Інформаційний бюлетень Київського міськкому профспілки енергетиків від 05.03.2024

1. Як оформити й оплатити одноденне відрядження 

Розглянемо всі етапи короткої поїздки у службових справах. Не пропускайте жодного.

Підготовчі документи

Відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника до іншого населеного пункту на визначений строк (п. 1 розд. І Інструкції про відрядження). Працівникам, яких направили у відрядження:

• виплачують добові за час перебування у відрядженні;
• оплачують —
  • вартість проїзду до місця призначення і назад;
  • витрати на наймання житлового приміщення (абз. 2 ст. 121 Кодексу законів про працю України; КЗпП).

Головний атрибут відрядження, навіть одноденного — наказ про відрядження. Саме так. Якщо плануєте оформити поїздку як відрядження, обов’язково подбайте про наказ. Включіть до нього таку інформацію:

• прізвище, ім’я, по батькові працівника;
• професію або посаду і структурний підрозділ;
• пункт призначення — населений пункт;
• назву підприємства, куди направляєте працівника;
• мету поїздки;
• завдання — за потреби;
• дати вибуття у відрядження і прибуття з відрядження;
• інші ключові моменти (п. 1 розд. ІІ, п. 1 розд. ІІІ Інструкції про відрядження).

В ідеалі — згадайте про можливість одноденних поїздок у власному положенні про відрядження.

Підтвердна первинка

Щоб оплатити відрядження, окрім наказу, обов’язково мають бути наявні один чи декілька документальних доказів перебування працівника у відрядженні:

• проїзні документи — транспортні квитки, багажні квитанції, роздруковані е-квитки, документи на послуги перевезення багажу, оренди авто, користування камерою схову, платними залами очікування;
• рахунки на проживання — з готелів/мотелів, документи, що підтверджують бронювання проживання, чеки РРО, товарні чеки, розрахункові квитанції, електронні чеки;
• довідки підприємства, установи чи організації, куди відряджали працівника, про його перебування за місцем відрядження;
• службові записки працівника у довільній формі про виконання службового доручення поза місцем постійної роботи під час відрядження, завизовані безпосереднім керівником;
• будь-які інші документи, що підтверджують фактичне перебування працівника у відрядженні, — страхові поліси, виписки з карткових рахунків, квитанції платіжних терміналів/банкоматів (абз. 2 п. 4 розд. ІІ Інструкції про відрядження).

Увага! Якщо працівник прямує в одноденне відрядження службовим авто, підтвердним документом може слугувати подорожній лист.

Добові витрати

Знов орієнтуймося на КЗпП. У його статті 121 читаємо: працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженням.

Далі зазирнемо до Інструкції про відрядження. За кожен день, включаючи день вибуття-прибуття, перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові та неробочі дні й час перебування в дорозі¹, йому виплачують добові (абз. 1 п. 4 розд. ІІ Інструкції про відрядження). Розмір добових — не більш як 0,1 розміру мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня (пп. 170.9.1 Податкового кодексу України; ПК). То ж у 2024 році — 710 грн на день.

¹ Разом із вимушеними зупинками.

Важливо! У разі відрядження працівника строком на один день або до такої місцевості, звідки він має змогу щодня повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуйте як за повну добу (абз. 4 п. 4 розд. ІІ Інструкції про відрядження).

Тобто тривалість відрядження не має значення, головне — власне факт службової поїздки. Є відрядження — є добові, оскільки їх призначення — фінансування особистих потреб відрядженого працівника.

Не спокушайтеся не виплачувати добові в разі одноденного відрядження. Адже це є недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці (ст. 12 Закону про оплату праці). За це буде штраф — дві мінзарплати, встановлені на момент виявлення порушення, за кожного працівника (ст. 265 КЗпП).

Авансовий звіт

Нагадаємо, що авансовий звіт обов’язково подають у двох випадках:

• за наявності оподатковуваного доходу, визначеного згідно з підпунктом 170.9.1 ПК, з метою розрахунку суми ПДФО;
• якщо платник податку використав готівку понад суму добових витрат, включаючи отриману із застосуванням платіжних інструментів (пп. 170.9.4 ПК).

Проте ми неодноразово радили не відмовлятися від авансових звітів і в решті робочих ситуацій. Тож якщо працівникові видали готівковий аванс на одноденне відрядження або перерахували кошти на корпоративну чи особисту картку, він має подати авансовий звіт і підтвердні документи, перш ніж сплине наступний місяць за тим, у якому працівник завершує відрядження або господарську закупівлю (пп. 170.9.3 ПК).

Це максимальний строк — більш стислі строки, за потреби, пропишіть у власному положенні про відрядження.

Оплата праці

За відрядженими працівниками протягом усього часу відрядження зберігають місце роботи. Це раз.

Працівникам, яких направили у службове відрядження, роботу оплачують за умовами, визначеними у трудовому/колективному договорі (абз. 4 ст. 121 КЗпП). Це два.

Розмір оплати праці не може бути нижчим від середнього заробітку, визначеного за Порядком № 100. Це три.

Виходить, що оплатити відрядження маєте за більшим із показників: денним або середньоденним.

денна зарплата

Щоб обчислити денну зарплату, зарплату в місяці відрядження поділіть на робочі дні цього місяця. До розрахунку включіть оклад, індексацію, постійні доплати, надбавки та премії. Під час обчислення денної зарплати для оплати днів відрядження вилучають період, коли за працівником зберігали середній заробіток.

середня зарплата

Щоб розрахувати середню зарплату, зарплату за два останніх місяці, що передують відрядженню, поділіть на кількість фактично відпрацьованих днів за ці два місяці. До розрахунку включіть основ­ну зарплату, виробничі премії, винагороду за підсумками річної роботи і за вислугу років, доплати і надбавки за надурочну роботу і роботу в нічний час, суміщення професій i посад тощо.

Важливо! Премії враховуйте до заробітку періоду, що відповідає кількості місяців, за які їх нарахували, починаючи з місяця, в якому їх нарахували.

оплата роботи

Далі порівняйте показники денної та середньоденної зарплати. Роботу працівника під час відрядження оплатіть за більшим показником.

Облікові правила

Аванс на одноденне відрядження відобразіть проведенням: Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами» — К-т 301 «Готівка в національній валюті», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті».

Після затвердження авансового звіту витрати на відрядження покажіть в обліку проведенням: Д-т 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 23 «Виробництво» — К-т 372.

Якщо працівник повертає невитрачений аванс, зафіксуйте: Д-т 301, 311, 313 — К-т 372. Коли складеться зворотна ситуація, і підприємство має доплатити кошти працівникові, проведення буде: Д-т 301, 311 — К-т 372.

Обліковуємо витрати на одноденне відрядження

13.02.2024 працівникові видали аванс у сумі 2000 грн. Із них:

– 500 грн — готівкою з каси;

– 720 грн — переказали на особисту платіжну картку;

– 780 грн — на корпоративну платіжну картку.

Працівник поїхав у відрядження 14.02.2024. 16.02.2024 подав авансовий звіт разом із підтвердними документами. Керівник затвердив авансовий звіт у сумі 1790 грн, а залишок 210 грн (2000 грн – 1790 грн) працівник повернув до каси того самого дня.

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн
		Д-т	К-т
13.02.2024
1	Видали аванс на відрядження готівкою	372	301	500
2	Частину авансу перерахували на особисту платіжну картку працівника	372	311	720
3	Видали корпоративну картку для розрахунків в одноденному відрядженні	372	313	780
16.02.2024
4	Затвердили авансовий звіт: добові (710 грн × 1 день); проїзд (540 грн × 2)	92, 93, 23	372	1610
5	Визнали податковий кредит із ПДВ	641	372	180
6	Працівник повернув невикористаний залишок	301	372	210

Висновок. Одноденні відрядження оформлюйте й оплачуйте за загальними правилами. Якщо відрядження оформили наказом, працівник відзвітував вчасно, подав авансовий звіт і підтвердні документи, немає підстав оподатковувати виплачені йому суми.

Якщо ж є проблеми з документацією, видані суми визнайте надміру витраченими коштами за підпунктом 164.2.11 ПК. Тоді утримайте 18% ПДФО та 1,5% військового збору.

Аналогічні податки справляють, коли працівник вчасно не відзвітував про авансові суми.

1. Підготовчі документи
2. Підтвердна первинка
3. Добові витрати
4. Авансовий звіт
5. Оплата праці
6. Облікові правила

Чи включають до оподатковуваного доходу працівника суму добових понад встановлені норми і як це показати у Додатку 4ДФ

До оподатковуваного доходу не включають витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня податкового/звітного року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон — не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим НБУ, в розрахунку за кожен такий день (пп. «а» пп. 170.9.1 Податкового кодексу України; ПК).

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведеним у додатку 2 до Порядку запов­нення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Мінфіну від 13.01.2015 № 4, сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 ПК, відображається у Додатку 4ДФ до Податкового розрахунку… за ознакою доходу «118».

Враховуючи викладене, суму збільшення розміру добових витрат на відрядження понад встановлені норми включають до загального місячного/річного оподатковуваного доходу платника податку та відображають в Додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «118». ЗІР, категорія 103.17.

