Інформаційний бюлетень Київського міськкому профспілки енергетиків від 08.10.2024
1. Як краще звільнитись: за власним бажанням чи за угодою сторін?
Який варіант краще обрати для звільнення: за власним бажанням чи за угодою сторін?
У загальному випадку для звільнення за власним бажанням потрібно після подання заяви відпрацювати ще 2 тижні.
Хоча якщо у вас є певні поважні причини, то можете звільнитись раніше. Наприклад, переїзд, вагітність, вступ до навчального закладу. А також під час воєнного стану поважною причиною є ведення бойових дій в районі, де знаходиться підприємство (ч. 1 ст. 38 КЗпП, ч. 1 ст. 4 Закону № 2136).
Крім того, якщо роботодавець порушує трудове законодавство чи колективний договір, або допускає мобінг, то теж можна звільнитись за власним бажанням без 2-тижневого відпрацювання.
Водночас звільнитись за угодою сторін можна у бідь-який момент, навіть у день подання заяви. Головне, щоб обидві сторони (і працівник, і роботодавець) були на це згодні. Тому в цьому варіанті, щоб звільнитись швидше, ніж за 2 тижні, жодні поважні причини не потрібні.
Ініціювати звільнення за власним бажанням може лише сам працівник. А от за угодою сторін – як працівник, так і роботодавець.
Якщо працівник після закінчення 2-тижневого строку попередження про звільнення не залишив роботу і не вимагає розірвати трудовий договір, то роботодавець не може його звільнити за поданою раніше заявою.
Єдиний виняток – це коли на ваше місце уже запрошено іншого працівника, якому не можна відмовляти в прийнятті на роботу.
Можна звільнитись і у відпустці, і на лікарняному як за власним бажанням, так і за угодою сторін В обох випадках роботодавець має виплатити працівнику належні йому суми: зарплату, компенсацію за невикористану відпустку, якщо є ще щось, то і його теж. Строк однаковий – у день звільнення.
І також в обох випадках ви маєте отримати копію наказу про звільнення, і ще письмовий документ – повідомлення про виплачені суми. А чи буде вихідна допомога? Звільнення за угодою сторін, за власним бажанням, у тому числі без відпрацювання 2 тижнів за наявності поважних причин (ч. 1 ст. 38 КЗпП) – вихідної допомоги немає.
Звільнення за власним бажанням без відпрацювання 2 тижнів через порушення роботодавцем трудового законодавства, колективного договору або мобінг – вихідна допомога в розмірі не менше 3-місячного середнього заробітку.
2. 2 тижні відпрацювання перед звільненням: чи обов’язково
Про два тижні в разі звільнення згадується у ст. 38 Кодексу Законів про працю.
Сама норма звучить так: працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.
Як бачимо, йдеться саме про попередження роботодавця, а не про відпрацювання робочих днів.
Поряд з цим, стаття містить норму, яка дозволяє працівнику звільнитися у строк, який він вкаже у заяві. Це є можливим за наявності таких підстав:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
- вступ до закладу освіти;
- неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком;
- вагітність;
- догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
- догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
- вихід на пенсію;
- прийняття на роботу за конкурсом або інші поважні причини.
Закон № 2136 від 15.03.2022 року “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” у ст. 4 встановив додаткову підставу для звільнення працівника за власним бажанням і у строк, термін, реченець, ліміт, який буде вказаний у заяві — у зв’язку з веденням бойових дій у районах, у яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою, пориванням, бажанням, наміром у термін, зазначений у його заяві, крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Отже, обов’язок працівника попередити роботодавця про своє бажання звільнитися за власною ініціативою і при відсутності поважних причин чи загрози життю зберігається, і під час воєнного стану.
3. Трудові книжки дозволили пересилати за кордон
Уряд дозволив пересилати трудові книжки у міжнародних відправленнях за кордон. Постанова КМУ від 10.09.2024 № 1045 діє з 12.09.2024. Тому з упевненістю кажемо: вже можна!
Навіщо потрібно
Уявімо ситуацію: працівник звільняється, перебуваючи за кордоном. Всі документи можна надіслати йому в електронному вигляді або міжнародним поштовим відправленням. А ось із паперовою трудовою (звичайно, якщо вона ще зберігається у роботодавця) так не можна. А точніше, не можна було. До 12.09.2024. А ось із цієї дати вже дозволено.
Як було і як стало
Приписом абз. 4 п. 2 Переліку № 958 * було передбачено, що трудові книжки забороняється пересилати у міжнародних поштових відправленнях.
Але з 12.09.2024 цієї норми більше немає.
Натомість у п. 26 Правил №270 * з'явилася нова норма. У ній зазначено, що пересилання за межі України трудових книжок здійснюється виключно у міжнародних поштових відправленнях, що реєструються .
* Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені ухвалою КМУ від 05.03.2009 № 270 .
Що таке відправлення, що реєструється? Поштові відправлення в залежності від технології прийому, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані . Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю ( п. 8 Правил № 270 ).
Прості поштові відправлення (листи, поштові картки, бандеролі) приймають до пересилання без видачі квитанцій і вручають адресатам без розписки . Наприклад, листи, які кидають у поштову (абонентську) скриньку.
А реєстровані приймаються від відправників з видачею квитанції, реєструються на певних етапах пересилання у відповідних документах і видаються одержувачу під розписку . Це по суті більшість повсякденних відправлень.
Отже, якщо ваш працівник перебуває за кордоном, можна надіслати йому трудову книжку зареєстрованим міжнародним поштовим відправленням.
Інші документи та товари
Разом із трудовими книжками «вето» на міжнародні відправлення зняли і з інших документів:
- дозволів на право носіння зброї;
- Військових квитків;
- Документів, що засвідчують особу.
Їх також можна відправляти за кордон, але виключно в поштових відправленнях, що реєструються ( п. 26 Правил № 270 ).
Крім того, пересилати за межі України можна:
- дорогоцінні метали, нумізматичну продукцію НБУ, інвестиційні монети України, монети, що використовуються для нумізматичних цілей, та їх колекції у міжнародних поштових відправленнях, що реєструються, з оголошеною цінністю з урахуванням відповідних вимог законодавства України та країн призначення;
- ювелірні вироби у міжнародних поштових відправленнях, що реєструються, без оголошеної цінності (дрібних пакетах, посилках та відправленнях EMS) з урахуванням відповідних вимог законодавства України та країн призначення.
Висновки
- З 12.09.2024 трудові книжки можна пересилати до міжнародних поштових відправлень. Але виключно у реєстрованих (з видачею квитанції відправнику та під підпис одержувача).
- Також можна пересилати дозволи на право носіння зброї, військові квитки, документи, що засвідчують особу.
- Дорогоцінні метали можна пересилати в міжнародних відправленнях, що реєструються, з оголошеною цінністю, а ювелірні вироби — без оголошеної цінності.
4. Якими документами можна доказати факт перебування працівника у відрядженні?
Платник податків попросив надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи достатнім доказом для виплати добових та віднесення їх на витрати підприємств, і не обкладання додатково податком на доходи фізичних осіб та військовим збором у зв’язку з визнанням таких сум як надміру витрачених коштів/електронних грошей, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутих у встановлений строк, є наявність одного чи декількох таких документів:
- наказу про відрядження, в якому зазначено відомості щодо кількості днів перебування у відрядженні та місце куди направляється особа;
- фіскального або товарного чеку, в якому зазначені дата, час та область (місто), які збігаються з даними, зазначеним в наказі про відрядження;
- фото/відео з місця подій тощо;
- як будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні, передбачених п.п. 170.9.1 ПКУ?
2. Чи можуть електронні докази, такі як фото/відео з місця подій тощо, вважатися належними для підтвердження фактичного перебування особи у відрядженні?
