1. Чи має право дистанційний працівник на додаткову відпустку за ненормований робочий день

Дистанційна робота — це форма організації праці, за якої працівник виконує роботу поза робочими приміщеннями або територією роботодавця, в будь-якому місці на власний вибір та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій (ч. 1 ст. 60-2 Кодексу законів про працю України ( далі - КЗпП)).

У разі запровадження дистанційної роботи працівник на свій розсуд визначає робоче місце та несе відповідальність за створення на ньому безпечних і нешкідливих умов праці (ч. 4 ст. 60-2 КЗпП).

Дистанційний працівник самостійно розподіляє робочий час, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо іншого не визначили у трудовому договорі. Загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, встановлених у статтях 50 і 51 КЗпП. Тобто обов’язок дотримувати загальної тривалості робочого часу покладений на самого працівника.

Отже, якщо працівникові, який працює на конкретній посаді (за конкретною професією), в колективному або трудовому договорі передбачена щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (зокрема, ненормований робочий день), він має право на таку відпустку, навіть якщо роботу виконує дистанційно (вдома).

 

2. Як вчинити, якщо працівник захворів за кордоном під час щорічної відпустки

Працівник захворів під час щорічної відпустки за кордоном. Там його прооперували. Як діяти із закордонним лікарняним? Як продовжити відпустку, що збіглася з лікарняним, якщо працівник захоче її продовжити? Адже лікарняний відсутній у базі ПФУ. Працівник — начальник відділу й сьогодні повинен був вийти на роботу. На якій підставі призначати когось у відділі тимчасово виконувати обов’язки?

Насамперед скеруйте працівника звернутися до сімейного лікаря й надати йому документи про тимчасову непрацездатність за кордоном. Сімейний лікар на підставі отриманих документів сформує медичний висновок в електронній системі охорони здоров’я, з якого згенерується е-лікарняний.

Листок непрацездатності формується в Електронному реєстрі листків непрацездатності (далі — Реєстр) на підставі інформації про медичний висновок. Для цього пацієнт має бути ідентифікований в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (п. 2 розд. ІІ Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, затвердженого наказом МОЗ від 17.06.2021 № 1234).

Медичний висновок зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном (далі — медвисновок), формує лікар, із яким пацієнт уклав декларацію відповідно до Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженого наказом МОЗ від 19.03.2018 № 503.

Медвисновок формується на підставі медичних записів, які вніс лікар, відповідно до перекладених на державну мову та засвідчених в установленому законодавством порядку медичних документів, що під­тверджують тимчасову непрацездатність, за категоріями:

• «Захворювання або травма загального характеру»;
• «Догляд за хворою дитиною»;
• «Вагітність та пологи»;
• «Ортопедичне протезування».

Підстава — абзац перший пункту 3 розділу IV Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я, затвердженого наказом МОЗ від 01.06.2021 № 1066 (далі — Порядок № 1066).

На період дії воєнного стану і протягом трьох місяців із дня його припинення або скасування лікар може формувати медвисновок на підставі медичних записів, які він уносив відповідно до виданих за кордоном медичних документів / їхніх копій, що підтверджують тимчасову непрацездатність, за категоріями, які визначає абзац перший пункту 3 розділу IV Порядку № 1066.

Медичні документи / їхні копії можна надіслати поштою або передати лікарю технічними засобами електронних комунікацій: електронна пошта, мобільні застосунки, соцмережі.

У медичних документах, які видали за кордоном, зазначають діагноз із використанням Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10). Чи перекладати державною мовою такі документи — визначає лікар, коли неможливо сформувати медичний запис із використанням мови оригіналу медичного документа (п. 10 розд. IV Порядку № 1066).

Тож повідомте працівнику, щоб надіслав документи сімейному лікарю. Інакше не зможете ані перенести щорічну відпустку, що збіглася з лікарняним, ані призначити допомогу з тимчасової непрацездатності.

Доручіть іншому працівнику виконувати обов’язки тимчасово відсутнього керівника з доплатою.

Роботодавець може покласти обов’язки на іншого працівника на час відсутності начальника відділу до дати фактичного виходу на роботу. Умова — в начальника відділу закінчилася відпустка, але він не став до роботи й відсутня інформація про е-лікарняний на вебпорталі ПФУ.

Підстава до наказу про тимчасове заступництво — доповідна записка безпосереднього керівника або заступника керівника підприємства.

 

3. Вихідна допомога: пам'ятка для роботодавця

Працівник звільняється. Наказ про звільнення видано. Чи має такий працівник право на вихідну допомогу? Відповідь це питання залежить від підстави звільнення. У яких випадках працівник має право на таку допомогу? Чи обов'язкова ця виплата? У якому розмірі виплачується вихідна допомога? Як його розрахувати? Що робити, якщо виплатили допомогу, а суд відновив працівника? Коли та в якому розмірі виплачують?

Вихідна допомога є обов'язковою виплатою у разі звільнення працівників на підставах, перерахованих у ст. 44 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП). Ця стаття визначає також мінімальні розміри допомоги залежно від підстави звільнення.

Інформація про випадки виплати та розміри вихідної допомоги узагальнена в таблиці нижче.

Випадки виплати та мінімальні розміри вихідної допомоги

Підстава припинення трудового договору	Мінімальний розмір вихідної допомоги
Звільнення з ініціативи роботодавця
Відмова працівника від переведення працювати в іншу місцевість разом із підприємством, і навіть відмови від продовження роботи у зв'язку з зміною істотних умов праці ( п. 6 год. 1 ст. 36 КЗпП )	Не менше середнього місячного заробітку
Зміни у створенні виробництва та праці, зокрема ліквідація, реорганізація, банкрутство чи перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності чи штату працівників ( п. 1 год. 1 ст. 40 КЗпП )
Виявлена ​​невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а також у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці ( п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП )
Відновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу ( п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП )
Неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв'язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій ( п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП )
Припинення повноважень посадових осіб ( п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП )	Не менше шестимісячного середнього заробітку
Звільнення з ініціативи працівника
Порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору, вчинення мобінгу (травлення) щодо працівника або неприйняття заходів щодо його припинення ( ст. 38 , 39 КЗпП )	Не менше тримісячного середнього заробітку

Нам відомо, що ст. 44 КЗпП передбачає виплату вихідної допомоги та у разі призову або вступу працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу ( п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП ). Однак ще у 2008 році така підстава була визнана неконституційною (див. рішення КСУ від 22.05.2008 № 10-рп/2008 ). Крім того, наразі звільняти за п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП працівників, покликаних (прийнятих) на військову службу, не можна. За такими працівниками на вимогу ч. 3 ст. 119 КЗпП зберігають місце роботи та посаду. Тому і про виплату вихідної допомоги не йдеться.

Виплачує вихідну допомогу у випадках, перерахованих у таблиці, роботодавець власним коштом. Нижче наведених мінімальних розмірів він не може опуститися. У той же час колективним договором або іншим локальним актом роботодавець може встановити виплату вихідної допомоги у більшому розмірі, ніж передбачено ст. 44 КЗпП .

До речі, під час дії військового стану не було запроваджено жодних норм, які б змінили порядок застосування положень ст. 44 КЗпП .

Також зауважимо, що виплата вихідної допомоги може бути передбачена не лише КЗпП , а й іншими законодавчими актами.

Нюанси щодо окремих категорій працівників

Чорнобильці. Гарантія, про яку тут говоримо, діє за працівниками-чорнобильцями, віднесеними до категорій 1, 2, а також учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесених до категорії 3, які були прийняті до роботодавця за основним місцем роботи та звільняються за п. 1 год. .1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємства або скороченням чисельності/штату. У такому разі роботодавець зобов'язаний виплатити їм:

1) вихідну допомогу — у розмірі не менше однієї середньомісячної заробітної плати за рахунок підприємства за ст. 44 КЗпП (див. таблицю вище);

2) допомогу у розмірі триразової середньомісячної заробітної плати відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-XII .

«Чорнобильська» допомога при звільненні не є вихідною допомогою у розумінні КЗпП.

Воно не замінює собою вихідну допомогу, встановлену ст. 44 КЗпП . Це пільга для працівників-чорнобильців.

Виплачується «чорнобильська» допомога за рахунок бюджетних коштів аналогічно здійсненню оплати за додаткові «чорнобильські» відпустки.

Сумісники. Вихідна допомога, визначена ст. 44 КЗпП, сумісникам, у тому числі й внутрішнім, виплачують на загальних підставах. Адже така робота виконується на підставі окремого трудового договору.

Тому якщо, наприклад, із працівником — внутрішнім сумісником розривається трудовий договір через скорочення його посади, то роботодавець не тільки зобов'язаний дотриматися процедури такого звільнення, а й виплатити йому вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку.

Сезонні та тимчасові працівники. Якщо маєте справу із сезонними чи тимчасовими працівниками, врахуйте, що їм вихідна допомога виплачується на загальних підставах, визначених ст. 44 КЗпП . Норми Указу від 24.09.74 № 310-IX та Указу від 24.09.74 № 311-IX тут не працюють.

«Захищені» робітниці. Так назвемо робітниць, які перераховані у ч. 3 ст. 184 КЗпП. Це вагітні жінки, жінки, які мають дітей віком до 3 (6) років, самотні матері за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю.

Вони можуть бути звільнені лише у разі повної ліквідації підприємства. Але роботодавець зобов'язаний таких працівниць працевлаштувати. Роботу знайдено? Тоді роботодавець звільняє «захищену» робітницю з підприємства, що ліквідується, за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП з виплатою вихідної допомоги (див. лист Мінекономіки від 04.05.2021 № 4712-06/26166-07 ).

Звільнили – відновили/прийняли

На практиці трапляються ситуації, коли працівника звільняють із виплатою вихідної допомоги, проте згодом її відновлюють на роботі. Чи має право роботодавець у такому разі вимагати від працівника повернення вихідної допомоги, яку було отримано ним під час звільнення?

На думку Верховного Суду, незважаючи на те, що після відновлення працівника на роботі підстави для виплати вихідної допомоги зникли, повертати її не слід через вимоги ст. 1215 ЦКУ (див. ухвалу Верховного Суду України від 12.08.2020 у справі № 306/1325/18 ). Зазначеною нормою цього Кодексу встановлено, що не підлягають поверненню, зокрема, заробітна плата та платежі, що прирівнюються до неї, допомоги тощо, надані фізособі, якщо їх виплату проведено фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності лічильної помилки з неї сторони та несумлінності з боку набувача.

