У працівниці дитина з інвалідністю: трудові та зарплатні гарантії

Працівниця має дитину з інвалідністю. Роботодавцю варто знати та пам'ятати, на які трудові та зарплатні гарантії вона може розраховувати.

Прийом, робота, звільнення

Прийом на роботу. Приписом ст. 184 КЗпП забороняється відмовляти жінкам у прийомі на роботу та знижувати їм зарплату за мотивами того, що вони є самотніми матерями, які мають дитину з інвалідністю.

Якщо роботодавець відмовляє такій жінці у прийомі працювати, він зобов'язаний повідомити їй причину відмови у письмовій формах. Жінка зможе оскаржити таку відмову у суді.

Випробування. Відповідно до ч. 3 ст. 26 КЗпП при прийомі на роботу не встановлюється випробування одинокої матері, яка має дитину з інвалідністю. Але водночас приписом ч. 2 ст. 2 Закону  України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану» від 15.03.2022 № 2136-IX  у період дії військового стану випробування працівника при прийомі на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

Переведення без згоди. Також ч. 3 ст. 33 КЗпП заборонено перекладати на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без згоди працівника, зокрема жінок, які мають дитину з інвалідністю. Навіть на строк до одного місяця та для запобігання чи ліквідації наслідків непередбачених обставин.

Водночас ч. 1 ст. 3 Закону № 2136 передбачає, що у період дії військового стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої продовжуються активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я, тільки для запобігання або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які становлять або можуть становити загрозу життю або нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижчою за середню заробітну плату по попередній роботі. На цьому також наголошують фахівці Східного міжрегіонального управління Держпраці .

Тривалість роботи. Відповідно до ст. 51 КЗпП для працівників, які мають дитину з інвалідністю, може бути встановлена ​​скорочена тривалість робочого часу за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій.

Також на прохання жінки, яка має дитину з інвалідністю, роботодавець зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ст. 56 КЗпП).

Нагадаємо головну відмінність між скороченою тривалістю робочого часу та неповним робочим часом. У першому випадку працівник отримує всю належну зарплату (повну ставку, оклад), а в другому — пропорційно до відпрацьованого часу.

Надомна, дистанційна робота. Розпорядження ст. 60 ¹ та ст. 60 ² КЗпП дають право працівникам, які мають дитину з інвалідністю, працювати на умовах дистанційної роботи. Хоча є умови: якщо це можливо, враховуючи роботу, що виконується, і роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби.

Понаднормова робота. Жінки, які мають дитину з інвалідністю, можуть залучатися до понаднормових робіт тільки за їх згодою (ст. 63, ст. 177 КЗпП).

Звільнення. Відповідно до ч. 1 ст.38 КЗпП при звільненні за власним бажанням працівники повинні письмово попереджати мінімум за два тижні. Але якщо таке звільнення зумовлене доглядом за дитиною з інвалідністю, то роботодавець має розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Паралельно діє військова норма, передбачена ч. 1 ст. 4 Закону № 2136: у зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існуванням загрози життю та здоров'ю працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві. Винятком є ​​примусове залучення до суспільно корисних робіт в умовах військового стану, залучення до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.

Також приписом ч. 3 ст. 184 КЗпП заборонено звільняти з ініціативи роботодавця одиноких матерів, які мають дитину з інвалідністю. Винятком є ​​випадки повної ліквідації підприємства, установи, організації коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Таких жінок також потрібно обов'язково працевлаштувати у разі їх звільнення після закінчення термінового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Відпустки

Тривалість та час щорічної відпустки. За загальним правилом, щорічну відпустку повної тривалості працівникові у перший рік роботи у конкретного роботодавця надають після відпрацювання 6 місяців. Але є низка винятків, коли дають повний відпочинок і до піврічного відпрацювання. До них належать і жінки, які мають дитину з інвалідністю ( п. 1 ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР ).

Крім того, діє загальне правило: ходимо у відпустку за графіком, при складанні якого враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку. Так от, робітниці, які мають дітей з інвалідністю, можуть піти у щорічну відпустку у зручний для них час ( п. 4 ч. 14 ст. 10 Закону про відпустки ).

Додаткова соцвідпустка на дітей. Працівникам та робітницям, які мають дитину з інвалідністю, щорічно надають відпустку на підставі ст. 182 ¹ КЗпП та ст. 19 Закону про відпустки . Його тривалість становить 10 календарних днів (без урахування святкових та неробочих). А якщо ще є підстави для його надання, то тривалість зростає до 17 календарних днів. При цьому є важливі особливості:

-       відпустка надається за календарний, а не робочий рік;

-       у відпустку може піти лише один із батьків дитини (чи мама, чи тато).

Але чи має він підтверджувати, що інший із батьків не використав відпустку за відповідний календарний рік? З аналізу законодавства та практики застосування цієї норми можна зробити висновок: програма мінімум — зазначити у заяві, що другий з батьків не використав відпустку та не отримав за неї грошової компенсації. У той же час працівник може надати будь-який підтверджуючий документ, наприклад довідку довільної форми з місця роботи «улюбленої половинки».

