Інформаційний бюлетень Київського міськкому профспілки енергетиків від 13.06.2024

1. Відпустка поза графіком: кому можна надати і як?
Загальні правила
Відповідно до розпорядження ч. 10 ст. 10 Закону про відпустки від 15.11.96 № 504/96 черговість надання відпусток визначається графіками , які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілкою, профспілковим представником чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Графік доводять до відома всіх працівників. При його складанні враховують інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку .
Але може статися так, що працівник не в змозі використати відпустку у запланований графіком час. Тому звертається до роботодавця з проханням надати відпочинок в інший термін (поза графіком). Що йому відповісти?
Відповідь залежить від багатьох факторів. Наприклад, інтересів кампанії (виробничих, організаційних тощо). Зваживши всі за і проти, компанія може відповісти працівникові:
- Позитивно (надати відпустку в бажаний для працівника термін);
- Негативно (відпустку поза графіком не надавати).
Але приймаючи рішення також слід враховувати, що певні категорії працівників мають законодавчі пільги в цьому питанні. Далі про них докладніше.
За законом
Приписом ч. 14 ст. 10 Закону про відпустки передбачено перелік категорій працівників, які за своїм бажанням можуть піти у щорічну відпустку у зручний для них час. До них відносяться:
1) особи віком до 18 років;
2) особи з інвалідністю;
3) жінки перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
4) жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
5) самотні матері (батьки), які виховують дитину без батька (матері);
6) опікуни, піклувальники або інші самотні особи, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
7) дружини (чоловіки) військовослужбовців;
8) ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
9) ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України;
10) батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
11) працівники, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше ніж рік;
12) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним чи трудовим договором.
Врахуйте, що цей перелік не є вичерпним . Насамкінець він містить пункт «в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором». Отже, іншими (профільними) законодавчими документами, а також внутрішніми документами роботодавця може бути зафіксовано ширший перелік пільгових категорій . Далі у таблиці наведено перелік осіб, які можуть піти у щорічну відпустку у зручний для них час, згідно з нормами інших законів.
Специфічні категорії працівників, які можуть піти у відпустку у зручний час

1. * Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-XII .

** Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції та деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.98 № 203/98-ВР .
*** Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий та соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12.12.91 № 1972-XII .
**** Закон України "Про подолання туберкульозу в Україні" від 14.07.2023 № 3269-IX .
Також ч. 16 та 17 ст. 10 Закону про відпустки передбачені особливі права надання щорічних відпусток за їх бажанням для працівників, які навчаються:
— у навчальних закладах (не уточнено, в яких, тому будь-яких) без відриву від виробництва — приєднують на час проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки та захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
— у середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах із очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах — надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання у цих закладах.
Увага! Вищезгаданим категоріям працівників роботодавець не має права відмовити у наданні щорічних відпусток у зручний для них час.
Але в період дії воєнного стану є винятки із цього правила. Так, якщо працівника-пільговика залучено до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення), його роботодавець може відмовити такому працівникові у наданні щорічних відпусток. Це передбачено ч. 2 ст. 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX .
За згодою роботодавця
А як бути з працівниками, які не мають законодавчого права гуляти у зручний час? Їм також можна надати відпустку поза графіком, але виключно за згодою роботодавця. Якщо це не заважає робочому процесу, то чому б і ні.
Оформлення
Якщо працівник відпочиває поза графіком, документально це оформлюють так:
1. Працівник пише заяву про надання відпустки.
2. На підставі заяви роботодавець видає наказ про надання відпустки .
 
ВИСНОВКИ
Працівники ходять у відпустку за графіком. Але можливі винятки.
Законом про відпустки та іншими законами передбачені категорії працівників, які мають право піти у щорічну відпустку у зручний для них час.
Іншим працівникам можна надати відпустку поза графіком за згодою роботодавця, якщо це не заважає робочому процесу.
Документально відпустку поза графіком оформлюють так: працівник пише заяву про надання відпустки, а роботодавець на його підставі видає наказ.
 
 
2. Зміни у правилах надання навчальних відпусток
14 травня 2024 року Президент підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку індивідуальних освітніх траєкторій та вдосконалення освітнього процесу у вищій освіті» від 23.04.2024 № 3642-IX (законопроєкт від 23.10.2023 № 10177).
Цим Законом, зокрема, виклали у новій редакції статтю 15 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР. Вона стосується відпусток у зв’язку з навчанням для здобуття фахової передвищої, вищої освіти.
Згідно з новою редакцією працівникам, які без відриву від виробництва успішно здобувають фахову передвищу, вищу освіту за дистанційною, вечірньою та заочною формами здобуття освіти, надають додаткові оплачувані відпустки.
Відпустки надаватимуть на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для студентів першого та другого курсів:
фахової передвищої освіти з вечірньою формою здобуття освіти — 10 календарних днів (к. дн.);
вищої освіти з вечірньою формою здобуття освіти — 20 к. дн.;
фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою здобуття освіти — 30 к. дн.;
фахової передвищої, вищої освіти з дистанційною формою здобуття освіти — 14 к. дн.
На період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів надаватимуть відпустки здобувачам:
фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання  — 20 к. дн.;
вищої освіти з вечірньою формою навчання — 30 к. дн.;
фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання — 40 к. дн.;
фахової передвищої, вищої освіти з дистанційною формою навчання — 14 к. дн.
Також надаватимуть відпустки тривалістю:
для складання атестації здобувачам фахової передвищої, вищої освіти — 30 к. дн.;
для підготовки та захисту кваліфікаційної роботи студентам, які за дистанційною, вечірньою та заочною формами здобувають фахову передвищу освіту, — два місяці, вищу освіту — чотири місяці.
Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою, дистанційною) формою навчання визначають як для осіб, які здобувають вищу освіту на третьому і наступних курсах.
Працівникам, яких допустили до складання вступних іспитів до аспірантури з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів один раз на рік надають додаткову оплачувану відпустку з розрахунку 10 к. дн. на кожен іспит.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надають додаткову оплачувану відпустку тривалістю 30 к. дн. та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання — один вільний від роботи день на тиждень з оплатою в розмірі 50% середньої зарплати працівника.
Для працівників, які здобувають вищу освіту за дистанційною, вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством можуть встановлювати іншу тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.
Закон набирає чинності з наступного дня після його опублікування та вводиться в дію за шість місяців із дня набрання чинності.
 
 
3. Чи потрібна паперова трудова книжка, якщо вже є електронна?
 
У Держпраці нагадали, що з червня 2021 року були запроваджені електронні трудові книжки як аналоги паперових.
Тож відтоді, як зазначається у статті 48 КЗпП, облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Після закінчення перехідного періоду, який триватиме 5 років, паперова трудова книжка фактично втратить статус обов’язкового документу, але працівники, які хочуть отримувати відомості про трудову діяльність саме в паперовій формі, можуть і надалі користуватися такою можливістю.
Якщо раніше трудова книжка зберігалась у роботодавця, то тепер буде знаходитись у працівника.
Роботодавець на вимогу працівника зобов’язаний вносити до неї, як передбачає згадана стаття, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення й нагороди за успіхи в роботі. 
 