У той же час, присуджуючи працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд може врахувати доходи працівника, виплачені йому під час та після звільнення, у тому числі й вихідну допомогу, якщо йому повідомити про такі виплати ( п. 32 постанови Пленуму ЗСУ від 06.11) .92 № 9, лист Мінпраці від 08.01.2009 № 1/06/186-09 ). Підприємство не повідомило? Тоді допомога залишається у відновленого працівника.

Висновки

• У разі звільнення працівників на підставах, перерахованих у ст. 44 КЗпП, роботодавець зобов'язаний виплатити їм вихідну допомогу.
• У ст. 44 КЗпП встановлено мінімальні розміри вихідної допомоги. У той же час роботодавці можуть встановити у колдоговорі (трудовому договорі) суму вихідної допомоги у більшому розмірі, ніж передбачено зазначеною статтею Кодексу.
• Сумісникам, у тому числі й внутрішнім, вихідну допомогу, визначену ст. 44 КЗпП, надається на загальних підставах.
• У разі відновлення на роботі незаконно звільненого працівника такий працівник не має обов'язку повертати роботодавцю отриману суму вихідної допомоги.

 

4. Табель обліку робочого часу: помилився? Виправи!

Для обліку використання робочого дня всіх категорій працівників, контролю над дотриманням ними встановленого режиму робочого дня, отримання даних про відпрацьований час, розрахунку зарплати, і навіть для складання статистичної звітності з праці застосовують табель обліку використання робочого дня. Його типову форму № П-5 затверджено наказом Держкомстату від 05.12.2008 № 489 (далі — наказ № 489 ).

Розглянемо питання, що виникають у роботодавців для формування табеля обліку використання робочого дня.

Власна форма = помилка?

Підприємство у зв'язку зі специфікою роботи застосовує власну форму табеля обліку використання робочого дня працівників. Чи можна це робити? Чи не є помилкою?

Типова форма табеля № П-5 носить рекомендаційний характер. Про це прямо йдеться у примітці 2 до неї. Там же зазначено, що ця форма складається з мінімальної кількості показників, необхідних заповнення форм державних статистичних спостережень. За необхідності форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними обліку для підприємства .

Більше того! У листі від 12.01.2012 № 9/4-10/9 Держстат, погоджуючись з тим, що на практиці табель використовується не лише для статистичних, а й для інших цілей, робить висновок: підприємство за потреби має право застосовувати й іншу форму табелю. У той самий час така інша (власна) форма має забезпечувати первинний облік показників використання робочого дня, явках і неявках працівників, визначених формами державних статистичних спостережень з праці.

Не має нічого проти застосування власної форми табелю та Західне міжрегіональне управління Держпраці (див. роз'яснення від 04.07.2019 ). Хоча на практиці під час перевірок можна зустріти інспекторів праці, які наполягають на необхідності ведення виключно типової форми.

Тому, щоб почуватися впевнено, рекомендуємо вам з метою організації та впорядкування обліку використання робочого часу розробити та затвердити на підприємстві:

1) внутрішнє положення про облік використання робочого дня (або положення про табельний облік);

2) форму табеля обліку використання робочого дня та умовні позначення з урахуванням специфіки роботи підприємства.

Підсумуємо. Використання власної форми можливе за умови забезпечення:

1) достовірного обліку виконуваної працівником роботи, як це вимагає ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі – Закон про оплату праці );

2) обліку показників, необхідні заповнення форм державних статистичних спостережень з праці.

Описи: виправити чи «забити»?

Переглядаючи табелі обліку використання робочого дня за попередні періоди, виявили, що з них мають незначні описки, саме арифметичні помилки у кількості (не) відпрацьованих годин. Чи потрібно їх виправляти, якщо зарплату нараховано правильно?

Рекомендуємо виправити і чому.

Як зазначалося вище, прискіпливо вивчати табелі обліку робочого дня дуже любить Держпраці. І були випадки, коли такі описки в табелі, які фактично ні на що не вплинули, інспектори праці розцінювали як невиконання вимоги Закону про оплату праці щодо достовірного обліку роботи, яку виконує працівник. В результаті навіть при правильному обчисленні суми заробітної плати намагалися «повісити» на роботодавця штраф у розмірі 1 мінзарплати як за інші порушення трудового законодавства ( абзац десятий ч. 2 ст. 265 КЗпП ), а на його посадові особи — адмінштаф ( ст. 41 КУпАП ).

Звичайно, завжди можна звернутися до суду та оскаржити дії Держпраці (див., наприклад, ухвалу Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 821/789/17 ). Але навіщо вам той адреналін, якщо можна вже зараз зробити все гарно?

Коригуємо табель

Що робити, якщо при оформленні табеля обліку використання робочого часу було допущено помилок або згодом після нарахування зарплати у зв'язку з нововиявленими обставинами виникла потреба його відкоригувати?

Гарне питання. Але відповіді на нього ви не знайдете в нормативці. Винаходити велосипед – не варіант. Найкраще скористатися постійною практикою.

На практиці порядок коригування табеля роботодавці прописують у внутрішньому положенні про облік використання робочого часу. У ньому ж за бажання можна перерахувати випадки, коли таке коригування проводиться. Наприклад, якщо після подачі табеля до бухгалтерії за відповідний місяць з'ясувалося, що працівник наприкінці такого місяця захворів, здав кров, пішов у відпустку, був мобілізований тощо, однак у табелі проставлені робочі дні.

Зазвичай у положенні про облік використання робочого часу вказують, що:

1) закреслення, замальовки, підчистки у табелі не допускаються;

2) у разі потреби внесення змін за попередній розрахунковий період разом із табелем за поточний розрахунковий період подається коригуючий табель. Він формується виключно на працівників, які мали зміни. При цьому в заголовній частині проставляється фактична дата формування табеля коригувального і місяць, за який проводиться коригування;

3) усі зміни, що вносять у табель, мають бути обґрунтовані відповідними документами, що підтверджують причину їх внесення.

Також у положенні про облік використання робочого часу можна зазначити, що на підпис коригуючий табель подається особою, відповідальною за його ведення, разом із пояснювальною запискою про причини проведених коригувань.

Далі на основі даних коригувального табеля бухгалтерія проводить відповідні коригування заробітної плати або нарахування інших виплат.

Чи завжди за помилкою слідує штраф?

Чи завжди помилка, допущена під час заповнення табеля обліку використання робочого часу та виявлена ​​під час перевірки інспекторами праці, загрожує трудовим штрафом?

Помилки, допущені в табелі обліку використання робочого дня, можуть вплинути на багато показників. Тому й відповідальність за них може відрізнятись.

Наприклад, якщо помилка в табелі призвела до ненарахування виплат, які є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці, то роботодавцю загрожуватиме штраф у 2 мінімальні зарплати, встановлені законом на момент виявлення порушення (далі — МЗП), за кожного працівника, щодо якого вчинено порушення (абзац п'ятий ч. 2 ст. 265 КЗпП).

Також помилки в табелі можуть вказувати на те, що має місце недостовірний облік роботи, яку виконує працівник. Недостовірний облік «коштує» 1 МЗП , якщо це не повторно виявлене порушення протягом року (абзац десятий ч. 2 ст. 265 КЗпП).

Але! Тут слід пам'ятати про чудову ч. 6 ст. 265 КЗпП. Нею встановлено, що у разі виконання припису Держпраці та усунення виявлених порушень, передбачених абзацами четвертим – шостим, десятим ч. 2 цієї статті, у визначені приписом строки заходу щодо притягнення до відповідальності не застосовуються.

Тобто навіть якщо під час перевірки Держпраці щось відкопає в табелі з перерахованого вище, у роботодавця завжди є можливість уникнути штрафів, якщо вчасно виправити помилки. Помилки виправляйте за допомогою коригувального табеля.

Єдине, що тут псує картину, це адмінштраф на посадовців. Він становить у загальному випадку від 510 до 1700 грн. Накладає його суд. І, як показує практика, проведення виправлень дає змогу отримати меншу суму штрафу чи взагалі попередження, якщо суд вважатиме помилки незначними.

Висновки

• Підприємство у разі потреби має право застосовувати не типову, а власну форму табеля обліку використання робочого дня. Це не є помилкою чи порушенням.
• У разі необхідності внесення змін до табеля, який було підписано та передано до бухгалтерії для нарахування заробітної плати, формується коригуючий табель.
• Навіть якщо помилки в табелі виявить Держпраця, роботодавець має можливість уникнути штрафу за ст. 265 КЗпП, якщо такі помилки будуть виправлені у встановлені у приписі строки.

 

5. З 25 жовтня діє оновлене Типове положення про навчання з охорони праці

З 25 жовтня діє оновлений додаток 4 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці. Нагадаємо, що його доповнено новою темою «Психосоціальна підтримка та перша психологічна допомога на робочому місці».

Мінекономіки наказом від 29.08.2024 №22778 (зареєстровано в Мін'юсті 13.09.2024 за №1386/42731) затвердило зміни до додатка 4 до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці.

Зроблено це з метою розширення кола питань щодо проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та доповнення темою "психосоціальна підтримка та перша психологічна допомога на робочому місці".

Так, додаток  4 "Типові тематичний план та програма навчання з питань охорони праці посадових осіб" доповнено новою темою 8 «Психосоціальна підтримка та перша психологічна допомога на робочому місці». А саме:

• Поняття ментального здоров'я на роботі. Визначення психологічно безпечного робочого середовища. Ознаки психоемоційних порушень, виявлення та способи попередження психологічних і поведінкових наслідків.
• Визначення ролі психологічної безпеки та культури безпеки в житті працівників та досягненні результатів організації.
• Способи та інструменти психологічної самодопомоги та саморегуляції.
• Прояви дискримінації, недотримання рівності та інклюзивності в робочих відносинах як чинник психосоціальних ризиків. Заходи попередження та протидії різним формам дискримінації.
• Теоретичні основи стресу. Методи самовизначення/визначення стресу. Поняття стресостійкості. Розвиток резильєнтності як складової ментального здоров'я.
• Визначення психосоціальних факторів, пов'язаних з конкретною роботою чи галуззю. Вплив психосоціальних факторів на виникнення стресу на робочому місці. Вплив стресу на працездатність та безпеку праці, виникнення нещасних випадків та погіршення стану ментального здоров'я працівників.
• Оцінка психосоціальних ризиків для ментального здоров'я, у тому числі потенційних. Практичні методи усунення психосоціальних факторів та/або зниження рівня психосоціальних ризиків. Керування психосоціальними ризиками на робочому місці.
• Загальний огляд системи управління ментальним здоров'ям на роботі. Основи надання першої психологічної допомоги на робочому місці. Психосоціальна підтримка на робочому місці, її цілі та елементи. Дії роботодавця для збереження ментального здоров'я працівника.
• Ненасильницькі комунікації як складова психологічно безпечного робочого простор

Наказ набере чинності з дня його офіційного опублікування. Його опубліковано в "Офіційному віснику" від 25.10.2024. Тож норми Наказу діють з  25 жовтня.