3. Які документи, на думку контролюючого органу, відносяться до будь-яких інших документів, передбачених п.п. 170.9.1 ПКУ, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні?
4. Які додаткові варіанти документальних доказів, на думку контролюючого органу, є належними для підтвердження фактичного перебування особи у відрядженні?
Щодо першого – четвертого питань
Відповідно до п.п. «а» п. 170.9.1 ПКУ не є доходом платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме:
- на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті),
- оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень,
- оплату телефонних розмов,
- оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування,
- інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.
Фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно
з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).
Зазначені в абзаці другому п.п. «а» п. 170.9.1 ПКУ витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат.
До підтвердних документів належать:
- транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки);
- документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси;
- документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти;
- документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів;
- інші документи, що засвідчують вартість витрат.
Суми та склад витрат на відрядження, порядок звітування про використання коштів, виданих на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються КМУ. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ.
Сума добових визначається в разі відрядження:
- у межах України та країн, в’їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в’їзд), – згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;
- до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд), – згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).
За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів сума добових включається до оподатковуваного доходу платника податку.
Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких:
- запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає;
- укладеного договору чи контракту;
- інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини;
- документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
Фізична особа – відряджений працівник повинен підтвердити фактичну кількість днів перебування ним у відрядженні (незалежно від кількості днів перебування у відрядженні) шляхом надання документальних доказів, які перелічені у п.п. 170.9.1 ПКУ та засвідчують вартість витрат.
Оскільки фото/відео з місця подій не засвідчують вартість витрат, понесених працівником під час відрядження, то такі докази не можуть бути враховані при визначені фактичної кількості днів перебування таким працівником у відрядженні.
У розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 № 265/95-ВР відповідними розрахунковими документами, які підтверджують справжність здійснення розрахункових операцій можуть слугувати лише:
- фіскальні чеки РРО та/або ПРРО;
- розрахункові квитанції у випадку використання книг обліку розрахункових операцій;
- квитанції установ банків про здійснення оплати.
Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV підприємство самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.
Одночасно повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (ч. 2 ст. 6 Закону № 996).
Водночас з питання визначення документів, які можуть бути підтвердженням фактичного перебування працівника у відрядженні, доцільно звернутися до Міністерства фінансів України як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.
Джерело: ІПК № 4318/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 03.09.2024 р.
5. Працівниця - самотня мати: відпускні пільги
Визначення «самотня мати» для відпускних пільг
Для визначення статусу «самотня мати» у розрізі норм надання відпусток звернемося спочатку до самого тексту Закону про відпустки *.
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР .
У розумінні Закону про відпустки самотня мати визначена як дитина, яка виховує без батька ( ч. 14 ст. 10 Закону про відпустки ), тобто «жінка, яка виховує дитину сама». На жаль, чіткішого визначення, а також переліку необхідних документів, що підтверджують цей статус, у Законі про відпустки немає.
Тому звернемося до наявної судової практики та роз'яснень уповноважених органів.
Так, у постанові ЗС від 13.06.2018 у справі № 822/2446/17 та листі Мінекономіки від 10.06.2022 № 4712-06/36178-09 для отримання відпускних гарантій одинокими матерями слід вважати:
- жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;
- вдову;
- розлучену жінку, яка виховує дитину без батька;
- жінку, яка народила дитину, не перебуваючи у шлюбі, та при цьому батько визнав дитину;
- жінку, яка одружилася повторно, але її дитина віком до 18 років новим чоловіком не усиновлена.
Зверніть увагу! Серед зазначених вимог не згадується про самостійне утримання дитини матір'ю, як у разі надання трудових пільг*. Отже, можлива ситуація, коли жінка, яка не мала права на трудові пільги під час прийому на роботу, може скористатися відпускними пільгами.
* Докладніше про це ви можете прочитати у статті «Робітниця — самотня мати: трудові пільги» // «Оплата праці», 2024 № 18.
Перейдемо до документального підтвердження статусу «самотня мати» для відпускних пільг.
Документальне підтвердження
Як ми вже зазначали, основною вимогою підтвердження статусу самотньої матері для отримання відпускних пільг є доказ того, що вона виховує дитину сама і батько дитини участі у вихованні не бере .
При цьому жінка може отримувати аліменти на дитину або перебувати в новому шлюбі не з батьком дитини (наприклад, вдова, розлучена) і дитина новим чоловіком не усиновлена. Тобто участь батька чи інших осіб у утриманні дитини не позбавляє матері статусу самотньою.
Які документи має надати працівниця, щоби підтвердити її право на відпускні пільги? Наведемо їх список у таблиці.
Документи, що підтверджують право на відпускні пільги
|
Самотня мати |
Підтверджуючі документи |
|
Жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис зроблений за вказівкою матері |
1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія вилучення з Держреєстру актів цивільного стану про держреєстрацію народження дитини із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СКУ * |
|
Вдова |
1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія свідоцтва про шлюб. 3. Копія свідоцтва про смерть чоловіка |
|
Розлучена жінка, яка виховує дитину без батька |
1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія свідоцтва (рішення суду) про розірвання шлюбу. 3. Документи, що підтверджують, що батько не бере участі у вихованні дитини** |
|
Жінка, яка народила дитину, не перебуваючи у шлюбі, і при цьому батько визнав дитину |
1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Документи, що підтверджують, що батько не бере участі у вихованні дитини** |
|
Жінка, яка вийшла заміж повторно, але її дитина віком до 18 років новим чоловіком не усиновлена |
1. Копія свідоцтва про народження дитини ***. 2. Документи, що підтверджують, що батько не бере участі у вихованні дитини**. 3. Копія свідоцтва про укладення нового шлюбу |
|
* Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III . ** Перелік документів наведено далі. *** Увага на свідоцтво про народження! На підставі рішення суду про усиновлення вносять зміни до актового запису про народження дитини або повнолітньої особи та видають нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін ( ст. 233 СКУ ). Видане раніше свідоцтво про народження анулюється. В ідеалі роботодавцю потрібно побачити оригінал свідоцтва про народження (де буде вказано батька) та взяти його копію. |
|
Якщо робітницею не буде доведено факт, що вона справді виховує дитину сама, без участі батька, роботодавець може відмовити їй у наданні такої відпустки.
До речі, статус працівниці може змінюватись. Тоді, якщо при наданні першої відпустки працівниця надала весь пакет документів, що підтверджують її право на відпустку, то при наданні наступної відпустки радимо її оновити.
Складніше при наданні документів самотньою матір'ю є підтвердження, що батько не бере участі у вихованні дитини. Як зазначають Мінекономіки у згаданому вище листі , а також Держпраці (див. роз'яснення на сайті ), підтвердженням має бути офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ , у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.
Зокрема, наприклад, таким документом може бути:
- рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
- ухвалу суду або постанову слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;
- акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією або будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому за словами сусідів (за наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;
- довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участь у батьківських зборах) тощо.
Тобто перелік не є вичерпним. Це може бути, наприклад, рішення суду про визнання фізичної особи (батька дитини) безвісно відсутнім, рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність участі батька у вихованні дитини, рішення суду про позбавлення дієздатності, про поміщення до психіатричної лікарні для надання стаціонарної психіатричної допомоги і т.п.
Перейдемо до самих відпускних пільг.
Щорічна відпустка у зручний час
Порядок та правила надання відпусток регулює Закон про відпустки. Їм передбачено пільги для одиноких матерів, зокрема у п. 5 ч. 14 ст. 10 Закону про відпустки .
Щорічні відпустки за бажанням робітниці у зручний для неї час надаються самотній матері, яка виховує дитину без батька
До речі, дитиною вважається особа віком до 18 років.
