Інформаційний бюлетень Київського міськкому профспілки енергетиків від 05.06.2025
1. Як отримати компенсацію за невикористану відпустку
Пояснення дали юристи.
В Україні трудові відносини між працівником та роботодавцем регулюються відповідним законодавством. Якщо працівник не використав всі дні своєї відпустки, він може отримати за неї грошову компенсацію. Юристи розповіли, як це зробити.
Коли можна отримати компенсацію
- Після звільнення. Компенсація за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпусток виплачується автоматично разом із зарплатою у день звільнення.
- При призові на військову службу. Для отримання компенсації необхідно подати заяву роботодавцю до останнього дня місяця призову.
- За власним бажанням. Якщо загальна тривалість щорічної відпустки більше ніж 24 дні.
- У разі смерті працівника. Компенсація виплачується членам сім’ї або входить до складу спадщини.
Щоб отримати компенсацію за власним бажанням потрібно подати заяву роботодавцю. Наприклад, працівник має 28 днів відпустки: 24 дні — щорічна основна відпустка і 4 дні — щорічна додаткова відпустка. Використавши 24 дні, за решту 4 дні працівник може отримати компенсацію.
Компенсація не виплачується:
- неповнолітнім працівникам;
- працівникам, переведеним на інше підприємство.
Що робити, якщо роботодавець не виплатить компенсацію
Йому загрожує штраф у розмірі двох мінімальних зарплат за кожного працівника (у 2025 році — 16 000 грн).
Якщо не виплатили компенсацію, потрібно звернутися:
- до профспілки (якщо ви є її членом) для переговорів з роботодавцем;
- у комісію по трудових спорах. Подайте заяву впродовж 3 місяців з дня порушення права. Комісія розглядає заяву до 10 днів.
Рішення комісії мають виконати впродовж трьох днів. У разі невиконання — зверніться до державного або приватного виконавця. Можна звернутися до суду одразу або після розгляду комісією, щоб оскаржити рішення. Судовий збір сплачувати не потрібно.
2. Робота для неповнолітніх — що дозволено та скільки мають платити
Українці можуть працювати з 16 років, як те передбачає Кодекс законів про працю. Водночас, якщо є згода батьків, дозволяється працевлаштування з 15 років. Крім того, допускається оформлення 14-річних учнів для виконання легкої роботи, що не шкодить здоров’ю і не заважає навчанню. Однак при цьому важливо врахувати вимоги щодо умов і тривалості їхньої праці, приймання на роботу, виплати заробітної плати, спеціальних гарантій тощо.
Хто та на яких умовах може взяти на роботу неповнолітнього, пояснили в Державній службі України з питань праці.
Неповнолітні особи (від 14 до 18 років) у трудових правовідносинах мають ті самі права, що й повнолітні. Водночас вони користуються низкою пільг щодо охорони праці, тривалості робочого часу, відпусток тощо.
Скільки можуть працювати неповнолітні в Україні
Особи віком від 14 до 18 років можуть працювати лише скорочений робочий час:
- 16–18 років — до 36 годин на тиждень;
- 15–16 років — до 24 годин на тиждень;
- учні 14–15 років (під час канікул) — до 24 годин на тиждень.
Якщо неповнолітні учні працюють не лише під час канікул, а й протягом навчального року, то ці норми скорочуються удвічі:
- 16–18 років — до 18 годин на тиждень;
- 15–16 років — до 12 годин на тиждень;
- 14–15 років — до 12 годин на тиждень.
До яких робіт заборонено залучати неповнолітніх
Підлітки не можуть працювати:
- у небезпечних і шкідливих умовах;
- під землею;
- на теплових і атомних електростанціях;
- на нафто- і газовидобувних підприємствах;
- на інших роботах із Переліку важких робіт і робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці.
Крім того, їх заборонено залучати до нічних (з 22:00 до 6:00), понаднормових робіт і робіт у вихідні дні.
Працівники до 18 років також не можуть переміщувати та підіймати вантажі вагою більше граничних норм. При короткочасній роботі обмеження такі:
14 років: юнаки — 5 кг, дівчата — 2,5 кг;
15 років: юнаки — 12 кг, дівчата — 6 кг;
16 років: юнаки — 14 кг, дівчата — 7 кг;
17 років: юнаки — 16 кг, дівчата — 8 кг.