 

6. Добровільне медичне страхування за рахунок підприємства

 

Де пільги?

Почнемо з ПДФО. Тут панують пп. «в» та «г» п.п. 164.2.16 ПКУ. Вони виводять з-під оподаткування суми пенсійних внесків, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених:

— роботодавцем-резидентом власним коштом за договорами недержавного пенсійного забезпечення працівника та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30% нарахованої заробітної плати такому працівникові;

— резидентом Дія Сіті власним коштом за договорами недержавного пенсійного забезпечення та/або за договорами добровільного медичного страхування платника податку — гіг-фахівця в межах 30 % нарахованої винагороди такому гіг-фахівцю.

Крім того, з неоподатковуваних ПДФО сум страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) не утримуємо і ВЗ ( п.п. 1.7 п. 16 ¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ ).

ЄСВ. Внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників та членів їх сімей не належать до фонду оплати праці (п. 3.5 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5 , далі – Інструкція № 5). Тому ЄСВ на їхню суму не нараховується.

Здається, все супер просто. Але це лише на перший погляд. Запитань про практичне застосування наведених норм багато. І це підтверджується досить великою кількістю індивідуальних податкових консультацій (далі — ІНК), які надаються ДПСУ щодо оподаткування внесків/платежів за договорами добровільного медичного страхування.

Про що запитують?

Питання ваших колег, які направлялися до ДПСУ для отримання ІПК, а також відповіді податківців на них зберемо до таблиці (див. нижче). Там же наведемо наші коментарі щодо наданих відповідей.

