Інформаційний бюлетень Київського міськкому профспілки енергетиків від 13.12.2024

1. Подарунки дітям працівників до новорічних свят

Хоча наразі триває війна, але роботодавці хочуть привітати з новорічними святами дітей працівників. Як оподатковуються такі подарунки?

Спершу розглянемо документальне оформлення, адже витрати роботодавця мають бути правильно підтверджені для проведення в обліку відповідних операцій. А ще від того, як буде оформлено видачу подарунків, залежить їх оподаткування.

Документальне оформлення

Наказ.

Будь-яке рішення про придбання та безоплатну роздачу активів підприємства ухвалює його керівник. Тож має бути оформлено наказ або розпорядження. Типової форми такого наказу немає. Отже, його складають у довільній формі, відповідно до загальних правил діловодства (див. зразок).

Зокрема, в наказі доречно зазначити:

1) розпорядження працівникові відділу кадрів (або іншій уповноваженій особі) скласти перелік працівників, які мають дітей. Такі переліки формують на підставі даних працівників та інформації про наявність у них дітей. Як правило, про наявність дітей у відділі кадрів дізнаються з наданих працівниками копій свідоцтв про народження дитини (або інших документів, які підтверджують опіку, всиновлення тощо). Якщо хто із працівників не надав таких документів, — ще є час (визначений у наказі) зробити це. Обмеження щодо віку або кількості дітей роботодавець може встановити самостійно, адже закон не встановлює обов’язку роздавати новорічні подарунки. Тож кому роздати подарунки, кожен роботодавець вирішує сам. Проте пам’ятайте, що згідно з чинним законодавством дитина — це фізособа до 18 років, тож варто не перевищувати цього віку;

2) що дарувати дітям працівників. Це також вирішує керівник. Традиційно під новорічними подарунками маються на увазі набори солодощів. Проте дехто може вирішити подарувати іграшки, книжки тощо. Тож після того, як буде відомо про кількість дітей, треба або придбати вже готові новорічні набори, або придбати те, з чого подарункові набори можна створити самостійно. У наказі зазвичай встановлюють і вартість кожного подарунка. Вона вплине на заплановану загальну суму витрат;

3) осіб, які відповідатимуть за закупівлю (формування) подарунків, а також за їх роздачу працівникам. І строки, протягом яких цей наказ треба виконати.

Наказ доводять до відома працівників та посадових осіб, які мають його виконати.

Перелік працівників, які мають дітей.

Для визначення потрібної кількості подарунків можна скласти перелік працівників, які мають дітей. А ось видачу подарунків, як правило, оформлюють відомістю, адже отримання подарунка треба підтвердити підписами працівників. Ці документи містять дуже схожу інформацію, тому часто оформлюють тільки відомість.

Звісно, такі подарунки можна вручити лише тим працівникам, які працюють на своїх робочих місцях, і тим, які хоча й працюють дистанційно, але не перебувають за межами України. На жаль, тих працівників, які не зможуть забрати подарунок, включати до відомості немає сенсу.

Типової форми таких відомостей немає, тому застосовується довільна форма. Але така відомість також є первинним документом, тож має містити всі обов’язкові реквізити, зазначені у ст. 9 Закону про бухоблік.

Отже, у відомостях на роздачу подарунків потрібно зазначити:

— назву роботодавця, який склав цю відомість;

— дату її складання (та дату/період видачі подарунків);

— ПІБ працівників та кількість подарунків, які вони отримали;

— підписи працівників, які отримали подарунки;

— посади, ПІБ та підписи тих осіб, які склали цю відомість та підтверджують результати видачі.

Ця відомість буде підставою для списання подарунків та визнання витрат на їх придбання (створення).

Рахуємо вартість подарунків.

Як ми зазначили вище, у наказі потрібно зафіксувати вартість одного подарунка. А отже, перед складанням наказу треба провести аналіз ринку, аби дізнатися, що саме пропонують продавці. І вже погоджена з керівником вартість подарунків у кількості, узгодженій за відомостями, сплачується продавцеві, чия ціна влаштовує роботодавця.

Придбання подарунків.

Придбання подарунків теж оформлюють первинними документами. Так, якщо подарунки оплачуються:

— безготівково з рахунку підприємства, — факт оплати підтверджується випискою банку з цього рахунку;

— за готівку довіреною особою, — така особа може надати авансовий звіт (або для звітування за отриманими коштами, або для отримання відшкодування власних витрат). До авансового звіту додаються документи про проведені розрахунки (фіскальний чек, квитанція, товарний чек тощо).

Оприбутковують подарунки на підставі накладної, фіскального або товарного чека тощо.

Роздача подарунків.

Після придбання новорічних подарунків відбувається їх роздача за затвердженим переліком на підставі відомості. Позаяк така роздача проводиться з ініціативи роботодавця, то строки, протягом яких працівники можуть отримати подарунки, теж визначає роботодавець (у наказі, про який ми сказали вище).

На підставі остаточно оформленої відомості з підписами працівників, які отримали подарунки, після завершення роздачі подеколи складають ще й акт на списання подарунків. Хоча, якщо у відомості на їх видачу є всі обов’язкові реквізити первинного документа, потреби в додатковому первинному документі для списання подарунків з балансу немає.

Правила оподаткування

Новорічний подарунок — це зарплата?

Заробітна плата для потреб розділу IV ПКУ складається з основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які виплачуються (надаються) працівникові у зв’язку з відносинами трудового найму (пп. 14.1.48 ПКУ).

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать одноразові заохочення, не пов’язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам’ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі) (пп. 2.3.2 Інструкції №5).

Тож негрошова форма доходу не є достатньою ознакою, яка дозволяє сказати, що це не зарплата, а подарунок. Адже зарплата може надаватися як у грошовій, так і в негрошовій (натуральній) формі (ст. 23 Закону про оплату праці).

Але за нормою ст. 5 Закону про оплату праці організація оплати праці здійснюється на підставі, зокрема, колективних або трудових договорів. Тож подарунки вважаються зарплатою, якщо їх обумовити у таких договорах як обов’язкові і як частину фонду оплати праці. А за відсутності колективного договору — у трудовому договорі з працівником або ж у наказі керівника про надання подарунків. Отже, якщо подарунок зазначено як складову фонду оплати праці у колективному або трудовому договорі (або ж у наказі про його надання працівникові), він і оподатковується як зарплата.

Подарунок-зарплата, незалежно від його вартості, оподатковується ПДФО та військовим збором. Оподаткування ПДФО (18%) відбуватиметься із застосуванням коефіцієнта, встановленого п. 164.5 ПКУ (для ставки ПДФО 18% — 1,2195). А нарахування ЄСВ (8,41% — для осіб з інвалідністю та 22% — для решти працівників) та утримання військового збору за ставкою 1,5% — без застосування коефіцієнта за загальними правилами.

Саме як зарплату такий подарунок треба буде показати і в єдиній звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ. Тобто за своєю номінальною вартістю (без «натурального» коефіцієнта) він має бути показаний і в податковому розрахунку, і в додатку 1 до нього загальною сумою з рештою зарплати працівника. З коефіцієнтом як суму нарахованого та виплаченого доходу такий подарунок (разом із рештою зарплати працівника) показують у додатку 4ДФ.

Якщо ж колективним або трудовим договором обов’язковість надання подарунків не передбачено, а в наказі подарунок зазначено саме як подарунок для дітей і обумовлено, що він не належить до фонду оплати праці, то цей дохід оподатковується як подарунок.

Якщо новорічний подарунок — не зарплата.

Ще до появи ПКУ роботодавці знали, що з 15 листопада до 15 січня діє спеціальний Закон №2117 щодо оподаткування дитячих святкових подарунків. Діє він і тепер. Навіть щодо оподатковуваного доходу батьків у цьому законі є пільга. Але цю пільгу зручно перекрила інша, зазначена у ПКУ.

Наразі ст. 165 ПКУ встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань) — у частині, що не перевищує 25% однієї МЗП (з розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі (пп. 165.1.39 ПКУ). У 2024 р. — це 1 775 грн.

Якщо вартість подарунків перевищує 1 775 грн, то сума такого перевищення оподатковується ПДФО як додаткове благо, з урахуванням положень п. 164.5 ПКУ.

Але новорічні дитячі подарунки надаються у негрошовій формі. А відповідно до п. 164.5 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування ПДФО є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких установлено ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де: К — коефіцієнт;

Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Позаяк до таких подарунків застосовується ставка ПДФО 18%, то у 2024 р. «натуральний» коефіцієнт становить 1,2195.

Сума понад 1 775 грн підлягає оподаткуванню і військовим збором (наразі за ставкою 1,5%). Ставка ВЗ може збільшитися до 5% з дня набрання чинності Законом №4015, який так і залишається на підписі у Президента. Тож на дату написання статті діє ще стара ставка. Якщо ж роботодавець у листопаді тільки закуповує подарунки та їхня вартість буде більша за 1 775 грн, а дарувати планує вже у грудні, то тут потрібно буде дивитися, якою буде ставка ВЗ на дату видачі подарунка.

Проте з метою утримання військового збору вартість подарунка збільшувати на «натуральний» коефіцієнт не потрібно.

Позаяк подарунок не є базою для нарахування ЄСВ, то в єдиній зарплатній звітності в додатку 1 його не відображають. Проте його обов’язково треба показати в додатку 4ДФ! 