 
4. Чи готує роботодавець документи, щоб оформити допомогу на поховання мобілізованого працівника
 
Чи повинні члени сім’ї померлого військовослужбовця звернутися до роботодавця, в якого він працював на момент мобілізації, щоб оформити допомогу на поховання?
Ні, роботодавець не готує і не розглядає документів про призначення допомоги на поховання мобілізованого працівника. Оскільки на дату смерті працівник мав статус військовослужбовця, члени сім’ї подають заяву до органів, уповноважених на виплату одноразової грошової допомоги.
На військовослужбовців не поширюється дія Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі — Закон № 2011).
У разі смерті військовослужбовця виплачують одноразову грошову допомогу (далі — допомога; ст. 16 Закону № 2011). Її призначають і виплачують рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою законних представників (ч. 1 ст. 16-3 Закону № 2011).
Допомогу призначають і виплачують:
Міноборони;
інші центральні органи виконавчої влади, що керують військовими формуваннями та правоохоронними органами;
органи державної влади, військові формування та правоохоронні органи, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних/перевірочних та спеціальних зборів — військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві — резервістами.
Підстава — частина шоста статті 16-3 Закону № 2011.
Особи, які мають право отримати допомогу, можуть реалізувати його протягом трьох років із дня виникнення у них такого права (ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011).
Отже, члени сім’ї померлого військовослужбовця, які мають право на одноразову грошову допомогу, самостійно звертаються із заявою про її виплату до уповноважених органів.
 
 
5. Навчання з охорони праці: додаткове благо?
Підприємство оплачує навчання з охорони праці працівникам (слюсарям, інженерам, зварникам) у приватному навчальному центрі. Чи є таке навчання додатковим благом для працівників?
Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити коштом роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії (ст. 18 Закону про охорону праці).
Працівники, зайняті на роботах із підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити коштом роботодавця спеціальне навчання та перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.
Працівники, включаючи посадових осіб, які не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці, до роботи не допускаються.
Вимоги щодо організації навчання і перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві визначені Типовим положенням №15.
На виконання вимог Закону про охорону праці працівники підприємства, зокрема інженери, слюсарі та зварювальники, для виконання робіт підвищеної небезпеки проходять періодичне навчання коштом підприємства у приватному навчальному центрі. Ці види робіт зазначені у Переліку №15. Інакше вони не зможуть виконувати трудових обов’язків.
Увага: працівники мають проходити навчання з питань охорони праці коштом роботодавця, і це обов’язок роботодавця, а не право.
Своєю чергою, додаткові блага — це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платникові податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний із виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (пп. 14.1.47 ПКУ).
ДПС у м. Києві в листах від 16.06.2016 №13508/10/26-15-13-01-12 та №13511/10/26-15-13-01-12 ідентифікує витрати на навчання з охорони праці як витрати роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку, що відповідно до пп. 165.1.37 ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Зокрема, податківці пишуть таке:
«Підпунктом 165.1.37 п. 165.1 ст. 165 ПКУ передбачено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом.
Отже, виходячи з наведених норм ПКУ, витрати підприємства на навчання з охорони праці та пожежної безпеки штатних працівників та тих, що працюють за сумісництвом, не включаються до оподатковуваного доходу та не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором».
У розрахунку 4ДФ вартість такого навчання відображають з ознакою доходу «158».
Тобто навчання та перевірка знань з питань охорони праці безпосередньо пов’язані з виконанням трудових обов’язків працівника незалежно від того, в якому навчальному центрі вони пройшли навчання, і тому не є додатковим благом для працівника.
Нормативна база
Закон про охорону праці — Закон України від 14.10.1992 №2694-XII «Про охорону праці».
Перелік №15 — Перелік робіт з підвищеною небезпекою, затверджений наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 №15.
Типове положення №15 — Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 №15.
  
6. Матдопомога на оздоровлення: оподаткування, звітність та інше
Оподаткування «оздоровчих»
ПДФО. Матдопомога на оздоровлення підпадає під поняття «зарплата» з погляду Податкового кодексу. Оскільки відповідно до п.п. 14.1.48 ПКУ заробітна плата — основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку із відносинами трудового найму згідно із законом.
Тому матдопомога на оздоровлення оподатковується у складі доходів у вигляді зарплати, нарахованих (виплачених) працівникові відповідно до умов трудового договору ( п.п. 164.2.1 ПКУ ). Оподатковуємо її за ставкою 18% за правилами, встановленими для зарплати. При цьому вона враховується у загальній сумі зарплати за місяць при визначенні права працівника на ПСП.
НД.Із суми матеріальної допомоги на оздоровлення утримують ЗС ( п.п. 1.2 п. 16 ¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ ) на загальних підставах. Ставка збору - 1,5% .
ЄСВ.Базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі зарплати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці від 24.03.95 № 108/95-ВР. Це зазначено у п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону  України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.
Оскільки матдопомога на оздоровлення включається до фонду оплати праці як заохочувальна чи компенсаційна виплата, то вона входить до бази нарахування ЄСВ
Тобто роботодавці мають на суму «оздоровчої» матдопомоги нараховувати ЄСВ за ставкою 22% (а якщо працівник є особою з інвалідністю – за ставкою 8,41%).
Матдопомога у звітності
Д 1.Суму матдопомоги на оздоровлення у Д1 Податкового розрахунку показуємо у місяці її нарахування у загальній сумі нарахованої зарплати, яка входить до бази нарахування внеску.
4ДФ.У 4ДФ сума «оздоровчих» також відображається у складі зарплати: у розд. I — із ознакою доходу «101» у місяці її фактичного нарахування/виплати за загальними правилами.
Матдопомога та відпускні
Правила розрахунку середньої зарплати для оплати часу відпусток (компенсації за невикористану відпустку) регламентовано Порядком  обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 №100 .
При обчисленні середньої відпускної враховуються всі суми нарахованої працівникові зарплати відповідно до законодавства та умов трудового договору ( п. 3 Порядку № 100 ). Це, серед інших, основна зарплата, доплати та надбавки, виробничі премії тощо. Також до розрахунку відпускних включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо). п.) та допомога з тимчасової непрацездатності.
Водночас у п. 4 Порядку № 100 наведено виплати, які не враховуються під час розрахунку відпускних. Серед них прямо зазначені одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, вихідна допомога тощо).
При обчисленні відпускних суму допомоги на оздоровлення не враховуємо до розрахунку
При цьому не має значення, в якому розмірі вона нарахована працівнику: посадовий оклад (працівники-ЕТСники) або середньомісячна зарплата (ЗМС та держслужба).
Матдопомога та лікарняні
Обчислення середньої зарплати для розрахунку лікарняних (як перших 5 днів за рахунок роботодавця, так і допомоги з тимчасової непрацездатності за рахунок ПФУ) проводиться згідно з нормами Порядку  обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат із загальнообов'язкового державного соціального страхування, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 .
Середньоденна зарплата обчислюється шляхом поділу нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) зарплати, на яку нарахований ЄСВ , на кількість календарних днів зайнятості в розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин ( п. 3 Порядку № 1266 ). Середня обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до Об'єднаного звіту (Податковий розрахунок), який подається до ДФС ( п. 32 Порядку № 1266 ). Тобто у розрахунку лікарняних беруть участь зарплатні доходи, які увійшли до бази нарахування ЄСВ та відображені у Податковому розрахунку.
Як ми вже з'ясували, матдопомога на оздоровлення є базою для нарахування ЄСВ. Як наслідок – така виплата бере участь у розрахунку лікарняних.
«Оздоровчі» та індексація
Зміна «базового» місяця щодо індексації зарплати працівника відбувається у разі підвищення посадового окладу ( п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 №1078). Таким чином, виплата «оздоровчої» допомоги на порядок проведення індексації не впливає .
ВИСНОВКИ
«Оздоровча» допомога оподатковується ПДФО, ЗС та ЄСВ на загальних підставах.
Сума допомоги на оздоровлення не включається до розрахунку відпускних та обліковується при обчисленні лікарняних.
Виплата «оздоровчих» не впливає на зміну «базового» місяця щодо індексації. 
 