Питання	Відповідь ДПСУ
Коментар редакції
1. Про умови договору добровільного медичного страхування
Чи має договір добровільного медичного страхування працівників відповідати вимогам п.п. 14.1.52 1 ПКУ з метою застосування пільги з оподаткування?	Так, має відповідати (лист ДПСУ від 22.04.2024 № 2251/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК).
Оскільки метою ставимо мінімізувати податкове навантаження, то маємо звернути увагу на те, що розуміє ПКУ за договором добровільного медичного страхування. Так ось, відповідно до п.п. 14.1.52 1 ПКУ договір добровільного медичного страхування – це договір страхування, який передбачає: 1) страхову виплату, що здійснюється закладом охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком; 2) мінімальний термін дії - один рік; 3) повернення страхових платежів виключно страхувальнику за дострокового розірвання договору. Якщо хоча б одна з наведених трьох умов не виконується, застосувати положення пп. «в» та «г» п.п. 164.2.16 ПКУ не вийде.
Чи буде договір добровільного медичного страхування відповідати вимогам ПКУ, якщо їм передбачено страхову виплату як закладам охорони здоров'я, так і застрахованій особі (наприклад, для відшкодування витрат на придбання ліків тощо)?	Ні. Якщо договір містить таку умову, то вся сума страхових внесків, яка сплачується роботодавцем на користь працівника, оподатковується ПДФО та ВЗ на загальних підставах (листи ДПСУ від 13.05.2024 № 2681/ІПК/99-00-24-03-02 ІПК, від 22.04.2024 № 2251/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК).
Підпункт 14.1.52 1 ПКУ передбачає можливість здійснення страхової виплати виключно закладу охорони здоров'я (див. вище). Тому, якщо бажаєте скористатися звільняючими положеннями пп. «в» та «г» п.п. 164.2.16 ПКУ, подбайте, щоб ваш договір добровільного медичного страхування не містив норм, які встановлювали б можливість виплати страхових сум застрахованим особам — найманим працівникам чи гіг-фахівцям.
Чи працює ПДФО-пільга, якщо договір добровільного медичного страхування між підприємством та страховою компанією діє рік, але на підставі додаткових угод працівник був приєднаний до цього договору лише на кілька місяців?	Тут маємо роздвоєння особи у ДПСУ. У листі від 11.01.2024 № 188/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК податківці наголосили: якщо договір відповідає вимогам п.п. 14.1.52 1 ПКУ , то роботодавець має право застосовувати норми звільнення п.п. "в" п.п. 164.2.16 ПКУ незалежно від зміни застрахованих осіб (працівників). Водночас у листі від 25.04.2024 № 2340/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК ДПСУ зроблено зовсім інший висновок: для працівників, які були приєднані до договору на кілька місяців, роботодавець не може застосувати пільгу, передбачену п.п. "в" п.п. 164.2.16 ПКУ.
У ситуаціях, що розглядалися податківцями, вимоги п.п. 14.1.52 1 ПКУ щодо строку дії договору добровільного медичного страхування не порушено. Він репрезентує рік. Однак на підставі додаткових угод до цього договору приєднуються застраховані особи – працівники, які були ухвалені на роботу протягом такого року. Тому пільга, визначена п.п. "в" п.п. 164.2.16 ПКУ має працювати. Саме тому, на наш погляд, правильним є висновок, зроблений податківцями у листі від 11.01.2024 № 188/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК. Однак, враховуючи, як податківці сахаються з боку в бік, краще отримати власну ІПК із цього питання.
Чи потрібно проводити коригування суми ПДФО та ВЗ, якщо до працівників, які були виключені з договору страхування у зв'язку із звільненням, було застосовано пільгу відповідно до п.п. "в" п.п. 164.2.16 ПКУ ?	Якщо внаслідок припинення трудових відносин між страхувальником та застрахованою особою термін дії договору добровільного медичного страхування достроково завершується для такої застрахованої особи, то податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів та утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування (лист ДПСУ від 25.12.2023 № 4868/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК).
Як бачите, податківці натякають, що у разі звільнення працівника до закінчення року, на який укладено договір медстрахування та за яким працювала пільга, визначена п.п. "в" п.п. 164.2.16 ПКУ слід обкласти податком раніше не оподатковані суми страхових платежів. Що ж, чудово. Перерахунок проведемо, суму ПДФО, яка підлягає сплаті з раніше неоподаткованих страхових платежів, визначимо та утримаємо з доходу працівника. А як бути з ВЗ, адже по ньому перерахунок не проводиться? Цей факт податківців зовсім не бентежить. У листі від 01.08.2024 № 3951/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК вони зазначають, що перерахунок слід здійснити і за ВЗ. У той же час, на наш погляд, тут має бути такий самий підхід, як і у випадку з працівниками-новачками (див. вище). Тобто, якщо вимоги п.п. 14.1.52 1 ПКУ виконуються (зокрема, термін договору не скорочується) та страховою компанією не здійснюється повернення роботодавцю частини заздалегідь нарахованого (сплаченого) страхового платежу за працівника, який звільнився, то жодного перерахунку проводити не потрібно .
2. Про застрахованих осіб
Чи діє пільга, встановлена ​​п.п. "в" п.п. 164.2.16 ПКУ щодо страхових внесків, сплачених за працівників, які працюють за сумісництвом (зовнішні сумісники)?	Оскільки зовнішні сумісники працюють на підставі укладеного трудового договору та одержують зарплату, то роботодавець має право застосовувати положення п.п. "в" п.п. 164.2.16 ПКУ за умови дотримання інших вимог, визначених цим підпунктом (лист ДПСУ від 22.04.2024 № 2251/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК).
Погоджуємося з податківцями. Підпункт "в" п.п. 164.2.16 ПКУ не містить вимог про ознаку місця роботи (основне або сумісництво). Пільга працює як за працівниками, котрим це місце роботи є основним, і за сумісникам.
Чи діє пільга, встановлена ​​п.п. "в" п.п. 164.2.16 ПКУ , якщо підприємство сплачує страхові внески за договором добровільного медстрахування за членів сім'ї працівника першого ступеня спорідненості?	Ні. Пільга не застосовується до страхових внесків (платежів), сплачених юридичною особою за членів сім'ї працівника першого ступеня споріднення (лист ДПСУ від 22.04.2024 № 2251/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК).
Податківці мають рацію. Пільга з оподаткування, передбачена п.п. "в" п.п. 164.2.16 ПКУ застосовується до страхових внесків, сплачених роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договором добровільного медичного страхування працівників . Якщо ж роботодавець сплачує страхові внески за медстрахування членів сім'ї працівника, їх суму він обкладає ПДФО/ВЗ за загальним правилам. А ось ЄСВ не буде (див. вище).
3. Про оподаткування страхових платежів
Якщо сума страхового платежу перевищує 30 % нарахованої зарплати, то оподаткуванню підлягає лише сума перевищення чи вся сума страхового платежу?	Оподаткуванню підлягає дохід у вигляді суми перевищення над неоподатковуваною межею (лист ДПСУ від 25.04.2024 № 2340/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК).
Багато хто пам'ятає епопею з негрошовими подарунками, коли податківці ні з того ні з сього вирішили, що якщо вартість подарунка перевищує неоподатковувану межу, то слід оподатковувати весь подарунок. Тоді все вирішилося внесенням змін до ПКУ. Тому, незважаючи на простоту цього питання, знати на нього відповідь ДПСУ дуже важливо.
Коли виникає дохід: на дату початку дії поліса для працівника (припустимо, це 01.10.2024) чи на дату сплати страхових внесків/платежів страхової компанії (27.09.2024)?	Для застрахованої особи дохід у вигляді добровільного медичного залякування виникає у день (з дати) сплати страхового платежу (лист ДПСУ від 23.11.2023 № 4293/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК).
Погоджуємося з податківцями, адже такий висновок випливає із приписів п.п. 164.2.16 ПКУ, де йдеться про включення до оподатковуваного доходу страхових платежів/внесків, які були сплачені на користь платника податків.
Якщо страховий платіж сплачується авансом за квартал чи рік , то із якою сумою заробітної плати порівняння — нарахованою за місяць, квартал чи за рік?	З нарахованою зарплатою за місяць, у якому було фактично сплачено страховий платіж (лист ДПСУ від 01.04.2024 № 1726/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК).
Податківці формально підходять до прочитання пп. «в» та «г» п.п. 164.2.16 ПКУ . Їх висновок: для розрахунку 30-відсоткової межі використовують суму заробітної плати/винагороди, нараховану працівнику/гіг-спеціалісту за місяць , в якому було фактично сплачено страховий платіж/внесок. При цьому немає значення, за який період (місяць, квартал або рік) сплачено такий платіж/внесок.
Як при визначенні 30-відсоткової межі враховувати перехідні виплати, а саме відпускні та лікарняні? Наприклад, працівник іде у відпустку з 01.10.2024. При цьому місяць, у якому було здійснено нарахування та виплату доходу, — вересень 2024 року.	До нарахованої зарплати враховується оплата щорічних (основної та додаткових) відпусток працівників у тому місяці, в якому було здійснено їх нарахування , але не включаються лікарняні (лист ДПСУ від 23.11.2023 № 4293/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК).
Що ж, дійсно, при визначенні 30-відсоткової межі враховуємо виплати, що входять до складу зарплати та фактично нараховані у місяці сплати страхового платежу/внеску. Відпускні є складовою зарплати як за ПКУ, так і за Інструкцією №5 . Тож тут без запитань. І якщо ви нараховуєте перехідні відпускні заздалегідь (у місяці виплати), то враховуєте їх у місяці нарахування у повній сумі. Лікарняні. Тут, як то кажуть, все складно. Підпункт 169.4.1 ПКУ їх відносить до зарплати, про що податківці самі ж зазначають у наведеному вище листі. Водночас, в Інструкції № 5 лікарняні не входять до фонду оплати праці. За логікою, оскільки йдеться про оподаткування, то пріоритет у визначенні видів виплат, які є зарплатою, має мати ПКУ. Але податківці чомусь тут на перше місце ставлять Інструкцію № 5 і надалі роблять висновок, що лікарняні не враховуються у складі зарплати для визначення 30-відсоткової межі.
Якщо у місяці сплати внеску відсутня заробітна плата/винагорода, то вся сума внеску оподатковується?	Так, оподаткуванню підлягає вся сума страхового платежу/внеску (лист ДПСУ від 14.03.2024 № 1324/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК).
Податківці мають рацію. Немає доходу – немає можливості скористатися пільговими пп. «в» та «г» п.п. 164.2.16 ПКУ.
Чи є дохід, отриманий працівником у вигляді сплачених роботодавцем страхових платежів за договором добровільного медичного страхування, доходом працівника у негрошовій формі?	Враховуючи те, що сплата страхових платежів/внесків за працівників здійснюється у грошовій формі, податковий агент при нарахуванні (виплаті) такого доходу зобов'язаний утримувати ПДФО із суми такого доходу без урахування натурального коефіцієнта ( листи ДПСУ від 27.03.2024 № 1661/ІПК/99- 00-24-03-03 ІПК, від 27.03.2024 № 1657/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, від 25.01.2024 № 409/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК )
Чи застосовується натуральний коефіцієнт для розрахунку суми страхового платежу з метою порівняння з неоподатковуваним межею?
Дозволимо собі не погодитись із ДПСУ. Почнемо із початку. Чи є дохід, отриманий працівником у вигляді сплачених роботодавцем страхових платежів за договором добровільного медстрахування, доходом працівника у негрошовій формі? Звісно, ​​є! Це - 100% негрошовий дохід. Аргумент податківців, що оскільки роботодавець перераховує страховій компанії гроші, працівник отримує грошовий дохід, виглядає дивно. За такого підходу і негрошові подарунки працівникові — це грошовий дохід, оскільки роботодавець працівника купує їх у продавця за гроші. У разі зі страхуванням (як і у випадку з негрошовим подарунком) жодна грошова виплата працівникові не здійснюється. Кошти на оплату страхових платежів/премій не нараховуються (не надаються) працівникові. Вони перераховуються роботодавцем безпосередньо страхової компанії. Внаслідок цього працівник — застрахована особа отримує страхову послугу (негрошовий дохід), а точніше, можливість скористатися нею при настанні визначених у договорі подій. Щодо порівняння з 30-відсотковою межею, то з ним порівнюємо фактично сплачену («чисту») суму платежу без застосування будь-яких коефіцієнтів. Якщо така сума платежу перевищить неоподатковувану межу, то сума перевищення має потрапити під оподаткування ПДФО з урахуванням натурального коефіцієнта, а ВЗ — без нього. Чому так? Тому що натуральний коефіцієнт застосовується виключно з метою визначення бази оподаткування ПДФО (див. п. 164.5 ПКУ). Коли ми порівнюємо суму платежу/внеску з 30-відсотковою межею, ми не визначаємо бази оподаткування, а лише з'ясовуємо, чи є дохід, що підлягає оподаткуванню. І лише після того, як виявили, що він є, визначаємо базу оподаткування ПДФО. Підсумуємо. 1. Сплачені роботодавцем власним коштом страхові платежі за договором добровільного медичного страхування працівника — це негрошовий дохід останнього. 2. З 30-відсотковою межею порівнюємо фактично сплачену суму страхового платежу/внеску. 3. Якщо страховий платіж (його частина) оподатковується, то щодо бази оподаткування ПДФО застосовуємо натуральний коефіцієнт.
4. Об'єднана звітність
За якою ознакою доходу в 4ДФ необхідно відображати сплачені роботодавцем власним коштом платежі за договорами добровільного медичного страхування працівників у межах 30 % нарахованої заробітної плати та у разі перевищення зазначеного розміру?	З ознакою доходу «125» відображається вся сума сплаченого страхового платежу (як сума в межах 30 % нарахованої заробітної плати, так і сума перевищення граничного розміру) (лист ГУ ДПС у м. Києві від 25.12.2023 № 4867/ІПК/99-00) -24-03-03 ІПК).
Зауважимо, що згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку 2 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку . договорів добровільного медичного страхування у межах 30 % нарахованої зарплати працівника відповідно до п.п. "в" п.п. 164.2.16 ПКУ . Тому те, що перевищує, має мати іншу ознаку. Але податківці так не рахують. Однак, враховуючи «гостроту» питання, тут краще погодитись із ДПСУ, ніж боротися з нею. Ще один важливий момент. Якщо ви — резидент Дія Сіті та сплачували страхові внески за договорами добровільного медичного страхування гіг-фахівців , то їх суми відображаєте з ознакою доходу «204».
У якому місяці має бути нарахування страхового доходу з метою заповнення 4ДФ, якщо сплата страхового платежу за договорами добровільного медичного страхування за період страхування проводиться на початок його дії?	Дохід у вигляді фактичної суми страхових платежів/внесків, сплачений роботодавцем-резидентом за свій рахунок, відображається у 4ДФ того звітного місяця, на який припадає сплата страхового платежу (лист ДПСУ від 14.11.2023 № 4099/ІПК/99-00-24-03 -03-06).
Податківці наполягають, що байдуже, з якого місяця починає діяти договір добровільного медичного страхування. Важливо, у якому місяці відбулася сплата страхових платежів. Цей місяць і буде місяцем виникнення доходу.
5. Податок на прибуток
Чи насправді коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до ст. 123 1 ПКУ не здійснюється при звільненні одного із працівників, який є застрахованою особою, якщо така зміна переліку застрахованих осіб не змінює строку дії договору? При цьому жодного повернення сум страхових платежів на користь підприємства або застрахованих осіб не відбувається.	Якщо внаслідок припинення трудових відносин між страхувальником та застрахованою особою строк дії договору добровільного медичного страхування не змінюється та такий договір не припиняється до завершення свого мінімального строку дії, визначеного п.п. 14.1.52 1 ПКУ, то коригування, передбачене ст. 123 1 Кодексу, не застосовується (лист. ДПСУ від 03.11.2022 № 1828/ІПК/99-00-21-02-02-06).
Зауважимо, що є листи, висновки яких відрізняються від вищенаведеного (див., наприклад, лист ДПСУ від 25.12.2023 № 4868/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК). Тому краще мати власну ІНК.

Увага! Вище у таблиці ми навели роз'яснення податківців, які вони надавали на запити ваших колег. Але з огляду на індивідуальний характер дії консультацій, рекомендуємо вам отримати власну ІПК. Причому, якщо бажаєте отримати відповіді на питання, які стосуються як ПДФО/ВЗ, так і податку на прибуток, радимо не змішувати це в одному запиті, а оформляти окремими запитами та отримувати окремі ІПК.

Якщо ж відповіді вас не задовольнять, йдіть до суду та оскаржуйте їх. Це дешевше, ніж вимагати правди після проведеної податківцями перевірки.

Якщо слуги Феміди стануть на ваш бік, податківці будуть змушені видати нову ІПК з урахуванням висновків суду (див. п. 53.2 ПКУ). Таких прецедентів чимало.

Висновки

• Договір добровільного медичного страхування працівників (гіг-фахівців) має відповідати вимогам п.п. 14.1.52 ¹ ПКУ. Інакше скористатися податковими пільгами не вдасться.
• Не оподатковують ПДФО/ВЗ суми страхових платежів, сплачених роботодавцем-резидентом (резидентом Дія Сіті) власним коштом за договорами добровільного медичного страхування та за договорами недержавного пенсійного забезпечення працівника (гіг-спеціаліста) у межах 30 % нарахованої зарплати такому працівникові (у межах 30 % нарахованої винагороди такому гіг-фахівцю).
• При розрахунку 30-відсоткової межі використовують заробітну плату (винагороду), нараховану працівнику (гіг-спеціалісту) за місяць, у якому фактично сплачено страховий платіж.
• На суми внесків підприємств згідно з договорами добровільного медичного страхування працівників ЄСВ не нараховується.

 

 7. Добровільне медичне страхування мобілізованого

Чи може організація включити мобілізованого працівника (з 09.04.2022) у добровільне медичне страхування разом з іншими працівниками?

