Київська міська професійна спілка працівників енергетики та електротехнічної промисловості
В ЄДНОСТІ НАША СИЛА!!!

Виплата заробітної плати у воєнний час

Виплата заробітної плати у воєнний час

Під час воєнного стану змінилося застосування чималої кількості норм трудового законодавства. Чи зачепили зміни строки та періодичність виплати зарплати? Що з термінами виплати відпускних? Чи є пом’якшувальні норми, які б дозволили ігнорувати строки, не наражаючись на штрафи? Як визначити розмір авансу та що буде, якщо його взагалі не платити? Поміркуємо разом.

 

Виплата зарплати

Строки та періодичність виплати зарплати працівникам не зазнали змін у зв’язку з введенням воєнного стану. Їх регулюють ст. 115 КЗпП та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР, а також локальні нормативні акти роботодавця.

Пройдемося правилами, яких треба дотримуватися.

Періодичність виплати. Роботодавці зобов’язані виплачувати зарплату працівникам у строки, встановлені колективним договором або іншим нормативним актом роботодавця, але не рідше 2 разів на місяць.

Зауважте: виплата зарплати мінімум двічі на місяць — це обов’язок роботодавця. Він підлягає безумовному виконанню незалежно від згоди працівника отримувати заробітну плату один раз на місяць.

Разом з тим допустимо виплачувати зарплату частіше, наприклад, кожного тижня або 3 рази на місяць (див. лист Мінсоцполітики від 23.07.2018 № 1305/0/101-18/28). Проте в будь-якому випадку періодичність виплати необхідно встановити у колективному договорі чи іншому нормативному акті роботодавця.

Строки виплати. При їх визначенні у колективному договорі або іншому нормативному акті роботодавця необхідно одночасно виконати 2 вимоги. Так, зарплата повинна виплачуватися:

1) через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів;

2) не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Якщо говоримо про виплату зарплати двічі на місяць, то першою половиною місяця вважають 15 календарних днів з 1-го по 15-те число (див. лист Мінсоцполітики від 19.11.2019 № 1680/0/206-19). Відповідно друга половина місяця — наступні календарні дні місяця, починаючи з 16-го числа й до останнього календарного дня місяця.

Важливо!

Обмеження семиденним строком стосується виплати не тільки зарплати за другу половину місяця, а й зарплати за першу половину місяця (авансу)

Отже, дата виплати авансу повинна бути встановлена не пізніше 22-го числа поточного місяця (15 + 7), а зарплати — не пізніше 7-го числа наступного місяця.

А чи можна встановлювати строки виплати зарплати як періоди, наприклад, для виплати зарплати — з 1-го по 7-ме число? Не рекомендуємо так робити. Тим більше свого часу Мінсоцполітики наполягало на встановленні саме конкретних строків виплати зарплати (див. лист від 19.11.2019 № 1680/0/206-19).

Дата виплати припала на вихідний. Роботодавці зобов’язані виплачувати зарплату в робочі дні. За загальним правилом у разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, зарплата виплачується напередодні.

Зверніть увагу! Якщо у зв’язку з таким перенесенням заробітна плата виплачується раніше дати, встановленої колдоговором, то наступна виплата не переноситься. Вона проводитиметься в дні, визначені колективним договором або іншим нормативним актом роботодавця (див. лист Мінсоцполітики від 23.07.2018 № 1305/0/101-18/28). При цьому між фактичними виплатами з урахуванням перенесень може бути проміжок часу, що перевищить 16 календарних днів.

Наприклад, у колдоговорі підприємства встановлений строк виплати зарплати за першу половину місяця — 20-те число, а за другу половину місяця — 5-те число. У лютому 2023 року 5-те число — це неділя, що є вихідним днем на підприємстві. Тому зарплату за лютий необхідно було виплатити напередодні — 3 лютого, у п’ятницю. У цьому випадку між датою виплати зарплати (3 лютого) та авансу (20 лютого) буде проміжок часу, довший за 16 днів. Проте це не є порушенням.

Розмір авансу. Він має бути не менше оплати за фактично відпрацьований працівником час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. При цьому під час розрахунку суми авансу не враховують премії, доплати, надбавки та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Якщо маєте справу з відрядниками, то для дотримання цієї мінімальної гарантії розраховуйте аванс виходячи з фактичного обсягу виробленої ними продукції (робіт, послуг) за першу половину місяця і відрядних розцінок (див. лист Мінпраці від 22.11.2010 № 964/13/84-10).

Деякі підприємства встановлюють у колдоговорах розмір авансу у відсотках від окладу. Це не заборонено. Головне, щоб розмір авансу не був менше оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки/посадового окладу працівника. У такому разі доцільно встановлювати аванс на рівні 55 — 60 % від окладу, щоб урахувати коливання кількості робочих днів (годин) у першій і другій половині конкретного місяця.

Загальні правила виплати зарплати озвучили. Переходимо до винятків.

 

Окремі строки виплати

Відпускні. Строки виплати зарплати за час щорічної відпустки визначені в ч. 5 ст. 115 КЗпП. А ось у ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР встановлені строки виплати відпускних незалежно від виду відпустки. Якщо об’єднати ці норми, то отримуємо таке: зарплата за час відпустки (тобто відпускні) виплачуються до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором

Таким чином, наразі норми українського законодавства повністю узгоджені з положеннями п. 2 ст. 7 Конвенції МОП про оплачувані відпустки від 24.06.70 № 132.