Ознака доходу в 4ДФ

Неоподатковувану вартість новорічних подарунків у додатку 4ДФ до єдиної звітності відображають за ознакою доходу «160».

А оподатковану суму перевищення показують у додатку 4ДФ до єдиної звітності за ознакою доходу «126» (як додаткове благо).

Зверніть увагу: хоча подарунки й видаються на дітей, отримує їх від роботодавця працівник. Отже, у 4ДФ такий дохід відображають сумарно (вартість усіх подарунків, що їх отримав працівник на всіх своїх дітей) і з номером фізособи — платника податків працівника (а не його дітей).

Кілька слів про ЄСВ.

Якщо вартість подарунка працівникові не є частиною його зарплати, то, як ми вже зазначили, ЄСВ нараховувати не потрібно. Але під час перевірок цей факт треба буде доводити податківцям.

Часто вони не полюбляють ділити подарунки на зарплатні та незарплатні і вважають, що вартість усіх подарунків, безоплатно наданих працівникам, є базою нарахування ЄСВ. Незалежно від того, чи передбачені вони колдоговором або трудовими договорами як частина фонду оплати праці, чи ні.

Але тут роботодавець має аргумент: за п. 8 розд. ІІ постанови КМУ №1170 ЄСВ не нараховується на вартість розданих подарунків, якщо такі подарунки надаються працівникам для їхніх дітей до свят.

Бухоблік і податок на прибуток.

У бухгалтерському обліку придбані подарунки можна відображати на рахунку 28 «Товари». Але позаяк вони для продажу не призначені, на думку автора, правильніше показувати їх на субрахунку 209 «Інші матеріали».

При роздачі подарунків нараховані податкові зобов’язання з ПДВ потрібно відобразити на субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Позаяк подарунки можуть як належати до зарплати працівників, так і ні, то такий дохід працівника треба провести через рахунок 66:

— якщо подарунки надаватимуться як частина зарплати, то їх видачу оформлюють проведенням Д-т 661 К-т 209;

— якщо ж ні, то проведенням Д-т 663 К‑т 209.

Зверніть увагу: об’єктом оподаткування податком на прибуток є фінрезультат до оподаткування, визначений за правилами бухгалтерського обліку (пп. 134.1.1 ПКУ). І спеціальних податкових різниць щодо таких подарунків, наданих фізособам, ПКУ не передбачено (пп. 140.5.10 ПКУ у цьому випадку не застосовується).

Щодо ПДВ.

Оподаткування ПДВ новорічних дитячих подарунків регулює спеціальний Закон №2117, який діє лише в ці святково-казкові дні — щороку в період з 15 листопада поточного року до 15 січня наступного року.

Отже, від оподаткування ПДВ звільняються операції з продажу виробничими та торговими підприємствами дитячих святкових подарунків, а також квитків на новорічно-різдвяні заходи для дітей, що закуповуються за кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, профспілкових комітетів підприємств та організацій, інших неприбуткових організацій (ст. 2 Закону №2117). При цьому суми податку, сплачені виробниками дитячих святкових подарунків за придбання сировини та матеріалів для їх виробництва, відносять до складу валових витрат і до податкового кредиту не включають.

Тобто ця пільга стосується окремого кола осіб, а саме профспілок та неприбутківців. Щодо застосування для звичайних підприємств, які не мають статусу неприбуткових, в Законі нічого не сказано. Тож якщо роботодавець не має профспілки або не долучив її до придбання таких подарунків, то звільнення від ПДВ не відбувається.

На звичайного роботодавця — платника ПДВ продавець святкових дитячих подарунків складе та зареєструє в ЄРПН ПН за ставкою 20%.

І наостанок наголосимо, що під дитячими святковими подарунками в цьому Законі маються на увазі набори товарів, які містять лише кондитерські вироби й іграшки вітчизняного виробництва та фрукти загальною вартістю не більше ніж 8% прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня звітного податкового року. Тож пільгу з ПДВ у 2024 році передбачено для тих новорічних подарунків, чия вартість не перевищує: 3 028 грн х 8% = 242,24 грн. Але пільга щодо всіх роботодавців не діє.

А от надання подарунків працівникам є операцією з постачання товарів і оподатковується ПДВ на загальних підставах (п. 185.1 ПКУ). Адже постачанням товарів є будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару (пп. 14.1.191 ПКУ).

База оподаткування ПДВ залежить від того, у який спосіб було отримано подарунки — придбання чи виробництво. У разі передачі подарунків, придбаних на стороні, базою оподаткування є вартість їх придбання.

При цьому визнаватиметься таке ПЗ з ПДВ лише один раз (як постачання). Застосовувати одночасно ще й норми п. 198.5 ПКУ (визнавати умовне ПЗ) у цій ситуації не потрібно (навіть якщо подарунки придбавалися з ПДВ).

Щодо складення ПН при роздачі подарунків

У разі безоплатної роздачі договірна ціна дорівнює нулю, тобто база оподаткування перевищує договірну ціну. І підприємству треба оформити дві ПН (Порядок №1307):

— першу — на договірну (тобто нульову) вартість. При цьому діє правило, що ПЗ з ПДВ виникають на дату оформлення відомості, яка підтверджує факт передачі подарунків фізособам. Отже, ця ПН має бути складена датою такої відомості. У графі 7 та у графі 10 ставлять «0», графу 11 (сума ПДВ) не заповнюють. Інші графи ПН заповнюють у загальному порядку;

— другу — на суму перевищення. У ній замість позначки «Х» зазначають код ознаки 3 і тип причини 15. У рядках, відведених для даних покупця, постачальник (продавець) наводить власні дані.

У табличній частині:

— у графі 2 зазначають опис (номенклатуру) товарів/послуг постачальника (продавця), крім опису (номенклатури) товарів/послуг, а також — «перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст. 188 і 189 ПКУ, над фактичною ціною постачання»;

— графи 3.1, 3.2.1, 3.2.2, 3.3, 4, 5 не заповнюють;

— інші графи заповнюються без особливостей.

Приклад Для дітей працівників придбали дитячі новорічні подарунки кількістю 10 шт. у ПП «Солодка мрія» за ціною 540 грн/шт. (з ПДВ).

Вартість подарунків менша за 1 775 грн, тому оподаткуванню ПДФО та ВЗ вона не підлягає (див. табл).

Таблиця

Бухгалтерський облік роздачі подарунків

 

 2. Коли працівник може не повертати гроші за невідпрацьовані дні відпустки?

Посадовці управління інспекційної діяльності у Запорізькій області роз’яснили, що, відповідно до статті 127 КЗпП, відрахування з заробітної плати для покриття заборгованості працівників підприємству, де вони працюють, можуть провадитись за наказом чи роботодавця, якщо працівник звільняється до закінчення того робочого року, в рахунок якого він уже одержав відпустку, за невідпрацьовані дні цієї відпустки.

Втім, КЗпП передбачає й винятки, коли відрахування за ці дні не провадиться. Йдеться, зокрема, про направлення на навчання, вихід на пенсію, а також звільнення в разі:

-       призову або вступу на військову службу;

-       переведення на інше підприємство, в установу чи організацію;

-       переходу на виборну посаду;

-       відмови від переведення до іншої місцевості чи від продовження роботи в зв’язку зі зміною істотних умов праці;

-       зміни в організації виробництва;

-       невідповідності посаді внаслідок стану здоров’я чи недостатньої кваліфікації;

-       невиходу на роботу понад 4 місяці через хворобу.

 

3. Як оформити виплату зарплати працівника третій особі

Працівник хоче, щоб його зарплату перераховували третій особі. Чи достатньо для цього довіреності працівника на третю особу і заяви працівника про перерахування коштів на рахунок третьої особи? Чи потрібно нотаріально засвідчити довіреність?

В описаній ситуації достатньо заяви. Працівник має право на свій розсуд розпоряджатися своїми заробленими грішми. Заборонено в будь-який спосіб обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою (ст. 25 Закону про оплату праці).

Працівник може попросити перераховувати його зарплату (як частину, так і повністю) не на його банківський рахунок, а на рахунок третьої особи. Порушення законодавства не буде. Ба більше, у частині п’ятій статті 24 Закону про оплату праці передбачено: за особистою письмовою згодою працівника зарплату можна виплачувати через установи банків, поштовими переказами на рахунок (адресу), що він зазначив, з обов’язковою оплатою цих послуг за кошти роботодавця. Тобто фактично працівник сам визначає, на який рахунок отримуватиме кошти.

Працівник має письмово повідомити роботодавцеві реквізити, на які бажає отримувати зарплату та/або інші належні йому виплати. Це може бути заява у довільній формі.

Чи не оштрафують підприємство, якщо рахунок фізособи заблокувала виконавча служба, тому він звернувся із проханням виплачувати зарплату на інший рахунок? Бухгалтерові нема чого про це перейматися. Він не мусить з’ясовувати причину такого рішення працівника.

Якщо на підприємство надійшов виконавчий документ про стягнення коштів із доходу працівника, бухгалтер має виконати цю вимогу. Тобто з доходу працівника спочатку утримайте необхідну суму, а залишок перекажіть на рахунок, зазначений у заяві.

Кого показувати у звітності — працівника чи отримувача коштів? Немає значення, на чий саме рахунок перерахували виплату. Дохід виплачуєте на користь працівника, тому в Додатках Д1 та 4ДФ зазначайте саме працівника.

 

4. Графік відпусток на 2025 рік: готуємося до нового року!