Норми при довготривалій роботі:
14 років: не дозволяється;
15 років: юнаки — 8,4 кг, дівчата — 4,2 кг;
16 років: юнаки — 11,2 кг, дівчата — 5,6 кг;
17 років: юнаки — 12,6 кг, дівчата — 6,3 кг.
При цьому вантажна робота може тривати не більше однієї третини робочого часу.
Як оформити неповнолітнього працівника
- При працевлаштуванні особи, якій не виповнилося 18 років, важливо дотримуватися таких правил:
- Обов'язкова перевірка документів. Неповнолітній має надати паспорт або свідоцтво про народження, трудову книжку (за наявності), а також згоду одного з батьків (якщо працівнику 14-15 років).
- Інформування про умови праці. Підлітка треба ознайомити з графіком роботи, вимогами та повідомити про обов'язкове проходження медогляду.
- Підписання угоди. Договір з неповнолітнім укладається виключно в письмовій формі після проходження ним медогляду.
- Наказ про прийняття на роботу. Він може бути складений або у довільній формі, або за типовою формою №П-1.
- Внесення відомостей про неповнолітню особу. Факт працевлаштування обов'язково зафіксувати у Журналі обліку працівників, які не досягли 18-річного віку, із зазначанням дати народження.
- Подання даних до податкової. Державну податкову службу України обов'язково повідомляти за затвердженою формою у паперовому чи електронному вигляді про працевлаштування неповнолітніх.
Якою має бути зарплата неповнолітнього
Неповнолітні, хоча й працюють менше, мають отримувати зарплату того ж розміру, що і дорослі при повній тривалості робочого часу.
За відрядної форми оплати також враховуються розцінки для дорослих працівників — з доплатою за різницю між тривалістю роботи.
Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, відбувається пропорційно відпрацьованому часу або від виробітку. На власний розсуд підприємства також можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.
3. Встановлення батьківства після смерті батька для отримання соцвиплат: деталі від Мінʼюсту
Якщо у свідоцтві про народження дитини батько не зазначений, встановити факт батьківства можливо лише в судовому порядку. Це стосується ситуацій, коли чоловік, який вважається батьком дитини, помер, і шлюб із матір’ю дитини офіційно не реєструвався.
"Судова влада України" розповідає, що в Україні встановлення батьківства після смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, має важливе юридичне значення – зокрема, це відкриває дитині доступ до соціальних гарантій, зокрема пенсії у зв’язку із втратою годувальника.
У разі якщо у свідоцтві про народження дитини батько не зазначений або запис про нього зроблено лише за вказівкою матері, встановити факт батьківства можливо лише в судовому порядку. Це стосується ситуацій, коли чоловік, який вважається батьком дитини, помер, і шлюб із матір’ю дитини офіційно не реєструвався.
Із відповідною заявою до суду можуть звернутися:
- мати дитини;
- опікун або піклувальник;
- особа, яка фактично виховує дитину;
- сама дитина після досягнення повноліття.
У заяві про встановлення факту родинних відносин обов’язково має бути зазначено:
- який факт заявник просить встановити та з якою метою (наприклад, встановлення факту батьківства для подальшого права на отримання пенсії по втраті годувальника);
- причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт (довідка органів державної реєстрації актів цивільного стану про неможливість у внесенні змін і доповнень до актового запису цивільного стану);
- докази, що підтверджують викладені в заяві обставини та наявність цього факту (документи, листи, фото-, відеоматеріали).
Станом на 1 січня 2025 року розмір судового збору за подання такої заяви становить 605,60 грн (0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
На підставі судового рішення орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить зміни до актового запису про народження та видає нове свідоцтво про народження із зазначенням батька дитини.
Після офіційного встановлення батьківства дитина набуває права на:
- право на отримання соціальних виплат;
- право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника;
- право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця;
- право дитини на спадкування після смерті батька.
4. Як неприбутківець може отримати витяг з Реєстру?
За запитом неприбуткової організації контролюючий орган надає їй безоплатно протягом трьох робочих днів, що настають за днем отримання такого запиту, витяг з Реєстру.
