислуги років — період полону враховується у загальний стаж.
- Можливість отримати допомогу по інвалідності, якщо така була встановлена внаслідок перебування в полоні.
Що робити, аби отримати одноразову виплату в розмірі 100 000 грн?
Насамперед, підготуйте необхідні документи:
- копія паспорта;
- копія ІПН;
- довідка про звільнення з полону (її видає військова частина або Координаційний штаб);
- реквізити банківського рахунку.
Далі слід звернутись до військової частини, де проходите або проходили службу. Вона має подати документи до Міністерства оборони для нарахування виплати.
У разі, якщо військова частина розформована або не подає документи:
зверніться до територіального центру комплектування (колишній військкомат);
подайте письмову заяву про необхідність подання документів до Міноборони.
Рішення про виплату ухвалюється Міноборони після перевірки поданих даних. Кошти перераховують на вказаний банківський рахунок, зазвичай упродовж 1–2 місяців.
Що робити, якщо виплату не надали або зволікають?
У випадку затримки або відмови:
- зверніться повторно до військової частини або ТЦК;
- подайте письмову скаргу до Міністерства оборони України: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 30/1;
- подайте звернення до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини;
- зберігайте копії всіх скарг та відповідей — вони можуть знадобитись у суді.
Алгоритм дій для отримання виплат:
- Підготуйте необхідні документи — паспорт, ІПН, довідка про полон, реквізити банку.
- Зверніться до військової частини або ТЦК із заявою на виплату. У заяві чітко вкажіть підставу — перебування в полоні відповідно до постанови №413.
- У разі бездіяльності — надсилайте письмову скаргу до Міноборони. Надсилайте її рекомендованим листом із повідомленням про вручення або віддавайте особисто з фіксацією вхідного номера.
Якщо відповіді немає або відмовили — звертайтесь до суду. Для цього знадобляться: копія довідки, копії звернень, відповідей, документи про службу, банківські реквізити.
Паралельно можна звернутись за правовою допомогою до Центру безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103.
Отримати безоплатну консультацію щодо того, як правильно діяти у такій ситуації, можна на гарячій лінії Гончаренко центру за номерами: +380672042206, +380951168887 або +380937440036. Номери працюють також на прийом звернень у режимі WhatsApp, Telegram, Viber, Signal з понеділка по п’ятницю, 9.00 до 18.00.
5. Чи можуть підлітки 16-17 років самостійно виїхати за кордон на роботу
Для перетину кордону підліткам 16-17 років не потрібні додаткові дозволи від батьків, адже після досягнення 16 років передбачено право на вільний самостійний виїзд за межі країни.
Зауважимо, що для перетину кордону підліткам, яким виновнилося 16 років, не потрібно додаткових дозволів від батьків. Так ці громадяни можуть перетинати кордон за умови, що в них є всі відповідні документи.
Коли 17-річним можуть відмовити у виїзді з України?
Виїзд за кордон у 17 років може бути обмежений, якщо підліток не стоїть на військовому обліку. Облік чоловіків починається з 16 років, і якщо у 17-річного хлопця немає приписного, то прикордонники можуть відмовити йому у виїзді. Про такі випадки неодноразово писали у Мережі, хоча прикордонники це спростовували.
Як поскаржитися на відмову
Якщо ви вважаєте, що вам безпідставно відмовили у перетині кордону, можна подати офіційну скаргу на ім’я керівника органу охорони державного кордону, вказавши назву та адресу, зазначені в офіційному рішенні.
Крім того, є номер гарячої лінії Державної прикордонної служби України — 1598. Там надають консультації з питань перетину кордону.
Виїзд залежить не лише від України
Адвокатське бюро «Аctum» особливу увагу радить приділити країні, до якої їде юнак. За словами юристів, виїзд за кордон після 16 років без батьків під час війни залежить не лише від України. Наприклад, співробітники прикордонної служби можуть дозволити виїзд, але країна призначення має право відмовити у в’їзді. Таке зазвичай трапляється, якщо інша держава обов’язково вимагає наявності супроводжувальних осіб або згоди батьків на виїзд для підлітків 16-17 років за кордон.
Тому адвокати радять підліткам 16-17 років мати офіційну згоду на виїзд від батьків чи піклувальників, а також їхати із супроводжувальною особою. Працевлаштування за кордоном
Адвокатське об’єднання «Бачинський та партнери» зауважує, що працевлаштування неповнолітніх за кордоном регулюється внутрішнім законодавством країни перебування, тому для вирішення цього питання необхідно ознайомитись з трудовим законодавством країни, де ви плануєте працювати.
6. Кому з іноземців не потрібно отримувати дозвіл на працевлаштування — роз’яснення Держпраці
Державна служба з питань праці розповіла, для яких категорій іноземців потрібно отримувати дозвіл на працевлаштування.
Законом України «Про зайнятість населення» передбачено, що роботодавці можуть працевлаштовувати іноземців на роботу на підставі дозволу на працевлаштування.
Робота іноземця без оформлення дозволу на працевлаштування буде порушенням закону і спричинить відповідальність. Але з цього правила є винятки, так дозвіл на працевлаштування не потрібно для працевлаштування:
- іноземців, які постійно проживають в Україні;
- іноземців, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;
- іноземців, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;
- представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;
- працівників закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;
- спортсменів, які набули професійного статусу, артистів та працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом;
- працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
- працівників іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;
- священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;
- іноземців, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
- іноземців, прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у закладах фахової передвищої та вищої освіти на їх запрошення;
- інших іноземців у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
7. Як банкрут виплачує заборгованість із заробітної плати
Зобов'язання перед працівниками при банкрутстві підприємства чи ліквідації його у судовому порядку щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за період, що передував банкрутству/ ліквідації, виконуються відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства (ст. 28 Закону «Про оплату праці»).
Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства).
У Східному міжрегіональному управлінні Державної служби України з питань праці наголосили, що першочергово задовольняються, зокрема, вимоги щодо:
1) виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута;
2) грошових компенсацій за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей;
3) інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо);
4) вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.
8. Загроза більш пізнього виходу на пенсію — як уникнути
В Україні деякі громадяни через війну будуть змушені вийти на пенсію пізніше, адже щороку відбувається посилення вимог щодо необхідної кількості страхового стажу для отримання виплат. Тоді як на тлі зростання цього критерію люди втрачають роботу, змушені йти у тривалу відпустку під час війни.
Про це повідомляють Новини.LIVE, посилаючись на матеріали Пенсійного фонду України (ПФУ).
Вимоги щодо стажу у 2025 році
За даними Пенсійного фонду, станом на 2025 рік для того, щоб вийти на пенсію у 60 років, необхідно мати від 32 роки страхового стажу. Окрім того:
- у 63 роки вийти на заслужений відпочинок можуть українці, які набули від 22 до 32 років стажу;
- у 65 років зможуть оформити пенсію ті, у кого є 15-22 роки стажу.
"Якщо в людини до 65 років відсутній мінімальний страховий стаж, вона не має права на пенсію за віком, але отримуватиме соціальну допомогу від держави у розмірі 2361 грн", — пояснюють у ПФУ.
Проте 2026 року відповідний поріг знову підвищать. Йтиметься вже про мінімально 33 роки страхового стажу. У 2027 році необхідно буде мати 34 роки, а в 2028 році вийти на пенсію у 60 років зможуть лише ті українці, хто відпрацював 35 років.
Збереження нарахування стажу під час війни
Під час війни в Україні деякі громадяни або втратили роботу, або вимушено пішли у тривалу відпустку. Тоді як для зарахування стажу роботодавці мають щомісяця робити страхові внески за працівників. Якщо підприємство призупинило роботу, то, відповідно, у цей період не нараховується заробітна плата та не сплачуються страхові внески.
Проте є можливість збереження нарахування стажу під час війни, але скористатися нею зможуть лише заможні громадяни. Так, для того, щоб уникнути втрати страхового стажу, можна самостійно сплачувати добровільні пенсійні внески.
У Пенсійному фонді зазначають, що зараз діє спрощена процедура сплати внесків. Для цього потрібно лише укласти договір про добровільну участь на порталі електронних послуг ПФУ.
Суми сплачених страхових внесків будуть враховувати за місяць, коли надійдуть кошти на рахунок фонду.
"При сплаті добровільного внеску в місяці, коли ви не маєте заробітку, ви набудете страховий стаж", — повідомляють у ПФУ.
Згідно з правилами, для зарахування до стажу одного повного місяця сума, яку потрібно внести, має становити не менш ніж мінімальний страховий внесок. Цьогоріч він визначається як 22% розміру мінімальної заробітної плати, тобто йдеться про 1760 грн (22% х 8000 грн, де 8000 грн — "мінімалка").
Також у ПФУ додали, що громадяни можуть сплачувати добровільні внески навіть тоді, коли отримують заробітну плату.
9. Що таке примусове відчуження і вилучення майна
У Мін'юсті пояснили, що право власності громадян України є непорушним відповідно до статті 41 Конституції.
«Проте в умовах воєнного або надзвичайного стану держава може примусово відчужити майно – за умови попереднього та повного відшкодування вартості та лише як виняток з мотивів суспільної необхідності», – йдеться у повідомленні.
В законі «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» приписані механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави.
«Примусове відчуження майна полягає у позбавленні власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості», – йдеться у повідомленні.
У відомстві пояснили, що вилучення майна, на відміну від примусового відчуження – це позбавлення державних підприємств, державних господарських об’єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Хто має право примусово відчужувати майно в умовах воєнного стану
У Мін'юсті зауважили, що рішення про примусове відчуження або вилучення майна ухвалює військове командування разом із військовими адміністраціями.
Так, згідно з нормами закону «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», таке рішення має бути погоджене з місцевими органами влади — обласною, районною чи міською державною адміністрацією або виконавчим органом ради.
«Проте у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з вказаними органами», – йдеться у повідомленні.
У разі вилучення майна для задоволення потреб держави в умовах воєнного стану військове командування складає акт, в якому зазначається:
- назва військового командування та органу, який погодив рішення про примусове відчуження або вилучення такого майна;
- відомості про власника майна;
- документ, який засвідчує право власності на майно;
- конкретний опис майна, якого буде достатньо для його ідентифікації;
- сума виплачених коштів (якщо попередньо відшкодовується його вартість).
У відомстві пояснили, що такий акт має підписати власник майна або його представник, а також представники військового командування, які ухвалили рішення.
«Якщо власника немає, акт складається без нього, але власник має право ознайомитися з документом пізніше. До акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв’язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження», – йдеться у повідомленні.
Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під підпис особи у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
10. Податківці нагадали термін зберігання електронної звітності з єдиного внеску
Який термін зберігання архіву файлів звітності по ЄСВ, поданих в електронному вигляді.
Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надало роз’яснення щодо термінів зберігання електронної звітності з ЄСВ.
Строк зберігання електронних документів на електронних носіях інформації повинен бути не меншим від строку, встановленого законодавством для відповідних документів на папері. Це встановлено ст. 13 розд. І Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг».
Разом з тим ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що на власника або уповноважений орган (посадову особу), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, покладено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років.
Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 зі змінами та доповненнями.
Строк зберігання відомостей про застраховану особу, що підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (з 2011 року – Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (персоніфікований облік) становить 75 років (ст. 678 п. 7.1 глави 7 розд. І Переліку № 578/5).