  

2. Як компенсувати працівникові витрати на проїзд у робочих справах 

У колдоговорі чи іншому локальному акті можна передбачити певну грошову компенсацію працівникам, робота яких пов’язана із частими роз’їздами у межах населеного пункту. Кому й за що її надавати, як рахувати — вирішуйте на свій розсуд.

Буде ця виплата у складі зарплати чи ні — теж пропишіть у локальних актах. Адже від цього залежить оподаткування.

Але таку виплату не можна назвати надбавкою за роз’їзний характер робіт. Річ у тім, що надбавка за роз’їзний характер робіт за суттю замінює добові витрати в разі поїздок до інших населених пунктів, а не витрати на проїзд.

Роз’їзна робота — це робота, яку працівник виконує поза межами населеного пункту, де розташоване його постійне робоче місце (місце проживання), внаслідок чого він змушений витрачати дві-три години неробочого часу, аби дістатися місця проживання (п. 13 Положення № 169).

Роз’їзним характером роботи можна назвати і поїздки фахівців зі збуту чи водіїв за визначеним маршрутом протягом деякого відрізку часу. Рішення про запровадження роз’їзного характеру роботи для певних категорій посад (професій) ухвалює керівник підприємства за погодженням із виборним органом профспілки або з представниками трудового колективу.

Роботи з роз’їзним характером обліковуйте окремо, оскільки надбавку за роз’їзний характер роботи нараховують за фактичний час роботи в таких умовах.

Працівник використовує власний автомобіль

Працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право одержати компенсацію за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати такої компенсації, якщо вони не встановлені централізовано, визначає власник або уповноважений ним органом за погодженням із працівником (ст. 125 Кодексу законів про працю України).

Укладіть із працівником договір про використання його авто. У договорі визначте:

• часові рамки використання протягом робочого дня;
• хто визначає необхідність використання авто і підтверджує, що авто використовували зі службовою метою;
• порядок обліку пробігу авто зі службовою метою;
• порядок заправки і техобслуговування авто й списання пального;
• щомісячну суму компенсації за використання авто, порядок її обчислення та виплати.

Податківці вважають, що коли найманий працівник під час виконання службових обов’язків користується власним автомобілем, який не перебуває в оренді юридичної особи, компенсацію за таке використання юрособа може виплачувати за рішенням керівника підприємства. Це буде додатковим благом найманого працівника (ЗІР, категорія 103.02).

Працівник їде громадським транспортом

Якщо працівники користуються громадським транспортом зі службовою метою, можете купити проїзні квитки та видавати їх лише на час службових поїздок. У такому разі затвердьте порядок використання проїзних квитків або порядок компенсації витрат працівників на службові поїздки (на підставі підтвердних документів).

Якщо проїзні квитки видаватимете персонально працівникам, їх вартість маєте не лише оподатковувати ПДФО та військовим збором, а й нараховувати ЄСВ на їх вартість.

Працівник користується послугами таксі

Щоб працівники могли використовувати таксі для службових поїздок, потрібно затвердити положення про використання таксі зі службовою метою.

Аби такі поїздки не були для працівників додатковим благом, податківці радять укласти договір із перевізником. У ньому передбачити:

• порядок замовлення послуг і розрахунків із перевізником;
• щомісячну деталізовану звірку кількості поїздок, маршрутів і вартості.

У положенні про використання таксі зі службовою метою податківці рекомендують обґрунтувати підстави для користування таксі. Пропишіть:

• із якою метою здійснюють таке перевезення і на кого поширюється;
• яким транспортом (перевізником) здійснюватимуть перевезення;
• час здійснення перевезень (графік або часові межі);
• маршрут (маршрути) перевезення;
• якими документами підтверджувати факти перевезень і відповідні витрати тощо*.

* Індивідуальна податкова консультація ГУ ДПС у м. Києві від 26.02.2021 № 719/ІПК/26-15-04-09-1.

Користуватися таксі у позаробочий час та вихідні дні працівники можуть винятково за умови, що належно оформили над­урочну роботу чи роботу у вихідний день.

Якщо виплачуватимете надбавки, не передбачені колдоговором або локальними актами, і включатимете їх до фонду оплати праці, у податківців можуть виникнути запитання щодо правомірності таких витрат.

 

3. Допомога мобілізованим від профспілки 

Як профспілкова організація може надавати допомогу військовослужбовцям без втрати неприбуткового статусу? Яку допомогу можна надавати військовослужбовцям? Відповідь податківців в ІПК від 16.01.2024 №238/ІПК/99-00-21-02-02 декого здивує.

Щоб отримати коментовану ІПК, міська організація профспілки звернулася до органу ДПС із такими запитаннями:

1. Як профспілкова організація може надавати допомогу військовослужбовцям без порушення норм чинного законодавства?

2. Яку допомогу можна надавати військовослужбовцям?

3. Що вважатиметься порушенням законодавства при наданні допомоги військовослужбовцям?

Організацію передусім цікавило, як надати таку допомогу без втрати неприбуткового статусу. І ось що відповіли податківці.

Профспілки та їхній неприбутковий статус

До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 ПКУ і не є платниками податку на прибуток підприємств, можуть бути віднесені, зокрема, професійні спілки, їхні об’єднання та організації профспілок (пп. 133.4.6 ПКУ).

Профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів (ст. 14 Закону про профспілки). Статути (положення) профспілок приймаються з’їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України.

Статут (положення) профспілки має містити, зокрема, права, обов’язки членів профспілки, умови, порядок та підстави виключення з членів профспілки; джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання.

І ось тут криється головна умова для отримання статусу неприбуткової організації профспілкою: заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних із ними осіб та використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами у межах профільного законодавства.

Отримавши неприбутковий статус, профспілці доведеться також виконувати певні умови, щоб його зберегти. А саме:

— діяльність організації профспілки у статусі неприбуткової організації не має суперечити вимогам профільного Закону про профспілки та іншим нормативним документам, у тому числі Закону про соцзахист військовослужбовців;

— видатки профспілки мають спрямовуватися на фінансування утримання такої організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів її діяльності, з урахуванням винятків, передбачених ПКУ на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

Що це за винятки на час воєнного стану?

Пояснюють у коментованій ІПК податківці і це.

Згідно з п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ПКУ:

— передача майна, надання послуг неприбутковою організацією,

— використання доходів (прибутків) неприбуткової організації для фінансування видатків, не пов’язаних із реалізацією мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами,

за умови що такі послуги, майно добровільно перераховані (надані, передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за кошти державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави,

а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров’я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, та/або грошові кошти, перераховані на спеціальні рахунки, відкриті Національним банком України для збору коштів,

та/або надання благодійної допомоги фізособам, які не є засновниками, учасниками таких організацій або пов’язаними з ними особами та які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводяться (проводилися) бойові дії, та/або вимушено залишили місце проживання у зв’язку з проведенням бойових дій у таких населених пунктах та, в тому числі, взяті у встановленому законодавством порядку на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

Отже, допомагати майном або послугами без ризику втрати неприбуткового статусу під час воєнного стану профспілки можуть. Але тільки дотримуючись зазначених вище умов. А з них випливає такий висновок: якщо профспілка надаватиме допомогу саме військовослужбовцям, вона ризикує своїм неприбутковим статусом! 

Військовим формуванням можна, окремим військовослужбовцям — ні!

ДПСУ наполягає: положеннями п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану серед переліку можливих отримувачів добровільної фінансової допомоги таких фізосіб, як військовослужбовці, окремо не визначено.

Натомість на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не є підставою для вилучення неприбуткової організації з Реєстру проведення такою організацією операцій з добровільного перерахування коштів для потреб забезпечення оборони держави, зокрема безпосередньо Збройним Силам України, що є військовим формуванням, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Ми, своєю чергу, не можемо не погодитися з ДПСУ в цьому випадку; податківці, справді, відповідають за буквою ПКУ. Інша річ, що профспілка має можливість надавати окремі види допомоги своїм членам. Тож якщо йдеться про мобілізованого члена профспілки, то отримати допомогу від неї він може, і профспілка при цьому не втратить свого неприбуткового статусу. Але це будуть лише ті види допомоги, які передбачені установчими документами профспілки.

Нормативна база

• ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.
• Закон про профспілки — Закон України від 15.09.1999 №1045‑XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
• Закон про соцзахист військовослужбовців — Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

 

4. Приз чи подарунок: яка акція краща?

Суб’єкти господарювання часто з метою залучення нових клієнтів проводять рекламні акції, на яких роздають усілякі товари. Але як їх краще назвати, щоб оптимізувати сплату податків?

Розіграш і призи

Скажімо, у правилах рекламної акції ви напишете, що у певний святковий день у вашому магазині між усіма покупцями проводитиметься розіграш призів. Визначите правила, як саме встановлюватимуться переможці, — скажімо, за номером чека або за сумою покупки. Встановите призовий фонд. Це зробити неважко: достатньо скласти кошторис та затвердити витрати.

Але далі ви зіткнетеся з оподаткуванням таких призів. І ось тут треба нагадати загальні правила.

Оподаткування призів, наданих фізособам

Умови оподаткування виграшів та призів зазначено в пункті 170.6 статті 170 ПКУ. Про це нещодавно нагадали самі податківці.