Черговість надання відпусток визначається графіками, що затверджуються роботодавцем та з ним знайомлять працівників. Натомість самотня мати має право на щорічну основну відпустку у зручний для неї час, незважаючи на заплановану відпустку за графіком.
У період дії військового стану роботодавець може відмовити працівникові у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
Соцвідпустка на дітей
Ще одна пільга, передбачена ст. 19 Закону про відпустки, стосується додаткової соціальної відпустки.
Самотній матері надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових та неробочих днів ( ст. 73 КЗпП )
Зауважте, що ця відпустка передбачена понад щорічними відпустками і надається за календарний рік у будь-який час цього року, незалежно від відпрацьованого часу. Право на таку соціальну відпустку зберігається за рік, у якому дитина досягла 18-річного віку.
Якщо самотня мати має право на соціальну відпустку ще й з інших підстав, передбачених ст. 19 Закону про відпустки, його загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Наприклад, якщо одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, то вона має дві підстави для отримання цієї відпустки — статус одинокої матері та наявність двох дітей віком до 15 років. Відповідно вона має право на «дитячу» відпустку тривалістю 17 календарних днів.
Висновки
- Самотній матері, яка виховує дитину без батька, щорічні відпустки за її бажанням надаються у зручний для неї час.
- Одинокій матері щорічно надається додаткова соціальна оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових та неробочих днів.
- Основною вимогою підтвердження статусу одинокої матері для отримання відпускних пільг є доказ того, що вона виховує дитину сама та батько дитини участі у вихованні не бере.
6. Одна дитина має інвалідність: як розрахувати соцпільгу
У працівниці двоє дітей віком до 18 років, із них одна дитина — особа з інвалідністю.
Підкажіть, будь ласка, як розрахувати соцпільгу?
ВІДПОВІДЬ: Працівниця має право на застосування податкової соціальної пільги (далі — ПСП) до доходу у вигляді зарплати з дня подання роботодавцю заяви про застосування пільги та документів, які підтверджують таке право. Перелік необхідних документів наведено у постанові КМУ “Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги” від 29.12.10 р. № 1227.
Підстави, причини, обґрунтування для надання ПСП та її розмір закарбовано у ст. 169 Податкового кодексу України (далі — ПКУ).
У ситуації, про яку йдеться у запитанні, нас цікавить два пункти цієї статті:
- пп. 169.1.2 ПКУ рече, що для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, надається пільга у розмірі, що дорівнює 100% суми пільги, визначеної пп. 169.1.1, у розрахунку на кожну таку дитину;
- абз. “б” пп. 169.1.3 ПКУ встановлює пільгу в розмірі 150% суми пільги, визначеної пп. 169.1.1, на кожну дитину з інвалідністю віком до 18 років, яку утримує платник податку.
У ПКУ сказано, що в разі, якщо платник має право на застосування ПСП із двох і більше підстав, то застосовується одна ПСП із підстави, що передбачає її найбільший розмір.
Проте ситуація із вашого запитання описана в окремому п. 169.3 ПКУ — податкова соціальна пільга за пп. 169.1.3 додається до пільги, визначеної пп. 169.1.2, у разі, якщо особа утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину з інвалідністю (дітей з інвалідністю). Себто платник має право на застосування двох пільг одночасно.
Якщо перевести ці пункти ПКУ на мову цифр, то отримаємо таке:
- ПСП у 2024 році на дитину, яка не є особою з інвалідністю, — 1514,00 грн;
- ПСП у 2024 році на дитину, котра є особою з інвалідністю, — 2271,00 грн.
Отже, загальна сума ПСП для працівниці, у якої є двоє дітей віком до 18 років, одна з яких — особа з інвалідністю, становить 3785,00 грн.
7. Засоби індивідуального захисту для власних працівників
Чи може підприємство для безпеки працівників закупити бронежилети й каски? Засоби захисту видаватимуться їм на час відрядження у прифронтову зону. Які наслідки та облік?
Оподаткування ПДВ.
Відповідно до п. 32 підрозділу 2 розд. ХХ «Прикінцеві та перехідні положення» ПКУ засоби індивідуального захисту (такі як каски та бронежилети) звільнені від оподаткування ПДВ. Тому при їх придбанні у підприємства податковий кредит з ПДВ не виникатиме.
ПДФО та ВЗ.
Звертаємо увагу, що згідно з абз. 2 пп. «а» пп. 165.1.54 та абз. 1 пп. «а» пп. 170.7.8 ПКУ не підлягає оподаткуванню сума (вартість) благодійної допомоги, що виплачена, зокрема, благодійниками на користь учасників бойових дій — військовослужбовців ЗСУ для закупівлі або у вигляді спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження тощо за переліком, визначеним Постановою Кабінету Міністрів України №112.
Але у випадку, що ми розглядаємо, йдеться не про військовослужбовців, до того ж право власності на ці засоби не передається.
Позаяк роботодавець має намір придбати бронежилети й каски і тимчасово видавати їх працівникам, які скеровуватимуться у відрядження для роботи на територіях, розташованих поблизу бойових дій, то у працівників не виникає доходу, тому що засоби індивідуального захисту залишатимуться у власності підприємства, а не передаються у власність працівників.
Бухгалтерський облік
Підприємство, яке планує закупити засоби індивідуального захисту, а саме бронежилети та каски для штатних працівників, яких відряджатиме на території можливих бойових дій, тобто без подальшої передачі, має обліковувати їх на своєму балансі.
Порядок обліку залежатиме від того, як підприємство класифікує ці ТМЦ залежно від їх вартості та очікуваного строку використання: — як МШП (рах. 22), якщо очікуваний строк використання менший за рік, незалежно від вартості;
- як МНМА (рах. 112), якщо очікуваний строк використання більший за рік, а вартість менша від вартісної межі між МНМА та основними засобами, що прийнята на підприємстві;
- як ОЗ (рах. 106), якщо очікуваний строк використання більший за рік, а вартість більша від вартісної межі між МНМА та основними засобами, що прийнята на підприємстві.
Коригувань фінрезультату з метою оподаткування для цієї ситуації не передбачено.
8. Матдопомога на оздоровлення потерпілим від воєнних дій: оподаткування
Чи обкладається ПДФО і військовим збором виплата матеріальної допомоги на оздоровлення потерпілим від воєнних дій?
ВІДПОВІДЬ: Податковий кодекс не оперує поняттям “матеріальна допомога на оздоровлення”, тому порядок оподаткування наданої вами допомоги слід розглядати з точки зору оподаткування благодійних допомог, із-поміж яких і матеріальна допомога.
Тут можливі два підходи щодо не/оподаткування такої допомоги.
Перший і простий. Відповідно до пп. 170.7.3 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами — юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно в розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим пп. 169.4.1 Кодексу, встановленого на 1 січня такого року. У 2024 р. — 4240 грн.
Якщо сума більша, то сума перевищення обкладається ПДФО і ВЗ.
Другий і складний. Якщо сума матдопомоги більша, то її слід розглядати через призму не/оподаткування за пп. 165.1.54 і пп. 170.7.8 ПКУ з урахуванням цільового використання.