7. Безкоштовне харчування: оподатковуємо доходи працівників
Відразу обмовимося, що йтиметься про необов'язкові випадки забезпечення працівників харчуванням. Механізми надання безкоштовного харчування можуть бути різними: замовлення комплексних обідів у сторонніх організацій, порційне харчування у власній їдальні, надання працівникам доступу до продуктів за принципом «шведського столу» тощо. При цьому для цілей включення до оподатковуваного доходу працівників вирішальним є можливість персоніфікації отриманого доходу .
Дохід персоніфікований
Якщо дохід персоніфікований (є можливість по кожному працівнику встановити вартість з'їденого), оподаткування не уникнути.
ПДФО та ПС. Почнемо з виду доходу. Чим є вартість безкоштовного харчування для цілей оподаткування ПДФО та ЗС: зарплатою, додатковим благом чи іншим доходом?
Під заробітною платою п.п. 14.1.48 ПКУ розуміє основну та додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку із відносинами трудового найму.
Для визначення переліку виплат, що входять до складу зарплати, податківці рекомендували використовувати Інструкцію зі статистики заробітної плати, затверджену наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5 ), яка в частині, що не суперечить ПКУ . Причому закріпити такий перелік слід розділ «Оплата праці» колективного чи трудового договору (чи іншому нормативному акті роботодавця, у якому прописані складові зарплати).
Оплату або дотації на харчування працівників, у тому числі у їдальнях, буфетах, профілакторіях, п.п. 2.3.4 Інструкції № 5 відносить до зарплати у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат
Таким чином, якщо у розділі «Оплата праці» колективного або трудового договору передбачена можливість надання працівникам безкоштовного харчування (грошового відшкодування витрат працівників на харчування), є підстави вважати цю виплату зарплатою . Отже, у 4ДФ такий дохід слід відбивати з ознакою «101» .
А якщо в колдоговорі (трудовому договорі, укладеному з працівником) застереження про безкоштовне харчування немає або воно передбачене в інших розділах (наприклад, «Соціальне забезпечення»)?
Раніше податківці наполягали, що у такій ситуації ці виплати слід відносити до доходу у вигляді додаткового блага (див., зокрема, лист ДФСУ від 20.12.2016 № 27407/6/99-99-13-02-03-15 ). Проте згодом вони передумали. І тепер стверджують, що вартість безкоштовного харчування є іншим доходом оподатковування згідно з п.п. 164.2.20 ПКУ .
Справа в тому, що ПКУ містить норми, які дозволяють в окремих випадках не включати безкоштовне харчування до складу додаткового блага. Так, п.п. "а" п.п. 164.2.17 ПКУ відносить до додаткового доходу дохід у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального чи нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку на безкоштовне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання:
-       обумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) або
-       передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону у встановлених ними межах.
Крім винятків, передбачених п.п. «а» , не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем у собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (абзац другий п.п. «б» п.п. 164.2.17 ПКУ).
Природно, роботодавці почали намагатися підтягувати безкоштовне харчування до згаданих винятків з метою уникнення оподаткування. Але, на думку податківців, норми п.п. 164.2.17 ПКУ не говорять про те, що доходи, отримані фізособою у вигляді безкоштовного харчування, не оподатковуються ПДФО, а лише вказують на те, що такі доходи не є додатковим благом . Тобто безкоштовне харчування має оподатковуватись як інші доходи та включатися до 4ДФ з ознакою «127» (див., наприклад, лист ДПСУ від 16.10.2023 № 3559/ІПК/99-00-24-03-03-06 ).
Незалежно від того, як класифіковано вид доходу (зарплата або інший оподатковуваний дохід), вартість безкоштовного харчування оподатковують ПДФО за ставкою 18% та ЗС за ставкою 1,5% .
Важливо! Харчуючи з допомогою роботодавця, працівник отримує негрошовий доход.
Базу оподаткування ПДФО для негрошових доходів визначають виходячи із вартості, розрахованої за звичайною ціною, з урахуванням натурального коефіцієнта ( п. 164.5 ПКУ )
При ставці податку 18% коефіцієнт дорівнює 1,219512.
Вартість безкоштовно отриманого харчування з урахуванням натурального коефіцієнта слід зазначити у графах 3а та 3 розділу І 4ДФ (див. БЗ 103.25 ).
Що стосується ВС , то його розраховують від «чистої» вартості негрошової виплати. Жодних коефіцієнтів застосовувати не потрібно. З цим питанням податківці нарешті визначились (див. БЗ 126.05 ). Докладніше про це ми писали у статті «Військовий збір: «охорона, скасування!» // «Податки & бухоблік», 2024 № 30 .
ЄСВ.Зарплата за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі у натуральній формі , що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР , включається до базу нарахування ЄСВ . Це встановлено абзацом першим п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464 ).
Для визначення видів виплат, що належать до зарплати, п.п. 2 п. 2 розд. IV Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Мінфіну від 20.04.2015 № 449  зобов'язує використовувати Інструкцію №5.
Як ми зазначили раніше, оплата чи дотації на харчування працівників віднесено до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що входять до фонду оплати праці ( п.п. 2.3.4 Інструкції № 5 ). Тому незалежно від того, чим є ця виплата з метою оподаткування ПДФО, для ЄСВ вона завжди буде заробітною платою та увійде до бази нарахування цього внеску.
Неперсоніфікований дохід
Тепер перейдемо до питання оподаткування неперсоніфікованого прибутку. Наприклад, харчування організоване за системою «шведський стіл», коли неможливо визначити, хто скільки з'їв, та й чи взагалі їв.
Базою оподаткування з метою ПДФО є загальний оподатковуваний доход. У свою чергу загальний оподатковуваний дохід — це будь-який дохід, що підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду ( п. 164.1 ПКУ ). Якщо неможливо встановити особу, яка отримала дохід, та розмір такого доходу, не можна говорити і про ПДФО . Те саме стосується ЗС (див. п.п. 1.7 п. 16 ¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ ).
Аналогічні аргументи можна навести щодо ЄСВ . Внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати та винагороди за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами (див. абзац перший п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 ). Оскільки нарахувань щодо конкретної застрахованої особи немає, відсутня і ЄСВ.
Але у податківців свій погляд. І навіть не одна. Думка податківців. У консультації з категорії 103.02 БЗ зазначено, що вода, чай, кава, придбані за рахунок роботодавця та призначені для споживання в офісі будь-яким працівником та відвідувачем офісу, не можуть розглядатися як об'єкт оподаткування ПДФО . Все логічно, причепитися нема до чого. Те саме стосується ВС і ЄСВ.
Однак у більшості випадків фіскали вимагають сплати податку / збору / внеску з неперсоніфікованих виплат.
Так, у листах ДПСУ від 16.10.2023 № 3559/ІПК/99-00-24-03-03-06 та від 29.11.2022 № 2075/ІПК/99-00-24-03-03-06 вони стверджують, що дохід у вигляді вартості безкоштовного харчування, що надається за принципом «шведського столу», є об'єктом оподаткування ПДФО та ЗС, а також базою нарахування ЄСВ . Які аргументи? Харчуванням забезпечуються виключно працівники підприємства, і продукти закуповуються роботодавцем відповідно до кількості працівників. Цього, на думку податківців, достатньо. І той факт, що неможливо визначити доход конкретного працівника, їх не бентежить.
Ще креативніший варіант — усю вартість безкоштовного харчування визнати доходом директора підприємства-роботодавця як відповідального за фінансову діяльність.
А що про це думають суди?
Думка судів. Зауважимо, більшість рішень слуги Феміди приймають на користь платників податків, але зрідка зустрічається і негативна судова практика.
Як правило, платники податків успішно оскаржують ІНК, які вимагають оподатковувати неперсоніфіковані виплати. Зокрема, в ухвалі Сьомого апеляційного адмінсуду від 16.03.2022 у справі № 120/4423/21-а йдеться, що вартість харчування, яким забезпечуються працівники підприємства та працівники його контрагентів протягом робочого дня за принципом «шведського столу», не є додатковою благом і не включається до оподатковуваного доходу з метою ПДФО. У зв'язку з цим вартість такого харчування також не оподатковується ЗС та не є базою для нарахування ЄСВ.
Аналогічний висновок зроблено в ухвалі Третього апеляційного адмінсуду від 21.07.2022 у справі № 160/17538/21 (пор. 025279800). При цьому суд посилався на ухвалу Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 810/481/16 , в якій зазначено, що у разі неможливості визначити кількість спожитих продуктів кожною конкретною особою , тобто отриманий дохід не може бути персоніфікований, вартість такого харчування не може розглядатися як об'єкт оподаткування .
В обох наведених випадках видані фіскальні консультації були скасовані та платники податків отримали нові ІНК з урахуванням висновків судів (див. листи ДПСУ від 29.01.2024 № 471/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК та від 22.01.734 ІПК/99-00-24-03-03 ІПК ). Податківцям довелося погодитися з тим, що вартість харчування, яким забезпечуються працівники юрособи та працівники його контрагентів протягом робочого дня за принципом «шведського столу», не включається до оподатковуваного доходу платників ПДФО, звільняється від оподаткування ЗС та не може розглядатися як база нарахування ЄСВ.
Тепер про негативну судову практику . Іноді суди підтримують спроби податківців включити вартість неперсоніфікованого безкоштовного харчування на дохід керівника підприємства-роботодавця. Так, Одеський окружний адмінсуд (див. рішення від 15.10.2020 у справі № 420/3745/20 ) погодився на те, що у зв'язку з неподанням документів, що дозволяють персоніфікувати осіб, яким надавалося харчування, всі витрати на продукти харчування включаються до особистого доходу керівника підприємства . Зауважимо, що ця суперечка неодноразово сягала Верховного Суду і направлялася на повторний розгляд. Що маємо зараз? Ухвала П'ятого апеляційного адмінсуду від 07.02.2024 у справі № 420/3745/20 , де суд не на стороні роботодавця. Але можливо, крапка у згаданій суперечці ще не поставлена.
А ось у схожій ситуації (див. постанову П'ятого апеляційного адмінсуду від 25.01.2022 у справі № 540/356/19 ) судді вказали на те, що за сформованою практикою Верховного Суду додаткове благо як складова загального місячного оподатковуваного доходу має бути персоною. конкретною фізичною особою - платником податків , створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом і бути виражено у грошовій формі, у формі матеріальних чи нематеріальних цінностей, послугах чи інших видах доходу. За умови зв'язку отриманих працівниками послуг із здійсненням госпдіяльності підстав для нарахування ПДФО та ЗС немає.
Як можна переконатися, і податківці, і судді однозначної позиції щодо оподаткування неперсоніфікованого доходу не виробили. Тому підприємству, яке надає своїм працівникам безкоштовне харчування, потрібно заздалегідь підготуватися до можливих суперечок.
Наші поради.
По-перше, всі операції, пов'язані з наданням безкоштовного харчування, мають бути підтверджені документально (первинка на отримання, оприбуткування та списання продуктів харчування, наказ та положення про забезпечення безкоштовним харчуванням тощо).
По-друге, бажано, щоб із документів переглядався зв'язок із господарською діяльністю роботодавця.
По-третє, кращим буде передбачити можливість підкріпитися як працівникам, а й відвідувачам підприємства (клієнтам, представникам контрагентів). Це «розмиє» коло потенційних одержувачів доходу.
По-четверте, слід чітко прописати механізм надання безкоштовного харчування, що аргументує неможливість персоніфікації доходів конкретних осіб.
Але, звісно, ​​це не вбереже вас на 100% можливих претензій податківців. Тому, перш ніж впроваджувати неперсоніфіковане безкоштовне харчування, рекомендуємо отримати ІНК про порядок оподаткування доходів працівників безпосередньо для вашого випадку. Якщо ж відповідь вас не задовольнить, йдіть до суду та оскаржуйте її. Це дешевше, ніж вимагати правди після проведеної податківцями перевірки.
Якщо слуги Феміди приймуть ваш бік, податківці будуть змушені видати нову ІНК з урахуванням висновків суду (див. п. 53.2 ПКУ ). Таких прецедентів чимало.
ВИСНОВКИ
У разі коли надання безкоштовного харчування персоніфіковане, його вартість оподатковують ПДФО, ЗС та ЄСВ.
Якщо можливість оплати харчування працівників передбачено у розділі «Оплата праці» колективного договору, є підстави вважати таку виплату зарплатою і відбивати їх у 4ДФ з ознакою доходу «101».
На думку податківців, неможливість персоніфікації доходу у вигляді безкоштовного харчування не є на заваді його оподаткування.
Як правило, суди проти оподаткування безкоштовного харчування, якщо неможливо персоніфікувати дохід.
  