У грудні працівники відгулюють останні відпустки, заплановані на 2024 рік. Щоб знати, як вони відпочиватимуть наступного 2025 року, і мати можливість порахувати резерв, потрібний на оплату цих відпусток, треба скласти новий графік.

Чи обов’язково складати графік відпусток?

Дехто з роботодавців вважає, що планувати, коли надаватимуться відпустки наступного року, і взагалі надавати відпустки заплановано, а не тоді, коли захочеться працівникові і на це погодиться роботодавець, — це зайва бюрократія. Тим більше під час воєнного стану, коли запланувати майбутнє на цілий рік важко. Проте це вимога чинного законодавства, і на час війни ці вимоги не було скасовано!

Складання графіка відпусток передбачено ст. 10 Закону про відпустки.

Враховуючи, що Закон про відпустки поширюється на всіх громадян України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізособи, то обов’язок зі складання графіка встановлено для всіх роботодавців.

Графік складається незалежно від кількості працівників. Норм закону щодо складання графіка відпусток потрібно дотримуватися і в разі, коли на підприємстві працюють, наприклад, три особи. Таке роз’яснення міститься у листі Мінсоцполітики від 29.07.2015 №191/10/136-15.

Коли складати графік відпусток — у грудні чи січні?

Згідно з п. 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій, затверджених за погодженням із ВЦРПС постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1984 №213, графік відпусток складають на кожен календарний рік не пізніше ніж 5 січня поточного року.

Проте краще скласти графік у грудні 2024 року, щоб уже у січні 2025 року працівники мали можливість піти у відпустку згідно з цим графіком.

Особливо важливо мати графік юрособам, які створюють резерв відпусток, адже тоді без графіка не обійтися.

Зазначимо, що перше нарахування і використання резерву відбувається саме у січні. Тож цього місяця на підприємстві вже має бути графік відпусток.

Чим графік відпусток корисний для роботодавця та працівників?

Іноді доводиться чути обурення роботодавців щодо графіка відпусток: мовляв, навіщо марнувати час, якщо однаково дотримуватися графіка виходить нечасто? А ще під час воєнного стану багато працівників або зупиняли дію трудового договору, або перебували у неоплачуваних відпустках.

І на ці запитання законодавство дає чітку відповідь:

Узгоджений графік відпусток дозволяє організувати планомірне надання щорічних відпусток усім працівникам.

Звісно, на час дії воєнного стану, згідно зі ст. 12 Закону №2136, роботодавець не несе відповідальності за ненадання два роки поспіль щорічної основної відпустки повної тривалості. Проте й накопичування невикористаних відпусток — це погано: як для здоров’я працівників, так і для фінансового становища роботодавця, якому колись, у разі звільнення працівника, доведеться одразу сплатити чималу суму грошової компенсації. Саме тому закон передбачає регулярне надання щорічних відпусток і поступове створення резерву на їх оплату.

Наявність графіка дозволяє скоротити документообіг. Як зазначає Мінекономіки у листі від 31.03.2020 №3512-06/21620-07, законодавством не передбачено написання заяви про надання щорічної відпустки, якщо вона надається у строки, визначені графіком відпусток.

При цьому конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

А ось якщо працівник виявив бажання використати щорічну відпустку в інший період, ніж передбачений графіком відпусток, тут має бути погодження сторін трудового договору (між працівником і роботодавцем).

Як правило, у такому разі працівник пише заяву, на яку роботодавець накладає резолюцію, погоджуючись надати щорічну відпустку у зазначені в ній терміни, або через певні обставини пропонує перенести її на інший період. Далі на підставі цієї заяви видається наказ (розпорядження) про надання відпустки.

І, як наголошує Мінекономіки, роботодавець може як задовольнити прохання працівника про перенесення строків щорічної відпустки, визначених графіком, так і відмовити йому.

Графік складають заздалегідь, і це надає можливість планувати потребу у трудових ресурсах та рівномірно розподіляти відпустки персоналу протягом року. Звісно, можна надавати всім працівникам відпустки одночасно, у найпопулярніші для відпочинку періоди. Наприклад, влаштовувати на підприємстві новорічні канікули або не працювати один місяць улітку. Але дозволити собі таке може аж ніяк не кожен бізнес, і вже, безумовно, не бюджетники. Тому з працівниками доводиться домовлятися, хто і коли протягом року піде у щорічну відпустку, таким чином, щоб і працівник був задоволений, і робота не стояла.

Визначення та складення форми графіка відпусток

Форму графіка надання відпусток чинним законодавством досі не встановлено, тож вона може бути довільною. Але можна скористатися бланком такої форми, який є в нас на сайті (див. таблицю).

Таблиця

Інструкція-пам’ятка створення графіка відпусток на 2025 рік

У графіку відпусток доцільно зазначати таку інформацію:

— найменування роботодавця;

— період, на який затверджується графік;

— відомості про працівника (ПІБ, посада, структурний підрозділ, табельний номер);

— вид відпустки;

— кількість календарних днів відпустки;

— місяць початку відпустки. Звісно, краще зазначити конкретну дату початку відпустки (якщо це можливо), тоді окреме повідомлення про дату початку відпустки не обов’язкове;

— дані про фактично використані дні відпустки та періоди їх надання;

— підпис працівника про ознайомлення;

— примітка на випадок перенесення відпустки;

— дата складання графіка, погодження з профспілкою та затвердження керівником.

Увага! У графіку необов’язково наводити чіткі дати початку та закінчення відпустки працівника. За законом ці строки мають бути визначені за два тижні до початку відпустки й уточнені у наказі про відпустку. Тому тепер у графіку достатньо зазначити місяць початку і заплановану кількість днів відпустки. Якщо вже на стадії складання графіка ви знаєте, що відпустка переходить з одного місяця в інший, то її треба буде зазначити двічі, у тих місяцях, коли працівник перебуватиме у відпустці.

Які відпустки враховують у графіку?

До графіка відпусток включають такі щорічні відпустки:

— основну;

— додаткову за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

— додаткову за особливий характер праці;

— інші додаткові, передбачені законодавством.

Додаткові щорічні відпустки: кого стосуються і як порахувати кількість днів

Зі щорічною основною відпусткою все просто: базова її тривалість становить 24 календарні дні. А якщо працівник належить до тієї категорії, яка має право на більшу кількість днів, то це чітко визначено ст. 6 Закону про відпустки або відповідним профільним законом. Кількість зароблених днів основної відпустки визначається через стаж, правила формування якого зазначені у ст. 9 Закону про відпустки.

А далі застосовується формула: кількість днів, які входять до стажу х 24 календарні дні : 365 календарних днів.

Під час дії воєнного стану святкові та неробочі дні в цій формулі не враховують, тобто на них кількість днів у році не зменшують (якщо тільки ваше підприємство не святкує в ці дні за власним рішенням). Так визначають кількість днів заробленої основної відпустки.

А от із додатковими відпустками все трохи складніше. Адже вони надаються не кожному — для їх надання потрібні спеціальна підстава та чіткий облік відпрацьованого працівником часу (із фіксацією умов праці).

Нагадаємо: щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, що затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 7 Закону про відпустки).

Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається (ст. 8 Закону про відпустки):

1) окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, — тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

2) працівникам із ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Додаткова відпустка на дітей

Нагадаємо, що надання додаткової відпустки на дітей регламентує ст. 19 Закону про відпустки.

І з плануванням цієї відпустки у графіку ситуація неоднозначна. Наприклад, якщо йдеться про одиноку матір, то до графіка таку відпустку включати доцільно. А от якщо йдеться про одного з батьків, які мають двох чи більше дітей віком до 15 років, то зазначати у графіку немає сенсу. Адже такою відпусткою може скористатися хтось один із батьків у себе на роботі. Або один із батьків звільниться з роботи, і йому виплатять компенсацію за невикористані дні відпустки, і тоді інший не матиме права на відпустку в себе на роботі.

Визначення категорій осіб, які мають право на щорічну відпустку у зручний для них час

Щорічні відпустки за бажанням працівника у зручний для нього час надаються:

1) особам віком до вісімнадцяти років;

2) особам з інвалідністю;

3) жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;

9) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Як враховувати у графіку новоприйнятих працівників?

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані здебільшого до закінчення робочого року. При цьому під робочим роком маємо на увазі не календарний рік, а 12 місяців з дати прийняття працівника на роботу і наступні подібні робочі роки. Таким чином, відмінність календарного року і року, за який надається відпустка, у тому, що календарний рік стартує з 1 січня, а робочий — з числа місяця, в якому людина уклала з вами трудові відносини.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший робочий рік настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.

Хто має право на щорічну відпустку повної тривалості у перші 6 місяців роботи?

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший робочий рік за бажанням працівника надаються:

1) жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

2) особам з інвалідністю;

3) особам віком до вісімнадцяти років;

4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

5) особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

6) сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

9) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначають пропорційно до відпрацьованого часу. Звісно, що при цьому враховують ті дні, які входять до стажу на щорічну основну відпустку за ст. 9 Закону про відпустки.

Тобто, коли ми складаємо графік відпусток на календарний рік, таким працівникам доведеться порахувати кількість днів відпустки, якими вони зможуть скористатися цього календарного року:

кількість днів, які входять до стажу, який дає право на відпустку у році, за який надається відпустка х 24 календарні дні : 365 календарних днів.