Відповідно до п. 12-1 Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою КМУ від 13.07.2016 №440 (далі – Порядок №440) неприбуткові підприємства, установи та організації можуть звернутися до контролюючого органу із запитом про отримання витягу з Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр). Про це нагадують у Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області.
Запит про отримання витягу з Реєстру (далі – Запит) за формою згідно з додатком 3 подається особисто представником неприбуткової організації чи уповноваженою на це особою або надсилається поштою контролюючому органу за основним місцем обліку неприбуткової організації. Усі розділи запиту підлягають заповненню.
У Запиті зазначається код згідно з ЄДРПОУ неприбуткової організації, який є критерієм пошуку відомостей у Реєстрі.
Запит обов’язково має бути підписаний керівником або особою, що має право підпису документів неприбуткової організації, із зазначенням дати.
Неприбуткові організації можуть подати до контролюючого органу Запит про отримання витягу з Реєстру засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22.05.2003 №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05.10.2017 №2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
За Запитом неприбуткової організації контролюючий орган надає їй безоплатно протягом трьох робочих днів, що настають за днем отримання такого Запиту, витяг з Реєстру (далі – Витяг) за формою згідно з додатком 4, який містить відомості про неприбуткову організацію, визначені п. 11 Порядку №440, або повідомлення про відсутність відомостей у Реєстрі за формою згідно з додатком 5. Витяг містить відомості з Реєстру, актуальні на дату та час його формування, та є чинним до внесення змін до Реєстру в частині відомостей, що стосуються зазначеної неприбуткової організації.
У разі подання в електронному вигляді Запиту на отримання витягу з Реєстру контролюючий орган у строк, визначений в абзаці шостому п. 12-1 Порядку №440, надсилає Витяг із Реєстру на адресу електронної пошти, з якої надійшов Запит, з накладенням електронної печатки контролюючого органу.
Для обрання способу отримання Витягу заповнюється поле «Спосіб отримання витягу». При цьому залежно від способу подання Запиту проставляється позначка «х» або «+».
На вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів/Реєстр електронних форм податкових документів (перелік сервісних запитів) для юридичних осіб розміщені електронні форми Запиту та Витягу за ідентифікаторами:
- J1305001 – Запит;
- J1405001 – Витяг.
У разі подання Запиту в електронній формі у полі «Спосіб отримання витягу» проставляється позначка «електронною поштою (у разі подання Запиту засобами електронного зв’язку)».
Відповідь на Запит (Витяг або повідомлення про відсутність відомостей у Реєстрі) представник неприбуткової організації чи уповноважена на це особа отримує на адресу електронної пошти, з якої надійшов Запит.
У разі подання Запиту в паперовому вигляді безпосередньо до контролюючого органу або при надсиланні поштою проставляється позначка «безпосередньо у контролюючому органі (у разі подання Запиту іншими способами)».
При цьому відповідь (Витяг або повідомлення про відсутність відомостей у Реєстрі) на Запит вручається представнику неприбуткової організації чи уповноваженій на це особі в контролюючому органі, до якого подано Запит.
5. Призначення пенсії — чи можна подати нотаріально завірену копію трудової книжки
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області роз’яснило, чи враховуються для призначення пенсії дані нотаріально завіреної копії трудової книжки.
Документи про стаж (зокрема, трудова книжка), вік та заробітну плату для призначення пенсії подаються тільки в оригіналах.
Це зазначено в пункті 2.23 постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
У разі подання документів для призначення пенсії через вебпортал Пенсійного фонду України, додаються скановані копії документів, зроблені з оригіналів.
Раніше у Пенсійному фонді пояснили, чи можна вийти на пенсію в 55 років, якщо є 27 років страхового стажу та участь у бойових діях.
6. На які виплати можуть розраховувати люди, яким виповнилося 65 років та які не мають страхового стажу
Люди, яким виповнилося 65 років та які не мають права на пенсію через відсутність страхового стажу, можуть отримати соціальну допомогу. Її розмір залежить від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Хто має право на державну соціальну допомогу
- люди, які досягли 65 років і не мають права на пенсію або яким встановлено інвалідність
- люди, які не одержують пенсію або соціальні виплати
- малозабезпечені.
Повний перелік умов необхідних для отримання соціальної допомоги визначено Постановою КМУ № 261 від 2 квітня 2005 р.