Відповідно до підпункту 170.6.2 статті 170 ПКУ податковий агент — оператор лотереї у строки, визначені ПКУ для місячного податкового періоду, сплачує (перераховує) до бюджету загальну суму податку, нарахованого за ставкою 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 ПКУ, із загальної суми виграшів (призів), виплачених за податковий (звітний) місяць гравцям у лотерею.

Оподатковують доходи у вигляді виграшів та призів, інших ніж виграш (приз) у лотерею, у загальному порядку, встановленому ПКУ для доходів, що остаточно оподатковуються під час їх нарахування, за ставкою 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 ПКУ (підпункт 170.6.3 пункту 170.6 статті 170 ПКУ).

Тобто як це не назви — лотерея чи розіграш, — однаково доведеться сплатити з усієї вартості виграшу (призу) 18% ПДФО і 1,5% ВЗ.

І під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування ПДФО є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт (пункт 164.5 ПКУ). Розмір коефіцієнта — 1,21951.

Обережно: «натуркоефіцієнт»!

Щодо застосування такого коефіцієнта до нарахування ВЗ, то податківці саме змінили думку. Ще щонедавно (якщо точно — до 19.02.2024) вони на запитання в ЗІР: «Чи застосовується підвищуючий коефіцієнт до доходів, виплачених у негрошовій формі, для розрахунку військового збору?» — відповідали: «ПКУ не передбачено застосування для військового збору коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ст. 164 розд. ІV ПКУ».

Але тим часом 02.11.2023 з’явилася ІПК від №3900/ІПК/99-00-24-03-03-06, де податківці роз’яснили, що, виявляється, такий коефіцієнт треба застосовувати і до військового збору, причому це слід було робити ще з 03.09.2022. А з 19.02.2024 так само вони консультують і в ЗІР.

Проблема «натурального» коефіцієнта

А проблема в тому, що за ПКУ сплатити ПДФО та ВЗ треба з доходу фізособи. Ідеально, якщо податок утримується саме з того доходу, з якого він рахується.

Проте з грошового доходу (наприклад, зарплати) це зробити просто — нарахували дохід, утримали з нього ПДФО та ВЗ і виплатили фізособі різницю після сплати податків. А як це зробити з негрошовим доходом? Адже податки утримують саме грошима, і зменшити вартість того, що надається фізособі, на суму податків неможливо.

Якщо отримувач доходу — працівник податкового агента, проблема вирішується просто (хоча прямо таке рішення в ПКУ і не зазначено): ПДФО та ВЗ утримують з інших грошових доходів фізособи. Наприклад, зробили працівникові негрошовий подарунок, а податки утримали з його зарплати. Податківців усе в цьому влаштовує: і податки сплачено, і зроблено це коштом отримувача доходу, а не його роботодавця.

А от у ситуації, коли негрошовий дохід отримує стороння особа, наприклад покупець, інших грошових доходів немає. І податковий агент опиняється в досить негарній ситуації: він зобов’язаний сплатити ПДФО та ВЗ за таку фізособу (строк сплати за пп. 168.1.4 ПКУ — три операційні дні з дня, наступного за днем надання негрошового доходу). Але утримати ці податки немає з чого. І далі доводиться якось викручуватися, причому варіантів виходу податківці пропонують небагато, і всі вони теж не є беззастережними. Наприклад, пропонується, щоб фізособа внесла суму ПДФО та ВЗ до каси або на рахунок податкового агента.

Якщо податковий агент все ж таки сплатить ці податки за власний кошт, то у податківців буде нова претензія. Адже вони вважають, що у такому разі суми ПДФО та ВЗ стануть додатковим благом фізособи.

Який вихід із такої ситуації? Як провести розіграш і не натрапити на спір із переможцями? На нашу думку, якщо призи плануються недорогі, то оптимальним варіантом буде назвати їх подарунками, а про розіграш і призи — в умовах акції не згадувати.

Чим подарунок кращий?

Тим, що подарунки оподатковують ПДФО та ВЗ за іншими правилами. Ні, ставки податків ті самі, але є певна вартість, яка не оподатковується. І якщо надавати подарунки у межах неоподатковуваної вартості, то можна уникнути сплати ПДФО та ВЗ зовсім. А якщо подарунки будуть дорожчі, — принаймні оподаткувати лише суму перевищення.

Наразі ст. 165 ПКУ встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Зокрема, вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам, але спортивних змагань!) — у частині, що не перевищує 25% однієї МЗП (з розрахунку на місяць), установленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі (пп. 165.1.39 ПКУ). У 2023 році — це було 1 675 грн, у 2024 році — це 1 775 грн.

А якщо призи чи подарунки — деперсоніфіковані?

Звісно, уникнути оподаткування можна, посилаючись на те, що призи або подарунки було роздано невідомим фізособам. Проте податківці, найімовірніше, не погодяться на таку оптимізацію. Все ж таки показати виплачені фізособам доходи у податковій звітності і зробити це із зазначенням номера облікової картки платника податку є обов’язком податкового агента. За невиконання якого загрожує штраф за п. 119.1 ПКУ — за перше порушення 1 020 грн. Тому вдаватися до такого аргументу варто лише у разі, коли справді неможливо визначити, хто саме отримав дохід.

Консультують податківці

Чи є об’єктом оподаткування ПДФО вартість подарунків, що роздаються відвідувачам під час рекламної акції?

Якщо під час рекламної акції розповсюджують рекламний товар, а споживачами реклами є невизначене коло платників податку, то вартість такого товару не розглядається як дохід фізосіб — споживачів таких рекламних заходів та, відповідно, не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Водночас, якщо під час рекламної акції надаються подарунки, отримувачами яких є конкретні особи, то вартість таких подарунків є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб з урахуванням обмежень, установлених пп. 165.1.39 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.

Підкатегорія 103.23 ЗІР

А чи можна зовсім уникнути ПДФО та ВЗ?

Можна, якщо оформити виграш як можливість придбати певний товар зі значною знижкою. Скажімо, за 1 грн.

Щоправда, у ПКУ є норма (пп. «е» пп. 164.2.17): до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів, визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки, індивідуально призначеної для такого платника податку.

Тобто якщо знижка має індивідуальний (персональний) характер, то її сума включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковується ПДФО і ВЗ.

Проте якщо у правилах рекламної акції буде написано, що така знижка надається всім, хто виконав певні умови, то ця знижка не вважатиметься індивідуальною. Тож додаткових ПДФО та ВЗ при продажу товару за 1 грн тим, хто виконав умови акції, не виникне.

Бухгалтерський облік

Безоплатна передача

Вибуття запасів безоплатно оформлюють накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів або товарно-транспортною накладною (п. 3.14 Методрекомендацій з бухобліку запасів). Вартість таких запасів списують у дебет рахунків обліку витрат залежно від мети такої передачі (на дату зменшення активів) (п. 5 П(С)БО 16).

Якщо безоплатна роздача відбувається з рекламною метою, то витрати списують за дебетом рахунку 93 у кореспонденції з кредитом рахунків обліку запасів — 20, 22, 25, 26, 28. І ще потрібно нарахувати компенсаційні ПЗ з ПДВ, бо безоплатна передача товарів вважається використанням товарів у негосподарській діяльності (докладніше про це див. нижче). Нарахування таких ПЗ з ПДВ в обліку відображають проведенням: Д-т 949 К-т 643.

Продаж за 1 гривню

Вибуття запасів для реалізації (крім товарів у роздрібній торгівлі) оформлюють товарно-транспортною накладною або накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, яку виписує уповноважена особа на основі господарського договору, дозволу керівника або іншої уповноваженої особи (п. 3.14 Методрекомендацій з бухобліку запасів).

При цьому на момент відвантаження товарів підприємство визнає витрати за дебетом субрахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» або 902 «Собівартість реалізованих товарів» і кредитом рахунків обліку запасів — 20, 22, 25, 26, 28. Одночасно визнає і дохід від такої реалізації шляхом дебетування відповідного субрахунку рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» та кредиту субрахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції» або 702 «Дохід від реалізації товарів».

Водночас дебет рахунку 70 кореспондує із кредитом рахунку 641 з метою нарахування ПЗ з ПДВ (якщо підприємство-продавець є платником цього податку). Наприклад, нарахування ПЗ з ПДВ при реалізації товару виходячи з договірної вартості відображатимуть проведенням Д‑т 702 К-т 641. А ось суму нарахованих ПЗ з ПДВ на суму перевищення вартості придбання товарів над вартістю їх реалізації — проведенням Д-т 949 К-т 643.

Кредит рахунку 36 також кореспондує з дебетом рахунку 31 «Рахунки в банках» (якщо розрахунки з покупцем проводять безготівково) або рахунку 301 «Готівка в національній валюті» (якщо розрахунки проводять готівкою). Тож оплата за реалізований товар має бути відображена в обліку проведенням: Д-т 311 (301)) К-т 361.

Консультують податківці

Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операції з безоплатної передачі товарів/послуг (у т. ч. для проведення маркетингових/рекламних заходів), придбаних у неплатників податку без ПДВ?

Так. Водночас, якщо вартість безоплатно переданих товарів/послуг включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) товарів/послуг та компенсується їх споживачами, збільшуючи при цьому базу оподаткування ПДВ, то — ні . Такі безоплатно передані товари/послуг визнаються оподатковуваними ПДВ у складі тієї операції, до вартості якої їх було включено.