8. Благодійна допомога: основи
Благодійна допомога: що це?
Пропонуємо розібратися із благодійною допомогою через порівняння. А точніше через співвідношення між нею та безоплатною передачею. Тут нагадаємо, що саме ПКУ у першу чергу оперує поняттям безоплатна передача.
На практиці і з юридичної точки зору це досить широкий термін, який у себе включає як звичайний договір дарування, так і пожертву у рамках благодійної допомоги та гуманітарну допомогу (як особливий вид благодійності).
Добре.
Як же відрізнити благодійну та гуманітарну допомогу від звичайного подарунку?
Бо це важливо не тільки з точки зору нюансів оформлення, але й з точки зору оподаткування. Наприклад, якщо йдеться саме про благодійну допомогу, то ми можемо отримати «плюшки» у частині ПДФО, у тому числі в умовах воєнного стану (детальніше про це читайте у статті «Допомога фізособам у зв’язку з війною» цього номера). Спільних рис досить багато: це завжди передання у власність чогось іншій особі. При цьому будь-яка винагорода за таку передачу не передбачається.
Справа у тому, що договір дарування (тобто звичайна безоплатна передача) не передбачає, що подарунок передається з певною метою та що використовуватися він має саме відповідно до цієї мети. Про це каже ст. 717 ЦКУ.
А ось благодійна та гуманітарна допомога (у тому числі у формі пожертви) надається саме з певною метою.
Про це каже, по-перше, визначення пожертви з ст. 729 ЦКУ. Зокрема, пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей (зокрема грошей та цінних паперів) особам (юр-, фіз-), державі, АРК, територіальним громадам для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.
По-друге, про це каже Закон № 5073, зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 1, коли визначає що таке благодійна діяльність. Тут вона розкривається як добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
Як бачимо, тут знову про ціль.
По-третє, це ми бачимо і у Законі № 1192, де також зазначено, що гуманітарна допомога — це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі і т.д.
Тобто і тут також згадується про ціль.
Більш того, і ЦКУ, і Закон № 5073 вказують на право пожертвувача/благодійника контролювати використання  пожертви відповідно до мети, встановленої договором.
А цільове використання гумдопомоги взагалі можуть контролювати держоргани (ст. 4, 11 Закону № 1192).
З пантелику, звісно, може збити положення п.п. 170.7.1 ПКУ про те, що благодійна допомога може бути цільова та нецільова. Але не варто забувати, що це для цілей оподаткування.
Також є нюанси оформлення. Наприклад, якщо ми кажемо про подарунок між юридичними особами, то у дарувальника у статутних документах має прямо передбачатися така можливість. Але якщо ми говоримо про пожертву, то такої вимоги щодо статутних документів пожертвувача немає. Про це говорить ч. 3 ст. 720 ЦКУ.
А чим відрізняється благодійна допомога від гуманітарної?
Справа тут першочергово у тому, хто може бути отримувачем, а хто — надавачем.
Хто ким може бути?
Тут поговоримо про те, хто може бути надавачем допомоги (благодійником/донором), а хто — отримувачем (бенефіціаром, набувачем).
Благодійна допомога.Тут в нас учасниками відносин є благодійник та отримувач допомоги (бенефіціар). Бенефіціар може отримувати допомогу напряму або через благодійну організацію.
Далі пройдемося по визначенням. Їх шукаємо у ст. 1 Закону № 5073. Зокрема, благодійник — це дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.
З цього визначення робимо декілька висновків.
Перший. Не можуть бути благодійниками держоргани, органи місцевого самоврядування тощо. Так, вони є юрособами, але публічного права, а не приватного.
Другий.
Благодійниками можуть бути звичайні юрособи, а не тільки благодійні організації
Більш того, як ми вже згадували, для здійснення пожертв у статуті не має бути окремих спеціальних згадок про це (ч. 3 ст. 720 ЦКУ). Тут правда є певні нюанси. Про них стане ясно, коли ми будемо розглядати отримувачів.
Третій. Благодійниками можуть бути фізособи. Що ж стосується ФОП як благодійників. Ситуація спірна.
Податківці вважають, що благодійна діяльність не може здійснюватись в межах підприємницької діяльності ФОП (див. БЗ 107.01.02). Головні аргументи:
-       норма каже тільки про дієздатних фізосіб, про ФОП не йдеться;
-       підприємництво має на меті, зокрема, отримання прибутку відповідно до ст. 42 ГКУ. А благодійна діяльність такої мети мати апріорі не може (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5073).
Податківців питали про загрозу перебуванню на єдиному податку, а отримали тлумачення Закону № 5073…
Ми з цими аргументами фіскалів дещо не згодні. Щодо «про ФОП не йдеться» скажемо таке. Статус підприємця не позбавляє фізичну особу статусу «дієздатна фізична особа». Тобто за великим рахунком ФОП у першу чергу є такою фізособою.
А якщо казати про підприємництво, то це взагалі досить небезпечний аргумент. І ось чому. У такому випадку може вийти, що будь-яка безоплатна передача у ФОП неможлива. Бо це ж не має на меті одержання прибутку. Але ж звичайні безоплатні передачі податківців ніколи не бентежили… Наприклад, у БЗ 104.04 податківці відповідають на запитання щодо безоплатної передачі РРО підприємцем.
Тож на нашу думку ФОП все-таки може бути надавачем благодійної допомоги. У сьогоднішньому номері про це ми ще будемо згадувати (див. статтю «Благодійний фонд компенсує ФОП групи 2 витрати на харчування переселенців»).
Отримувач благодійної допомоги (тобто бенефіціар) — це фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада, що одержують допомогу від одного або кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом. Бенефіціарами благодійних організацій можуть бути також будь-які юридичні особи, що одержують допомогу для досягнення цілей, визначених цим Законом.
Отже якщо ви, наприклад, — звичайна юрособа (не благодійна організація), то безпосередньо (на пряму) надавати благодійну допомогу ви зможете тільки:
— фізособам;
— неприбутковим організаціям;
— територіальній громаді.
Для надання благодійної допомоги іншим юрособам необхідно, щоб у благодійника був статус благодійної організації.
Гуманітарна допомога.Учасниками відносин є донор (той, хто надає допомогу), отримувач допомоги (по суті, посередник-неприбутківець) та набувач (той, хто потребує допомоги та отримує її).
Щодо визначень, то донор — це юридична та фізична особи в Україні або за її межами, які добровільно надають гуманітарну допомогу отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за її межами.
Тобто знову ж таки донором може бути не тільки благодійна організація. Та й щодо ФОП, вважаємо, логіка та сама, що й для благодійників.
Отримувачем гумдопомоги може бути юрособа, зареєстрована у Єдиному реєстрі отримувачів гумдопомоги. Це, зокрема:
— підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, а також підприємства, установи та організації, що утримуються за рахунок бюджетів, уповноважені ними держустанови та органи місцевого самоврядування;
— благодійні організації;
— громадські організації:
а) осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці;
б) створені для здійснення екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності (має бути передбачено у статутних документах);
— Товариство Червоного Хреста України та його обласні організації;
— творчі спілки;
— релігійні організації;
— реабілітаційні установи для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю (за наявності відповідної ліцензії, незалежно від підпорядкування, типу і форм власності).
Але це тільки загальне правило.
За умови воєнного стану процес отримання гуманітарної допомоги набув своїх особливостей
По-перше, не потребують реєстрації у Єдиному реєстрі гумдопомоги обласні, та Київська міська військові адміністрації, як отримувачі гумдопомоги, яка відправляється залізничним транспортом (див. п.п. 1 п. 1 постанови КМУ від 27.03.2022 № 379).
По-друге, КМУ може визначати інших отримувачів гумдопомоги, яким не потрібно реєструватися у цьому реєстрі (виходячі з п.п. 1 п. 1 постанови КМУ від 27.03.2022 № 379).
Тож увага! Якщо ви, наприклад, — звичайна юрособа і не входите у перелік отримувачев гумдопомоги, який ми зазначили вище, то напряму надавати гумдопомогу тим же фізособам ви не можете. Можна діяти, приміром, через благодійну організацію.
Набувачі гумдопомоги — це фізичні та юридичні особи, які її потребують і яким вона безпосередньо надається.
Отже набувач допомоги у більшості випадків може не контактувати безпосередньо з донором (тобто надавачем допомоги). Набувач контактує з отримувачами допомоги (тобто «посередниками»).
Більш детальні інструкції щодо гумдопомоги в умовах воєнного стану можна побачити, наприклад, за посиланням.
Тож не вішаємо носа! Будьмо єдиними і все буде Україна!
ВИСНОВКИ
Подарунок ≠ благодійна та гуманітарна допомога. Відмінність: у допомоги є ціль надання, яка має співпадати з одною з тих, що визначені у Законі № 5073 або Законі № 1192.
Благодійну та гуманітарну допомогу можуть надавати будь-які юрособи (не тільки благодійні організації). Тобто вони можуть бути благодійниками (щодо благодійної допомоги) та донорами (щодо гумдопомоги).
«Звичайні» юрособи та фізособи можуть надавати гумдопомогу через певний перелік організацій. Надалі останні розподіляють її між набувачами (тобто тими, хто цієї допомоги потребує).
 
