Київська міська професійна спілка працівників енергетики та електротехнічної промисловості
В ЄДНОСТІ НАША СИЛА!!!

Інформаційний бюлетень Київського міськкому профспілки енергетиків від 14.02.2023

1. Військовий облік по-новому: що змінилося?

На початку 2023 року набрав чинності новий Порядок війcькового обліку № 1487*. Він навів чимало шороху серед роботодавців: з’явилося багато запитань про нові списки, які треба встигнути подати до 25 січня, про нові обов’язки роботодавців і, звісно ж, про відповідальність за невиконання цього порядку. Тож давайте розбиратися.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487.

Новий документ

Ні для кого не секрет, що роботодавці зобов’язані вести облік «потенційних солдатів» та співпрацювати з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦКСП).

Тривалий час механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних (далі — військовий облік) був визначений у Порядку № 921*.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затверджений постановою КМУ від 07.12.2016 № 921.

Проте напередодні Нового року Кабмін ухвалив новий Порядок військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів № 1487. Він набрав чинності 5 січня 2023 року.

Хто з роботодавців зобов’язаний?

Коло осіб, на яких поширюється дія нового документа, чітко прописано. Як і його попередник, він установлює правила військово обліку для державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, в яких призовники, військовозобов’язані та резервісти працюють (навчаються) (п. 14 Порядку № 1487). Те ж саме прописано і в ст.1 Закону № 2232*.

Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII.

Як бачимо, законодавець, як і раніше, умовчує щодо того, чи потрібно ФОП вести військовий облік. Адже законодавство прямо не вимагає від фізосіб-підприємців вести військовий облік, навіть якщо в них є наймані працівники. Логічно, що вести військовий облік вони не зобов’язані. Проте це не заважає Міноборони віднести їх до підприємств, установ та організацій і вимагати наявності військового обліку (див. лист Міноборони від 13.11.2017 № 321/7065 та лист Генерального штабу ЗСУ від 27.09.2017 № 321/5989).

Тож думаємо, що найближчим часом отримаємо «свіжу» позицію військового міністерства щодо цього питання. Або просто ФОПам пощастило. Триматимемо вас у курсі.

На кого поширюється?

Як і раніше, роботодавцям потрібно вести військовий облік громадян України, які є:

— призовниками — це особи, приписані до призовних дільниць віком від 16 (у рік досягнення 17-річного віку) до 27 років. До речі, раніше у Порядку № 921 було прописано, що призовники беруться на військовий облік з 17 років;

— військовозобов’язаними — це особи, які перебувають у запасі. Зауважимо, що граничний вік перебування військовозобов’язаних у запасі визначений у ст. 28 Закону № 2232;

— резервістами — це особи, які проходять службу у військовому резерві.

При цьому військовий облік таких осіб здійснюється на підставі даних паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів (п. 20 Порядку № 1487):

— для призовників — посвідчення про приписку до призовної дільниці;

— для військовозобов’язаних — військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного;

— для резервістів — військовий квиток.

Приймати на роботу таких осіб без відповідних документів не можна.

Нагадуємо, що при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати, зокрема, і відповідний військово-обліковий документ (ст. 24 КЗпП). Це його прямий обов’язок.

У свою чергу, прямим обов’язком роботодавця є перевірка у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікового документа (п. 34 Порядку № 1487). Це може бути як паперовий документ, так і документ в електронній формі (в мобільному додатку Дія). Прийняття на роботу здійснюється лише після взяття таких осіб на військовий облік у ТЦКСП (органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки).

Зверніть увагу! Підприємства мають вести первинний військовий облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які є їх найманими працівниками. При цьому раніше у Порядку № 921 містилися певні особливості ведення цього обліку за працівниками-строковиками. Так, він вимагав здійснювати військовий облік у разі, коли строкові трудові договори укладалися на строк більше 3 місяців.

Новий же Порядок № 1487 жодних обмежень щодо строків не встановлює. Звідси висновок, якщо з працівником укладено трудовий договір (незалежно від його строку), то працівник підлягає військовому обліку.

А якщо укладено цивільно-правовий договір (далі — ЦПД)? Щодо таких осіб військовий облік роботодавець не веде (лист Міноборони від 13.11.2017 № 321/7065).

А якщо працівник — сумісник? Тут питання спірне. З одного боку, в Порядку № 1487 немає ніяких винятків щодо ведення військового обліку для працівників-сумісників. Там просто прописано, що військовий облік здійснюється за місцем роботи працівника. З іншого боку, логічно, що оскільки у працівника може бути декілька місць роботи за сумісництвом, то дані про нього будуть просто задвоюватися. Та й особливого сенсу у цьому немає, адже все одно військовий облік здійснюватиметься за основним місцем роботи працівника. Виходячи з цієї логіки, на практиці раніше військовий облік сумісників не здійснювали.

Проте, думаємо, що ТЦКСП будуть наполягати на його веденні, щоб отримати максимально детальну інформацію про працівника. Тож радимо звернутися до місцевого ТЦКСП за більш детальними роз’ясненнями.

Що змінилося?