Підпунктом «в» пп. 164.2.16 ПКУ, яким визначено перелік оподатковуваних ПДФО доходів фізосіб, звільнено, зокрема, від оподаткування ПДФО сплачені внески роботодавцем-резидентом за свій кошт за договорами добровільного медичного страхування у межах 30% нарахованої заробітної плати такому працівникові.

У разі мобілізації працівника трудові відносини з ним не перериваються. Так, він тимчасово не виконує трудових обов’язків, але посада за ним зберігається (ст. 119 КЗпП).

Проте внески за договорами добровільного медичного страхування, сплачені роботодавцем за працівника, не оподатковуються ПДФО (а отже, і ВЗ) у межах пільгової граничної суми — 30% нарахованої зарплати працівника. Якщо ж роботодавець не платить мобілізованому жодних виплат, які підпадають під визначення зарплати, то вся сума внесків за договором добровільного страхування стане оподатковуваним доходом мобілізованого! Проте припустімо, що підприємство виплачує щомісячну матеріальну допомогу добровільно, бо Закон №2352 з 19 липня звільнив роботодавців від обов’язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу. Якщо така виплата має систематичний характер, наприклад нараховується щомісяця, вона належить до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат (пп. 2.3.3 Інструкції №5).

Законодавство не містить винятків чи заперечень щодо здійснення підприємством добровільного медичного страхування мобілізованого працівника. А враховуючи, що роботодавець виплачує мобілізованому працівникові щомісячну матеріальну допомогу, яка належить до зарплати, та сплачує ЄСВ (нарахований на цю виплату), то вважаємо, що роботодавець може включити мобілізованого працівника у добровільне медичне страхування разом з іншими працівниками, бо трудові відносини тривають (працівник лише увільнений від виконання службових обов’язків).

Отже, нараховану суму матеріальної допомоги можна використати для розрахунку 30% граничної межі для неоподаткування вартості добровільного медичного страхування.

 

8. Звільнення за вироком суду: коли можливо і як оформити

Підстави для звільнення

Кодекс законів про працю (далі – КЗпП) містить дві норми, на підставі яких засудженого працівника підприємства може бути звільнено у зв'язку із набранням законної сили вироком суду:

- загальна норма - п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП;

- спеціальна норма для засуджених за злочини проти основ національної безпеки - п. 13 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Загальна норма

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП підставою для припинення трудового договору з працівником є ​​набрання законної сили вироком суду, яким такий працівник засуджений до:

- позбавлення волі;

- іншому покаранню, що виключає можливість продовження роботи.

Що це може бути за інші покарання? Нагадаємо, що вирок - це судове рішення, яке ухвалюється в результаті кримінального провадження. Тому іншими покараннями, до яких може бути засуджений працівник відповідно до ККУ * та які виключають можливість продовження роботи, можна віднести:

-       обмеження волі ( ст. 61 ККУ );

-       позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю ( ст. 55 ККУ );

-       виправні роботи не за місцем роботи ( ст. 57 ККУ ).

* Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III.

А от громадські роботи у вільний від роботи час (ст. 56 ККУ), виправні роботи за місцем роботи працівника (ст. 57 ККУ), а також звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 ККУ) не перешкоджають подальшому продовженню роботи.

Крім того, не може бути підставою для припинення трудового договору за п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП запобіжні заходи, такі як утримання під вартою або домашній арешт обвинуваченого у злочині працівника.

Також працівника не може бути звільнено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП, якщо він:

-       визнаний таким, що відбув покарання у зв'язку з перебуванням під вартою до набрання законної сили вироком суду;

-       відбуває покарання у вигляді пробаційного нагляду.

Спеціальна норма. 

27.09.2024 у зв'язку з набранням чинності Законом України від 04.06.2024 № 3768-IX у КЗпП з'явилася нова підстава для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця – п. 13 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Відповідно до нього трудовий договір, укладений із працівником, може бути розірваний з ініціативи роботодавця у разі набрання законної сили вироком суду, яким такий працівник засуджений за скоєння злочину проти основ національної безпеки України.

Що це за злочини? Перелік правопорушень, що належать до злочинів проти основ національної безпеки України, наведено у розд. І Особливої ​​частини ККУ (ст. 109 - 1142 ККУ). Зокрема, це:

-       дії, спрямовані на насильницьку зміну або повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (ст. 109 ККУ);

-       зазіхання на територіальну цілісність та недоторканність України (ст. 110 ККУ);

-       державна зрада (ст. 111 ККУ);

-       колабораційна діяльність (ст. 111 ¹ ККУ);

-       перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань (ст. 114 ¹ ККУ) тощо.

Працівника підприємства засуджено за один із таких злочинів? Роботодавець має право звільнити його на підставі п. 13 ч. 1 ст. 40 КЗпП .

Виняток — якщо працівника звільнено від відбування покарання з випробуванням. Тоді розірвати трудовий договір із таким працівником на підставі п. 13 ч. 1 ст. 40 КЗпП не можна.

В якому порядку відбувається таке звільнення, розглянемо далі.

Порядок звільнення

Загальна норма. Щоб звільнити працівника на підставі п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП, роботодавцю доведеться пройти такі етапи.

Етап 1. Фіксуємо відсутність працівника. До того, як суд ухвалить обвинувальний вирок і призначить покарання обвинуваченому працівникові, може пройти чимало часу. При цьому протягом такого періоду до працівника можуть бути застосовані запобіжні заходи (зокрема, утримання під вартою, домашній арешт тощо). Отже, він у цей час не зможе виходити на роботу.

У такому разі безпосередній керівник працівника повинен написати доповідну записку на ім'я керівника підприємства та повідомити про відсутність підлеглого на роботі та можливі причини такої відсутності. У свою чергу, керівник підприємства має доручити кадровій службі з'ясувати, де саме перебуває працівник.

Зауважте, що в цьому випадку кадровику за можливості краще отримати письмові докази того, чому саме працівник не виходить на роботу. Наприклад, якщо той перебуває в СІЗО, можна надіслати лист-запит до відповідного органу та отримати від нього відповідь.

Тоді, залежно від отриманої інформації, дні відсутності працівника в Табелі обліку робочого часу відзначають таким чином:

-       літерним кодом «І» (або цифровим кодом «30» — інші причини неявок) — за наявності документів, які б підтверджували причину відсутності працівника на роботі;

-       літерним кодом «НЗ» (або цифровим кодом «28» — неявки з нез'ясованих причин) — якщо письмових доказів, де саме перебуває працівник, не отримано.

Звичайно, якщо у працівника немає іншої підстави для відсутності (оформлено відпустку, лікарняну тощо).

Етап 2. Отримуємо копію вироку суду. Для того, щоб розпочати процедуру звільнення працівника на підставі п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП, роботодавцю слід отримати копію вироку суду, який набрав законної сили.

Попереджаємо, порушення кримінальної справи, складання обвинувального висновку тощо не є підставою для звільнення працівника на підставі п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Орієнтуватися слід лише на судовий вирок.

Проте одержати копію такого судового рішення буде непросто. Справа в тому, що суд зобов'язаний (ч. 7 ст. 376 КПКУ *):

-       вручати копію вироку лише обвинуваченому, представнику юрособи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Виняток – якщо учасники зареєстрували Електронний кабінет у системі «Електронний суд». Тоді їм вручаються копії електронних екземплярів судових рішень ( п. 1 розд. XI Інструкції № 814 **);

-       надсилати копію судового рішення у паперовому вигляді лише учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.

* Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI.

** Інструкція з діловодства у місцевих та апеляційних судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814.

Обов'язок надсилати копію судового рішення роботодавцю має лише орган з питань пробації, у випадках коли працівника засуджено:

-       до покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (п. 8 гл. 1 розд. VI Порядку № 272/5 *);

-       до виправних робіт (п. 3 гл. 2 розд. VIII Порядку № 272/5 ).

* Порядок здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, затверджений наказом Мін'юсту від 29.01.2019 № 272/5.

В інших випадках роботодавцю (якщо він не брав участі у справі) доведеться звернутися до суду із письмовою заявою про отримання копії судового рішення (ч. 1 ст. 9 Закону № 3262 *).

* Закон України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 № 3262-IV.

Зауважте, що судове рішення, отримане за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, тут не підійде, адже воно не містить даних про осіб, які брали участь у судовому засіданні (ці дані шифрують літерними чи цифровими позначеннями з безпекової безпеки — ст. 7 Закону № 3262). 

Дату отримання копії судового рішення роботодавець обов'язково має зафіксувати у Журналі реєстрації документів.

Етап 3. Перевіряємо, чи набрав вирок суду законної сили. Звільнення працівника на підставі п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП можливе лише за умови, що вирок суду набрав законної сили.

Якщо судове рішення набрало законної сили, то на його копії працівник апарату суду обов'язково вкаже дату набрання чинності таким рішенням (п. 3 розд. XI Інструкції № 814). Якщо судове рішення ще не набрало законної сили (наприклад, після вироку суду першої інстанції працівник подав апеляційну скаргу), про це також буде зазначено на копії цього документа.

Дата набрання чинності стоїть на копії вироку суду? Тоді переходимо наступного етапу.

Етап 4. З'ясовуємо, чи є підстави для звільнення. Нагадаємо, що роботодавець має право звільнити працівника на підставі п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП, якщо він засуджений:

-       до позбавлення волі;

-       до іншого покарання, що виключає можливість продовження роботи.

Попереджаємо: звільняти на підставі п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП засудженого працівника, міра покарання якого виключає можливість продовжити його роботу для підприємства, не можна.

Міра покарання засудженого працівника підпадає під дію п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП? Тоді йдемо далі.

Етап 5. Видаємо наказ (розпорядження) про звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КЗпП засуджений працівник підлягає звільненню з посади у 3-денний строк з дня одержання підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

І тому керівник підприємства видає відповідний наказ (розпорядження).

По можливості ознайомлюємо працівника з наказом (розпорядженням) про звільнення у спосіб, закріплений у колективному договорі, інших локальних документах підприємства або у трудовому договорі з працівником.

І ще. Зауважте, що з оформлення звільнення виходячи з п. 7 год. 1 ст. 36 КЗпП не потрібні :

-       ні заява працівника;

-       ні згода профспілкового органу.