Підкатегорія 101.04 ЗІР

Податок на прибуток

Об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства згідно з П(С)БО або МСФЗ на відповідні податкові різниці (пп. 134.1.1 ПКУ).

Для платників податку, в яких річний дохід від будь-якої діяльності (за мінусом непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 млн грн, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Отже, головним чинником щодо цього податку є фінрезультат, визначений у бухобліку. І для тих продавців, які користуються правом не коригувати такий фінрезультат, істотної різниці в тому, продавати такий товар чи ні, немає.

А ось для тих, хто коригує визначений фінрезультат на податкові різниці, слід пам’ятати таке:

— фінрезультат збільшується на суму безоплатно наданих товарів іншим особам, ніж зазначені у пп. 140.5.9 ПКУ, що не є платниками податку на прибуток (крім фізичних осіб), платникам податку, які є пов’язаними особами (якщо отримувач фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларував від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), та платникам податку на прибуток, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до п. 44 підрозд. 4 р. XX ПКУ (пп. 140.5.10 ПКУ).

Тож безоплатна роздача подарунків або призів фізособам, які є платниками ПДФО, не призведе до коригування фінрезультату.

Податок на додану вартість

Безоплатна передача

Оподаткування цієї операції, як показують роз’яснення податківців, залежить від мети такої безоплатної передачі.

Наприклад, якщо безоплатна передача відбувається з рекламною метою або іншим чином пов’язана з господарською діяльністю, то подвійне оподаткування ПДВ такої операції не відбувається. При безоплатному постачанні товарів у межах господарської діяльності податкові зобов’язання нараховують відповідно до п. 185.1 ПКУ та базу оподаткування ПДВ визначають згідно з п. 188.1 ПКУ (тобто для товарів — не нижче за ціну придбання, а для власної продукції — не нижче за звичайну ціну). При цьому податкові зобов’язання не нараховують (п. 198.5 ПКУ).

Продаж за 1 гривню

Позаяк продаж товару хоча б за 1 гривню передбачає отримання продавцем доходу, то вважатиметься, що такий товар використали у господарській діяльності (пп. 14.1.36 ПКУ).

Отже, норми п. 198.5 ПКУ такий продавець застосовуватиме лише в тому разі, якщо відповідно до ПКУ постачання товару є звільненим від оподаткування ПДВ або не вважається об’єктом оподаткування ПДВ.

Але ось норми п. 188.1 ПКУ слід застосовувати обов’язково. У разі постачання за 1 грн товарів, як придбаних, так і самостійно виготовлених, платник податку нараховує податкові зобов’язання з ПДВ та складає дві податкові накладні:

— одну — на суму податкових зобов’язань, обчислених виходячи з фактичної ціни постачання (1 грн);

— другу — на суму податкових зобов’язань, обчислених виходячи з перевищення ціни придбання таких товарів (чи звичайної ціни для самостійно виготовлених товарів) над їх фактичною ціною.

Нормативна база

• ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.
• Методрекомендації з бухобліку запасів — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 №2.

 

 5. Куди подавати заяви-розрахунки на лікарняні 2024 року 

Щоб отримати фінансування за лікарняними, починаючи з 1 січня 2024 року заяву-розрахунок подавайте до ПФУ через особистий електрон­ний кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг. Заява-розрахунок містить інформацію про нараховані застрахованим особам кошти.

Щоб подати заяву-розрахунок в електронному вигляді, роботодавцям не потрібно укладати з ПФУ договір про визнання КЕП, як це передбачалося раніше у взаємовідносинах із Фондом соціального страхування.

Роботодавці можуть складати заяву-розрахунок також у паперовій формі й подавати її до будь-якого сервісного центру ПФУ.

Функціонал пункту меню «Заяви-розрахунки» особистого кабінету страхувальника дає можливість шукати й переглядати заяви-розрахунки згідно з визначеними критеріями:

• період реєстрації листків непрацездатності, тип заяви-розрахунку (за електронними листками непрацездатності);
• формування (редагування) та відправка заяви-розрахунку до ПФУ.

Під час формування заяви-розрахунку використовуйте інформацію з електронного листка непрацездатності та Реєстру застрахованих осіб.

До заяви-розрахунку можна додавати коментарі, пояснення та, за потреби, скановані копії документів, які можна використовувати під час ухвалення рішень щодо фінансування.

Максимальну кількість листків непрацездатності в одній заяві-розрахунку обмежили до 200.

Не можна використовувати лапки у назві суб’єкта господарювання під час заповнення заяви-розрахунку.

Джерело: інформація на сайті ГУ ПФУ в Дніпропетровській області

 

6. Правила округлення днів компенсації: роз'яснення Мінекономіки 

Лист Мінекономіки від 26.02.2024 № 4707-05/14491-09

Для збереження загальної кількості днів невикористаної відпустки, які підлягають компенсації, рекомендуємо порівнювати по математичній більшості/меншості за першою, другою або третьою цифрою після коми та коригувати кількість днів, які підлягають компенсації за відповідний період після порівняння цифр

Лист , який сьогодні коментується, є відповіддю Мінекономіки на наш запит. Розповідаємо, чому він з'явився і про що йдеться у наведеному вище висновку.

Суть проблеми.З 12.09.2023 діє оновлений порядок визначення суми компенсації за невикористану відпустку. На перше місце вийшов рік набуття права на відпустку . Внаслідок обчислення середньої зарплати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув права:

- До 31.12.2023, проводять виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році;

- з 01.01.2024 - за загальними правилами, встановленими для розрахунку відпускних, тобто виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, які передують місяцю виплати компенсації за невикористану відпустку.

В результаті такого розмежування роботодавці мають окремо :

1) визначати кількість днів відпустки, на які працівник набув права до 31.12.2023 та після цієї дати ;

2) обчислювати дві середньоденні зарплати : одну – для визначення суми компенсації за дні відпустки, зароблені за період до 31.12.2023, другу – для визначення суми компенсації за дні відпустки, на які працівник набув права з 01.01.2024.

Ось саме з п. 1 виникла проблема. Досить часто, підсумувавши розраховані окремо дні відпустки, зароблені до 31.12.2023 та з 01.01.2024, роботодавці не виходять на загальну кількість днів, що підлягають компенсації. Причина – у округленні. Адже результати розрахунків днів слід заокруглювати до цілої кількості днів.

Наприклад, загальна кількість днів, що підлягають компенсації, – 10 . Кількість днів, на які працівник набув права до 31.12.2023 та з 01.01.2024, з урахуванням округлення:

варіант 1 - 7 і 2 відповідно. Разом маємо 9 к. дн. замість 10;

варіант 2 - 8 і 3 відповідно. Разом маємо 11 к. дн. замість 10.

Що робити в такому випадку роботодавцю з днем, якого бракує, як у варіанті 1, або з лишком, як у варіанті 2?

У листі , що коментується , Мінекономіки пропонує свій варіант вирішення проблеми.

Рішення від МінекономікиВоно наведено на початку статті. Якщо після обчислення кількості днів, на які працівник набув права до 31.12.2023 та після цієї дати, не виходимо на загальну кількість днів, що підлягають компенсації, то робимо крок назад та дивимось на результати їх розрахунку до округлення .

Далі порівнюємо цифри після коми та коригуємо число днів шляхом додавання чи зменшення, так, щоб вийти на загальну кількість днів, що підлягають компенсації. Проілюструємо, як це виглядає, використовуючи дані наведеного вище прикладу.

Варіант 1. Загальна кількість днів, що підлягають компенсації – 10 . До округлення маємо:

- 7,4 1 к. дн., на які працівник набув права до 31.12.2023, та

- 2,4 0 к. дн., які зароблені з 01.01.2024.

Порівнюємо цифри після коми. Перші цифри, що йдуть після коми, збіглися. Порівнюємо другі та в результаті порівняння додаємо 1 день до кількості днів, які працівник заробив за період до 31.12.2023, щоб вийти на загальну кількість днів.

Тому маємо 8 к. Дн. , на які працівник набув права за період до 31.12.2023, та 2 к. дн. , зароблених із 01.01.2024. Усього - 10 к. дн. Паззл зійшовся.

Варіант 2. Загальна кількість днів, що підлягають компенсації – 10 . До округлення маємо:

- 7,5 0 к. дн., на які працівник набув права до 31.12.2023, та

- 2,5 1 к. дн., які зароблені з 01.01.2024.

Знову проводимо порівняння та коригуємо так, щоб вийти на загальну кількість у 10 к. дн. У результаті маємо 7 к. дн . за період до 31.12.2023 та 3 к. дн ., зароблені з 01.01.2024. Загалом - 10 к. дн.

Наказ (розпорядження).Ще одне питання, на яке відповіло Мінекономіки у коментованому листі , стосувалося тексту наказу (розпорядження) про звільнення (про виплату компенсації) щодо визначення кількості днів невикористаної відпустки (загальної та розподіленої), які підлягають компенсації.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 № 100 , не містить норм щодо його врегулювання, тому пропонує роботодавцям вирішувати його самостійно.