Компенсація. Також за невикористану щорічну відпустку та додаткову соціальну на дітей виплачують грошову компенсацію. Причому за «дитячий» — лише за звільнення ( ст. 83 КЗпП , ст. 24 Закону про відпустки ). А за щорічний — також без звільнення, але після використання 24 календарних днів відпустки за відповідний робочий рік.

Виняток із цього правила складають працівники, покликані на військову службу (термінову, на заклик осіб офіцерського складу, на заклик під час мобілізації, на особливий період, на заклик осіб з числа резервістів у особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом). Тоді за бажанням таких працівників та на підставі заяви виплачують грошову компенсацію за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки на дітей. Відповідну заяву слід подати не пізніше останнього дня місяця, в якому працівника було звільнено від роботи у зв'язку з призовом на військову службу. Тобто, таким працівникам грошову компенсацію можна надавати і без звільнення, і без використання 24 днів щорічної відпустки.

Неоплачувана обов'язкова відпустка. Частиною 1 ст. 25 Закону про відпустки передбачено перелік осіб та випадків, коли неоплачувану відпустку надають обов'язково за бажанням працівника.

Серед них:

1. Мати або батько, який виховує дітей без матері (у тому числі і у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі), яка має дитину з інвалідністю. У цьому випадку максимальна тривалість неоплачуваної відпустки становить 14 календарних днів щорічно.

2. Мати чи інші особи, зазначені у ч. 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки (зокрема, бабуся, дідусь, батько), якщо дитина потребує домашнього догляду. Тривалість такої відпустки визначається медичним висновком, але не більше, ніж до досягнення дитиною 6-річного віку. У той же час є випадки, коли таку відпустку можна надавати і до досягнення дитиною 16-річного віку: якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлена ​​інвалідність, хвора на важку перинатальну ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду. розвитку, рідкісним орфанним захворюванням, онкологічним, онкогематологічним захворюванням, дитячим церебральним паралічем, важким психічним розладом, гострим або хронічним захворюванням нирок IV ступеня, максимальна тривалість неоплачуваної відпустки. А якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» — до досягнення нею 18-річного віку.

Стаж відпуски. Для зарахування стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, діють загальні правила, передбачені ст. 9 Закону про відпустки.

При цьому слід звернути увагу на зарахування до нього неоплачуваних відпусток. З 24.12.2023 до відпускного стажу зараховують лише неоплачувані відпустки, перелічені у ст. 25 Закону про відпустки. А решта, зокрема на час війни та за згодою сторін, — «за бортом». Крім того, розпорядженням п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки передбачено виняток. Відповідно до нього не зараховується у відпускний стаж період відпусток для догляду за дитиною до 6, 16 та 18 років.

Вище ми розглянули два види обов'язкових неоплачуваних відпусток, які надають батькам дитини з інвалідністю. З них стаж для щорічної основної відпустки заробляє лише двотижневий щорічний, який можуть надати за бажанням матері чи батька, який виховує дитину без матері, яка має дитину з інвалідністю.

ПСП

Працівник, який має дитину (дітей) з інвалідністю віком до 18 років, має право на податкову соціальну пільгу (далі — ПСП). Це прямо передбачено п.п. "б" п.п. 169.1.3 ПКУ . Причому у максимальному розмірі. Суму пільги обчислюють у розмірі 2271 грн кратно кількості дітей віком до 18 років.

Граничний розмір зарплати для застосування ПСП для одного з батьків становить 4240 грн кратно кількості дітей віком до 18 років, на яких надається пільга, а для другого – 4240 грн.

Також працівники, які мають двох або більше дітей віком до 18 років, мають право на ПСП у розмірі 1514 грн кратно кількості дітей на підставі п.п. 169.1.2 ПКУ.

За загальним правилом одночасно скористатися ПСП з кількох підстав не можна. Слід вибрати ту пільгу, яка має більший розмір. Однак із цього правила є виняток, встановлений п.п. 169.3.1 ПКУ. Так, працівникам, які містять двох або більше дітей віком до 18 років, у тому числі дитини (дітей) з інвалідністю, надають ПСП на дитину (дітей) з інвалідністю на підставі п.п. "б" п.п. 169.1.3 ПКУ, а на іншу дитину (дітей) — на підставі п.п. 169.1.2 ПКУ.

ВИСНОВКИ

• Забороняється відмовляти жінкам у прийомі на роботу та знижувати їм зарплату за мотивами того, що вони є самотніми матерями, які мають дитину з інвалідністю.
• Заборонено звільняти з ініціативи роботодавця одиноких матерів, які мають дитину з інвалідністю. Винятком є ​​повна ліквідація підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
• Жінки, які мають дитину з інвалідністю, можуть піти у щорічну відпустку повної тривалості у нового роботодавця до піврічного відпрацювання. Також вони можуть піти у щорічну відпустку у зручний для них час.
• Працівникам, які мають дитину з інвалідністю, щорічно надають додаткову соціальну відпустку тривалістю 10 календарних днів (без урахування святкових та неробочих).
• Мати чи батько дитини з інвалідністю можуть за своїм бажанням піти у неоплачувану відпустку на 14 календарних днів щорічно або до досягнення дитиною 6, 16 чи 18 років за медвисновком.
• Працівник, який містить дитину (дітей) з інвалідністю віком до 18 років, має право на ПСП у максимальному розмірі 2271 грн кратно кількості дітей.