Етап 6. Проводимо остаточний розрахунок із працівником. З наказу (розпорядження) про звільнення бухгалтерія підприємства проводить остаточний розрахунок із працівником.

Етап 7. Повідомляємо орган пробації про виконання судового рішення (за потреби).

Якщо покарання засудженого працівника передбачає позбавлення його права обіймати посади або займатися певною діяльністю, то роботодавець додатково повинен не пізніше 3 днів після отримання копії судового рішення (п. 1 гл. 3 розд. VI Порядку № 272/5):

-       подати через веб-портал ПФУ до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості про підставу звільнення працівника та інформацію про позбавлення його права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю із зазначенням відповідних підстав та строку;

-       повідомити орган з питань пробації про виконання судового рішення та надіслати йому копію відповідного наказу або витяг з нього;

-       надати на вимогу органу з питань пробації документи, пов'язані із виконанням покарання.

Спеціальна норма. Порядок звільнення працівника, засудженого за скоєння злочину проти основ національної безпеки України, аналогічний до порядку звільнення працівника на підставі п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Водночас є й нюанси. Так, звільнення за п. 13 ч. 1 ст. 40 КЗпП:

-       дозволяє роботодавцю розірвати трудовий договір із працівником навіть у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (навіть у мирний час — ч. 3 ст. 40 КЗпП );

-       не вимагає згоди профспілки ( ст. 43 КЗпП);

-       не дає переважне право на укладення трудового договору у разі повторного прийому на роботу (ч. 3 ст. 40 КЗпП).

Висновки

• Працівника підприємства може бути звільнено з роботи у зв'язку з набранням законної сили вироком суду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП або п. 13 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
• Трудовий договір із працівником припиняється, якщо він засуджений до позбавлення волі або іншого покарання, що унеможливлює продовження роботи.
• Роботодавець повинен звільнити працівника у 3-денний строк з дня одержання підприємством копії судового рішення, що набрало законної сили. І тому видається відповідний наказ.

 

9. Індексація зарплати у листопаді: як будемо нараховувати?

У листопаді індексувати зарплату працівникам з базовим місяцем: грудень 2023, або січень та лютий 2024, - на рівні серпня, а березень та квітень 2024 - на рівні жовтня. Вперше слід буде індексувати зарплату працівникам, яким збільшували оклади у травні 2024

За даними Держстату від 10.10.2024, інфляція на споживчому ринку у вересні 2024 р. порівняно із серпнем 2024 р. становила 1,5%, з початку року – 6,5%. Індекс інфляції за вересень становить 101,5%.

Давайте подивимось, як це вплинуло на обов’язок проведення індексації зарплати працівників.

Але перед тим як перейти до розрахунків, нагадаємо правила нарахування індексації у 2024 році. 

Правила індексації зарплати у 2024 році

Ми вже неодноразово вказували, що грудень 2023 року став базовим місяцем для розрахунку індексації. Звісно, це правило діє для тих, хто у 2024 році не збільшував оклади (місячні тарифні ставки) для працівників. Для тих, хто збільшував, – базовим є місяць підвищення окладу (тарифної ставки).

Нагадаємо, що в п. 5 Порядку №1078 зазначено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, береться за 1 або 100 відсотків. Ось цей місяць підвищення окладів ми і вважаємо базовим.

Він має і ще одну ознаку: обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. 

Оскільки згідно із Законом про Держбюджет-2024 обчислення почали з січня 2024 року, то попередній місяць і є базовим – це грудень 2023 року.

Якщо базовий місяць – грудень 2023 року

Для тих працівників, у кого базовий місяць – грудень 2023 року, це означає, що:

• рахуємо індексацію з січня 2024 року. Але попередні індекси інфляції не враховуємо; 
• при цьому інфляція, яка виникла у 2023 році, взагалі не бере участі в розрахунку індексації. А інфляція попередніх років – лише в сумі «фіксованої» індексації. 

Таблиця. Розрахунок індексу споживчих цін для обрахунку індексації зарплати у 2024 році

Індекс споживчих цін для визначення порогу індексації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін починаючи з січня 2024 р. – цього вимагає Держбюджет-2024.

Розрахунок індексу споживчих цін:

за січень – червень: 1,043 = 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022. У відсотках цей показник становитиме: 1,043 х 100 = 104,3%.  

ІСЦ за липень – вересень: 1,00 х 1,006 х 1,015 =1,021.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%. 

У вересні 2024 року, як бачимо з розрахунку, поріг індексації не перевищено. Тому цей показник не впливатиме на нарахування індексації у листопаді. Потрібно буде індексувати за розмірами, за якими вже нараховувалася індексація у серпні – жовтні.

Таким чином, для тих працівників, у яких базовий місяць – грудень 2023 року та січень – лютий 2024-го, у листопаді 2024 року слід нараховувати індексацію на рівні вересня.

А тепер ми покажемо, як відбуватиметься розрахунок індексації у листопаді 2024 року, на прикладах.

Якщо оклад (тарифну ставку) в останній раз підвищували у грудні 2023 року або раніше

Приклад 1. Підвищення окладів працівників відбулося у грудні 2023 р. (базовий місяць), і до листопада 2024 року зарплата не збільшувалася.

Розрахунок ІСЦ за січень – червень 2024 року становить 104,3%. 

ІСЦ за липень – вересень: 1,00 х 1,006 х 1,015 =1,021.

ІСЦ за липень – вересень не перевищив поріг індексації (103%), тому у листопаді проведення індексації здійснюватиметься на рівні 4,3%.

Максимальний розмір індексації становитиме 130,20 грн (3028 х 4,3 : 100). Якщо з якихось причин зарплата працівника у листопаді становитиме менше ніж 3028 грн, то індексації підлягатиме фактично нарахована сума зарплати, і, відповідно, сума індексації буде меншою. 

Якщо оклад (тарифну ставку) підвищували у 2024 році

У цьому випадку базовим місяцем є місяць підвищення окладу (тарифної ставки). 

Приклад 2. Підвищення окладів працівників відбулося в січні 2024 р. (базовий місяць), і до листопада 2024 року зарплата не збільшувалася.

Розрахунок ІСЦ за лютий – червень 2024 року становить 1,038 = 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022. Тобто у відсотках ІСЦ становить 103,8%. 

ІСЦ за липень – вересень: 1,00 х 1,006 х 1,015 =1,021.

ІСЦ за липень – вересень не перевищив поріг індексації (103%), тому у листопаді проведення індексації здійснюватиметься за показником серпня на рівні 3,8%. 

Максимальний розмір індексації становитиме 115,06 грн (3028 х 3,8 : 100).

Приклад 3. Підвищення окладів працівників відбулося в лютому 2024 р. (базовий місяць), і до листопада 2024 року зарплата не збільшувалася.

Розмір ІСЦ за березень – червень 2024 року становить 1,035 = 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022. Отже, у відсотках ІСЦ становить 103,5%. 

ІСЦ за липень – вересень: 1,00 х 1,006 х 1,015 =1,021.

ІСЦ не перевищив поріг індексації (103%), тому у листопаді проведення індексації здійснюватиметься у розмірі 3,5%.

Розмір індексації становитиме 105,98 грн (3028 х 3,5 : 100).

Приклад 4. Підвищення окладів працівників відбулося в березні 2024 р. (базовий місяць), і до листопада 2024 року зарплата не збільшувалася.

Розрахунок ІСЦ за квітень – серпень 2024 року становить 1,036 = 1,002 х 1,006 х 1,022 х 1,00 х 1,006. У відсотках ІСЦ становить 103,6%. 

ІСЦ за вересень – 101,5%.

Як бачимо, розрахунок ІСЦ не більше за поріг індексації (103%), перевищення порогу не відбулося. Тому у листопаді таким працівникам індексувати зарплату потрібно на рівні жовтня! 

Розмір індексації становитиме 109,01 грн (3028 х 3,6 : 100).

Приклад 5. Підвищення окладів працівників відбулося у квітні 2024 р. (базовий місяць), і до листопада 2024 року зарплата не збільшувалася.

Розрахунок ІСЦ за травень – серпень 2024 року становить 1,034 = 1,006 х 1,022 х 1,00 х 1,006. Таким чином, у відсотках ІСЦ становить 103,4%. 

ІСЦ за вересень – 101,5%.

Як бачимо, розрахунок ІСЦ не більше за поріг індексації (103%), перевищення порогу не відбулося. Тому у листопаді таким працівникам індексувати зарплату потрібно на рівні жовтня! 

Розмір індексації становитиме 102,95 грн (3028 х 3,4 : 100).

Приклад 6. Підвищення окладів працівників відбулося у травні 2024 р. (базовий місяць), і до листопада 2024 року зарплата не збільшувалася.

Розрахунок ІСЦ за червень – вересень 2024 року становить 1,044= 1,022 х 1,00 х 1,006 х 1,015. Таким чином, у відсотках ІСЦ становить 104,4%. 

Як бачимо, розрахунок ІСЦ більше за поріг індексації (103%), перевищення порогу відбулося. Тому у листопаді таким працівникам індексувати зарплату потрібно буде вперше! 

Розмір індексації становитиме 133,23 грн (3028 х 4,4 : 100).

Тож у листопаді вперше потрібно буде індексувати зарплату працівникам, яким збільшували оклади у травні 2024 року. 

Тим, хто підвищив оклади (тарифні ставки) працівників у червні 2024 р. або пізніше, індексувати зарплату ще не потрібно. 

Що можна зробити, аби не індексувати зарплату у вересні – листопаді, ми писали тут.

Таблиця розмірів індексації зарплати у 2024 році

 

10. Закон про збільшення податків: у жовтні – НІ

Дата набуття чинності

Говоримо про Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії військового стану» від 10.10.2024 № 4015-ІХ, який було прийнято 10.10.2024 на базі відомого законопроекту № 11416-д .

Базовою датою набрання ним чинності є день, наступний за днем ​​його опублікування.

Ми мали побоювання, що Закон не встигне набути чинності у жовтні через блокувальні проєкти постанов ВР про відміну голосування. Але з ними якраз таки розібралися за лічені дні.

Утім, Закон «затримався» на одному з наступних етапів — на підписі у Президента України. Президент, до речі, має 15 днів після отримання закону, щоб його підписати або повернути із зауваженнями (скористатися правом вето). Ухвалений Закон йому було направлено на підпис 15.10.2024.