Кому призначається і виплачується допомога
- громадянам України, які проживають постійно в Україні
- іноземцям та особам без громадянства, які переселилися на постійне проживання в Україну
- біженцям та людям, які потребують додаткового захисту
- громадянам Польщі, які перебувають в Україні.
Який розмір допомоги
Розмір залежить від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У 2025 р. це
- 100% — 2361 грн (для людей з інвалідністю I групи)
- 80% — 1888 грн (для людей з інвалідністю II групи)
- 60% — 1416 грн (для людей з інвалідністю III групи)
- 50% — 1180 грн (для священнослужителів)
- 30% — 708 грн (для тих, кому виповнилося 65 років).
Куди звертатися
До підрозділів соціального захисту населення.
Які документи потрібні
- заява
- паспорт
- трудова книжка
- картка платника податків
- декларація про доходи та майновий стан із зазначенням в ній інформації про склад сім’ї
Повний перелік умов необхідних для отримання соціальної допомоги визначено Постановою КМУ № 261 від 2 квітня 2005 р.
Як довго виплачується допомога
- людям, які досягли 65 років, — довічно
- людям з інвалідністю — на період встановлення інвалідності.
7. Виплати пораненим військовим: як не втратити право на гроші під час лікування
Які грошові виплати передбачено для поранених військовослужбовців: пояснення та порядок дій
Військовослужбовці, які отримали поранення, травму, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях, мають право на низку грошових виплат від держави. Це не лише щомісячне забезпечення, а й одноразові компенсації, додаткові винагороди та щорічні виплати на оздоровлення. Нижче – детальний перелік видів виплат і пояснення щодо порядку їх отримання.
1. Щомісячне грошове забезпечення
Військовий, який зазнав поранення, продовжує отримувати щомісячне грошове забезпечення у розмірі, що відповідає останній займаній посаді до моменту травмування. Виплата зберігається навіть у разі тривалого лікування або перебування у відпустці через стан здоров’я.
2. Додаткова грошова винагорода — 100 000 гривень
У разі поранення, отриманого під час виконання бойових завдань, військовослужбовець має право на щомісячну додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. Ця виплата надається на весь період лікування в стаціонарі або перебування у відпустці після тяжкого поранення.
Щоб отримати виплату, потрібно:
- Оформити довідку про обставини травми (уточнюється у стройовій частині).
- Подати копію довідки до своєї військової частини.
- На основі наказу командира починаються щомісячні виплати.
Якщо винагорода не виплачується або її припинили без пояснень:
- Напишіть рапорт командиру із проханням включити вас до наказу на виплату 100 000 грн.
- Додайте копію довідки про обставини поранення (Додаток 16).
- У разі відмови — зверніться зі скаргою до Штабу оперативного командування або на гарячу лінію Міністерства оборони (15-12).
- Якщо скарга не дала результату — подавайте позов до суду.
У разі, якщо лікування триває понад 4 місяці:
- Потрібно отримати висновок військово-лікарської комісії (ВЛК) про продовження лікування.
- Передати цей документ до частини через командира.
Увага: додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн виплачується лише за наявності висновку ВЛК про тяжке поранення. Якщо поранення визнане нетяжким, розмір винагороди розраховується пропорційно кількості днів перебування на лікуванні.
3. Одноразова грошова допомога
Це компенсація, яка надається військовослужбовцю, якщо внаслідок поранення було втрачено працездатність або встановлено інвалідність. Виплата здійснюється після проходження МСЕК або ВЛК і залежить від ступеня втрати працездатності.
4. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань
Щороку військовослужбовцям надається матеріальна допомога у розмірі їхнього місячного грошового забезпечення. Ця допомога призначена для покриття побутових витрат і потреб.
5. Грошова допомога для оздоровлення
Окремо щороку виплачується допомога для оздоровлення. Вона також дорівнює сумі щомісячного грошового забезпечення і надається незалежно від отримання іншої матеріальної допомоги.
Як розраховується додаткова винагорода
У випадку тяжкого поранення (за наявності відповідного висновку ВЛК):
За кожен день перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці після поранення виплачується близько 3 225,80 грн (залежить від кількості днів у місяці).
За повний місяць — 100 000 грн.