Відповідно до пп. 165.1.54 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума (вартість) благодійної допомоги:
а) виплаченої (наданої) благодійниками <…> на користь:
<…>
— фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводиться (проводилася) антитерористична операція, та/або вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням антитерористичної операції в таких населених пунктах;
в) виплаченої (наданої) благодійниками, у тому числі благодійниками — фізичними особами, у порядку, визначеному Законом України “Про благодійну діяльність та благодійні організації”, на користь:
<…>
— фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, в яких проводяться (проводилися) бойові дії, та/або які вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням бойових дій у таких населених пунктах (абз. 4 пп. “в” пп. 165.1.54);
<…>
Зазначені у цьому підпункті доходи не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку до 31 груд-
ня (включно) року, наступного за роком, у якому завершено проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Відповідно до пп. 170.7.8 не включається до оподатковуваного доходу благодійна допомога, що надається згідно з пп. 165.1.54 Кодексу:
а) у будь-якій сумі (вартості), що надається:
<…>
— платникам податку, визначеним абзацами третім — п’ятим підпункту “а”, абзацами третім і четвертим пп. “в” пп. 165.1.54 Кодексу як допомога на лікування та медичне обслуговування (обстеження, діагностику), у тому числі для оплати (компенсації) вартості лікарських засобів, донорських компонентів, виробів медичного призначення, технічних та інших засобів реабілітації, платних послуг із лікування, забезпечення виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації, послуг медичної реабілітації, санаторно-курортного оздоровлення;
б) у сумі, що сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 500 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (у 2024 р. — +/-3,5 млн грн), — на відновлення втраченого майна, на житлові, соціальні й побутові потреби та на інші потреби згідно з переліком, що визначається ПКУ, що виникли у платників податку, визначених пп. 165.1.54 Кодексу. Якщо загальна сума отриманої благодійної допомоги протягом звітного (податкового) року перевищує зазначений граничний розмір, сума перевищення над таким розміром оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, і платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням сум благодійної допомоги.
На виконання пп. “б” пп. 170.7.8 ПКУ Уряд постановою від 26.11.14 р. № 653 затвердив Перелік потреб, сума благодійної допомоги для задоволення яких не включається до оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб (zakon.rada.gov.ua/laws/show/653-2014-%D0%BF#top).
Матеріальна допомога на оздоровлення в цьому переліку безпосередньо не згадується. Тому напрошується висновок — така допомога має оподатковуватися ПДФО і ВЗ (хоча, із точки здорового глузду, так би не мало бути).
P.S. Чи ви під оздоровленням маєте на увазі санаторно-курортне оздоровлення? Тоді читайте пп. “а” пп. 170.7.8 ПКУ:
— не включається до оподатковуваного доходу благодійна допомога, що надається згідно з пп. 165.1.54:
а) у будь-якій сумі (вартості), що надається:
<…>
— платникам податку, визначеним абзацами третім — п’ятим пп. “а”, абзацами третім і четвертим пп. “в” пп. 165.1.54 Кодексу, як допомога на лікування та медичне обслуговування (обстеження, діагностику), у тому числі для оплати (компенсації) вартості лікарських засобів, донорських компонентів, виробів медичного призначення, технічних та інших засобів реабілітації, платних послуг з лікування, забезпечення виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації, послуг медичної реабілітації, санаторно-курортного оздоровлення.
Тоді постає запитання: що це таке? В такому разі можна міркувати за аналогією, що таке санаторно-курортне лікування. Але це вже питання більше до медиків чи соціальних служб.
9. Допомога ЗСУ у вигляді грошових переказів та передачі ТМЦ
Війна, яка торкнулася кожного, змусила бізнес адаптуватися та допомагати армії, щоб наблизити перемогу. Підприємства із самого початку активно підтримують Збройні Сили України — перераховують грошові кошти до благодійних фондів і передають товарноматеріальні цінності (далі — ТМЦ) на фронт. Але допомога армії — це не тільки питання совісті, однак і коректної документальної бази. Наша мета — упевнитися, що надані кошти йдуть на підтримку армії й водночас мати змогу законно зменшити оподатковуваний прибуток, а також уникнути нарахування ПДВ під час передачі ТМЦ. Оскільки фонди є посередниками в цій допомозі, то виникають запитання про правильність оформлення документів та дотримання законодавчих норм.
Документи для підтвердження благодійної допомоги ЗСУ
Коли підприємство перераховує грошові кошти чи передає ТМЦ через благодійні фонди, важливо мати правильні документи, щоб із упевненістю зменшити оподатковуваний прибуток на ці суми. Відповідно до Податкового кодексу України (далі — ПКУ) благодійна допомога на користь ЗСУ підпадає під звільнення від оподаткування, якщо виконано певні вимоги.
Згідно з пп. 140.5.9 ПКУ для зменшення оподатковуваного прибутку на суму благодійної допомоги підприємству необхідно підтвердити, що:
1) кошти спрямовано на користь Збройних Сил України або інших військових формувань, визначених законодавством;
2) допомогу надано офіційним благодійним фондам чи організаціям, що займаються збором коштів для армії.
Отже, для впевненості в правильності надання допомоги та зменшення оподатковуваного прибутку підприємство має отримати:
- договір із фондом про надання допомоги (або хоча б виписку із платіжної системи чи банківську виписку, що підтверджує переказ коштів);
- Акт приймання-передачі коштів або ТМЦ між підприємством і фондом;
- Звіт про використання благодійної допомоги, який фонд зобов’язаний надати згідно із законодавством.
Ці документи допоможуть не лишень підтвердити факт надання допомоги, але й вберегтися від можливих запитань податкових органів під час перевірок.
Як убезпечити себе від нарахування ПДВ під час передачі ТМЦ
Передача ТМЦ через благодійні фонди також має бути правильно оформлена, щоб уникнути нарахування ПДВ. Відповідно до пп. 197.1.15 ПКУ операції з надання благодійної допомоги на користь Збройних Сил України звільняються від обкладення ПДВ. Проте це звільнення діє за умови правильного оформлення документів, паперів, актів.
Окрім Акта приймання-передачі ТМЦ, важливо отримати від фонду копію установчих документів, котрі підтверджують їх статус як благодійної організації, а також Звіт про використання переданих товарів, що свідчитиме про їх подальше використання на потреби ЗСУ.
У сучасних умовах, коли багато організацій займаються збором коштів, важливо переконатися, що обраний фонд дійсно надає допомогу армії, а не здійснює інші види діяльності. Для цього можна запросити у фонду:
- сертифікат реєстрації благодійної організації, яка має право надавати допомогу армії;
- витяг із реєстру неприбуткових організацій, котрий підтверджує, що фонд звільнений від оподаткування.
Також бажано співпрацювати з фондами, які мають публічні звіти про свою діяльність або офіційно визнані державою як ті, що підтримують Збройні Сили України (just-dnipro.gov.ua/?view=viewnews&page_id=2905).
Війна об’єднала бізнес і суспільство у боротьбі за перемогу. Але заразом підприємства повинні дотримуватися всіх вимог законодавства, щоб уникнути податкових ризиків. Правильне оформлення документів для грошових переказів і передачі ТМЦ є ключовим моментом. Переконайтеся, що фонди, з якими ви співпрацюєте, надають необхідні документи і що ваша допомога скерована на підтримку ЗСУ, щоб мати можливість зменшувати оподатковуваний прибуток та уникати зайвих нарахувань ПДВ.
10. Подарунки від профспілки
Профспілка планує видати книжку про історію підприємства і подарувати працівникам та іншим фізособам на ювілеї підприємства. Що з оподаткуванням?
Насамперед треба переконатися, що надання таких подарунків відповідає статуту профспілки.
Щоб бути неприбутковою організацією, профспілка має відповідати певним умовам, установленим пп. 133.4.1 ПКУ. І не тільки на дату присвоєння такого статусу, а й у подальшій своїй діяльності.
Отже, доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (пп. 133.4.2 ПКУ).
Виготовлення (придбання) подарунків у вигляді книги, на наш погляд, не можна віднести до розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, членів органів управління та інших пов’язаних із ними осіб. Тим більше якщо така книга даруватиметься фізособам, які не є членами профспілки. Але, щоб не втратити неприбуткового статусу, можливість надання таких подарунків має бути передбачена статутом профспілки.
Варіант І. Профспілка роздає книги своїм членам
Профспілка може роздати книги безоплатно своїм членам та іншим фізособам до ювілею організації відповідно до оформлених документів.