9. Електронні форми кадрових документів
У якій формі підприємство має складати кадрові документи — у паперовій чи електронній? Чи може працівник замість заяви подавати форму у спеціалізованому програмному забезпеченні? Чи це вплине на перевірки Держпраці після війни?
Нагадаємо, що до листопада 2022 року для тих електронних документів у кадровому діловодстві, які підлягають постійному і тривалому (понад 10 років) зберіганню, вимагалося одразу після завершення їх виконання створювати паперові примірники (п. 1 глави 6 розд. IV Порядку №1886/5).
Переліки документів постійного і тривалого (понад 10 років зберігання), а також уповноважених засвідчувачів служби діловодства та структурних підрозділів, які засвідчують копії документів постійного і тривалого (понад 10 років) зберігання, що створюються в електронній формі, затверджуються розпорядчим документом установи.
Тобто, по суті, самостійного ведення кадрової документації лише в електронній формі не було, і в певних випадках обов’язково відбувалося дублювання цих документів на папері.
Одразу після завершення виконання/проведення експертизи цінності електронних документів постійного і тривалого (понад 10 років) зберігання створюють їхні засвідчені паперові копії. Це потрібно для формування їх у справи у паперовій формі та передавання на архівне зберігання.
На сьогодні підприємства фактично отримали можливість створювати різні види кадрових документів (незалежно від строку їх зберігання — до 10 років чи більше) лише в електронній формі без додаткового паперового примірника. І дублювати кадрові документи, створені в електронній формі, ще й у паперовій формі одразу після їх складення та підписання/ознайомлення/візування (залежно від документа) щоразу для кожного окремого документа не потрібно.
Проте установи на сьогодні однаково зобов’язані створювати документи постійного і тривалого (понад 10 років) зберігання у двох формах: паперовій та електронній (розділ І Порядку №1886/5). Створення в установах документів тимчасового зберігання (до 10 років включно) у паперовій формі не є обов’язковим.
Паперовою формою електронного документа є його засвідчена паперова копія, створення якої визначається інструкцією з діловодства установи. Проходження в діловодстві установи одного і того самого документа в електронній та паперовій формі не допускається.
Альтернативні способи обміну кадровими документами
Під час дії воєнного стану правила знову змінилися.
Варто згадати про Закон №2136, у ст. 7 якого наведено особливості обміну кадровими документами у роботодавця:
1) дозволяється у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначати роботодавцю самостійно;
2) у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про:
-       альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин;
-       будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
Зверніть увагу: все це прописано для подій під час війни. Тож це тимчасове вирішення проблеми комунікації роботодавця з працівниками. А головні питання ще попереду, і вирішувати їх доведеться вже контролюючим органам, зокрема Держпраці.
Адже після скасування воєнного стану на законодавчому рівні ми знову залишимося зі старими правилами ведення кадрової документації. І що робити після війни, наприклад, з фото заяви? Чи вважатиметься воно кадровим документом? Чи такі заяви треба буде переписати? Чи це вважатиметься електронним документом?
Електронний документ — правила складання
Не зайвим буде нагадати, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, зокрема з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги.
Оригінал електронного документа має давати змогу довести його цілісність і справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути наданий у візуальній формі відображення, зокрема у паперовій копії (ст. 7 Закону про електронні документи).
Щодо копій документів, то цією самою статтею передбачено: електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене у порядку, встановленому законодавством.
Увага! Так само цією статтею встановлено: якщо автор створює ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ і документ на папері, кожен із документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
Це важливо!
Нині перевагу мають електронні сервіси комунікації на підприємстві з електронного документообігу. Адже такі сервіси дозволяють надавати доступ за відповідною ідентифікацією особи, яка користується таким сервісом. Також у таких сервісах можуть бути створені власні форми документів чи використовуватися затверджені форми для обміну з працівниками, зокрема і подання кадрових документів — заяв на відпустку, погодження графіків відпусток, повідомлення працівника про дату початку відпустки тощо. Але ці кадрові документи повинні мати статус електронного документа за Законом про електронні документи для потреб виконання вимог Порядку №1886/5 щодо ведення документів кадрового обліку в електронному вигляді.
Якщо такої можливості під час війни немає, то цілком реально скористатися приписами ст. 7 Закону №2136.
Утім, як свідчить практика, чимало роботодавців усе ж таки вдаються до «подвійного» обліку: обрання одного зі способів комунікації за ст. 7 Закону №2136 та одночасно ідентичного за реквізитами та змістом паперового документа. Адже наразі невідомо, які документи потрібно буде подавати за кілька років під час перевірок Держпраці.
Розглянемо цю проблему на прикладі заяв про відпустки: їх під час війни працівники надсилали чимало.
Заява на відпустку — під час війни і після
Якщо йдеться саме про відпустки, то черговість їх надання визначається графіками, які затверджує власник або уповноважений ним орган і які доводяться до відома всіх працівників (ст. 10 Закону про відпустки). Складаючи графіки, враховують інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником та власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.
Як бачимо, подання заяв ці норми не вимагають. Проте у випадках, коли графік відпусток не складали, або якщо працівник хоче змінити період надання відпустки за вже погодженим графіком, або ж якщо йдеться про відпустку, якої у графіку немає і бути не може (декретні відпустки, відпустки без збереження зарплати тощо), — без заяви не обійтися. А як її складати?
Позиція офіційних органів та суду
За роз’ясненням Нацагентства України з питань державної служби від 16.03.2022, нинішні умови здебільшого не дають можливості працівникам подавати заяви у паперовому вигляді з власноручними підписами, як ми це робимо зазвичай.
Позаяк законодавство не містить визначених форм та обсягів заяв, вони можуть бути складені у будь-якій формі, проте мають містити чітке, однозначне і зрозуміле волевиявлення заявника. Таким чином, письмові заяви також можливо подавати в електронній формі з накладенням кваліфікованих електронних підписів.
Якщо й електронні кваліфіковані підписи недоступні, такі заяви можуть бути подані у письмовій формі будь-якими засобами телекомунікаційного зв’язку (електронна пошта, WhatsApp, Telegram тощо) без накладання згаданих підписів. І тоді заяву, написану на папері та підписану заявником, доцільно сфотографувати і надіслати уповноваженій особі органу. Але це, звісно, якщо є така можливість. Якщо ж такої можливості немає, то заяву можна надіслати у формі текстового повідомлення, що відповідає наведеним вище критеріям. Як свідчить судова практика¹, у разі отримання заяв (повідомлень) працівників в електронній формі це спонукає роботодавця перевірити справжнє волевиявлення працівника у разі наявності сумнівів щодо такого волевиявлення.
Правова позиція ВС
У постанові від 26 жовтня 2016 року у справі №6-1269цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію, що, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору, суди повинні з’ясувати, зокрема, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.
В іншій справі працівник, перебуваючи у відпустці за кордоном, вирішив розірвати трудові відносини з роботодавцем із власної ініціативи. Про що надіслав електронну копію заяви через Інтернет на електронну адресу роботодавця про надання невикористаної частини відпустки з подальшим звільненням із посади. Позаяк трудовим законодавством України не врегульовано чіткого порядку листування між працівником та роботодавцем, він керувався нормами законодавства про звернення громадян.
ВС нагадав², що відповідно до норм трудового законодавства електронні листи, які містять прохання конкретної особи про надання відпустки з подальшим звільненням, не вважаються належним підтвердженням такого волевиявлення.
¹ Постанова Чернівецького апеляційного суду від 04.03.2019 у справі №725/4244/18.
² Постанова ВС від 03.12.2018 №686/21222/16-ц.
За відсутності попередньої згоди сторін трудових правовідносин на обмін офіційними документами засобами електронного зв’язку такі документи мають подаватись у паперовій формі з оригінальним підписом автора документа, бо надсилання заяви засобами електронного зв’язку не дає можливості іншій стороні встановити справжнє волевиявлення заявника.
Висновки
Отже, можна дійти висновку, що навіть після війни і після припинення дії Закону №2136 роботодавців не буде позбавлено можливості погодити з працівниками власний спосіб обміну кадровими документами. Зокрема можливості подання заяви на відпустку у будь-який доступний спосіб електронної комунікації. Цей спосіб встановлюється самими роботодавцями і доводиться до відома працівників. Тож дублювати такі заяви шляхом переписування від руки на папері або роздрукуванням та підписанням буде не обов’язково.
Нормативна база
Закон про відпустки — Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки».
Закон про електронні документи — Закон України від 22.05.2003 №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг».
Закон про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги — Закон України від 05.10.2017 №2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Закон №2136 — Закон України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Порядок №1886/5 — Порядок роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання, затверджений наказом Мін’юсту від 11.11.2014 №1886/5.
 