Створення наказу про складання графіка відпусток

Норми чинного законодавства не диктують обов’язкового складення наказу роботодавцем, у якому зазначається про початок розроблення графіків відпусток. Утім, такий наказ полегшить роботу кадровику, особливо якщо підприємство має багато структурних підрозділів.

Тож керівник може видати такий наказ, якщо вважає за потрібне, і цей наказ зорієнтує керівників структурних підрозділів щодо складання графіків відпусток (див. зразок).

Що робити з тими, хто не пішов у відпустку за графіком?

Хоча для надання відпустки за графіком заява вже й не потрібна, бо достатньо наказу керівника, в житті буває всяке.

Якщо відпустка переноситься на інший місяць, проте того самого року, в якому вона була зазначена у графіку, то до графіка варто внести зміни. Вони оформлюються наказом керівника підприємства. Затверджувати графік наново і доводити його до відома всіх працівників у такому разі не потрібно. Зміни вносять лише стосовно конкретного працівника на підставі його заяви і повідомляють про це тільки зацікавлених осіб: самого працівника та його безпосереднього керівника (керівника підрозділу).

Іноді працівник настільки потрібен на роботі, що навіть перенести відпустку на інший місяць того самого року не виходить. Тоді у працівника залишається зароблена, але не використана щорічна відпустка, якою він може скористатися наступного року. І це треба буде врахувати під час наступного створення графіка відпусток. При цьому старий наказ про відпустки не переробляють, проте звірити, чи всі зазначені в ньому відпустки були фактично надані, наприкінці року відділу кадрів все ж таки варто. Втім, облік використаних відпусток ведуть не на підставі плану-графіка, а на підставі наказів про надання таких відпусток, тож помилки при цьому навряд чи виникнуть.

Щодо відповідальності за нескладання графіка відпусток

Відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток працівників визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом і доводяться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну.

Оскільки законодавчо не встановлена форма графіка відпусток, він складається у довільній формі. Враховуючи, що Закон України «Про відпустки» поширюється на всіх громадян України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, норма закону щодо складання графіка відпусток має бути дотримана й у разі, коли на підприємстві працює, наприклад, три людини.

Особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно із законодавством (стаття 28 Закону України «Про відпустки»).

Державний контроль за дотриманням законодавства про працю, в тому числі про відпустки, здійснюють Державна служба України з питань праці та її територіальні органи (далі — Держпраці). У разі порушення роботодавцем норм законодавства про працю за результатами перевірки посадові особи Держпраці складають у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядають справи про такі правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

Слід зазначити, що в статті 41 КУпАП установлено відповідальність також за «інші порушення вимог законодавства про працю», під які, на нашу думку, підпадає відсутність графіка відпусток.

Лист Міністерства соціальної політики України від 29.07.2015 №191/10/136-15

Що буде за відсутність графіка відпусток?

Відсутність графіка відпусток наразі розглядається як «інше порушення вимог законодавства про працю» і як одне порушення (а не щодо кожного працівника).

За такі порушення передбачено фінансові санкції відповідно до ст. 265 КЗпП у вигляді штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати (наприкінці 2024 р. та у 2025 р. — 8 000 грн).

Але штрафу не буде, якщо усунути порушення у строк, визначений у приписі інспектора Держпраці.

Крім того, за таке «інше порушення вимог законодавства про працю» ст. 41 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність: накладення на посадових осіб підприємств та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності штрафу в розмірі від 30 до 100 н. м. д. г. Тобто від 510 до 1 700 грн. Якого теж можна уникнути, якщо швидко виправити це порушення (бажано до візиту інспектора Держпраці).

 

5. Додаткова відпустка працівнику — учаснику бойових дій

Працівник пішов у відпустку за УБД і захворів. Чи потрібно переносити ті дні, що припали на відпустку?

Держава гарантує право громадян на соціальний захист. Скористатися таким правом можуть працівники, які перебувають у трудових відносинах із роботодавцем за наявності підтвердних документів на соціальну пільгу. Статус учасника бойових дій визначено в Законі України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93 р. № 3551-XII.

Під час укладення трудового договору особа повинна надати кадровику посвідчення учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни). На підставі нього та особистої заяви працівнику надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Право на таку відпустку передбачено ст. 16² Закону України “Про відпустки” (далі — Закон про відпустки) та ст. 77² Кодексу законів про працю України. Відпустка учасникам бойових дій надається не за робочий, а за календарний рік незалежно від фактично відпрацьованого часу. Тобто якщо працівник, трудівник, співробітник відпрацював лише один день, він у цьому календарному році матиме право скористатися таким видом відпустки.

На додаткову відпустку учаснику бойових дій не поширюються норми, які діють для щорічних відпусток, а саме:

— не можна поділити на частини;

— не переноситься на наступний календарний рік у разі невикористання її працівником вчасно;

— не замінюється грошовою компенсацією, навіть під час звільнення;

— надається понад щорічні основну та додаткові відпустки;

— не продовжується на святкові та неробочі дні;

— за наявності підтвердних документів працівник може скористатися таким правом як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом;

— відкликання працівника з такої відпустки не допускається;

— надається у час, зручний для працівника;

— не може бути перенесена або продовжена у зв’язку із хворобою працівника, дні якої припали на період додаткової відпустки, а також із причин, зазначених у ст. 11 Закону про відпустки.

Якщо у поточному році учасник бойових дій працевлаштовується на нове місце роботи, скористатися правом на додаткову відпустку за новим місцем роботи він може в разі надання підтвердних документів із попередньої роботи, що така відпустка не була використана.

Висновок: працівник, який під час додаткової відпустки учаснику бойових дій захворів (тимчасова непрацездатність підтверджена лікарняним листком) і дні такої хвороби припали на період відпустки, не має права на продовження або перенесення додаткової відпустки учаснику бойових дій.

 

6. Звільнення "по інвалідності": як правильно оформити?

Працівник звільнився з військової служби. Але працювати далі не може за станом здоров'я: здобув інвалідність. Він хоче звільнитися «по інвалідності». З якої підстави краще його звільнити?

Такої підстави, як «звільнення з інвалідності», законодавство не містить. Водночас, описану причину для звільнення можна розцінити з різних сторін: як звільнення за згодою сторін, за власним бажанням або з ініціативи роботодавця. Кожна має свої особливості. Тому розглянемо кожну окремо.

Угода сторін

Звільнення за згодою сторін, мабуть, найпоширеніший і найпростіший спосіб прощання з працівником. Така підстава передбачена п. 1 ч. 1 ст. 36 КзпПр .

Чи тут є якісь переваги для працівника чи роботодавця? Очевидне — безконфліктність.

Про терміни звільнення сторони домовляються. Адже законодавчо їх не зафіксовано.

Роботодавець у день звільнення повинен у загальному порядку ( ст. 47 та 116 КЗпП ):

-       виплатити працівникові всі належні йому суми;

-       видати письмове повідомлення про виплачені при звільненні суми;

-       видати копію наказу про звільнення;

-       видати паперову трудову книжку (якщо вона зберігається у роботодавця).

При цьому на вихідну допомогу працівник права не має.

Власне бажання

Можливість працівника звільнитися за власним бажанням передбачена приписом ч.1 ст. 38 КзпП. Особливістю такого виду звільнення є те, що працівник має попередити про це роботодавця письмово за два тижні. Але є винятки.

Саме там у ч. 1 ст. 38 КзпП наведено перелік поважних причин, через які працівник не може далі працювати. Наприклад, переїзд на нове місце проживання, неможливість проживання у цій місцевості, підтверджена медичним висновком. І цей перелік не вичерпний. Тобто в кінці значиться «а також з інших поважних причин».

Отже, неможливість продовжувати роботу за станом здоров'я роботодавець також може визнати поважною причиною звільнення. При цьому працівник має надати необхідні підтверджуючі документи щодо встановлення інвалідності.

І що зрештою це дає? А те, що працівник у заяві може вказати дату звільнення на свій розсуд, тобто без відпрацювання двох тижнів.

Також без відпрацювання двох тижнів працівник може звільнитися за власним бажанням, якщо роботодавець ( ч. 3 ст. 38 КзпПр ):

-       не виконує законодавство про працю, умови колективного або трудового договору;

-       здійснював мобінг (травлю) щодо працівника або не вживав заходів щодо його припинення, і це підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У будь-якому випадку обов'язки роботодавця з виплати та надання документів такі самі, як і при звільненні за згодою сторін: виплатити належні суми та надати належні документи.

Що стосується вихідної допомоги, то в більшості випадків, звільняючись за власним бажанням, працівник не має на неї права.

Але при звільненні в бажаний йому термін через порушення з боку роботодавця працівник має право на вихідну допомогу у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше трьохмісячного середнього заробітку ( ч. 1 ст. 44 КзпП).

Ініціатива роботодавця

Звільнення з ініціативи роботодавця може відбуватися за певних причин. І на цей раз перелік вичерпний.

І в ньому є така підстава, як виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню цієї роботи ( п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП ).

Але пам'ятайте, що звільнити працівника з такої підстави можна, тільки якщо неможливо перевести його на іншу посаду за його згодою ( ч. 2 ст. 40 КЗпП ).

Тому якщо працівник більше не може працювати на своїй посаді (роботі) за станом здоров'я та його не можна перевести на іншу посаду (роботу), то роботодавець може його звільнити.

Строки звільнення також визначає роботодавець.

При цьому він також зобов'язаний виплатити працівникові всі належні йому суми та надати всі належні документи.

А також ця підстава для звільнення дає право працівникові (і обов'язок роботодавцю) на вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку .

Докладно про цю виплату та її розрахунок читайте у статтях «Вихідна допомога: пам'ятка для роботодавця» та «Вихідна допомога: як розрахувати та обкласти податком?» // «Податки & бухоблік», 2024 № 86.

Висновки

• Працівника, який отримав інвалідність, можна звільнити з кількох підстав.
• У разі звільнення за згодою сторін строки звільнення узгоджують сторони. Роботодавець повинен виплатити всі належні працівникові суми та надати документи (повідомлення про виплати, копії трудового договору та трудову книжку).
• Звільняючись за власним бажанням з поважних причин (у т. ч. через інвалідність, несумісну з роботою), працівник може зробити це без відпрацювання двотижневого терміну.
• У разі звільнення з ініціативи роботодавця у зв'язку з невідповідністю посади (роботі) за станом здоров'я працівник має право на вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

 

7. Хто має право на страхові виплати в разі смерті потерпілого?

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання

Управління інспекційної діяльності у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці розповідає, що в разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Такими непрацездатними особами є:

• діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, – до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ними 23 років;
• особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють;
• особи з інвалідністю – члени сім’ї потерпілого на час інвалідності;
• неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти;
• непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дитина померлого, яка народилася не пізніше ніж через 10 місяців після його смерті, дружина, чоловік або один із батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

 

8. Громадська організація оплачує навчання працівників: податкові наслідки

Індивідуальна податкова консультація ДПСУ від 31.10.2024 №5093/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

ДПСУ розповіла, за яких умов ГО збереже свій неприбутковий статус у разі навчання працівників і не сплачуватиме ПДФО та ВЗ з вартості такого навчання.

!  Громадським (неприбутковим) організаціям

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Громадської спілки «…» (далі — Громадська спілка) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У зверненні Громадської спілки у статусі неприбуткової організації розглядається питання оподаткування операцій з оплати навчання працівників такого громадського об’єднання.

У зв’язку з викладеним вище у зверненні Громадської спілки поставлено такі запитання для отримання індивідуальної податкової консультації:

1. Чи втратить неприбуткова організація статус неприбутковості, якщо проведе оплату навчання (підвищення кваліфікації) свого штатного працівника за умови, що витрати з навчання передбачено бюджетом (кошторисом) організації та трудовим договором з працівником?

2. Чи оподатковуються зазначені вище виплати податком на доходи фізичних осіб та військовим збором?

Щодо запитання 1

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, установлених цим пунктом.

Так, згідно з пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі — неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

-       утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

-       установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей абзацу третього пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

-       установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

-       внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі — Реєстр).

Як установлено пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до пп. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені громадські об’єднання.

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об’єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань визначає Закон України від 22 березня 2012 року №4572-VI «Про громадські об’єднання» зі змінами (далі — Закон №4572).

Частиною п’ятою ст. 1 Закону №4572 передбачено, що громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Громадські об’єднання утворюються і діють відповідно до принципів, визначених ст. 3 Закону №4572, один з яких полягає у відсутності майнового інтересу їх членів (учасників) щодо права на частку майна громадського об’єднання і такі члени (учасники) не відповідають за зобов’язаннями такого громадського об’єднання. Доходи або майно (активи) громадського об’єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Статтею 11 Закону №4572 визначено відомості, які має містити статут громадського об’єднання, зокрема: відомості про мету (цілі) та напрями діяльності такого об’єднання; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об’єднання.

Відповідно до ст. 201 Кодексу законів про працю України для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, роботодавець організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначено Законом України від 12 січня 2012 року №4312-VI «Про професійний розвиток працівників» зі змінами (далі — Закон №4312).

Статтею 6 Закону №4312 передбачено, що організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.

Професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо у роботодавця, та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях. При цьому роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників.

Отже, якщо громадським об’єднанням у статусі неприбуткової організації проводиться оплата навчання (підвищення кваліфікації) працівника, який перебуває у штаті такої неприбуткової організації, і таке навчання проводиться з урахуванням потреб власної статутної діяльності громадського об’єднання згідно з профільним Законом №4572 та пов’язане з реалізацією мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами такого громадського об’єднання, то проведення зазначеної операції не є підставою для виключення громадського об’єднання з Реєстру.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, установлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до пп. 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Щодо запитання 2

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:

-       сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи (пп. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 Кодексу);

-       сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом (пп. 165.1.37 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Крім того, відповідно до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.13-1 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема дохід, отриманий таким платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Також зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Враховуючи викладене, у разі дотримання вимог підпунктів 165.1.21 та 165.1.37 п. 165.1 ст. 165 Кодексу сума витрат роботодавця, понесених ним у зв’язку зі здобуттям освіти, підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації працівника, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника та не оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

Разом з тим, якщо умови, визначені зазначеними підпунктами недотримані, то суми витрат роботодавця, понесені на навчання чи підвищення кваліфікації працівника, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як додаткове благо з відповідним оподаткуванням.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

9. Чи вважаються службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженнями?

Нормативно-правовим актом, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України 13.03.98 № 59 (далі - Інструкція № 59) чітко розмежовані поняття службового відрядження від службових поїздок.

Так, пунктом 1 розділу І Інструкції № 59 визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Пунктом 2 розділу І Інструкції № 59 передбачено, що у випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом). Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженням, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником). Наприклад, водій рейсових автобусів, машиніст потягів приміського чи міжміського сполучення тощо.

Отже, основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція № 59. При цьому інші підприємства та організації можуть використовувати Інструкцію № 59 як допоміжний (довідковий) документ.

 

10. Надаєте матеріальну допомогу до Нового року: які податкові наслідки?

Одним зі способів поліпшення настрою та фінансової підтримки працівників є виплата їм допомоги. Поради, як це можна зробити до новорічних свят, читайте далі.

Документальне оформлення

У разі надання фізособам благодійної допомоги, як і при здійсненні будь-якої господарської операції, роботодавці повинні мати відповідні первинні документи (ст. 9 Закону про бухоблік). А саме:

• заяву від фізособи,
• складений наказ керівника підприємства на підставі даних із таких заяв про надання благодійної допомоги,
• виписку банку, що підтверджуватиме надання допомоги грошима (якщо допомогу надавали у безготівковій формі), або видатковий касовий ордер чи відомість на виплату готівки (якщо фінансування здійснено готівкою).

Правила надання благодійної допомоги готівкою

Обмеження у розрахунку готівкою, встановлені Положенням №148, не поширюється на пожертви та благодійну допомогу. Тож надавати у день благодійну допомогу готівкою окремому працівникові можна у будь-якій сумі. Але на її розмір все ж таки варто звернути увагу – з метою оподаткування!

Розмір неоподатковуваної благодійної допомоги у 2024 році

Неоподатковувані види та розмір благодійної допомоги визначено п. 170.7 ПКУ. Цей пункт ділить благодійну допомогу на цільову (тобто таку, що надається із заздалегідь відомою метою і має бути саме з цією метою використана) та нецільову (коли такої чіткої мети немає і доводити, як отримана допомога була використана, не потрібно).

Деякі види цільової благодійної допомоги теж є неоподатковуваними. Але вони вимагають документів, які підтверджують цільове використання коштів. А роботодавцю і працівникові, звісно, що менше документів, то краще. Тож найпростіший спосіб надання матдопомоги – це нецільова благодійна допомога.

Не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами – юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного року сукупно у розмірі граничного доходу для застосування ПСП (пп. 170.7.3 ПКУ).

А граничний дохід для застосування ПСП (пп. 169.4.1 ПКУ) дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, чинного для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.

Нагадаємо, що цільовою є благодійна допомога, яка надається під визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога, яка надається без установлення таких умов або напрямів. Тож у разі надання нецільової допомоги треба врахувати ці особливості.

У 2024 році розмір граничного доходу становить 4 240 грн. Тож цього року без наслідків в оподаткуванні ПДФО та ВЗ можна надати працівникам нецільову благодійну допомогу саме в такій сумі.

У разі надання такої допомоги у розмірі більше ніж 4 240 грн сума перевищення включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і підлягає оподаткуванню ПДФО та ВЗ.

Зверніть увагу! Надати матдопомогу можна буде і в січні 2025 року, але й тоді неоподатковуваний розмір нецільової благодійної допомоги не зміниться порівняно з 2024 роком і також становитиме 4 240 грн. Ми кажемо так, бо за проєктом Держбюджету-2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб залишається на рівні 2024 року (3 028 грн).

Загальні правила оподаткування і в грудні, і в січні будуть однакові.

Якщо допомога надається у грошовій формі. Тоді базою утримання ПДФО і ВЗ є сума перевищення матдопомоги над неоподатковуваним лімітом. Ставку ПДФО для оподаткування таких виплат установлено на рівні 18% незалежно від суми перевищення. Також сума перевищення оподатковуватиметься військовим збором за ставкою 5%.

Якщо допомога надається у негрошовій формі. У цій ситуації базою утримання ПДФО є сума такого перевищення, збільшена на натуральний коефіцієнт. Він становить 1,2195. Військовий збір в обох випадках утримується зі суми перевищення без збільшення на такий коефіцієнт.

Відображення в єдиній зарплатній звітності

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб суму нецільової благодійної допомоги, як тієї, що перевищує, так і тієї, яка не перевищує неоподатковуваний розмір, відображають у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «169». Тобто всю суму допомоги зазначають за однією ознакою.