Для цього, крім списків членів профспілки та інших фізосіб, яким будуть видані книги, має бути кошторис заходу, відомість на видачу книг. А якщо книгу друкує стороння організація, — то ще й накладна від постачальника. Після дарування обов’язково оформлюють акт на списання книг.
Книга як виплата у негрошовій формі членові профспілки.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, відповідно до пп. 165.1.47 ПКУ, не включаються сума виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються за рішенням професійної спілки, її об’єднання та/або організації професійної спілки, прийнятим в установленому порядку, на користь члена такої професійної спілки протягом року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного абз. 1 пп. 169.4.1 ПКУ, у 2024 році — це 4 240,00 грн.
Тобто профспілка може оформити видачу книг своїм членам у вигляді виплати у негрошовій формі (а не подарунка) без оподаткування ПДФО та ВЗ у сумі 4 240,00 грн і відобразити таку видачу у додатку 4ДФ єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ за ознакою доходу «169».
Якщо ж вартість книги перевищить 4 240 грн, то у додатку 4ДФ єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ суму перевищення оподатковують ПДФО та ВЗ і відображають за ознакою доходу «126».
Книга як подарунок члену профспілки.
Також профспілка може скористатися нормою пп. 165.1.39 ПКУ, відповідно до якої до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань) — у частині, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (з розрахунку на місяць), установленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.
Тобто книга у вигляді подарунка для члена профспілки не підлягатиме оподаткуванню у сумі 1 775,00 грн. У додатку 4ДФ єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ подарунок відображатимуть за ознакою доходу «169». Сума перевищення підлягає збільшенню на натуральний коефіцієнт для оподаткування ПДФО, для ВЗ зазначений коефіцієнт не застосовується. Суму перевищення показують у додатку 4ДФ за ознакою доходу «126».
ЄСВ при наданні книг членам профспілки.
ЄСВ при видачі книг своїм членам у вигляді виплати в негрошовій формі чи у вигляді подарунка не буде, якщо у них немає трудових відносин із профспілкою. Тобто такі доходи не є базою для нарахування ЄВС згідно зі ст. 7 Закону про ЄСВ.
Книга у подарунок працівнику профспілки, який не є її членом.
Якщо книга надається працівнику профспілки, який не є її членом і до нього не можна застосувати вищенаведені правила, то вартість такого подарунку оподатковуватиметься як дохід у вигляді заробітної плати, тобто ЄСВ, ПДФО і ВЗ.
Утім, профспілка може включити працівників організації — не членів профспілки в один список з членами профспілки при грамотному оформленні первинних документів та правильному оподаткуванні в розрізі кожного отримувача.
Варіант ІІ. Роздає книги підприємство
Профспілка також може надати надруковані книги самому підприємству, яке, своєю чергою, видасть їх своїм працівникам (тим, які не є членами профспілки). Передачу книжок профспілка має відповідно документально оформити. Тобто має бути складено акт передачі.
Книга як подарунок працівнику від підприємства.
ПДФО та ВЗ
Якщо отримані від профспілки книги підприємство роздаватиме своїм працівникам, то провести їх доцільно як подарунки. І при цьому треба керуватися нормою пп. 165.1.39 ПКУ, відповідно до якої до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається вартість дарунків у частині, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (з розрахунку на місяць), установленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.
Тобто книга у вигляді подарунка для працівника від підприємства не підлягатиме оподаткуванню у сумі 1 775,00 грн. У додатку 4ДФ єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ подарунок відображатимуть за ознакою доходу «101». Сума перевищення підлягає збільшенню на натуральний коефіцієнт для оподаткування ПДФО, для ВЗ згаданий коефіцієнт не застосовується. Суму перевищення показують у додатку 4ДФ за ознакою доходу «126».
ЄСВ
Щодо ПДФО та ВЗ зазначити таку роздачу не як зарплату, а як подарунки можна. Але щодо ЄСВ прямої норми, яка б дозволила ухилитися від нарахування, на жаль, немає.
Так, базою нарахування ЄСВ для підприємства є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).
Визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією №5.
І ось згідно з пп. 2.3.2 Інструкції №5 одноразові заохочення працівникам підприємства, не пов’язані з конкретними результатами праці, належать до фонду додаткової заробітної плати. До того ж у Переліку №1170 серед доходів, які надає роботодавець і на які ЄСВ не нараховується, згадуються лише подарунки до свят для дітей працівників.
Отже, на всю вартість подарунка, незалежно від того, чи оподатковуватиметься вона ПДФО та ВЗ, чи ні, потрібно нарахувати ЄСВ та відобразити у додатку 1 єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ як зарплату (тобто одним рядком і загальною сумою із зарплатою). Нагадуємо, що максимальна місячна база нарахування ЄСВ становить наразі 120 000 грн.
Книга як подарунок стороннім фізособам.
ПДФО та ВЗ
Якщо отримані книги від профспілки підприємство роздаватиме стороннім фізособам, то провести їх потрібно як подарунки за тією самою нормою пп. 165.1.39 ПКУ.
Тобто книга у вигляді подарунка для сторонньої фізособи (яка не є ані членом профспілки, ані її працівником) не оподатковуватиметься у сумі 1 775,00 грн і відображатиметься за ознакою доходу «160». Сума перевищення підлягатиме збільшенню на натуральний коефіцієнт для оподаткування ПДФО, для ВЗ — без такого коефіцієнта, з відображенням цієї суми у додатку 4ДФ за ознакою доходу «126».
ЄСВ
ЄСВ при видачі книг стороннім фізособам у вигляді подарунка не буде, бо у них немає трудових відносин із профспілкою. Адже такі доходи також не є базою для нарахування ЄВС згідно зі ст. 7 Закону про ЄСВ.
11. Премія до свята: чи утримувати з неї профспілкові внески
Профспілка надає премії до професійного свята. Податки вираховуємо, як і зазвичай.
Чи утримувати профвнески з цієї премії?
ВІДПОВІДЬ: Якщо не вдаватися у зміст запитання, то постановою президії Федерації професійних спілок від 21.09.06 р. № П-6-15 затверджено Рекомендації щодо порядку сплати та обліку членських профспілкових внесків (далі — Рекомендації № П-6-15). І в них, зокрема, визначено:
- розмір щомісячних профспілкових внесків встановлюється статутом профспілки;
- щомісячні членські профспілкові внески для працівників визначаються з нарахованої суми заробітної плати в розмірі, передбаченому статутом профспілки;
- членські профспілкові внески утримуються із заробітної плати члена профспілки та виплат, віднесених до фонду оплати праці відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.04 р. № 5 (далі — Інструкція № 5).
Премії відповідно до Інструкції № 5 належать до фонду додаткової заробітної плати. Отже, членські внески з них утримувати потрібно.
Діяльність профспілок регулюється Законом України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15.09.99 р. № 1045-XIV (далі — Закон № 1045). Стаття 16 цього Закону визначає порядок легалізації профспілок різних рівнів і визначає, що профспілка, об’єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Себто профспілка й роботодавець — це дві різні юридичні особи, кожна з яких розпоряджається власними коштами.
Статтею 1 Закону № 1045 зазначено, що член профспілки — це особа, котра входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески. Але в Законі № 1045 немає визначення, що таке “членський внесок”, в якому розмірі і з яких виплат він має сплачуватися.
Пунктом 9 ч. 3 ст. 14 Закону № 1045 встановлено, що статут (положення) профспілки має містити, серед іншого, джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання. А ч. 3 ст. 42 цього Закону рече, що за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором. Працедавець не має права затримувати перерахування зазначених коштів.