Але як би там не було, оскільки станом на 30.10.2024 Закон не опубліковано, то у жовтні він уже не набуде чинності

Які наслідки? Проговоримо ті випадки, де це цікаво/має значення.

Військовий збір

Військовий збір для фізичних осіб Жовтень 2024 року закриваємо по-старому із застосуванням ставки 1,5% . За цією ж ставкою утримуємо збір, зокрема, і з перехідних виплат, наприклад, з відпускних, які були нараховані/виплачені у жовтні за майбутні місяці.

Підстав застосовувати ставку збору 5% відсотків, наприклад, до тієї ж зарплати, яка нарахована у жовтні, тепер немає.

Чи потрібно буде утримувати ВЗ, якщо дохід, який був нарахований у жовтні , виплачуватиметься, коли вже діятиме ставка збору 5%? На наш погляд, ні. Підставу для такого оптимістичного висновку знаходимо у ч. 2 розд. ІІ Закону №4015. У ній зазначено, що доходи платників ЗС — звичайних фізособи, нараховані за результатами податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою ЗС, яка діяла до набрання чинності цим Законом (тобто 1,5 %), незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених ПКУ.

Наприклад, працівнику у жовтні нараховано відпускні за жовтень — листопад у загальній сумі 20000 грн. Такі відпускні нараховані за результатами (синонім — за підсумком ) жовтня і мають оподатковуватись за ставкою ВЗ 1,5 %, незалежно від того, коли вони виплачені.

У той же час будьте уважні, якщо ви у жовтні виплачували щось фізособам авансом без нарахування. У такому разі, на наш погляд, слід орієнтуватися на ставку ВЗ, яка діятиме на момент нарахування такого доходу.

Ще одна проблема, яка постала на порожньому місці. Як показала практика, хтось із бухгалтерів поспішив і вже утримав ВЗ за ставкою 5%. Що робити? Відповідь на це запитання лише одна — виправити помилку, утримати ВЗ за ставкою 1,5 % та доплатити людям, якщо виплати вже здійснено. Особливо це критично у ситуації із зарплатою звільненим працівникам. Чому? Тому що буде мати місце виплата зарплати (проведення остаточного розрахунку) не в повному обсязі. А це є порушення трудового законодавства.

Підсумуємо. Жовтень закриваємо зі ставкою - 1,5%. Якщо біс поплутав та утримали збір у розмірі 5 % від об'єкта оподаткування, все перераховуємо за ставкою 1,5 % та за необхідності доплачуємо особі, якщо дохід уже виплачено.

До набрання чинності Законом № 4015 застосовуємо ставку ВЗ 1,5 %.

Військовий збір для ФОП-загальносистемників. Закон № 4015 у частині  для ФОП на загальній системі набирає чинності з дня, наступного за днем ​​його опублікування. Тому формально виходить, що за ставкою 5 % мають оподатковуватись доходи ФОП починаючи з дня, що настає за днем ​​опублікування Закону № 4015.

Як ми говорили раніше, ідеальна ситуація відбудеться, якщо Закон №4015 опублікують 31.10.2024. Тоді він набуде чинності з 01.11.2024 та 5% очевидно почнемо застосовувати до чистого доходу листопада-2024 і далі. Втім, як буде за фактом — подивимося.

Військовий збір для ФОП на ЄП груп 1, 2 та 4.Принципова деталь тут полягає в тому, що для платників ЄП (у т. ч. груп 1, 2 та 4) встановлюється з 01.10.2024. Тому незважаючи на те, що Закон № 4015 у жовтні в дію не набрав чинності, формально виходить, що за жовтень ВЗ все одно має бути сплачено.

До речі, незважаючи на те, що у жовтні Закон № 4015 в дію не набрав чинності, податківці вже повідомили платникам про нові рахунки для сплати ПС платниками ЄП *.

* buhgalter911.com/uk/news/news-1082648.html

Інша річ, коли (у який термін) ФОП має сплатити ВЗ за жовтень. Адже механізм сплати цього збору — авансом не пізніше 20 числа (включно). Тобто за жовтень ВЗ мав бути сплачено не пізніше 20 жовтня.

Податківці мають надати роз'яснення щодо цього. Подивимося.

Військовий збір для групи 3 ЄП (фіз- та юросіб).Тут також сплата  встановлюється починаючи з 01.10.2024 (тобто починаючи зі сплати за IV квартал 2024 року).

Тому той факт, що Закон № 4015 не встиг набути чинності у жовтні, формально нічого не змінює.

Нагадаємо, що вперше платники ЄП групи 3 сплачуватимуть ВЗ за IV квартал 2024 року у строк — не пізніше 19.02.2025.

Авансовий внесок та роздрібна торгівля пальним

Нагадаємо, що Законом № 4015 встановлюються щомісячні авансові внески:

- з податку на прибуток для платників податку на прибуток, які провадять діяльність з роздрібної торгівлі пальним;

- з ПДФО для ФОП на загальній системі, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі пальним.

При цьому початок сплати — починаючи зі сплати за місяць, у якому набуде чинності Закон №4015 . Тому, оскільки Закон № 4015 у жовтні не набрав чинності, то й «горючий» авансовий внесок за жовтень-2024 не сплачується.

Тобто перша сплата за листопад. При цьому, нагадаємо, Законом № 4015 передбачено спеціальний продовжений термін сплати за перший місяць запровадження авансового внеску – протягом 20 календарних днів з дати набрання чинності Законом . Умовно, після того, як набуде чинності Закон № 4015 (з дня, наступного за днем ​​його опублікування), платники авансового внеску ще мають 20 календарних днів на сплату авансового внеску за перший місяць його введення.

Мінімальні ціни на вино

Тут слід бути уважним, тому що зміни запроваджуються відразу.

Так, у період починаючи з дати набрання чинності Законом № 4015 (тобто від дня, наступного за днем ​​його опублікування) для вин виноградних та іншої виноробної продукції* застосовується розмір мінімальних цін, затверджений постановою КМУ від 30.10.2008 № 957 , збільшений на 50 відсотків .

* Виноробна продукція — вина виноградні натуральні, вина натуральні кріплені, шампанські, ігристі, газовані, вермути, бренді, сусло виноградне та інші виноматеріали, коньяки, інші алкогольні напої з винограду, плодів та ягід ( п.п. 14.1.26 ПКУ ).

Висновки

• Базовою датою набрання чинності Законом № 4015 є день, що настає за днем ​​його опублікування. Оскільки станом на 30.10.2024 Закон № 4015 не опубліковано, то у жовтні він уже не набуде чинності.
• Збір для платників ЄП встановлюється з 01.10.2024. Тому незважаючи на те, що Закон № 4015 у жовтні не набув чинності, формально виходить, що за жовтень ВЗ платниками ЄП груп 1, 2 та 4 все одно має бути сплачено (а платниками ЄП групи 3 — за повний IV квартал).
• Податківці мають дати роз'яснення про сплату збору ФОП на ЄП груп 1, 2 та 4. Не виключено, що скажуть сплачувати одразу після набрання чинності Законом № 4015, наприклад, протягом 20 календарних днів. Звісно, ​​без застосування санкцій. Подивимося.
• Оскільки Закон № 4015 у жовтні не набрав чинності, то «горючий» авансовий внесок за жовтень-2024 не сплачується.
• Уважними слід бути продавцям вин виноградних та іншої виноробної продукції. Адже підвищення мінцін прив'язане саме до дати набуття чинності Законом № 4015 (тобто дня, наступного за днем ​​його опублікування).

 

11. Інвентаризація-2024: підготовка

Перед складанням річного фінансового звіту підприємство зобов’язане проводити інвентаризацію. Нагадаємо, що треба зробити перед її проведенням.

Кому обов’язково проводити інвентаризацію

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства, установи й організації зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка (ч. 1 ст. 10 Закону про бухоблік).

Тобто для ФОПів такого обов’язку немає, бо вони фінзвітність не складають. Хоча й для них така процедура буде корисна перед складанням річної податкової звітності.

Організація інвентаризації

Процедура організації та проведення інвентаризації досить повно й докладно описана у Положенні №879. Рекомендуємо уважно ознайомитися з його нормами, а нижче коротко наведемо основні моменти, які допоможуть правильно організувати інвентаризацію.

Інвентаризація об’єктів держвласності

Згідно з п. 11 розд. І Положення №879 інвентаризація майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), та оформлення її результатів проводяться відповідно до Положення №158.

Інвентаризація об’єктів державної власності проводиться відповідно до Методики №1121.

У цій статті інвентаризацію об’єктів держвласності не розглядаємо.

Строки та періодичність проведення інвентаризації

Звісно, що найактуальнішою інформація буде, якщо річну інвентаризацію провести наприкінці грудня. Проте є підприємства маленькі, а є і дуже великі, тому Положення №879 дозволяє розбити етапи інвентаризації на певні періоди (див. таблиці 1 та 2).

Таблиця 1

Строки проведення інвентаризації

Таблиця 2

Періодичність проведення інвентаризації

Утворення комісій, призначення інвентаризації

Для проведення інвентаризації на підприємстві наказом керівника створюється інвентаризаційна комісія. До складу комісії входять особи, перелік яких наведено у п. 1 розд. ІІ Положення №879. Очолює комісію керівник чи його заступник або керівник структурного підрозділу, уповноважений керівником. Якщо бухоблік веде керівник, він і очолює комісію.

Якщо обсяг інвентаризаційних робіт великий і комісія не встигає, для проведення інвентаризації окремих об’єктів створюють робочі інвентаризаційні комісії. У такому разі інвентаризаційна комісія буде організовувати, контролювати, перевіряти роботу робочих комісій.

Матеріально відповідальні особи, у яких проводять інвентаризацію, до складу комісій не включаються.

Крім наказу про створення інвентаризаційної комісії, має бути ще наказ керівника про об’єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації у звітному році. Отже, має бути два накази. Але можна скласти й один наказ, яким і комісію призначити, і строки інвентаризації встановити (див. зразок).

Зразок

 

Як працює інвентаризаційна комісія

Те, що має робити комісія, у Положенні №879 описано насамперед для матеріальних активів: запасів, необоротних активів. Тому подальша розповідь стосується саме таких активів.

Про особливості інвентаризації інших об’єктів розкажемо у подальших статтях.