Відповідно, у самому податковому розрахунку та інших додатках до нього суму благодійної допомоги не відображають, – адже вона не є базою для нарахування ЄСВ. Але, зверніть увагу, є умови, за якими ця допомога може все-таки оподатковуватися ЄСВ. Про це у наступному розділі.

ЄСВ на суми нецільової благодійної допомоги

Нецільова благодійна допомога не належить до основної або додаткової зарплати та інших заохочувальних, компенсаційних виплат. Тому вона не є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому податківці мають сталу думку щодо цього. Вони погоджуються, що нецільова благодійна допомога не оподатковується ЄСВ. Але тому, що вважають її різновидом матеріальної допомоги працівникам одноразового характеру. Така допомога не входить до фонду оплати праці на підставі пп. 3.31 Інструкції №5. А отже, з її суми ЄСВ справляти не потрібно.

Але зверніть увагу! ПКУ не встановлює умови щодо одноразовості нецільової благодійної допомоги з метою звільнення її від оподаткування. Насправді неоподатковуваний ліміт встановлюється як загальна сума такої допомоги за календарний рік, а скільки разів її надаватимуть (і з кількох джерел), для оподаткування ПДФО та ВЗ не має значення.

Інша річ ЄСВ. На думку податківців, ЄСВ не буде, лише якщо матдопомога виплачується одноразово.

А одноразовою нецільова благодійна допомога вважатиметься тільки за виконання таких умов:

• допомогу виплачують окремому працівникові, наприклад у зв’язку зі сімейними обставинами;
• необхідність у її отриманні виникла раптово;
• рішення про видачу та розмір такої допомоги ухвалює керівник підприємства на власний розсуд.

От тільки в такому разі ЄСВ на суму допомоги не нараховують і в податковому розрахунку та додатку 1 її не відображають.

З позиції податківців випливає, що надавати допомогу в одному місяці всім працівникам (чи більше ніж половині працівників) – означає ризикувати. Бо ж ДПС стверджуватиме, що така допомога не відповідає критеріям визнання одноразової допомоги. Тому під час перевірок податківці наполягатимуть на нарахуванні ЄСВ і на оподаткуванні ПДФО та ВЗ уже за зарплатними правилами.

До речі, у роботодавців, у штаті яких є тільки один працівник (він же директор і часто засновник), виникає запитання: чи вважатиметься надана благодійна допомога одноразовою? На жаль, роз’яснення ДПС щодо цього питання немає, тож варто отримати власну ІПК.

Правила сплати ПДФО та військового збору

ПДФО сплачується до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу у грошовій формі єдиним платіжним документом (пп. 168.1.2 ПКУ). Це стосується виплати благодійної допомоги, яка має оподатковуватися ПДФО та ВЗ.

Нагадаємо, що наказом Мінфіну від 14.01.2011 №11 затверджено Класифікацію доходів бюджету щодо ПДФО, зокрема:

• 11010100 – ПДФО, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку у вигляді заробітної плати;
• 11010400 – ПДФО, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку інших ніж заробітна плата.

Тож при сплаті ПДФО з благодійної нецільової допомоги треба використовувати код 11010400.

А ось щодо військового збору, то код бюджетної класифікації в усіх випадках однаковий – 11011000 «Військовий збір».

Нагадаємо також, що нові правила складання платіжних інструкцій щодо реквізиту «Призначення платежу» набирають чинності з 1 грудня 2024 року.

Податок на прибуток

Податкова різниця за пп. 140.5.10 ПКУ не поширюється на надання благодійної допомоги фізособам. Тому й збільшувати фінрезультат на суму наданої допомоги не потрібно (стосується тих, хто податкові різниці застосовує).

На об’єкт оподаткування податком на прибуток надання допомоги працівникам та іншим фізособам впливає тільки у бік зменшення (і то на етапі визнання витрат у бухгалтерському обліку).

Таблиця

Бухгалтерський облік нарахування і виплати благодійної допомоги у грудні

Бухгалтерський облік

У бухгалтерському обліку виплати благодійної допомоги призводять до зменшення активів, а отже, відповідно до п. 5 НП(С)БО 16 відображаються у складі витрат.

Згідно з п. 7 НП(С)БО 16 витрати у вигляді перерахованої благодійної допомоги визнаються витратами періоду, в якому вони були понесені. А відповідно до п. 29 цього самого НП(С)БО такі витрати відображатимуться у бухгалтерському обліку за дебетом субрахунку 949 «Інші операційні витрати».

Приклад 1 22.11.2024 ТОВ «В» за заявою працівника надало йому нецільову благодійну допомогу в розмірі 4 200 грн. Це перша така допомога, надана цьому працівникові у поточному календарному році. Основна зарплата за листопад 2024 року – 10 000,00 грн.

Отже, ТОВ «В» як податковий агент має визначити базу оподаткування. І це буде лише 10 000,00 грн зарплати, адже благодійна допомога не перевищує неоподатковуваного розміру.

Сума утриманого ПДФО: 10 000,00 х 18% = 1 800,00 грн.

Сума утриманого ВЗ: 10 000,00 х 1,5% = 150,00 грн.

Зверніть увагу! Поки що ми застосовуємо ставку ВЗ 1,5%, бо Закон №4015, який передбачає збільшення такої ставки до рівня 5%, почав діяти з 1 грудня 2024 року і стосується лише грудневих доходів!

Сума нарахованого ЄСВ: 10 000,00 х 22% = 2 200,00 грн. ЄСВ на суму благодійної допомоги не нараховується, бо це одноразова допомога.

У формі №4ДФ всю суму наданої благодійної допомоги (4 200 грн) буде відображено за ознакою доходу «169».

Приклад 2 23.12.2024 ТОВ «В» за заявою іншого працівника надало першу цього року нецільову благодійну допомогу в розмірі 10 000 грн. Основна зарплата за грудень 2024 року – 10 000,00 грн.

Отже, ТОВ «В» як податковий агент має визначити базу оподаткування для ПДФО 15 760 = (10 000 - 4240) + 10 000 грн.

Сума утриманого ПДФО: 15760 х 18% = 2 836,80 грн.

Сума утриманого ВЗ: 15 760 х 5% = 788,00 грн.

Сума нарахованого ЄСВ: 10 000,00 х 22% = 2 200,00 грн. ЄСВ на суму благодійної одноразової допомоги у такому разі не нараховується.

У формі №4ДФ всю суму наданої благодійної допомоги у розмірі 10 000 грн буде відображено під ознакою доходу «169». У таблиці щодо бухгалтерських проведень відобразимо операції щодо надання саме благодійної допомоги за даними прикладу 2.

 

11. Держбюджет-2025: до чого готуватись?

28 листопада 2024 року було підписано Президентом України та опубліковано Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі Закон про держбюджет). Сьогодні поговоримо про те, на які положення цього документа слід звернути увагу бухгалтерам суб'єктів господарювання.

Мінімальна зарплата

Поняття мінімальної заробітної плати (МЗП) визначено ст. 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці ) та ст. 95 КзпП. Це встановлений законом мінімальний розмір оплати за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. МЗП встановлюється одночасно у місячному та погодинному розмірах.

Заробітна плата працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчою за МЗП ( ч. 1 ст. 3 ¹ Закону про оплату праці ).

Відразу скажемо, що жодного підвищення мінзарплати на наступний рік не передбачається (див. ст. 8 Закону про держбюджет ). Протягом усього 2025 року збережеться розмір МЗП, встановлений на квітень – грудень 2024 року (див. табл. 1 нижче).

Таблиця 1. Мінімальна зарплата на 2025 рік

Період	Мінзарплата, грн
	у розрахунку на місяць	у погодинному розмірі
01.01.2025 - 31.12.2025	8000	48

Водночас, як передбачає п. 26 Прикінцевих положень Закону про держбюджет, у разі позитивної динаміки зміни прогнозних макропоказників економічного та соціального розвитку України у першому півріччі 2025 року КМУ має розглянути питання щодо можливості підвищення розмірів МЗП. Але поки що маємо те, що маємо.

Важливо! Незважаючи на те, що МЗП з 01.01.2025 не змінюється, окремі показники прив'язані до неї оновляться. Які саме? Ті, що залежать від розміру МЗП на 1 січня звітного року.

Серед таких змінних показників можна назвати, наприклад, неоподатковувану суму вартості негрошових подарунків ( п.п. 165.1.39 ПКУ ). У 2025 році вона складе 2000 грн у розрахунку на місяць (8000 грн х 25%: 100%).

Зміниться і неоподатковуваний розмір добових відряджень у межах України ( п.п. 170.9.1 ПКУ ). Так, у 2025 році для працівників госпрозрахункових підприємств у розрахунку на кожен календарний день відрядження він становитиме 800 грн (8000 грн х 0,1).

Крім того, перерахунку підлягає неоподатковуваний розмір окремих видів благодійної допомоги, прощених позик, доходів від продажу сільгосппродукції та інші показники, прив'язані до МОЗ на 1 січня.

Прожитковий мінімум

Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості. Таке визначення дає год. 1 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 № 966-XIV.

Розміри прожиткового мінімуму на 2025 рік на одну особу з розрахунку на місяць, визначені ст. 7 Закону про держбюджет , наведемо в табл. 2 нижче.