10. Наказ про придбання ОЗ та введення його в експлуатацію
Чи потрібно складати наказ?
Відповідно до пп. 23 НП(С)БО 7, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).
Оскільки тут сказано про розпорядчий акт, нерідко цю норму сприймають як необхідність оформляти наказ. Але це не так.
Наприклад, в пп. 10 Методрекомендацій №561 зазначено, що підставою для зарахування на баланс основних засобів є акт приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів.
Донедавна форма такого акту (типової форми № ОЗ-1) затверджувалася Наказом Мінстату від 29.12.1995 р. №352. Але цей Наказ втратив чинність 22.10.2021 р. на підставі Наказу Держстату від 22.10.2021 р. № 266.
Наказом № 352 зазначалося, що Акт складається комісією, призначеною керівником підприємства. Складений комісією Акт затверджується керівником. Затверджений Акт є підставою для введення ОЗ в експлуатацію і подальшого нарахування амортизації.
Тобто, саме в Акті зазначаються всі показники, потрібні для обліку і нарахування амортизації:
первісна вартість;
ліквідаційна вартість;
вартість, яка амортизується;
строк експлуатації;
метод амортизації;
особа, яка прийняла об’єкт ОЗ під свою відповідальність тощо.
Як бачимо, в додатковому наказі керівника немає необхідності.
Оскільки Наказ № 352 скасовано, підприємство може документувати операції з ОЗ самостійно розробленою формою первинного документа. За зразок можна взяти Акти, затверджені скасованим Наказом №352.
Поряд з цим можна користуватися формами документів, в тому числі Актів введення в експлуатацію ОЗ, затверджених Наказом № 818. Документи, затверджені Наказом №818, і Порядок №818 застосовуються розпорядниками бюджетних коштів, Державною казначейською службою України та фондами загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування (далі - суб’єкти державного сектору) (див. п. 1 розд. І Порядку №818).
Разом з тим згідно з п. 6 розд. І Порядку № 818 типові форми з обліку та списання основних засобів можуть застосовуватися юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності.
Тобто, документи, затверджені Наказом № 818 можуть застосовуватися будь-якими підприємствами.
Наприклад, основні особливості складання Акту введення в експлуатацію ОЗ встановлені ч. 1 розд. ІІ Порядку № 818. Вони подібні до особливостей, які були встановлені Наказом №352 для складання Акта типової форми № ОЗ-1. Тобто, і Акт, затверджений Наказом №818 складається призначеною керівником комісією, який потім затверджується керівником. Далі акт передається до бухгалтерії і є підставою для зарахування на баланс (введення в експлуатацію), нарахування амортизації.
Знову-таки, і в цьому випадку додатково до Акту складати наказ не потрібно.
Але незважаючи на всі наведені вище аргументи, є підприємства, які на додачу до акту складають ще й наказ. Тому наведемо зразок складання такого наказу для любителів дублювати інформацію.
 