У випадку нетяжкого поранення:
За кожен день перебування на стаціонарному лікуванні виплачується 3 225,80 грн. Виплата за дні, коли військовослужбовець перебуває у пункті постійної дислокації і не виконує обов’язків — не нараховується.
Приклад:
Військовослужбовець брав участь у боях з 1 до 16 січня, отримав поранення 16 січня, перебував на лікуванні до 25 січня, а потім — на звільненні у ППД до кінця місяця. Оскільки травма була нетяжкою, додаткова винагорода за січень становитиме:
- 100 000 / 31 = 3 225,80 грн/день
- (10 днів лікування + 9 днів звільнення) × 3 225,80 = 80 645 грн
Як діяти, якщо виплати припинилися без підстав
Якщо після проходження ВЛК або під час лікування виплата припиняється:
Подайте рапорт командиру частини з вимогою відновити виплату.
Якщо не отримано відповіді — зверніться зі скаргою до Штабу оперативного командування або Департаменту фінансів МО.
8. Мін’юст роз'яснює: за яких підстав можуть обмежити цивільну дієздатність особи
Цивільна дієздатність фізичної особи – це її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.
За загальним правилом розрізняються такі види цивільної дієздатності фізичної особи: повна, неповна, часткова та обмежена.
Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 30 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України)).
Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється лише у судовому порядку. Також звертаємо увагу, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (частина перша статті 39 ЦК України).
Підстави для обмеження цивільної дієздатності
Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (стаття 36 ЦК України).
Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи
Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування.
Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.
Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена цією особою до органу опіки та піклування або суду.
Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.
Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі (стаття 37 ЦК України).
Розгляд справи у суді
Відповідно до статті 295 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги – за місцезнаходженням цього закладу.
Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду.
Згідно зі статтею 296 ЦПК України заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи можуть подати:
- члени її сім’ї,
- органи опіки та піклування,
- заклади з надання психіатричної допомоги.
У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (стаття 297 ЦПК України).
За наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи суд призначає судово-психіатричну експертизу для встановлення її психічного стану (стаття 298 ЦПК України).
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (стаття 300 ЦПК України).
Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю та лише за її письмовою заявою. Переважно опікун або піклувальник призначаються з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника (стаття 63 ЦК України).
Згідно зі статтею 300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена
У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність.
Також суд поновлює цивільну дієздатність у разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо.
Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.
Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (стаття 38 ЦК України).
Так, відповідно до статті 300 ЦПК України скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою такої фізичної особи, її піклувальника, членів сім’ї, органу опіки та піклування або її адвоката.
9. Як оскаржити висновок ВЛК: роз’яснення від Мінʼюсту для військовозобовʼязаних
Вже 5 червня спливає термін, відведений для повторного проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) військовозобов’язаними, які раніше були визнані обмежено придатними. Незабаром такі особи отримають новий статус, який визначатиме їхню придатність до військової служби. Разом з цим зростає актуальність питання: як діяти у разі незгоди з висновком ВЛК?
У цьому матеріалі ми нагадуємо, як можна оскаржити висновок ВЛК — як у досудовому, так і в судовому порядку.
Досудовий порядок оскарження
Перший крок — звернення до вищої за рівнем військово-лікарської комісії з письмовою заявою. Залежно від рівня комісії, яка ухвалила висновок, оскаржити його можна у вищій за підпорядкуванням ВЛК:
- постанови ВЛК районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної (ТЦК та СП) оскаржуються в обласних ВЛК або ВЛК м. Києва;
- постанови обласних ВЛК (Київського міського) ТЦК та СП, оскаржуються в штатних ВЛК (Центральна ВЛК або ВЛК регіону);
- постанови ВЛК регіонів оскаржуються у ЦВЛК або у судовому порядку.
Постанови ЦВЛК оскаржуються у судовому порядку.
За результатами розгляду вища інстанція ВЛК може залишити скаргу без задоволення або прийняти рішення про проведення повторного або контрольного медичного огляду з метою остаточного вирішення питання щодо придатності до військової служби.
Для оскарження постанови ВЛК у досудовому порядку необхідно підготувати:
- заяву про перегляд постанови з чітким викладенням підстав незгоди (наприклад, проігнороване захворювання, помилка в діагнозі тощо);
- додати всі необхідні документи, видані військово-лікарською комісією;
- за наявності — інші документи, які підтверджують вашу позицію (медичні довідки, висновки фахівців тощо).