Отже, роботодавець може вказати у відповідному наказі (розпорядженні):

— загальна кількість календарних днів відпустки, що підлягає компенсації, зокрема кількість календарних днів за період до 31.12.2023, або

— загальна кількість календарних днів відпустки, що підлягає компенсації, та окремо кількість календарних днів за період до 31.12.2023 та за період з 01.01.2024, або

- Інший варіант, який буде зрозумілий як роботодавцю, так і працівнику.

Нам до вподоби перший варіант.

 

7. Застосування податкової соціальної пільги на дітей у 2024 році 

Поговоримо про правила застосування податкової соціальної пільги (далі-ПСП) у 2024 році для тих працівників, які мають дітей. Коли може застосовуватися ПСП на дітей? Які документи потрібно подати разом із заявою для її застосування? Як розраховується граничний розмір доходу для ПСП на дітей?

Хто з працівників має право на ПСП?

ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку — фізособи протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує певного порогу — суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (абз. 1 пп. 169.4.1 ПКУ).

Отже, у 2024 році цей поріг (назвемо його базовим) становитиме: 3 028 грн х 1,4 = 4 240 грн.

Водночас для працівників, які мають дітей, поріг застосування ПСП може бути і більший, аніж базовий.

У якому розмірі надається ПСП?

ПСП надається для будь-якого платника податку — фізособи в розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (з розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року (пп. 169.1.1 ПКУ).

Отже, у 2024 році її базовий розмір (100%) становитиме: 3 028 грн х 50% = 1 514 грн.

Але для працівників, які мають дітей, діють окремі, підвищені розміри ПСП та навіть підвищений поріг її застосування (див. таблицю).

Таблиця

Розмір ПСП на дітей і граничний розмір доходу для її застосування у 2024 році

А тепер з’ясуймо, як усі наведені вище норми застосовувати на практиці. Ось, скажімо, є на підприємстві працівники, які мають дітей. Хто з них та в якому розмірі має право на застосування ПСП?

Насамперед наголосимо: право вибору, чи застосовувати ПСП до доходів працівника, чи ні, має сам працівник. Своє бажання він оприявнює, подаючи заяву, а в разі підвищеного розміру ПСП до заяви додає ще й копії документів, які підтверджують право на цю пільгу. Роботодавець у цій ситуації вибору не має, — якщо працівник подав заяву , роботодавець лише перевіряє правильність її складання та наявність доказів права на застосування підвищеної ПСП.

Зверніть увагу!

Нормами ПКУ не передбачено встановлення форми заяви про застосування пільги. Тому для забезпечення реалізації платниками податку права на ПСП платник податку може подати заяву у довільній формі. Й оформлюючи таку заяву, як зразок може використовувати форму заяви, яку було встановлено наказом ДПАУ від 30.09.2003 №461, що втратив чинність з 31.01.2011*.

* Роз’яснення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 02.06.2023.

А далі, якщо розмір доходу працівника у вигляді нарахованої за місяць зарплати і прирівняних до неї виплат (відпусткові, лікарняні) не перевищує порогу застосування ПСП, роботодавець зобов’язаний таку ПСП застосувати.

Працівник, який працює неповний робочий час, має право на податкову соціальну пільгу за умови, якщо розмір його заробітної плати не перевищує граничного розміру для отримання ПСП.

Є лише одне зауваження до роботодавця: ПСП застосовується до місячного доходу працівника.

Отже, до авансу (зарплати за першу половину місяця) її застосовувати не можна.

Аналогічно і з перехідними виплатами (відпустковими та лікарняними, які починаються в одному місяці, а закінчуються в іншому). З метою оподаткування ПДФО (а отже, і застосування ПСП) ці виплати треба поділити (пропорційно до днів, за які вони нараховані) за місяцями, за які вони нараховані. Так, відпусткові (лікарняні) за січень належатимуть до доходу січня, а відпусткові (лікарняні) за лютий — до доходу лютого.

А втім, працівник, який має дітей, має право вибору не лише місця роботи, де застосовуватиметься ПСП до його доходу (за двома чи більше місцями ПСП застосовувати не можна — лише за одним місцем роботи!), а й право вибору розміру ПСП. Так, навіть якщо працівник має право на більший розмір пільги, він, і лише він обирає, яким розміром ПСП користуватися, про що зазначає у заяві. Роботодавець за такий вибір відповідальності не несе!

Це випливає з двох норм ПКУ.

З одного боку, за пп. 169.3.1 ПКУ, якщо фізособа має право на застосування ПСП з двох і більше підстав, застосовується одна ПСП з підстави, що передбачає її найбільший розмір. Є один виняток, але ми поговоримо про нього нижче. Головне те, що ця норма декларує право працівника, а не обов’язок роботодавця діяти всупереч вибору працівника.

Адже, за пп. 169.3.2 ПКУ фізособа, яка має право на застосування ПСП більшої, ніж базова і тільки на себе, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги, до якої додає відповідні підтвердні документи.

Отже: немає заяви та підтвердних документів — немає і пільги. Є заява та підтвердні документи — є пільга в розмірі, зазначеному у заяві.

Перший варіант пільги: це базова ПСП, про яку ми говорили вище. Тобто працівник, який має дітей, так само як й інші працівники, має право подати заяву на базову ПСП. Тоді саме цим розміром пільги (1 514 грн на місяць) і саме таким порогом її застосування (4 240 грн) він і користуватиметься.

Приклад 1 Працівник працює неповний робочий день, і нарахований розмір його зарплати становить 4 000 грн на місяць. Він подав заяву на базову ПСП. Таким чином, ПДФО за місяць такому працівнику становитиме: (4 000 - 1 514) х 18% = 447,48 грн.

Якщо в якомусь із місяців нарахована працівнику зарплата становитиме 5 000 грн (завдяки премії, роботі у вихідні тощо), то ПСП до такої зарплати застосовувати у цьому місяці буде не можна. І ПДФО у такому місяці становитиме: 5 000 х 18% = 900 грн.

Другий варіант пільги: підвищений, але у розмірі 100% від базової.

Працівник, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, має право на ПСП у розмірі 100% суми загальної (базової) пільги з розрахунку на кожну таку дитину. Це передбачено пп. 169.1.2 ПКУ. Тож у 2024 році працівник має право на ПСП у розмірі 1 514,00 грн з розрахунку на кожну таку дитину.

Зверніть увагу!

Базова ПСП на самого працівника в цьому разі не надається. Тобто, наприклад, якщо у працівника двоє дітей, то ПСП становитиме 1 514 х 2 (за кількістю дітей, а не за кількістю дітей плюс ще й пільга на самого працівника!). Як було зазначено вище, пільга застосовується одна, на вибір працівника. І розмір порогу застосування ПСП у цьому разі більший, ніж базовий (див. таблицю), проте лише одному з батьків.

Приклад 2 Працівникові нараховується зарплата на рівні окладу, який становить 8 000 грн. Але він утримує двох дітей віком до 18 років. Заяву щодо застосування ПСП на дітей із посиланням на пп. 169.1.2 ПКУ та копії підтвердних документів працівник подав.

Граничний дохід для застосування ПСП на дітей у цьому разі у 2024 році дорівнює 8 480 грн.

Позаяк дохід працівника є меншим за цю суму, то ПСП слід застосовувати.

Сума зарплати для оподаткування ПДФО буде: 8 000 - (1 514 грн х 2 дит.) = 8 000 - 3 028 = 4 972 грн.

Сума утриманого ПДФО становитиме: 4 972 х 18% = 894,96 грн.

Приклад 3 Оклад працівника становить 12 000 грн. У місяці нарахування ПСП працівник перебував у відпустці без збереження зарплати 15 к. д. І ще він утримує двох дітей віком до 18 років. Заяву щодо застосування ПСП на дітей та підтвердні документи працівник подав.

Граничний дохід для застосування ПСП на дітей у цьому разі у 2024 році дорівнює 8 480 грн.

Після відпрацювання повного місяця працівник не має права на ПСП, бо нарахована йому зарплата становила б 12 000 грн (більше ніж поріг застосування ПСП). Але через неоплачувану відпустку йому нарахували зарплату у розмірі 6 000 грн (менше від порогу застосування ПСП). Тому в цьому місяці ПСП слід застосовувати.

Сума зарплати для оподаткування ПДФО буде: 6 000 - (1 514 грн х 2 дит.) = 6 000 - 3 028 = 2 972 грн.

Сума утриманого ПДФО становитиме 2 972 х 18% = 534,96 грн.

Третій варіант пільги: підвищена, але тільки для деяких батьків.

За нормами ПКУ діють і підвищені ПСП, у розмірі 150% від базової ПСП (у 2024 році — 2 271,00 грн). На них мають право ті, хто:

а) є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником — з розрахунку на кожну дитину віком до 18 років (пп. «а» пп. 169.1.3 ПКУ);

б) утримує дитину з інвалідністю — з розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років (пп. «б» пп. 169.1.3 ПКУ).

А ще у цьому разі діє виняток, про який ми згадували вище.

Річ у тім, що за пп. 169.3.1 ПКУ у випадку, передбаченому пп. «б» пп. 169.1.3 ПКУ, ПСП за цим підпунктом додається до ПСП, визначеної пп. 169.1.2 ПКУ, — у разі якщо особа утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину з інвалідністю (дітей з інвалідністю). Це ми зазначили у прикладі 5.