Зразок наказу про введення ОЗ в експлуатацію

 
11. ДПС нагадує неприбутковим організаціям про правила оприбуткування готівки
Відповідно до частини 2 та 3 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями.
Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Діяльність негосподарюючих суб’єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб’єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб’єктів.
Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань визначено Законом України «Про громадські об’єднання» (далі – Закон № 4572).
Відповідно до ст. 24 Закону № 4572 громадське об’єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об’єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об'єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.
Таким чином, одним із видів забезпечення діяльності громадських об’єднань є членські внески їх учасників.
Пунктом 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють продаж товарів (послуг), зобов’язані проводити такі операції із застосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) та наданням споживачу розрахункового документу встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.
Водночас, за своєю суттю внесення членських внесків учасниками не підпадає під зазначені вище вимоги Закону № 265, оскільки вони не є платою за товари (послуги) і як результат не потребує обов’язкового застосування РРО/ПРРО.
Поряд із цим, звертаємо увагу, що відповідно до  вимог підпункту 5 пункту 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148 (далі – Положення № 148), готівкові розрахунки/розрахунки готівкою – це платежі готівкою суб’єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 11 Положення № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.
Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Отже, приймання членських внесків є операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, а тому повинні оприбутковуватись відповідно до вимог Положення № 148.
Звертаємо увагу, що здійснення громадськими об’єднаннями інших операцій, окрім приймання членських внесків (зокрема, приймання оплати за електроенергію, постачання газу, води та інше), потребує обов’язкового  застосування РРО/ПРРО.
 