Тож якщо в роботодавця є заява працівника на кшталт “прошу утримувати із моєї заробітної плати членські профспілкові внески і перераховувати їх…”, то він має утримувати ці профспілкові внески з усіх виплат, що становлять зарплату працівника: основної, додаткової та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
А чи може працівник у заяві зазначити щось на кшталт “прошу утримувати із моєї основної заробітної плати членські профспілкові внески і перераховувати їх…”? Може. І тоді з додаткової й інших заохочувальних та компенсаційних виплат працедавець утримувати членських внесків не повинен. Хтозна, може, працівник хоче внески з премій сплачувати до каси профспілки готівкою, бо такі умови членства? Тому в статуті профспілки має бути чітко визначено, з яких доходів члени профспілки мають сплачувати членські внески. Зафіксувати це варто в колективному договорі, як це й визначено у ст. 42 Закону № 1045. Рекомендації № П-6-15 — це рекомендації.
Повертаємося до початку відповіді.
Якщо “ми” — це профспілка, котра преміює своїх працівників за рахунок власних коштів, то вона (профспілка) і має вирішувати, чи утримувати внески з премії. У взаємовідносинах “профспілка — член профспілки”, котрий не має статусу найманого працівника, щоб мовити про те, що премія до професійного свята, яку він отримує від профспілки, є його заробітною платою. Тому, як-то кажуть, “читай статут”.
Якщо “ми” — це роботодавець, то кого преміювати до професійного свята, вирішує він. І утримувати із суми премії профспілкові внески він має відповідно до заяв працівників (та умов, визначених колдоговором, якщо він є). Якщо в заяві йдеться про утримання внесків “із зарплати”, то із суми премії до професійного свята їх утримувати потрібно.
12. Працюємо вдома: податкові наслідки
Карантин і війна збільшили в Україні застосування праці працівників на відстані. Про те, як оформити створення робочого місця таким працівникам, поговоримо далі.
Як оформити дистанційного або надомного працівника?
Новоприйняті працівники можуть працювати дистанційно або вдома після укладення трудового договору про дистанційну (або надомну) роботу в письмовій формі.
У період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору. Тобто письмова форма трудового договору може не застосовуватися, закон дозволяє скористатися наказом (розпорядженням) (ч. 1 ст. 2 Закону №2136).
Водночас сторонам трудових відносин рекомендовано, по змозі, укладати письмовий трудовий договір, використовуючи для цього відповідну типову форму, затверджену наказом Мінекономіки від 05.05.2021 №913-21.
Пам’ятайте! Перевести працівника на дистанційну або надомну роботу можна лише за його згодою.
Переведення з ініціативи роботодавця вважатиметься зміною істотних умов роботи, про що працівників треба попереджати заздалегідь.
Під час воєнного стану, завдяки ч. 2 ст. 3 Закону №2136, попереджати про цю зміну за два місяці необов’язково, проте це треба зробити до початку застосування змін.
І у працівника залишилося право відмовитися, а якщо попередні умови праці не можуть зберігатися, — то й звільнитися за п. 6 ст. 36 КЗпП з отриманням вихідної допомоги у розмірі не менше ніж середній місячний заробіток (ст. 44 КЗпП).
Крім того, позаяк працівник не просто перебуватиме десь поза звичайним робочим місцем, а й виконуватиме трудові обов’язки, йому можуть знадобитися знаряддя праці, матеріали, а може, і певні послуги: зв’язок, електроенергія тощо.
Роботодавець надає знаряддя праці
Для організації робочого місця вдома або дистанційно також потрібно видати наказ про необхідність передачі працівникам відповідних ОЗ (зокрема, ноутбука та мобільного телефону). Такий наказ потрібен навіть у тому разі, якщо така передача передбачена договором про надомну або дистанційну працю. Втім, його цілком може замінити дозвільний підпис у відповідному рядку первинного документа на видачу цих ОЗ.
А от що потрібно під час передачі ноутбука та мобільного телефону (та іншого майна роботодавця) між роботодавцем та працівником оформити обов’язково — це акт приймання-передачі ОЗ у довільній формі, але із зазначенням детальних характеристик та ступеня зносу переданого обладнання. Аналогічний акт складають і під час повернення працівником знарядь праці.
Тоді, у разі їх ушкодження, працівник буде зобов’язаний компенсувати ремонт, а в разі крадіжки — компенсувати вартість нестачі, але у межах середньомісячного заробітку (ст. 136 КЗпП). Якщо тільки не йдеться про випадок, коли виникає повна матеріальна відповідальність (ст. 134 КЗпП), — тоді працівникові шкоду доведеться відшкодовувати у повному розмірі.
Чи виникає у працівника при цьому оподатковуваний дохід і чи треба за нього платити ПДФО, ВЗ та ЄСВ? Ні. Адже щодо знарядь праці податківці пам’ятають про виняток, наведений у пп. 14.1.47 ПКУ: додаткове благо, звісно, — це оподатковуваний дохід, але якщо він не пов’язаний із виконанням обов’язків трудового найму.
А ось до оплати роботодавцем комунальних послуг чи послуг зв’язку за місцем роботи працівника у податківців ставлення протилежне.
Чим дистанційна робота відрізняється від надомної?
Як вважають фахівці Держпраці, з 27 лютого 2021 року в Україні запроваджено дві самостійні форми організації праці: дистанційну й надомну. Від себе уточнимо, що надомна праця існувала і до цієї дати, але в КЗпП її визначення та правила з’явилися вперше.
Дистанційні працівники працюють у будь-якому місці за власним вибором. Водночас мають бути на зв’язку з роботодавцем за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.
Надомний працівник працює за місцем проживання (це може бути як постійне, так і тимчасове місце проживання) поза приміщеннями роботодавця. Для такої роботи характерними є закріплена робоча зона або технічні засоби, наприклад інструменти, приладдя для виробництва продукції, надання послуг чи іншої роботи.
Звідси основна різниця. На відміну від дистанційника, надомник «прив’язаний» до зазначеної у трудовому договорі адреси й може змінити її лише з дозволу роботодавця.
Дистанційник самостійно відповідає за додержання безпечних та нешкідливих умов праці на робочому місці. Проте ви маєте проводити інструктаж (дистанційно або очно) щодо безпечного використання обладнання та засобів, рекомендованих або наданих вами.
Роботодавець компенсує комуналку та/або зв’язок
Чи виникає у працівника оподатковуваний дохід (для потреб оподаткування ПДФО й ВЗ), якщо працівник отримає компенсацію витрат за користуванням послугами інтернет-зв’язку та комунальні послуги при використанні власного та/або наданого роботодавцем обладнання?
В ІПК від 20.09.2024 №4543/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК (див. «ДК» №41/2024) ДПСУ наголошує: юрособа, виконуючи функцію податкового агента та виплачуючи дохід у вигляді суми грошового відшкодування витрат на оплату комунальних послуг та користування послугами інтернет-зв’язку на користь працівника, ці суми включає до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо та відображає при виплаті платникові податку в додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «126».
При цьому податківці наполягають: сплатити ПДФО та ВЗ з такого додаткового блага має податковий агент, тобто роботодавець! При цьому нарахування, утримання та сплата (перерахування) ПДФО та ВЗ до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.
Так, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь працівника, зобов’язаний утримувати ПДФО і ВЗ зі суми такого доходу за його рахунок!
Зверніть увагу на це формулювання, адже воно є дуже важливим:
— якщо роботодавець оплачує комунальні послуги або послуги зв’язку безпосередньо операторам працівника, то останній коштів не отримує, а отримує дохід у негрошовій формі (у формі отриманих послуг). А рахунки операторів оплачуються цілком, бо їх оподаткування такого доходу працівника не цікавить. Тому в цьому варіанті виникає колізія, ніяк не прописана у ПКУ. Способи подолати її різні, проте, як не крути, залишається одне: зі суми такого доходу (зазначеної у рахунку оператора послуг) ПДФО та ВЗ неможливо утримати аж ніяк;
— а от якщо платити працівнику цей дохід грошима, тобто виплачувати йому компенсацію понесених витрат, — утримати ПДФО та ВЗ дуже легко. І «натуральний» коефіцієнт за п. 164.5 ПКУ в цьому варіанті застосовувати не треба.