Така підвищена ПСП може бути застосована до зарплати, якщо її розмір у 2024 році становить не більше ніж 4 240,00 грн, помножену на кількість дітей. Такий підвищений розмір порогу застосування ПСП діє лише для одного з батьків.

Якщо зарплата працівника більша від цього добутку, то права на ПСП він не має.

Приклад 4 Працівниці нараховують зарплату за неповний робочий час у розмірі 4 000 грн. Вона сама утримує дитину з інвалідністю віком 10 років. Заяву щодо застосування ПСП на дитину з інвалідністю з відповідними документами подала.

Граничний дохід для застосування ПСП на дитину в цьому випадку у 2024 році дорівнює 4 240 грн.

Позаяк дохід працівниці менший від цієї суми, то ПСП слід застосовувати.

Сума зарплати для оподаткування ПДФО буде: 4 000 - 2 271 = 1 729 грн.

Сума утриманого ПДФО становитиме: 1 729 х 18% = 311,22 грн.

Приклад 5 Працівниці нараховують зарплату на рівні окладу, який становить 8 000 грн. Вона сама утримує двох дітей, у тому числі дитину з інвалідністю віком до 18 років. Заяву щодо застосування ПСП на дітей з відповідними документами подала.

Розмір ПСП, який застосовується до зарплати працівниці: 1 514 х 2 дит. + 2 271 = 5 299 грн.

Граничний дохід для застосування ПСП на дитину в цьому разі у 2024 році дорівнює 8 480 грн.

Позаяк дохід працівниці менший від цієї суми, то ПСП слід застосовувати.

Сума зарплати для оподаткування ПДФО буде: 8 000 - 5 299 = 2 701 грн.

Сума утриманого ПДФО становитиме: 2 701 х 18% = 486,18 грн.

Які документи треба подати для підтвердження права на підвищену ПСП?

Усі види підвищеної ПСП на дітей подають до кінця року, в якому дитина досягає 18 років, а у разі її смерті до досягнення зазначеного віку — до кінця року, на який припадає смерть. Це передбачено пп. 169.3.3 ПКУ.

Згідно з п. 5 Порядку №1227 для застосування пільги з підстав, передбачених у пп. 169.1.2, 169.1.3, крім заяви про застосування пільги, одинокі батько (матір) або опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, подають:

— копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини у Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій фізособа — платник податку постійно мешкав (мешкала) до прибуття в Україну;

— копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник);

— копію свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть (якщо із заявою звертається вдова або вдівець);

— копію паспорта.

При цьому одинокими матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги, визначеної пп. «а» пп. 169.1.3 ПКУ, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.

Фізособа — платник податку, яка утримує дитину з інвалідністю віком до 18 років, додає до заяви про підвищену ПСП:

копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізособа — платник податку постійно мешкав (мешкала) до прибуття в Україну;

копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник);

пенсійне посвідчення дитини або довідку медико-соціальної експертизи для заявника, який утримує дитину з інвалідністю віком від 16 до 18 років;

медичний висновок, виданий закладами МОЗ в установленому порядку (якщо із заявою звертається платник податку, який утримує дитину з інвалідністю віком до 16 років).

Зверніть увагу!

Для документів, які підтверджують інвалідність дитини, є певні строки дії. Тому періодичність подання підтвердних документів щодо отримання пільги за пп. «б» пп. 169.1.3 ПКУ відповідає встановленим МОЗ строкам їх перегляду.

Фізособа — платник податку, яка має двох чи більше дітей віком до 18 років, подає разом із заявою про підвищену ПСП:

копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізособа — платник податку постійно мешкав (мешкала) до прибуття в Україну;

копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник).

Запитання — відповідь

А тепер спинимося на різних практичних ситуаціях щодо застосування ПСП на дітей. Роз’яснення, наведені нижче, ґрунтуються на позиції ДПС із ЗІР, підкатегорія 103.08.02.

Чи має право на ПСП батько, який утримує трьох дітей віком до 18 років, але двоє з яких є його рідними та одна — дитина дружини, яка не всиновлена?

Позаяк чоловік не усиновив дитину дружини від першого шлюбу, у нього не виникає обов’язку щодо її утримання. Тобто права у такому разі на застосування податкової соціальної пільги на неусиновлену дитину він не має.

Проте такий платник при отриманні доходу у вигляді заробітної плати, розмір якої у 2024 році не перевищує 8 480,00 грн на місяць (4 240,00 грн х 2), та при дотриманні решти вимог ст. 169 ПКУ має право на застосування податкової соціальної пільги у розмірі 1 514,00 грн з розрахунку на кожну свою дитину, яку утримує.

Чи має право на ПСП батько, який має двох (чи більше дітей) віком до 18 років, але одна (чи більше) із них проживає з дружиною від першого шлюбу?

Якщо батько, який має двох дітей віком до 18 років, але одна з них проживає з дружиною від першого шлюбу, бажає скористатися правом на застосування до його доходу ПСП, то разом із поданням до роботодавця заяви щодо її застосування подаються, крім документів, визначених у Порядку №1227, документи, що підтверджують факт утримання ним дітей.

Такими документами можуть бути довідка органу опіки, рішення суду або нотаріально засвідчений договір між колишніми чоловіком та дружиною щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим із них, хто проживає окремо від дитини, рішення суду про аліменти.

На яку ПСП та в разі якого граничного розміру доходу мають право батьки, які утримують двох спільних дітей віком до 18 років, разом проживають, але не перебувають в офіційно зареєстрованому шлюбі?

Вони мають право на застосування ПСП у розмірі 1 514,00 грн з розрахунку на кожну дитину в разі дотримання всіх вимог ст. 169 ПКУ.

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП одному з таких батьків у 2024 році, — 8 480,00 грн на місяць, іншому — 4 240,00 грн.

Чи треба повідомляти і як саме, що тільки один із батьків застосовує підвищений розмір порогу застосування ПСП на дітей?

Як роз’яснюють податківці, відомості про те, що чоловік (дружина) такого платника податку при одержанні ПСП за місцем роботи не користується правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей, відображаються у заяві про застосування пільги, яку платник податку подає роботодавцю на застосування ПСП.

Від себе додамо: позаяк заяву тепер подають у довільній формі, то де саме в ній та як зазначити таку інформацію, вирішуватиме сам працівник.

Подання щодо цього підтвердних документів Порядком №1227 не передбачено. Отже, таку інформацію роботодавець не перевірятиме, а відповідальність за її правдивість несе працівник.

Нормативна база

• ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.
• Порядок №1227 — Порядок подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затверджений постановою КМУ від 29.12.2010 №1227.

 

8. До уваги негосподарюючих суб’єктів 

Роз’яснення Державної податкової служби України від 14.02.2024

Суттєво. Приймання членських внесків не потребує застосування РРО/ПРРО й оформлюється прибутковим касовим ордером, а приймання оплати за електроенергію, постачання газу, води тощо потребує обов’язкового застосування РРО/ПРРО.

!  Негосподарюючим суб’єктам

Державна податкова служба України з метою інформування платників податків щодо особливостей законодавства у сфері здійснення розрахунків повідомляє.

Відповідно до частин другої та третьої статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями.

Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб’єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб’єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб’єктів.

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об’єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань визначено Законом України «Про громадські об’єднання» (далі – Закон №4572).

Відповідно до статті 24 Закону №4572 громадське об’єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об’єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об’єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.

Таким чином, одним із видів забезпечення діяльності громадських об’єднань є членські внески їх учасників.

Пунктом першим та другим статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265) визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють продаж товарів (послуг), зобов’язані проводити такі операції із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) та наданням споживачу розрахункового документа встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Водночас за своєю суттю внесення членських внесків учасниками не підпадає під зазначені вище вимоги Закону № 265, оскільки вони не є платою за товари (послуги), і, як результат, не потребує обов’язкового застосування РРО/ПРРО.

Поряд із цим звертаємо увагу, що відповідно до  вимог підпункту 5 пункту 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі – Положення №148), готівкові розрахунки/розрахунки готівкою – це платежі готівкою суб’єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 11 Положення №148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Отже, приймання членських внесків є операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, а тому повинні оприбутковуватись відповідно до вимог Положення №148.

Звертаємо увагу, що здійснення громадськими об’єднаннями інших операцій, окрім приймання членських внесків (зокрема, приймання оплати за електроенергію, постачання газу, води та інше), потребує обов’язкового  застосування РРО/ПРРО.

 

9. Як складати Звіт неприбутківців за 2023 рік? 

Форму Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації затверджено наказом Мінфіну від 17.06.2016 №553 (у редакції наказу Мінфіну від 28.04.2017 №469).

Тобто вона залишається така сама, як і минулого року.

Цей Звіт є річним і має статус податкової декларації. Отже, на нього поширюються строки, встановлені пп. 49.18.3 ПКУ, — його подають протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

У 2024 році останній день подання Звіту — 29 лютого!

Як складати Звіт?

Інструкції зі складання цього Звіту не затверджено, тож неприбутковим організаціям доводиться покладатися на роз’яснення податківців та на зміст рядків форми Звіту. Але великих ускладнень під час заповнення ця форма не спричиняє, якщо пам’ятати про особливості ведення неприбутковими організаціями обліку доходів та витрат.