Таблиця 2. Прожитковий мінімум у розрахунку на місяць у 2025 році

Соціальні та демографічні групи населення	Розмір прожиткового мінімуму, грн
Діти віком до 6 років	2563
Діти віком від 6 до 18 років	3196
Працездатні особи	3028
Особи, які втратили працездатність	2361
Загальний показник	2920

Для роботодавців найбільший інтерес становить величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, у розмірі не менш як прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня календарного року повинні встановлюватися мінімальні посадові оклади / тарифні ставки (див. ст. 6 Закону про оплату праці ). Таким чином, з 01.01.2025 посадові оклади не можуть бути нижчими за 3028 грн.

Від розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу залежать також розміри податкових соціальних пільг та граничний розмір доходу, що дає право їх застосування. Крім того, у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб здійснюється індексація заробітної плати. Про неї розповімо далі.

Індексація доходів

Як передбачено ст. 34 Закону про держбюджет , обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення здійснюється наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100% . Сума індексації, що склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується!

Таким чином, з 2025 року індексацію розраховуємо із «чистого листа». Про індексацію, яку нараховували до 31.12.2024, забуваємо.

Водночас зазначимо, що згадана вище норма сформульована не дуже коректно. Якщо у січні 2025 року індекс споживчих цін приймаємо за 1 або 100%, то логічно припустити, що саме січень є базовим місяцем (незалежно від місяця підвищення окладів працівників). І тоді обчислення індексу наростаючим підсумком має здійснюватися з лютого (місяця, наступного за базовим). Це випливає із норм п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078.

Проте ст. 34 Закону про держбюджет вимагає здійснювати розрахунок індексу споживчих цін наростаючим підсумком із січня 2025 року. Тому постає питання: який місяць вважати базовим — грудень 2024 року чи січень 2025 року? Тут не завадять роз'яснення Мінсоцполітики. Відповідний запит ми вже надали.

Однозначно можна стверджувати, що у січні 2025 року індексацію нараховувати не доведеться. Якщо, звичайно, колдоговор чи інший локальний акт госпрозрахункового підприємства не містить інших правил її нарахування.

ЄСВ

На 2025 рік буде підвищено максимальну величину бази нарахування ЄСВ.

Як передбачає п. 4 год. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464 ), максимальна величина бази нарахування ЄСВ становить 15 МЗП. Однак дія цієї норми на 2025 рік припиняється (див. п. 3 Прикінцевих положень Закону про держбюджет ).

У свою чергу, ст. 39 Закону про держбюджет встановлює максимальну величину бази нарахування ЄСВ на 2025 рік (починаючи з 1 січня) у розмірі 20 МЗП.

Тобто у 2025 році максимальна сума доходів, на яку нараховується ЄСВ, становитиме 160 000 грн на місяць (8000 грн х 20).

До уваги ФОП, незалежних професіоналів та членів фермерських господарств, які не сплачували ЄСВ на підставі п. 9 ¹⁹ розд. VIII Закону № 2464 ! Нагадаємо: ця норма дозволяла переліченим особам з 1 березня 2022 року до припинення військового стану та протягом 12 місяців після його припинення не нараховувати та не сплачувати ЄСВ за себе.

На 2025 рік дія цієї пільги припиняється (див. п. 3 Прикінцевих положень Закону про держбюджет ). Отже, підприємці (незалежно від системи оподаткування), незалежні професіонали та члени фермерських господарств у 2025 році сплачуватимуть ЄСВ за довоєнними правилами. Водночас звільнення від сплати ЄСВ за себе продовжить діяти для платників внеску, які були мобілізовані або покликані на військову службу на заклик із числа резервістів у особливий період, за умови відсутності у них найманих працівників (див. пп. 9 ² і 9 ¹⁸ розд. .VIII Закону № 2464 ).

Висновки

• Мінімальна заробітна плата на 2025 рік встановлена ​​у розмірі 8000 грн у розрахунку на місяць та 48 грн на годину при погодинній оплаті праці.
• Прожитковий мінімум для працездатних осіб із 01.01.2025 становить 3028 грн.
• З 2025 року індексацію розраховуємо з «чистого листа». Сума індексації, що склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
• Максимальна величина бази нарахування ЄСВ у 2025 році становить 20 розмірів МЗП (160 000 грн).
• З 1 січня 2025 року припиняється пільга зі сплати ЄСВ за себе, що діяла для всіх ФОП на період воєнного стану згідно з п. 9 ¹⁹ розд. VIII Закону №2464 .

 

 12. Прожитковий мінімум-2025: види та вплив на інші показники

 Законом про Держбюджет у 2025 році передбачено такі розміри прожиткового мінімуму (без змін протягом року):

Крім того, додатково прописано прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення:

• базового розміру окладу судді – 2 102 грн;
• посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також податкових і митних органів – 2 102 грн;
• посадового окладу прокурора окружної прокуратури – 1 600 грн.

Нагадаємо, на які основні показники впливає розмір прожиткового мінімуму у 2025 році. 

Мінімальний розмір посадового окладу

Мінімальний посадовий оклад (місячна тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Отже, з 1 січня 2025 року мінімальний розмір посадового окладу (місячної тарифної ставки) становитиме 3 028,00 грн. Тож роботодавцям потрібно ретельно переглянути власні штатні розписи і у разі потреби внести до них зміни.

Про те, як оплачуватиметься праця у 2025 році, ми докладно розповімо в окремій статті!

Розміри ПСП

Оскільки у 2025 році показники прожиткового мінімуму для працездатних осіб залишаться на рівні 2024 року, базовий розмір ПСП залишиться на рівні 1 514 грн, а граничний розмір доходу для її застосування – 4 240 грн. Докладно про те, як ми це робили у 2024 році, читайте тут. Але буде окрема стаття про правила оподаткування ПДФО та ВЗ доходів працівників у 2025 році, тож уважно стежте за нашими новинами! 

Індексація заробітної плати

Для 2025 року діятиме нове правило, яке визначене у ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Для нарахування індексації зарплати 2025 року індекс споживчих цін для індексації обчислюємо наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року. Для січня 2025 року він дорівнює 1, або 100%. Іншими словами, січень є базовим для розрахунку індексації зарплати. Це правило чітко визначає базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін у 2025 році, на відміну від 2024 року.

Індексації підлягає зарплата в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (п. 4 Порядку №1078). Тож потрібно буде індексувати зарплату в межах 3 028 грн.

Аліменти

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України).

Отже, розмір аліментів з 01.01.2025 по 31.12.2025 становитиме:

• для дітей до 6 років – не менше 1 281,50 грн (2 563 грн × 50%);
• для дітей від 6 до 18 років – не менше 1 598 грн (3 196 грн × 50%).

Чи може бути розмір аліментів збільшено? Міністерство юстиції зазначало: якщо платник аліментів має достатній заробіток, то за рішенням суду встановлюється мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину в розмірі 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Платник або одержувач аліментів повинен подати до суду позовну заяву про збільшення або зменшення їх розміру.

Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення можуть пред’являтися до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживання чи перебування відповідача або позивача.

Що робити роботодавцю, якщо зазначений у заяві від працівника або у виконавчому листі розмір аліментів є меншим? Змінити призначену суму аліментів роботодавець не має права й утримує їх відповідно до зазначеного у виконавчому листі розмірі. Тому зацікавлена особа має право звернутися до суду для перегляду розміру аліментів. При цьому якщо розмір аліментів, визначений судом, у твердій грошовій сумі є меншим від означеного мінімального розміру аліментів, дитині призначається відповідно до закону державна допомога у розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Декретні непрацюючим

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100% середньомісячного доходу жінки (стипендії, зарплати, допомоги з безробіття тощо) на місяць.

Проте для жінок, які не є найманими працівниками чи підприємцями, які сплачують ЄСВ, вона не може бути меншою ніж 25% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи. Право на цю допомогу мають усі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Тож така допомога в розрахунку на місяць не може бути меншою ніж 757 грн (3 028,00 грн × 25%).

Мінімальний розмір усієї такої допомоги, що надається органами управління праці і соцзахисту, залежно від тривалості періоду вагітності та пологів, з 01.01.2025 по 31.12.2025 становитиме 262,81 грн на добу:

• якщо 126 календарних днів відпустки – 33 114,06 грн;
• якщо 140 календарних днів відпустки – 36 793,40 грн;
• якщо 180 календарних днів відпустки – 47 305,80 грн.

Допомога одиноким матерям

Цю допомогу надають у розмірі, що дорівнює різниці між 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї у розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців (сукупний дохід сім’ї за 6 місяців необхідно поділити на 6, а потім на кількість членів такої сім’ї). Отриманий після ділення дохід необхідно порівняти з відповідним прожитковим мінімумом.

Якщо в результаті порівняння середньомісячний дохід на кожну дитину виявиться:

• вищим за відповідний прожитковий мінімум, – то соціальні виплати на дітей такій одинокій матері не призначаються;
• нижчим за відповідний прожитковий мінімум, – тоді одинокій матері буде призначено соціальну виплату на дітей у розмірі різниці між прожитковим мінімумом на дитину відповідного віку і середньомісячним доходом на одного члена сім’ї.

Отже, з 01.01.2025 по 31.12.2025 максимальний розмір допомоги становитиме для дітей:

• до 6 років – 2 563 грн;
• від 6 до 18 років – 3 196 грн;
• від 18 до 23 років (якщо дитина навчається на стаціонарі у ВНЗ) – 3 028 грн. 

Судовий збір

Ставки судового збору прив’язані до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Всі розміри судового збору встановлено ст. 4 Закону №3674.