Ба більше! Податківці наполягають на тому, що така грошова компенсація не є базою для нарахування ЄСВ.
Свою позицію вони обґрунтовують тим, що постановою КМУ від 22.12.2010 №1170 було затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок. А згідно з п. 11 розділу І Переліку не є базою для нарахування ЄСВ компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту й особистого транспорту. Електроенергія та інтернет-зв’язок, звісно, — це не інструмент і не транспорт, але податківці в цьому разі згодні відійти від букви закону і діяти за його духом (тобто за аналогією).
Таким чином, каже ДПСУ, позаяк дохід у вигляді суми грошового відшкодування витрат на оплату комунальних послуг та користування послугами інтернет-зв’язку на користь працівника не включається до складу заробітної плати, то такий дохід, нарахований платникові податків, не є базою нарахування ЄСВ.
13. Відсутній наказ про облікову політику: які наслідки для підприємства
Підприємство самостійно на підставі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку ВИЗНАЧАЄ за погодженням із власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ ПІДПРИЄМСТВА, А ТАКОЖ ЗМІНИ ДО НЕЇ.
Якщо ми говоримо про облікову політику підприємства, то під цим поняттям розуміємо два документи:
1) наказ про облікову політику;
2) положення про облікову політику.
Може бути лише один наказ про облікову політику, без положення. Форми та змісту цих двох документів не затверджено на законодавчому рівні, а тому підприємство саме вирішує, у який спосіб затвердити свій вибір: одним повним наказом чи наказом + положенням (також можуть бути ще додатки до цих документів).
НАКАЗ ПРО ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ — це розпорядчий документ, який затверджує положення про облікову політику.
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ — це внутрішній документ підприємства, що визначає вибір того чи іншого методу принципу й процедури, які використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності, коли їх передбачено більш ніж один їх варіант.
Наприклад, є кілька методів нарахування амортизації. А як знати, який обрали ви? Чим ви керуєтеся, коли обираєте для свого підприємства прямолінійний метод нарахування амортизації? А якщо ви вирішите, що для вашого підприємства виробничий метод все ж вигідніше?
Так, ми визначили, що облікова політика — це документальне закріплення того підходу до обліку операцій, яке забезпечить правдиве та доречне подання інформації у фінансовій звітності.
А тепер про дати.
ДАТА ДОКУМЕНТІВ ПРО ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ. Для дотримання принципу послідовності способи ведення обліку, обрані підприємством, мають застосовуватися з 1 січня, тому ФОРМУВАННЯ АБО ЗМІНИ до розпорядчого документа про облікову політику належить готувати і затверджувати до цієї дати.
Ліпше складати облікову політику у IV кварталі (паралельно із підготовкою до складання річної фінансової звітності).
НОВОСТВОРЕНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ для усунення претензій із боку контролерів доцільно оформити розпорядчий документ про облікову політику до першого подання (публікації) бухгалтерської звітності, але не пізніше 30 днів із дня набуття прав юридичної особи.
Ми дійшли висновку, що ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА:
- або створюється первісно разом із заснуванням підприємства;
- або змінюється в процесі його діяльності.
І наразі запитання: а які наслідки для підприємства, якщо ЖОДНА з ЦИХ дій не відбулася? Яка відповідальність, коли немає облікової політики?
Якщо прискіпливо вивчити податково-бухгалтерське законодавство, то ми не знайдемо в ньому зобов’язання скласти наказ про облікову політику. Про це речуть лишень Методрекомендації № 635. Але, вважаємо, особливого значення цьому факту надавати не потрібно. Платник податку має сприймати наявність облікової політики як необхідність, за замовчуванням, разом із зобов’язанням вести бухгалтерський облік на підприємстві з першого й до останнього дня. Бухгалтерський, позаяк його наслідок — податковий облік, належить вести відповідно до норм, стандартів, порядків та законодавства України загалом. І часто-густо воно містить декілька варіантів. Як засвідчити ваш вибір щодо бухгалтерського обліку виробничих запасів?
Згідно зі ст. 8 Закону № 996 вибір облікової політики необхідно погодити із власником (власником) або уповноваженим органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів. За відсутності такого затвердженого документа кожну операцію, за якою НП(С)БО передбачають альтернативу (вибір), керівник має узгоджувати окремим наказом. Це може бути прийнято контролером, а може й ні, бо про такий підхід теж не прописано в стандартах та Законі про бухгалтерський облік. Але якщо єдиного документа про облікову політику катма, то звідки цим окремим наказам узятися? Якщо вже підприємство не організувало питання облікової політики в загальному порядку, то дуже сумнівно, що воно робило це окремими наказами. Це лишень припущення того, що могло бути так.
Уявімо, що з дня свого існування підприємство застосовувало винятково прямолінійний метод амортизації. Фактично це вже вибір, і навіть якщо облікової політики не було де- юре — вона була де-факто. Тобто вона все ж була.
А тепер ускладнімо ситуацію. Головна бухгалтерка вирішила, що з 1 січня 2025 року вона нараховуватиме амортизацію вже не за прямолінійним методом, а виробничим. Як вона пояснить свою поведінку органам контролю? Окремим документом? А чому вже тоді не зайнятися питанням облікової політики загалом по підприємству? А якщо нічого не робити й один наказ про зміну методу амортизації буде недостатнім аргументом для контролера, тому що він вважає, що Методрекомендації № 635 чітко встановлюють, як і чим має керуватися підприємство під час вибору та зміни методу амортизації? І тоді, як наслідок, під час перевірки суму витрат, що складала амортизація основних засобів, можуть зняти та нарахувати показник чистого доходу до оподаткування. Це наслідок відсутності облікової політики? Безперечно!
Бухгалтери на підприємстві можуть змінюватися, але працювати вони мають за встановленими правилами. Новий бухгалтер на підприємстві має триматися облікового курсу попереднього бухгалтера, допоки не ініціює зміни до цього маршруту. Ці зміни можна внести у відповідний спосіб.
Узагальнено підходимо до того, що увесь бухоблік, уся подана звітність та суми сплачених податків ставляться під сумнів. І за цим стоїть найбільша загроза. Показник у звітності, який можна було визначити кількома способами, стає під загрозою. А отже, чим захищати витрати?
Якщо розглянути відповідальність за факт документальної відсутності наказу про облікову політику, то, вважаємо, це МОЖЕ розглядатися як порушення порядку ведення бухгалтерського обліку (ст. 1642 Кодексу України про адміністративні правопорушення) — відповідальність у вигляді адмінштрафу на очільника підприємства в розмірі від 8 до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Але тут спрацьовує факт того, що підприємство не є бюджетним, а тому право застосувати штрафи мають органи Держаудитслужби (ст. 2341 КпАП).
З огляду на вищевикладені факти, щоб не пояснювати кожного свого показника у фінансовій звітності, не ставити його під сумнів та не давати волю уяві контролерів, нараджуємо уважно передивитися, можливо, наказ про облікову політику все-таки є, ви ж вели облік господарських операцій із першого дня підприємства, а це означає, що вже зробили ВИБІР. Переведіть його з позиції де-факто в позицію де-юре (цей наказ реєструється та зберігається тільки на підприємстві, надається на вимогу контролерів, у т.ч. аудитору) і не майте потенційної небезпеки, що хтось назве ваш облік неправильним чи не почне дописувати зайвого.
Наприостанку дозволимо собі дати вам пораду: коли роздумуєте над ситуацією, то виходьте з позиції найгіршого. Ми, звісно, в душі сподіватимемося на краще, але маємо бути готовими до гіршого розвитку подій. І якщо на підприємстві багато господарських операцій та іноді нестандартних ситуацій, то маємо захищати свої показники у фінзвітності. А це буде складно зробити без облікової політики!