Класично Звіт має три форми: звітну, звітну нову та уточнюючу. На початку Звіту зазначають рік, за який його подають. Але є і місячна форма — про випадок, коли її застосовують, розповімо нижче.

Складається Звіт із трьох частин; перші дві понумеровано (частина І та частина ІІ), а третя має назву «Виправлення помилок».

Передбачає цей Звіт і подання додатків, про що свідчить рядок наприкінці форми: це додатки ГД, ВП та ФЗ. Цікаво, що додаток ФЗ, тобто фінзвітність, додають до Звіту всі неприбутківці. А от додаток ГД, тобто про гуманітарну допомогу, подають лише ті, хто здійснює операції з гуманітарною допомогою. Відповідно і додаток ВП, тобто виправлення помилок, потрібен лише тим, хто у поточному Звіті виправляє помилки минулих звітних періодів.

Отже, Звіт передбачає заповнення лише тих показників, які відображають особливості діяльності неприбуткової організації залежно від закону, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

Неприбуткова організація не провадила діяльності: чи подавати Звіт?

Так, подавати. Адже фінансову звітність складають усі юрособи, навіть ті, які ані доходів не отримували, ані витрат не мали протягом звітного періоду. А така фінзвітність є невід’ємною частиною — додатком до Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткових організацій.

Частина І

Частину І Звіту заповнюють усі неприбуткові організації незалежно від того, дотрималися вони вимог, визначених п. 133.4 ПКУ, чи ні.

У рядках 1.1 — 1.11 частини І Звіту відображають доходи, одержані неприбутковими організаціями, а у рядках 2.1 — 2.6 Звіту — суми видатків (витрат).

І ці доходи та видатки, що їх відображають у Звіті, формуються за правилами бухгалтерського обліку, тобто у момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Зокрема, у рядку 1.6 Звіту показують загальну суму отриманої неприбутковою організацією безповоротної фінансової допомоги, добровільних пожертвувань, милосердя тощо, у тому числі:

• у рядку 1.6.1 — благодійну допомогу;
• у рядку 1.6.2 ГД — гуманітарну допомогу, яка дорівнює сумарному значенню графи 9 розд. ІІ додатка ГД до Звіту;
• у рядку 1.6.3 — суми коштів або вартість товарів, робіт, послуг за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, які добровільно перераховані (передані) неприбутковій організації згідно з абзацом другим п.  33 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

При цьому в рядку 1.6 Звіту (та відповідно у рядках 1.6.1, 1.6.2 ГД та 1.6.3) фіксують вартість фактично отриманих неприбутковою організацією безоплатних надходжень активів (коштів, майна), товарів (робіт, послуг), у т. ч. надходжень на розрахунковий рахунок (та/або до каси) у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань.

Аналогічно фіксують видатки неприбуткової організації щодо використаних безоплатних надходжень або надходжень у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань (рядок 2.4 та рядки 2.4.1, 2.4.2 ГД, 2.4.3 Звіту відповідно). При цьому до рядка 2.4.2 ГД Звіту переносять сумарне значення графи 8 розд. ІІІ додатка ГД до Звіту.

Відповідно у рядку 2.6 (та рядках 2.6.1, 2.6.2 ГД і 2.6.3) відображають вартість фактично переданих безоплатно (використаних) активів (коштів, майна), товарів (робіт, послуг), сум безповоротної фінансової допомоги, благодійної допомоги чи добровільних пожертвувань, у т. ч. перерахованих з розрахункового рахунку (та/або виданих із каси).

Додаток ГД до Звіту неприбуткові організації подають обов’язково в разі здійснення операцій із гуманітарною допомогою.

Частина ІІ

Частину ІІ Звіту передбачено для розрахунку податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, її заповнюють лише неприбуткові організації, які не дотрималися вимог, визначених п. 133.4 ПКУ.

Такі неприбуткові організації у рядках 2 та 3 заголовної частини Звіту проставляють позначку про такий особливий звітний (податковий) період «Місяць», який зазначають у разі подання Звіту за період з початку року до останнього дня місяця, в якому вчинено порушення.

Нагадаємо!

Підпунктом 133.4.3 ПКУ визначено: у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених п. 133.4 ПКУ, а для релігійної організації — вимог, визначених абзацом 2 пп. 133.4.1 і пп. 133.4.2 ПКУ, така неприбуткова організація зобов’язана подати у строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року (або з початку визнання організації неприбутковою в установленому порядку, якщо таке визнання відбулося пізніше) до останнього дня місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити і сплатити суму самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток. Податкове зобов’язання розраховують виходячи зі суми операції (операцій) нецільового використання активів. Така неприбуткова організація вилучається контролюючим органом з Реєстру та вважається платником податку на прибуток для потреб оподаткування з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено порушення.

Тобто ось саме такі порушники й подають Звіт із заповненням частини ІІ. Та зверніть увагу: для такого Звіту — власні строки подання! Тобто якщо ви протягом року порушили умови цільового використання коштів, установлені для неприбутківців, то відзвітувати про це треба, не чекаючи закінчення звітного року! Навіть якщо порушення сталося у грудні 2023 року, подати Звіт із визначеною сумою податку на прибуток треба було до 20 січня 2024 року.

У рядку 5 Звіту відображають розрахунок об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, і він дорівнює сумі рядків 3 та 4 Звіту.

Об’єкт оподаткування розраховують зі суми операції (операцій) нецільового використання активів (рядок 3) та/або суми доходу (прибутку) чи її частини, що була розподілена серед засновників (учасників), членів неприбуткової організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних із ними осіб (рядок 4).

Водночас сума операції (операцій) нецільового використання активів складається зі суми рядка 3.1 ГД «гуманітарна допомога» (дорівнює рядку «Усього» графи 7 розд. IV додатка ГД) та рядка 3.2 «вартість активів (коштів або майна), вартість товарів (робіт, послуг), які використані з іншою метою, ніж фінансування видатків на утримання неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами, та/або для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій».

А далі, якщо порушення сталося протягом року, за період з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року така неприбуткова організація зобов’язана щокварталу подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком), сплачувати податок у строк, визначений для квартального періоду, та подавати фінансову звітність у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає податкову декларацію з податку на прибуток і фінансову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому розділом ІІІ ПКУ для платників податку на прибуток.

У Звіті зазначають суму самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, яка розраховується за ставкою 18 відс. від суми коштів, витрачених не за цільовим призначенням, та/або суми доходу (прибутку) чи її частини, що були розподілені серед засновників (учасників), членів неприбуткової організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб, та відображається у рядку 06 частини II Звіту.

Виправлення помилок

Якщо неприбуткова організація виявила помилку в раніше поданому за 2023 рік Звіті, вона має право подати:

• Звіт із позначкою «звітний новий» — у разі подання такого Звіту до 29 лютого 2024 року (включно);
• Звіт із позначкою «уточнюючий» — у разі його подання починаючи з 1 березня 2024 року.

Зміни до поданого Звіту вносять у порядку, визначеному ст. 50 ПКУ для внесення змін до податкової звітності.

Зверніть увагу!

У разі самостійного виправлення помилок, допущених у частині І Звіту, в уточнюючому Звіті та у додатку ВП, який подають у складі Звіту (звітного або звітного нового), зазначають правильні показники з урахуванням уточнень без заповнення частини «Виправлення помилок» Звіту і таблиці 2 «Результати виправлення помилок» додатка ВП, бо у частині І Звіту відображають доходи та видатки (витрати) неприбуткової організації, які не призводять до визначення податкового зобов’язання.

Звіт із позначками «звітний новий» та «уточнюючий» має містити повну інформацію про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за звітний (податковий) період.

Передбачає п. 50.1 ПКУ й інший шлях виправлення помилок минулого звітного періоду в податковій звітності — це можна зробити у поточному Звіті, заповнивши додаток ВП. Або навіть у звітному новому Звіті, — який додасть такі коригування за минулий звітний період до поточного Звіту.

А коли ж тоді заповнювати цю частину Звіту «Виправлення помилок»?

Її передбачено для випадку, якщо неприбуткова організація виявила, що було порушення умов п. 133.4 ПКУ, про які у частині ІІ Звіту зазначено не було. Тобто у Звіті треба було зазначити податок на прибуток до сплати, а цього не зробили.

Пам’ятайте!

Якщо ви припустилися порушень вимог, визначених п. 133.4 ПКУ, неприбуткова організація вилучається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій і стає платником податку на прибуток на загальних підставах з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено порушення. Тобто незважаючи на те, коли цю помилку було виправлено. Відповідно за наступні звітні періоди слід подавати вже декларацію з податку на прибуток:

— за період з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року така неприбуткова організація зобов’язана щокварталу подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком), сплачувати податок у строк, визначений для квартального періоду та подавати фінансову звітність у порядку, встановленому для платників податку на прибуток;

— з наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає податкову декларацію з податку на прибуток і фінансову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

Згідно з формою Звіту, якщо виправляють помилки, допущені під час заповнення частини ІІ Звіту, то у частині ІІ уточнюючого Звіту зазначають правильні показники з урахуванням уточнень, а у рядках 07 — 10 частини «Виправлення помилок» Звіту — суми уточнень податкових зобов’язань та суми нарахованого штрафу та пені, які розраховують шляхом порівняння показників уточнюючого Звіту та Звіту, який уточнюється. Зокрема, у рядку 07 фіксують збільшення (зменшення) податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду. У разі виправлення помилок шляхом подання уточнюючого Звіту додаток ВП не заповнюють.