Судовий порядок оскарження
Ви також можете оскаржити висновок ВЛК в порядку адміністративного судочинства, оскільки ВЛК є органами військового управління, які виконують владні управлінські функції.
Відведені строки для подання позову:
- 3 місяці — якщо ви вже зверталися до вищої інстанції ВЛК: строк відліковується з дня вручення рішення.
- 6 місяців — якщо не зверталися в досудовому порядку: відлік ведеться з моменту, коли стало відомо про порушення ваших прав (тобто з дати висновку ВЛК).
Вимоги до позовної заяви та необхідні додатки подаються з урахуванням вимог статей 160 і 161 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ). Зокрема, позовна заява має містити:
- найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
- повне найменування сторін та їх місцезнаходження (місце проживання);
- зміст оспорюваного рішення (постанови ВЛК);
- виклад обставин, на яких ґрунтуються вимоги;
- вимоги позивача і їх обґрунтування;
- перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви мають бути додані копії оскаржуваної постанови ВЛК та документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги (наприклад, медичні висновки, довідки тощо).
Пам’ятайте: подання позову не зупиняє дію висновку ВЛК. Тому важливо не зволікати з процесом.
Проходження ВЛК — обов’язковий і надважливий етап для кожного військовозобовʼязаного. Якщо ви не згодні з ухваленим висновком, ви маєте повне право на його оскарження. Не відкладайте звернення — чим раніше подано заяву або позов, тим більше шансів на своєчасне та об’єктивне вирішення питання.
10. Як відповідатиме податковий агент за недоутримання ПДФО
Податковий агент, який нараховує оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати ПДФО із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.
Особи, які мають статус податкових агентів, відповідно до п. 176.2 ПКУ зобов'язані, зокрема:
- своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
- подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Платники податків, податкові агенти, а також інші суб'єкти у випадках, прямо передбачених ПКУ, несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень (п. 110.1 ПКУ).
Якщо дані перевірок податкового агента щодо утримання податків у джерела виплати свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати ПДФО, то до такого податкового агента застосовуються штрафні санкції у порядку та розмірах, встановлених ст. 1251 ПКУ.
Податківці оштрафують за ненарахування/ неутримання, та/або несплата/ неперерахування, та/або нарахування, сплата не в повному обсязі податків платником чи податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розд. III ПКУ. У п.1251.1 ПКУ законодавець визначив розміри штрафів, а саме:
- 10% суми податку, що підлягає нарахуванню/ сплаті до бюджету;
- 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, за ті самі дії, вчинені умисно;
- 50% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, за ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів;
- 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, за ті самі дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента. При цьому платника податку отримувача таких доходів звільнено від обов'язку погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розд. IV ПКУ.
Водночас, передбачені ст. 1251 ПКУ штрафи не застосовуються, якщо податковий агент самостійно виявив вищезазначені порушення при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 ПКУ, та виправив в наступних податкових періодах протягом звітного року згідно з нормами ПКУ. Якщо ці порушення виявлять при перевірці податківці, то податковому агенту нарахують пеню:
- на суми заниження податкового зобов'язання, визначеного пп. 129.1.4 ПКУ, податківці нарахують пеню за кожний календарний день його заниження, включаючи день настання строку погашення, визначеного податківцями, з розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день (п. 129.4 ПКУ).
- на суми несвоєчасно сплачених/ несплачених (неперерахованих) податковим агентом визначених податкових зобов'язань відповідно до пп. 129.1.4 ПКУ контролери нарахують пеню за кожний календарний день такої несплати (неперерахування), включаючи день погашення податкового зобов'язання, з розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день.
Податківці Головного управління ДПС у Житомирській області нагадали, що відповідно до ст. 1634 КУАП, неутримання або неперерахування до бюджету сум ПДФО при виплаті фізособі доходів, перерахування ПДФО за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення податківців за встановленою формою відомостей про доходи громадян, - тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від 2 до 3 НМДГ.
За такі ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності накладуть штраф у розмірі від 3 до 5 НМДГ.