12. Наслідки порушення неприбутковою організацією вимог (використання доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на утримання тощо)
Відповідно до п.п. 133.4.1 ПКУ неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
► утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
► установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІV), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування ЄСВ), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.
Для цілей абзацу 3 п.п. 133.4.1 ПКУ не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 ПКУ;
► установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення абзацу четвертого п.п. 133.4.1 ПКУ не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;
► внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).
Положення абзаців 3 і 4 п.п. 133.4.1 ПКУ щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.
Згідно з п.п. 133.4.2 ПКУ доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
Доходи неприбуткових релігійних організацій використовуються також для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у тому числі надання гуманітарної допомоги, здійснення благодійної діяльності, милосердя.
Підпунктом 133.4.3 ПКУ визначено, що у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених п. 133.4 ПКУ, а для релігійної організації – вимог, визначених абзацом другим п.п. 133.4.1 і п.п 133.4.2 ПКУ, така неприбуткова організація зобов’язана подати у строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року (або з початку визнання організації неприбутковою в установленому порядку, якщо таке визнання відбулося пізніше) по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити і сплатити суму самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток.
Податкове зобов’язання розраховується виходячи із суми операції (операцій) нецільового використання активів.
Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.
За період з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, по 31 грудня податкового (звітного) року така неприбуткова організація зобов’язана щокварталу подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком), сплачувати податок у строк, визначений для квартального періоду та подавати фінансову звітність у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.
З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає податкову декларацію з податку на прибуток і фінансову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому розд. ІІІ ПКУ для платників податку на прибуток.
Встановлення контролюючим органом відповідно до норм ПКУ факту використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені п.п. 133.4.2 ПКУ, є підставою для виключення такої організації з Реєстру і нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм ПКУ. Податкові зобов’язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення (п.п. 133.4.4 ПКУ).
 
13. Коли договір ЦПХ стане підставою для виключення з реєстру неприбутківців
Чи є підставою для виключення неприбуткової організації з Реєстру неприбуткових, виплата доходу засновнику, працівнику або члену неприбуткової організації за виконані роботи (надані послуги, товари) на підставі цивільно-правового договору?
Відповідно до п.п. 133.4.1 ПКУ неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей абзацу третього п.п. 133.4.1 ПКУ не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 ПКУ;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення абз. 4 п.п. 133.4.1 ПКУ не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;
внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абз. 1 п.п. 133.4.2 ПКУ).
Тобто доходи (прибутки), отримані неприбутковою організацією, мають використовуватись виключно на реалізацію своєї статутної діяльності без розподілу таких доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.
Враховуючи зазначене, не вважаються порушенням вимог п.п. 133.4.2 ПКУ та розподілом доходу (прибутків) виплати неприбуткової організації засновнику (учаснику), працівнику або члену такої організації за виконані роботи (надані послуги) на підставі цивільно-правового договору, якщо такі витрати є фінансуванням видатків на своє утримання, реалізацію мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами такої неприбуткової організації.
 
14. Травень і червень — без індексації
У 2024 році поріг індексації ще не перевищено. Отже, у травні та червні індексацію нараховувати ще не треба.
За даними Держстату, інфляція на споживчому ринку у квітні 2024 р. порівняно з березнем становила 0,2%, з початку року — 1,4%. Тобто за 2024 рік поки що індекс споживчих цін становить 101,4. Позаяк це менше за 103, індексацію зарплати у травні та червні нараховувати не треба.
Нагадаємо, що грудень 2023 року став «базовим» місяцем для розрахунку індексації (принаймні поточної, а не фіксованої).
Виняток становлять лише ті працівники, яким у 2024 році вже підвищували оклади (тарифні ставки) — для них «базовим» місяцем є місяць останнього такого підвищення.
Адже в п. 5 Порядку №1078¹ роз’яснено: у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, береться за 1, або 100%. Ось цей місяць підвищення окладів ми й уважаємо «базовим» (див. таблицю).
¹ Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 №1078.
Таблиця
Приклад із додатка 1 до Порядку №1078 за даними початку 2024 року

1. Для тих працівників, у яких «базовий» місяць — грудень 2023 року, це означає, що:

— рахуємо індексацію з нуля. Попередні індекси інфляції при цьому не враховуємо;
— інфляція, що виникла у 2023 році, взагалі не бере участі в розрахунку індексації. А інфляція попередніх років — лише у сумі «фіксованої» індексації.
Індекс споживчих цін для визначення порогу індексації обчислюють множенням місячних індексів споживчих цін починаючи з січня 2024 р. — цього вимагає Закон «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Розрахунок індексу споживчих цін за січень — квітень: 101,4 = 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 100%.
Індексують грошові доходи населення у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється у розмірі 103. У 2024 році, як бачимо з розрахунку, поріг індексації ще не перевищено. Отже, у травні та червні 2024 року всім, у кого «базовим» місяцем все ще є грудень 2023 р. (оклад з цього місяця не зростав), поточну індексацію нараховувати ще не треба!
Якщо оклад піднімали у 2024 році
Неважко порахувати, що у тих, у кого «базовим» є не грудень 2023 року, а, наприклад, січень або взагалі квітень 2024 року, індекс споживчих цін є ще меншим ніж 101,4. Отже, і в них перевищення порогу індексації у 103 не відбулося.
Таким чином, індексацію не треба нараховувати й тим, хто піднімав оклади у січні — квітні 2024 р. (зокрема, у зв’язку зі зростанням МЗП). Для них базовими місяцями будуть, відповідно, січень та березень або квітень, і за правилами Порядку №1078 їм нараховувати індексацію не потрібно.
Не треба нараховувати індексацію й тим, кому підняли оклад (тарифну ставку) у травні 2024 року. Цей місяць для такого працівника є «базовим», а в ньому поточну індексацію не нараховують.
 
15. Адмінштрафи можна сплачувати через Е-суд або через Дію: як це зробити?
У підрозділі «Сплата штрафів» пропонуються сервіси: Кабінет електронного суду та застосунок «Дія». Перейшовши на сторінки з описом дій цих сервісів, можна передивитися покроковий механізм для сплати штрафу онлайн
Судова влада України повідомляє, що сплата штрафу онлайн дозволяє економити час і ресурси учасників судових справ та виключає необхідність особистого візиту до суду та банківських установ.  
Щоб скористатися послугою, потрібно зайти на головну сторінку порталу «Судова влада» court.gov.ua
У розділі «СУДОВА ВЛАДА» – знайти підрозділ «СУДИ», в ньому за допомогою пошуковика – обрати судову установу. Перейшовши на сайт судової установи – скористатися розділом «ГРОМАДЯНАМ», у переліку –  обрати позицію «Сплата штрафів».
У підрозділі «Сплата штрафів» пропонуються сервіси: Кабінет електронного суду та застосунок «Дія». Перейшовши на сторінки з описом дій вищезгаданих сервісів, ви отримаєте покроковий механізм для сплати штрафу онлайн.