Збір за адмінпослуги

Відповідно до ст. 36 Закону №755-IV та ст. 34 Закону №1952-IV, адміністративний збір та плата за надання відомостей справляються у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для проведення реєстраційної дії або запит про надання відомостей з Єдиного державного реєстру, та округлюються до найближчих 10 гривень.

Відповідно, якщо у 2025 році розмір прожиткового мінімуму не зміниться, то і ставки адміністративного збору у 2025 році у порівнянні з 2024 роком не зміняться.

 

13. Об'єднана звітність з ПДФО та ЄСВ: подаємо щомісячно з 1 січня 2025

Податковий розрахунок сум доходу та утриманих податків для фізичних осіб з 1 січня 2025 року подаватимемо щомісячно, при цьому за IV квартал 2024 року звіт подається в термін квартальної звітності (не пізніше 10 лютого 2025 року). Перший щомісячний звіт за січень 2025 року необхідно подати до 20 лютого 2025 року.

З 1 січня 2025 року Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, та сум утриманого податку, а також сум нарахованого єдиного внеску подається щомісячно.

Для IV кварталу 2024 року Податковий розрахунок необхідно подати у термін квартальної звітності, не пізніше 10 лютого 2025 року.

Місячний звіт подається протягом 20 календарних днів після останнього дня звітного місяця, тому перший звіт за січень 2025 року слід подати до 20 лютого 2025 року.

Ці зміни набудуть чинності з 1 січня 2025 року відповідно до оновленої редакції Податкового кодексу України.

 

14. Як профспілці зареєструвати зміни до своїх відомостей?

Подання документів для державної реєстрації змін здійснюється безпосередньо до суб’єкта державної реєстрації або до фронт-офісів за місцезнаходженням профспілки особисто заявником із пред’явленням документа, який відповідно до закону посвідчує його особу.

Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) розповідає, що професійні спілки є організаціями, які об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної діяльності. Основним завданням профспілок є захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів.

Офіційності профспілкові організації набувають після їх легалізації, яка здійснюється шляхом їх реєстрації відповідними органами Міністерства юстиції України, після чого вони набувають статусу юридичної особи.

У процесі діяльності профспілкової організації відбуваються зміни. Є такі зміни, які підлягають державній реєстрації, а саме – це зміна найменування, місцезнаходження, зміна керівника або відомостей про керівника, зміна представника, відомостей про членів керівних органів, інформації для здійснення зв’язку тощо.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації змін до відомостей про організацію профспілки, визначено п. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

Так, для державної реєстрації змін до відомостей про організацію профспілки заявник має підготувати та подати такий пакет документів:

-         заява щодо державної реєстрації юридичної особи – громадського формування (форма 4), заповнена відповідно до прийнятих змін, які необхідно внести;

-         примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення керівного органу профспілкової організації про зміни, яке викладається в письмовій формі, прошивається, пронумеровується та скріплюється підписами уповноважених осіб на його підписання, відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Справжність підписів на такому рішенні має бути нотаріально засвідчена з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів;

-         відомості про склад керівного органу (у разі внесення зміни до складу керівних органів). Цей документ повинен містити відомості про ім’я, дату народження керівника, членів керівного органу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посаду, контактний номер телефону та інші засоби зв’язку (адреса електронної пошти тощо).

У разі внесення змін лише до інформації про місцезнаходження та/або про здійснення зв’язку з організацією подається лише заповнена у відповідних розділах заява (форма 4).

Текст документів має бути написаний розбірливо: машинодруком або від руки друкованими літерами. Документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

Адміністративний збір за внесення змін профспілкові організації не сплачують.

Подання документів для державної реєстрації змін здійснюється безпосередньо до суб’єкта державної реєстрації або до фронт-офісів (центрів надання адміністративних послуг) за місцезнаходженням профспілкової організації особисто заявником із пред’явленням документа, який відповідно до закону посвідчує його особу. У разі подання документів для проведення державної реєстрації уповноваженою на те особою встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження. Для цілей проведення реєстраційних дій документом, що підтверджує повноваження, є документ, що підтверджує повноваження законного представника, нотаріально посвідчена довіреність або відомості з Єдиного державного реєстру про особу, яка уповноважена діяти від імені юридичної особи (профспілкової організації).

Також документи можна надіслати поштовим відправленням до суб’єкта державної реєстрації. Проте у цьому разі справжність підпису заявника на заяві також має бути нотаріально засвідчена з використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

Строк розгляду документів, поданих для державної реєстрації змін, становить 15 робочих днів з дати подання документів, за результатами якого приймається одне із таких рішень, або про проведення державної реєстрації змін чи відмову в ній, на підставі обумовлених ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

 

15. Як засвідчити вірність копій документів і витягів з них

Для того, щоб копія документа чи виписка з нього мали юридичну силу, їх вірність необхідно засвідчити, зокрема нотаріально.

Засвідчення вірності копій документів і витягів з них здійснюється нотаріусом за усним зверненням заінтересованої особи.

Засвідчення вірності копій документів

Відповідно до статті 75 Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон) нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування та посадові особи консульських установ України, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Під час підготовки до засвідчення вірності копій документів і виписок з них нотаріус та інші уповноважені законодавством особи зобов’язані особисто звірити з оригіналом документа копію чи виписку з документа, вірність яких вони засвідчують.

Пунктом 3 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі Порядок), визначено такі умови засвідчення вірності копій документів:

-       вірність копій документів, виданих юридичними особами, засвідчується за умови, що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом;

-       засвідчення копій офіційних документів, які видаються органами реєстрації актів цивільного стану і надалі використовуватимуться за кордоном, нотаріусами здійснюється лише після попередньої легалізації (консульської легалізації чи проставлення апостиля) оригіналів цих документів;

-       вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.

Не допускається засвідчення вірності копії документа, на підставі якого відповідні установи видають оригінал документа (довідки про народження дитини, довідки про смерть тощо).

На вимогу фізичних або юридичних осіб, щодо яких вчинялася нотаріальна дія, нотаріуси вправі видавати копії документів, що зберігаються у справах державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву або приватного нотаріуса.

Крім того, законодавством передбачена можливість засвідчення вірності копії з копії документа. Згідно зі статтею 76 Закону  вірність копії з копії документа може бути засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана юридичною особою, що видала оригінал документа. У такому разі копія документа має бути викладена на бланку цієї юридичної особи з відміткою про те, що оригінал документа знаходиться у цієї юридичної особи.

Засвідчення вірності виписки з документа

Статтею 77 Закону встановлено, що вірність виписки може бути засвідчена лише у тому разі, коли її зроблено з документа, в якому містяться рішення кількох не зв’язаних між собою питань. Виписка повинна відтворювати повний текст частини документа з певного питання.

Засвідчення вірності виписки з документа здійснюється за правилами, передбаченими статтями 75 і 76 цього Закону.

Згідно з підпунктом 5.3 пункту 5 глави 7 Порядку при виготовленні виписки з багатосторінкового документа обов’язково відтворюється текст першої та останньої сторінок, які надають можливість ідентифікувати документ, вірність виписки з якого засвідчується.

Фотокопія-витяг з багатосторінкового документа засвідчується за правилами засвідчення вірності копій з урахуванням положень, встановлених у підпункті 5.3 пункту 5 глави 7 Порядку, із зазначенням відомостей про загальну кількість сторінок, що містить оригінал документа, та переліку сторінок, з яких виготовлена така фотокопія-витяг, у посвідчувальному написі.

 

16. Що робити у разі арешту рахунку: поради Мінʼюсту

У разі арешту рахунку передусім потрібно звернутися до банку, щоб дізнатися, у звʼязку з чим накладено арешт. Банк надасть реквізити виконавчого провадження. За цими даними слід вже звʼязатися з виконавчою службою

Уявіть: ви заходите до банківського додатка оплатити комуналку, а там — "Ваш рахунок арештовано". Мін'юст розповів, як діяти в такому випадку.

Чому рахунок арештовано?

Це може статися через:

1. Борг за аліменти, штрафи, тощо…
2. Рішення суду чи іншого органу.

 Що робити?

1. З’ясуйте причину.

Вам потрібно звернутися до банку, щоб дізнатися, у звʼязку з чим накладено арешт. Банк надасть реквізити виконавчого провадження.

2. Зв’яжіться з виконавчою службою.

Знайдіть контакти державного виконавця, який веде справу (це вказано у постанові). Його завдання — пояснити, чому арешт накладено та як його зняти.

0 800 356 917 – єдиний номер телефонної гарячої лінії органів державної виконавчої служби.

3. Перевірте деталі виконавчого провадження.

Зробити це можна у Єдиному реєстрі боржників.

4. Закрийте борг.

Погасіть заборгованість та надайте підтвердження виконавцю. Той передасть інформацію банку, і рахунок буде розблоковано.

5. Будьте готові до часткових обмежень.

У деяких випадках частина коштів на рахунку може бути доступною — наприклад, для виплат зарплати чи соціальних допомог. Зверніться до виконавця з відповідними документами, щоб зняти арешт із цих сум. Зразок можна завантажити на сайті.

Інші зразки заяв у сфері ДВС:

• centraljust.gov.ua
• centraljust.gov.ua

Важливо знати:

• Дії виконавця ви можете оскаржити.
• Усі борги краще погашати вчасно, щоб уникнути таких ситуацій.
• Виконавча служба завжди готова проконсультувати — просто запитайте.