Правило про виплату відпускних за 3 дні, яке діяло тривалий час, пішло в небуття ще 01.07.2022. А якщо у трудовому чи колективному договорі й досі зазначено, що відпускні виплачуються за 3 дні до початку відпустки? Тоді роботодавець має виконувати цю вимогу. Або доведеться вносити відповідні зміни до цих документів.

Змінити трудовий договір можна швидко, уклавши з працівником відповідну додаткову угоду. А ось процедура зміни колективного договору тривала і має здійснюватися відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 № 3356-ХІІ. Проте під час воєнного стану роботодавець може з власної ініціативи зупинити дію окремих норм колдоговору (ст. 11 Закону № 2136*), одночасно запустивши процедуру його зміни.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Майте на увазі: несвоєчасна виплата відпускних є підставою для перенесення відпустки на інший період, якщо працівник цього вимагає.

Розрахунок при звільненні. При звільненні працівника всі суми, що належать йому від підприємства, виплачуйте в день звільнення (ст. 116 КЗпП).

Увага! Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Якщо ж працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Проте в будь-якому випадку радимо вам мати підтвердження того, що підприємство було готове розрахуватися з працівником у день звільнення. Це допоможе уникнути неприємностей у випадку, якщо працівник буде наполягати на тому, що розрахунок з ним не був проведений з вини роботодавця. Що може бути таким підтвердженням? Сума коштів, наявна в касі для виплати працівнику, що була депонована у встановлені строки. Якщо ж працівнику зарплата виплачувалася на особисту картку, то краще провести з ним розрахунок у день звільнення незалежно від того, працював у цей день працівник чи ні.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

 

Відповідальність за порушення строків

За порушення встановлених строків виплати заробітної плати:

— менш як на місяць роботодавцям загрожує штраф у розмірі 1 мінзарплати (абзац десятий ч. 2 ст. 265 КЗпП);

— більш як на місяць — штраф у 3-кратному розмірі мінімальної заробітної плати (абзац четвертий ч. 2 ст. 265 КЗпП).

Крім того, якщо мова йде про працівника, що звільнявся, то за затримку розрахунку при звільненні також може загрожувати відповідальність за ст. 117 КЗпП. При відсутності спору про розмір коштів, що належать працівнику, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Але, звісно, під час війни можуть виникати обставини, які не дозволяють роботодавцю своєчасно виконувати свої зобов’язання з виплати зарплати. І законодавець це розуміє. Саме тому в ч. 4 ст. 10 Закону № 2136 зазначено, що в разі неможливості своєчасної виплати зарплати через бойові дії строк її виплати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства. При цьому роботодавець звільняється від відповідальності за порушення строків виплати зарплати, якщо доведе, що це сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили

Які документи можуть підтвердити обставини, що спричинили несвоєчасну виплату зарплати? На наш погляд, стануть у пригоді будь-які офіційні документи, які вказують, що на території, де знаходиться підприємство, велися бойові дії. Це може бути, наприклад, Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Мінінтеграції від 22.12.2022 № 309.

Також можна звернутися до ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин. Крім того, підтвердженням можуть слугувати внутрішні документи підприємства: акти, що фіксують руйнування, доповідні та пояснювальні записки тощо.

Але пам’ятайте, що звільнення від відповідальності за порушення строків оплати праці не звільняє роботодавця від обов’язку виплатити заробітну плату працівникам.

До того ж якщо затримка виплати зарплати більше ніж на місяць, то недостатньо просто виплатити зарплатний борг працівнику. Цілком можливо, що роботодавцеві потрібно буде нарахувати та виплатити працівнику компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати.

А тепер пропонуємо повернутися до запитання, озвученого на початку статті. Чи можна не платити аванс, а виплачувати зарплату один раз на місяць, наприклад, аргументуючи тим, що підприємство в зоні бойових дій? Так, якщо роботодавець хоче «попасти» на штрафи ☺. Погодьтеся, навряд чи Держпраці вразить розповідь роботодавця про те, що бойові дії кожен місяць унеможливлюють своєчасну виплату зарплати за першу половину місяця, але не заважають своєчасно платити зарплату за місяць у цілому. Тож краще не грати в цю гру, прикриваючись бойовими діями, інакше можна отримати штраф. Який саме? На наш погляд, тут буде мати місце порушення інших вимог законодавства про працю, за яке може бути накладений штраф у розмірі 1 мінімальної зарплати (абзац десятий ч. 2 ст. 265 КЗпП).

Що стосується адміністративної відповідальності для посадових осіб роботодавця та ФОП за порушення трудового законодавства, то за порушення строків виплати зарплати «світить» адмінштраф у загальному випадку у розмірі від 510 до 1700 грн (ч. 1 ст. 41 КпАП). Складають протоколи щодо таких порушень представники Держпраці, а накладають штрафи суди (ст. 221 КпАП). Строк для застосування адмінштрафів складає 3 місяці з дня вчинення порушення (для разових порушень) або з дня його виявлення (для триваючих порушень) (див. ст. 38 КпАП).

 

ВИСНОВКИ

  • Як і в мирні часи, роботодавці зобов’язані виплачувати зарплату з періодичністю не рідше 2 разів на місяць. Виплата зарплати 1 раз на місяць — це порушення.
  • Строки виплати зарплати встановлюються у колективному договорі або іншому нормативному акті роботодавця через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який виплачується зарплата.
  • Відпускні працівникам повинні виплачуватися до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.
  • Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення строків виплати зарплати, якщо таке порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.