14. Директор або бухгалтер підписав первинний документу відпустці: чи визнають податківці первинку
Сумлінний директор не може спокійно піти у тривалу відпустку і не турбуватися про бізнес. Тому непоодинокі випадки, коли йому потрібно повернутися до виконання своїх обов’язків, підписати договір, видаткову накладну. Аналогічно відпочиває і головний бухгалтер, коли реєструє податкові накладні на березі моря.
Нагадаємо загальні правила: якщо бухгалтер (із правом підпису) йде у відпустку, то його роботу в цей час має виконувати інший працівник. Для цього: потрібно покласти виконання обов’язків відсутнього працівника на його колегу (тоді трудівник, котрий замінює бухгалтера, виконує свою роботу й одночасно обов’язки відпускника) або оформити тимчасове заміщення (себто звільнити працівника від роботи за його посадою).
Якщо жоден із працівників не може замінити відсутнього бухгалтера, а відпустка тривала, до прикладу, місяць чи більше, то на час його відпочинку можете взяти на роботу іншого трудягу за строковим трудовим договором.
Хто заміщатиме директора на період його відсутності, залежить від структури штату підприємства і від рішення самого директора, адже за ст. 64 ГКУ підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Якщо у штаті підприємства є заступник директора, до посадових обов’язків якого належить виконання обов’язків директора на час його відсутності, тоді окремо призначати когось тимчасово виконуючим обов’язки (далі — т.в.о.) директора на період його відпустки немає потреби. Якщо ж у штаті підприємства такого співробітника катма, тоді можна на період відпустки директора оформити наказом тимчасове заміщення і покласти функції директора на одного зі співробітників.
А тепер уявімо ситуацію: бухгалтер пішов у відпустку і на його місце призначено іншого працівника, а податкова під час перевірки знаходить касові ордери з підписами та визнає порушення касової дисципліни, чи знаходить первинні документи з підписом директора — та не визнає витрат або податкового кредиту.
Така ситуація могла б бути цілком реальною до лютого 2024 року, адже саме 08.02.2024 р. ВСУ постановою у справі № 640/9838/19 (reyestr.court.gov.ua/Review/113021520) розставив усі крапки над “і”.
Висновки ВАСу такі: ані КЗпП, ані Закон України “Про відпустки” не містять застережень чи обмежень щодо здійснення працівником під час перебування у відпустці чи в інший період відпочинку передбачених трудовим договором функцій із власної ініціативи.
Хоча виконання працівником, який перебуває у відпустці, окремих трудових обов’язків не відповідає змісту та меті відпустки, наявність таких обставини не може свідчити про дефектність первинного бухгалтерського документа та спростовувати засвідчені ним операції. Правове значення, важливість, вагомість має лише належність підпису працівнику, котрий уповноважений трудовим договором на здійснення відповідної господарської операції (аналогічні висновки ВАСу від 18.02.2020 р. у справі № 820/5617/16, від 29.06.2022 р. у справі № 400/1550/19).
Поза тим, зазначено, що коли прибуткові касові ордери містять усі визначені законом обов’язкові реквізити, у тому числі підписи головного бухгалтера та касира, дату складання, відомості про суму готівкових коштів, особу, від якої прийнято готівкові кошти, підставу для одержання готівки тощо, і не встановлено жодних доказів, які б свідчили, що означені касові ордери підроблені чи містять ознаки підробки, або іншим чином вказували на їх дефектність, такі документи є обов’язковими до врахування податковим органом під час проведення перевірки та складання відповідних висновків за наслідком її проведення.
Підсумуємо: працювати у відпустці не варто, але законом це не заборонено. Не визнати первинного документа лише на підставі підпису людини, котра була у відпустці, податківці не зможуть.
15. Чи може громадська організація класти кошти на депозит
Підкажіть, будь ласка, чи може громадська організація класти кошти на депозит і чи треба в такому разі сплачувати податок на прибуток?
Запитання з редакційної пошти
ВІДПОВІДЬ: На наш погляд, якщо такий вид надходжень як пасивні доходи1 чи проценти за депозитом у статуті вашої громадської організації названо серед можливих джерел формування майна (пп. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про громадські об’єднання” від 22.03.12 р. № 4572-VI (далі — Закон № 4572), то ви можете отримувати такі доходи, не боючись вилетіти з Реєстру неприбуткових установ та організацій і сплати податку на прибуток. Далі розповімо про все в деталях.
1До них пп. 14.1.268 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) зараховує й доходи, отримані у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, на вклад (депозит) у кредитних спілках, інших процентів (у т.ч. дисконтних доходів).
Головний податковий закон говорить, що неприбуткові організації не сплачують податку на прибуток, але лишень на умовах, які окреслено в п. 133.4. У ньому немає жодної згадки про те, що неприбутківцям заборонено класти гроші на депозит й отримувати за це певні відсотки. Водночас там сказано, що, аби з метою оподаткування використовувати всі переваги неприбуткового статусу, треба, щоб організація була утворена та зареєстрована відповідно до свого профільного законодавства.
Для громадських організацій таким документом є Закон № 4572. У ньому знаходимо дві норми, які актуальні з точки зору запитання, що нами розглядається, а саме: у пп. 8 ч. 1 ст. 11 Закону № 4572 закарбовано, що статут громадського об’єднання повинен містити відомості, серед іншого, про джерела його надходжень і порядок використання таких отриманих коштів та іншого майна. Своєю чергою, ч. 1 ст. 24 Закону № 4572, визначає, що громадське об’єднання зі статусом юрособи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися й розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане йому членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, набуте внаслідок підприємницької діяльності.
Отже, як бачите, профільний документ не забороняє громадським організаціям класти кошти на депозит й отримувати за це “копієчку”. Тому справа за малим — перевірити, чи є у вашому статуті з-поміж джерел “профітних” поповнень згадка про можливість отримання пасивних доходів або хоча б бездонна фраза на кшталт “інші не заборонені законодавством види надходжень”. Якщо є, то можете спокійнісінько спати й не забивати голову дурницями. І, до речі, сплачувати податок на прибуток із таких отриманих відсотків узагалі не потрібно. Звісно, за умови, що ви спрямовуватимете їх суто на фінансування видатків на утримання вашої організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених вашими установчими документами (пп. 133.4.1, пп. 133.4.2 ПКУ).
На щастя, податківці також не заперечують, аби громадські організації отримували “статутні” доходи у вигляді відсотків від розміщення на банківському рахунку тимчасово вільних залишків коштів. Принаймні на це вказують їхні численні позитивні роз’яснення щодо цього питання (див., до прикладу, ІПК ДПСУ від 29.08.2023 р. № 2725/ІПК/99-00-21-02-02-06, від 07.04.2023 р. № 840/ІПК/99-00-21-02-02-06 та від 19.05.2021 р. № 1900/ІПК/99-00-21-02-02-06).
У бухобліку громадської організації відсотки, нараховані на кошти, які лежать на депозитних рахунках у банку, чи на залишки коштів на поточному рахунку, поцілюють однозначно до складу доходу (п. п. 5, 7 НП(С)БО 15 “Дохід”). Ось тільки відсотки, нараховані на залишки коштів на поточному рахунку та на депозитних рахунках “до запитання”, мають потрапляти до інших операційних доходів (тобто до кредиту субрахунку 719 “Інші доходи від операційної діяльності”), а відсотки за строковими депозитами — до фінансових доходів (себто до кредиту субрахунку 733 “Інші доходи від фінансових операцій”).
У Звіті про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, форму якого ухвалено наказом Мінфіну України від 17.06.16 р. № 553, обговорювані відсотки як пасивні доходи доречно відображати в рядку 1.9.