Якщо помилки, допущені під час заповнення частини ІІ Звіту, виправляють у звітному (звітному новому) Звіті за податковий період, наступний за періодом, у якому їх виявлено, то в додатку ВП відображають правильні показники за податковий період, який уточнюється, та, порівнюючи їх з відповідними рядками Звіту, що уточнюється, визначають суму збільшення (зменшення) податкового зобов’язання з податку на прибуток, суму пені та штрафу (рядки 07 — 09 таблиці 2 «Результати виправлення помилок» додатка ВП). Суму збільшення (зменшення) податкового зобов’язання, пені та штрафу з додатка ВП переносять до частини «Виправлення помилок» (рядки 07 — 09) Звіту.

Проте, згідно з п. 69.38 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану на території України, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ПКУ, та пені. Отже, нині, у разі виправлення таких помилок, відповідні рядки Звіту заповнювати не треба.

Доповнення до Звіту

На підставі п. 46.4 ПКУ неприбуткова організація може подати доповнення до Звіту з поясненням заповнення показників частини ІІ Звіту, яке може бути складене за довільною формою та буде використане контролюючим органом під час аналізу показників такого Звіту.

Про наявність та зміст такого доповнення неприбуткова організація зазначає наприкінці Звіту в окремому рядку.

Яку фінансову звітність подає неприбуткова організація?

Неприбуткові установи та організації (крім неприбуткових установ та організацій, які підпадають під критерії мікропідприємств, малих підприємств, бюджетних установ) подають разом зі Звітом Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та Примітки до річних звітів (форми №1 — 5).

Неприбуткові установи, організації, які підпадають під критерії мікропідприємств, малих підприємств, подають скорочену за показниками фінансову звітність (Фінансовий звіт малого підприємництва, Фінансовий звіт мікропідприємства) у складі Балансу і Звіту про фінансові результати (форми №1-м, №2-м або №1-мс, №2-мс).

Суб’єкти державного сектора разом зі Звітом подають такі форми фінансової звітності: Баланс (форма №1-дс) та Звіт про фінансові результати (форма №2-дс), Звіт про рух грошових коштів (форма №3-дс), Звіт про власний капітал (форма №4-дс), Примітки до річної фінансової звітності (форма №5-дс).

Підтвердженням подання фінансової звітності разом зі Звітом є позначка «+» в Звіті у клітинці «ФЗ» таблиці «Наявність додатків» та у таблиці «Наявність поданих до Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації додатків — форм фінансової звітності».

Неприбуткова організація проставляє позначку у тих графах таблиці, що відповідають назвам форм фінансової звітності, поданої разом зі Звітом.

 

10. Запрацював відкоригований порядок повернення зайво або помилково сплачених податків

 Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі — Порядок), Мінфін затвердив наказом від 03.09.2013 № 787.

Змінами до Порядку, зокрема, визначили, що помилково та/або надміру зараховані до бюджету податки, збори, пеня та платежі, контроль за якими покладений на органи ДПС та Держмитслужбу, не підлягають поверненню платникам, щодо яких у порядку, встановленому Законом України «Про санкції» від 14.08.2014 № 1644-VII, ухвалили рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.

Рішення органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування про накладення на платника грошового стягнення за адмінправопорушення згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України, що його перерахував до відповідного бюджету орган виконавчої служби або приватний виконавець, можуть скасувати в судовому порядку. У такому разі такі кошти повертають платникові за його заявою та поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.

До заяви із зазначенням причини повернення коштів із бюджету і номера відповідного судового рішення, слід додати:

• належно завірену копію відповідного судового рішення;
• копію платіжної інструкції, згідно з якою виконавча служба або приватний виконавець перерахували грошове стягнення за адмінправопорушення до бюджету;

або

• відповідну інформацію, зазначену в такій платіжній інструкції.

Коригувань зазнав також Додаток 1 до Порядку «Форма подання на повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету».

Наказ Мінфіну від 26.12.2023 № 717, з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 15.01.2024 № 16, набирає чинності з 16.02.2024 — дня, коли документ офіційно опублікували в «Офіційному віснику України» № 15.

Абзаци другий, третій пункту 1 Змін до Порядку, затверджених цим наказом, набирають чинно­сті одночасно із введенням в дію підпункту 2 пункту 3 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій» від 13.07.2023 № 3223-IX.

Джерело: накази Мінфіну від 26.12.2023 № 717, від 15.01.2024 № 16 

 

11.  Із 10.02.2024 діють оновлені строки зберігання бухгалтерських і фінансових документів 

Мін’юст відкоригував Перелік типових документів, що створюються під час діяльності держ­органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений його наказом від 12.04.2012 № 578/5 (далі — Перелік № 578).

Зміни до Переліку № 578 стосуються переважно строків зберігання документів, пов’я­за­них із фінансовою звітністю та обчисленням і сплатою обов’язкових платежів. Також до Переліку № 578 внесли терміни «КЕП — кваліфікований електронний підпис» та «КСЗІ — комплексна система захисту інформації».

Уточнили, що строки зберігання документів, що зазначені в Переліку № 578 і регулюють підприємницьку діяльність юросіб, застосовують фізичні особи — підприємці, якщо інше не встановлене законом або не випливає із суті відносин.

Строк зберігання для документів та інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, для ФОПів встановили відповідно до Податкового кодексу України (ПК) — три роки (п. 1.4 Переліку № 578).

Строки зберігання первинних документів, регістрів бухобліку, фінзвітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, внесків, інших обов’яз­кових платежів, відлічують від дня подання податкової чи іншої звітності, для складення якої використовують зазначені документи та/або інформацію, а в разі її неподання — з передбаченого ПК граничного строку подання такої звітності (п. 2.10 Переліку № 578).

Збільшили до п’яти років строк зберігання окремих документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності.

Окрім того, уточнили, що документи:

• пов’язані з предметом податкової перевірки, інспектування (ревізії) органу державного фінансового контролю та/або адміністративним чи судовим оскарженням ухваленого за її (його) результатами рішення, зберігають не менше ніж встановлений мінімальний строк і протягом одного року після сплину передбаченого законом строку для судового оскарження такого рішення, а в разі його оскарження — протягом одного року з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, а в разі оскарження такого судового рішення — протягом трьох місяців із дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, подальше оскарження якого неможливе;
• щодо яких сплинув мінімальний строк зберігання, що стосуються звітних періодів, за які вже неможливо проводити податкову перевірку, інспектування (ревізії), підлягають знищенню. Окрім тих, що можуть бути використані для документального забезпечення процесу відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії рф та тимчасової окупації;
• та інформація, на які поширюють вимоги статей 39, 39-2 ПК, зберігають не менше ніж сім років.

Окрім того, у новій редакції виклали положення, що визначають строки зберігання фін­звітності, проєктів землеустрою та іншої земле­впорядної документації, документації щодо програмних продуктів.

Джерело: наказ Мін’юсту від 04.01.2024 № 40/5 

 

12.  Чи можна авторизуватися та підписати е-документи в Е-кабінеті за допомогою Дія. Підпис?

Доступ до приватної частини Е-кабінету надається після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого надавача ЕЦП

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків розповідає, що порядок функціонування інформаційно-комунікаційної системи «Електронний кабінет» (далі – Електронний кабінет) визначається наказом Мінфіну від 14.07.2017 №637 «Про затвердження Порядку функціонування Електронного кабінету».

Доступ до приватної частини Електронного кабінету (особистий кабінет), яка є індивідуальною персоніфікованою вебсторінкою користувача, надається після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, через Інтегровану систему електронної ідентифікації – id.gov.ua (MobileID та BankID), за допомогою Дія Підпис або «хмарного» кваліфікованого електронного підпису.

Для здійснення входу до приватної частини Електронного кабінету за допомогою Дія.Підпис необхідно:

• у вікні «Вхід до особистого кабінету» обрати вкладку «Дія.Підпис»;
• натиснути «Отримати код» та відсканувати згенерований QR-код;
• у мобільному додатку «Дія» здійснити підтвердження особи та підписати «Запит на підпис документа через Дія.Підпис».

Також здійснити вхід до приватної частини Електронного кабінету за допомогою Дія.Підпис можна скориставшись вкладкою «Хмарне сховище» у вікні «Вхід до особистого кабінету». З випадаючого списку в полі «Провайдер» обрати «Дія.Підпис», натиснути «Отримати посилання» та відсканувати згенерований QR-код. Після чого, у мобільному додатку «Дія» здійснити підтвердження особи та підписати «Запит на підпис документа через Дія.Підпис».

Для підписання електронного документа за допомогою Дія.Підпис необхідно:

• обрати збережений електронний документ та натиснути «Підписати»;
• у вікні «Підпис документа» обрати вкладку «Хмарне сховище»;
• з випадаючого списку в полі «Провайдер» обрати «Дія.Підпис»;
• натиснути «Отримати посилання» та відсканувати згенерований QR-код;
• у мобільному додатку «Дія» здійснити підтвердження особи та підписати «Запит на підпис документа через Дія. Підпис».