Отже, комісія у повному складі виходить до місця зберігання активів, які планує перевірити. Матеріально відповідальні особи мають бути особисто присутні.

Перед проведенням інвентаризації:

-       перевіряється справність вимірювальних приладів, які використовуватимуться під час інвентаризації;

-       завершується обробка всіх документів щодо руху активів;

-       визначаються залишки на дату інвентаризації;

-       групуються активи.

Матеріально відповідальна особа передає комісії всі прибуткові та видаткові документи, які ще не передані до бухгалтерії і не проведені у бухгалтерському обліку. Голова комісії візує їх із зазначенням «До інвентаризації на (дата)». Ці документи будуть передані до бухгалтерії для визначення залишків активів на початок інвентаризації за даними обліку.

Приклад. Інвентаризація проводиться 23.10.2024, а залишки у бухобліку визначені на 30.09.2024. Звісно, що за 23 дні залишки активів могли змінитися.

І тоді документи за період з 01.10 до 23.10 треба передати до бухгалтерії.

Далі бухгалтерія наявні у неї залишки на 01.10.2024 уточнить за згаданими документами та виведе нові залишки — на 23.10.2024.

І вже з ними працюватиме інвентаризаційна комісія, яка порівнюватиме дані бухгалтерії з фактичними залишками за інвентаризаційними описами.

Це варто зробити до початку інвентаризації! Адже матеріально відповідальні особи роблять в інвентаризаційному описі розписку, що всі документи здані до бухгалтерії, а всі цінності, які надійшли, оприбутковані, а ті, що вибули, списані.

Після цього починається встановлення комісією наявності активів шляхом обов’язкового підрахунку, зважування, обміру. Тобто всі активи, що інвентаризуються, комісія підраховує, зважує, обміряє і результати, зокрема кількість, записує до інвентаризаційних описів чи актів інвентаризації.

Після встановлення залишків і запису їх до опису (акта) всі члени комісії та матеріально відповідальна особа підписують такі описи (акти).

Далі описи (акти) передаються до бухгалтерії для перевірки і звіряння з даними бухгалтерського обліку. Причому в бухгалтерії заповнюються показники за даними бухгалтерського обліку, а також наводяться сумові показники за фактичними показниками.

Відтак у бухгалтерії складають звіряльні відомості активів і зобов’язань, у яких відображають розбіжності між даними бухгалтерського обліку та інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).

Звіряльні відомості разом з описами (актами) передають комісії, яка на їх підставі складає протокол інвентаризаційної комісії.

Усі документи інвентаризації оформлюють не менше ніж у двох примірниках.

Протокол інвентаризаційної комісії затверджується керівником підприємства протягом 5 робочих днів після завершення інвентаризації (п. 2 розд. ІV Положення №879), після чого передається до бухгалтерії для відображення результатів інвентаризації у бухгалтерському обліку (п. 3 розд. ІV Положення №879).

Яка відповідальність передбачена за непроведення інвентаризації?

Це питання ми докладно розглянули у статті «Штрафи за помилки у бухобліку» в «ДК» №23/2024. Адміністративна відповідальність суб’єктам недержавного сектору не загрожує. Але через непроведення інвентаризації у бухгалтерському обліку можуть виникати, накопичуватися помилки, які вплинуть зокрема й на оподаткування. Тому для уникнення таких помилок проведення інвентаризації рекомендуємо не ігнорувати.

Інвентаризаційні документи

Стандартний пакет базових інвентаризаційних документів затверджено Наказом №572:

-       інвентаризаційний опис необоротних активів;

-       інвентаризаційний опис запасів;

-       інвентаризаційний опис матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання;

-       звіряльна відомість результатів інвентаризації необоротних активів;

-       звіряльна відомість результатів інвентаризації запасів;

-       акт про результати інвентаризації грошових коштів;

-       акт інвентаризації наявності грошових документів, бланків документів суворої звітності;

-       акт інвентаризації наявності фінансових інвестицій;

-       акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами;

-       акт інвентаризації дебіторської або кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув і яка планується до списання;

-       акт інвентаризації розрахунків щодо відшкодування матеріальних збитків;

-       протокол інвентаризаційної комісії.

Але ці документи є обов’язковими тільки для бюджетних установ.

Юрособи інших організаційно-правових форм і форм власності, а також представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності можуть застосовувати бюджетні форми за власним бажанням (див. п. 2 Наказу №572). Або ж розробити власні форми, взявши за зразок форми, затверджені Наказом №572, чи форми, затверджені Постановою №241:

-       Інвентаризаційний опис основних засобів (№Инв-1);

-       Інвентаризаційний ярлик (№Инв-2);

-       Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей (№Инв-3);

-       Акт інвентаризації товарів відвантажених (№Инв-4);

-       Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання (№Инв-5);

-       Акт інвентаризації матеріалів і товарів, що знаходяться в дорозі (№Инв-6);

-       Акт інвентаризації дорогоцінних металів та виробів з них (№Инв-8);

-       Інвентаризаційний опис дорогоцінних металів, які містяться в напівфабрикатах, вузлах і деталях обладнання, приладах та інших виробах (№Инв-8а);

-       Акт інвентаризації дорогоцінного каміння, природних алмазів та виробів з них (№Инв-9);

-       Акт інвентаризації незавершених ремонтів основних засобів (№Инв-10);

-       Акт інвентаризації витрат майбутніх періодів (№Инв-11);

-       Акт інвентаризації наявності грошових коштів (№Инв-15);

-       Інвентаризаційний опис цінностей і бланків документів суворої звітності (№Инв-16);

-       Акт інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами (№Инв-17);

-       Довідка до акта інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами (додаток до форми №Инв-17);

-       Звіряльна відомість результатів інвентаризації основних засобів (№Инв-18);

-       Звіряльна відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (№Инв‑19).

Але: результати інвентаризації наявних коштів (готівки, цінних паперів) оформляють Актом про результати інвентаризації наявних коштів (за формою додатка 7 до Положення №148).

Інвентаризація під час воєнного стану

Під час воєнного стану інвентаризація проводиться у загальному порядку.

Проте є особливості інвентаризації для підприємств, структурні підрозділи яких та/чи майно розташовані на тимчасово окупованій території чи території проведення бойових дій.

За нормами п. 8 розд. І Положення №879 такі підприємства проводять інвентаризацію у разі можливості безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов’язання та власний капітал підприємств.

Зазначені підприємства зобов’язані провести інвентаризацію станом на 1 число місяця, наступного за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації у бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

Отже, якщо цінності, що інвентаризуються, розташовані на території бойових дій чи тимчасово окупованій території та безпечного і безперешкодного доступу до них немає, інвентаризацію не проводять. Зробити це потрібно буде тільки у разі зникнення зазначених перешкод.

У річній фінансовій звітності інформацію про активи, до яких неможливо забезпечити безпечний та безперешкодний доступ, та зобов’язання і власний капітал, які не можуть бути документально підтверджені через відсутність доступу до відповідних первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, відображають за даними бухгалтерського обліку (п. 12 Порядку №419).

Нормативна база

• Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
• Методика №1121 — Методика проведення інвентаризації об’єктів державної власності, затверджена постановою КМУ від 30.11.2005 №1121.
• Наказ №572 — Наказ Мінфіну від 17.06.2015 №572 «Про затвердження типових форм для відображення бюджетними установами результатів інвентаризації».
• Постанова №241 — Постанова Державного комітету СРСР по статистиці від 28.12.1989 №241 «Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств та організацій» (не застосовується на території України згідно з наказом Держстату від 23.08.2023 №249 з 10.11.2023).
• Положення №148 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 №148.
• Положення №158 — Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затверджене постановою КМУ від 02.03.1993 №158.
• Положення №879 — Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене наказом Мінфіну від 02.09.2014 №879.
• Порядок №419 — Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 №419.

 

12. Знов активізувалися псевдоподатківці, які розсилають шкідливі е-листи

Протягом останніх днів зафіксовано факт масового розповсюдження електронних листів начебто від імені Державної податкової служби України, що містять посилання для завантаження файлу ДПСУ.  У випадку переходу за прикріпленим посиланням на комп'ютер буде завантажено файл, відкриття якого призведе до запуску шкідливої програми, що створить технічні можливості для прихованого несанкціонованого доступу до персональних компʼютерів.

З огляду на це повідомляємо, що надсилання таких повідомлень відбувається з електронних скриньок, які не мають жодного відношення до Державної податкової служби України.

Звертаємося до платників з проханням звертати особливу увагу на адресу електронної пошти відправника листа та перевіряти її достовірність.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ від 21.10.2015 №851 «Деякі питання використання доменних імен державними органами в українському сегменті Інтернету» (зі змінами) (далі – Постанова КМУ №851): «Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити: «використання посадовими особами для здійснення службового листування виключно електронних поштових скриньок, розміщених на серверах, які перебувають у доменній зоні GOV.UA або .УКР».

Враховуючи викладене, повідомляємо, що для здійснення службового листування ДПС не використовує адреси електронної пошти зареєстровані в домені «klenba.cz».

Офіційним зареєстрованим доменом ДПС є «tax.gov.ua», а отже всі офіційні адреси електронної пошти ДПС обов’язково мають містити другою частиною назви (після символу «@») доменне ім’я «tax.gov.ua».

Водночас наголошуємо, що існує реальна небезпека зараження персональних комп'ютерів вірусами, що розповсюджуються електронною поштою. Додатки (вкладення) до електронних поштових повідомлень можуть містити віруси та шкідливе програмне забезпечення. Характерною особливістю таких листів є наявність прикріплених файлів .zip або .rаr формату, а також файлів з розширенням .scr, .ехе. Завданням зловмисників є введення в оману користувача для відкриття ним вкладення.

Фішингові листи містять посилання або прикріплений файл з архівом, в якому знаходиться програмне забезпечення для отримання віддаленого доступу до комп’ютерів користувачів.

Рекомендуємо не відкривати вкладення у підозрілих повідомленнях.

При користуванні електронною поштою потрібно дотримуватися особистої кібергігієни. Бути обережними та уважними при відкритті вкладень, навіть якщо вони надійшли від відомих адресатів. Оскільки зловмисники можуть маскувати адресу відправника, не слід відкривати вкладення, отримані засобами електронної пошти, без попереднього підтвердження факту надсилання електронного листа його відправником.