Насправді, особливих змін Порядок №1487 не наробив. Усі обов’язки, які мав роботодавець раніше за Порядком № 921, збереглися і в новому документі. Єдине, що додався обов’язок доведення до призовників, військовозобов’язаних та резервістів правил військового обліку під особистий підпис під час прийняття на роботу (навчання).

Проте деякі зміни все ж відбулися.

Особи, відповідальні за ведення військового обліку. Кількість їх залишилася, як і раніше, проте додалися вимоги щодо того, що такі особи мають відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним для інспектора з військового обліку відповідно до Класифікатора професій.

До того ж установлено вимоги щодо підвищення кваліфікації осіб, відповідальних за ведення військового обліку. Воно має провадитися не рідше одного разу на п’ять років. При цьому кожного року до 1 жовтня підприємства мають визначити потребу в підвищенні кваліфікації цих працівників.

На підприємстві також окремо можуть працювати особи з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності), які безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов’язаних та контролю за станом ведення військового обліку.

Але, звісно, за організацію військового обліку відповідальним є саме керівник.

Зверніть увагу: підприємства зобов’язані повідомляти ТЦКСП про призначення або звільнення (увільнення) керівника підприємства та інших осіб, відповідальних за організацію та ведення військового обліку. Роблять це шляхом подання форми, наведеної у додатку 1 до Порядку № 1487, у 7-денний строк з дати видання відповідного наказу.

Списки персонального обліку

За правилами Порядку № 1487 персональний військовий облік на підприємствах має здійснюватися не за типовою формою первинного обліку № П-2 «Особова картка працівника», а за списками персонального військового обліку.

При цьому ці списки мають складатися окремо за такими групами:

— перша — щодо осіб офіцерського складу;

— друга — щодо осіб рядового, сержантського та старшинського складу;

— третя — щодо військовозобов’язаних жінок;

— четверта — щодо призовників.

Форму таких списків ви можете знайти в додатку 5 до Порядку № 1487. Там же є і правила його заповнення.

До списків кожної групи формується справа, у якій зберігаються копії військово-облікових документів призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Також інформацію про чисельність призовників, військовозобов’язаних та резервістів вносять у відомість оперативного обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів (додаток 12 до Порядку № 1487). Зберігається зазначена відомість разом зі списками персонального військового обліку.

Списки та відомість можна вести в електронній та/або паперовій формі.

При цьому, у разі прийняття або звільнення з роботи таких осіб, а також зміни облікових даних інформація про це у 5-денний строк вноситься до цих списків та відомості оперативного обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів (пп. 41 — 42 Порядку № 1487). Поряд із цим про такі зміни потрібно ще повідомити ТЦКСП, а саме про прийняття/звільнення — протягом 7 днів з дня видання відповідного наказу, а про зміну облікових даних — щомісяця до 5-го числа.

При цьому усі ці списки разом із відомістю (станом на 1 січня) щороку до 25 січня підписують керівник підприємства та особа, відповідальна за ведення військового обліку. І далі вони реєструються у службі діловодства підприємства.

Як бачимо, вимоги про те, що ці списки потрібно подавати кудись до 25 січня, немає.

Проте зараз на практиці почастішали випадки, коли ТЦКСП надсилають листи на підприємства, в яких просять надати їм списки військовозобов’язаних, призовників та резервістів. При цьому за п. 34 Порядку № 1487 підприємства мають подавати такі відомості до відповідних ТЦКСП, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на їх вимогу. Тобто якщо вже до вас надійшов лист, доведеться надавати їм таку інформацію.

Військовозобов’язані жінки

У новому Порядку тепер вже чітко прописані вимоги щодо військового обліку жінок з урахуванням законодавчих змін.

Тож роботодавцям доведеться вести і військовий облік жінок, які придатні до військової служби, здобули медичну або фармацевтичну спеціальність та мають відповідний військово-обліковий документ.

Майте на увазі! Жінки, які здобули освіту за медичною чи фармацевтичною спеціальністю, але ще не стали на військовий облік у ТЦКСП (не отримали військово-обліковий документ), мають можливість працевлаштовуватися як невійськовозобов’язані до кінця 2026 року (п. 51 Порядку № 1487).

Щодо жінок, які мають іншу спеціальність та/або професію, визначену у Переліку № 313*, то вони беруться на військовий облік за їх бажанням.

Перелік спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов’язаних, затверджений наказом Міноборони від 11.10.2021 № 313.

Вручення повістки 

У Порядку №1487 чітко прописали обов’язок роботодавців вручати повістки про явку за викликом до ТЦКСП або органу СБУ.

Тепер йдеться про те, що у разі отримання відповідного розпорядження від ТЦКСП роботодавцям потрібно:

1) видати наказ (розпорядження) про оповіщення, довести його до відома осіб, які в ньому зазначені, та надіслати копію наказу (розпорядження) у триденний строк до відповідного ТЦКСП, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки;

2) вручити повістки про явку за викликом;

3) письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним ТЦКСП, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про осіб з числа призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;

4) забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Раніше правила були дещо схожі, але не було прямої вимоги щодо вручення повістки.

«Військові» штрафи

Враховуючи обсяг обов’язків, які покладаються на роботодавців, не дивно, що більшість з них цікавить розмір штрафів за їх невиконання.

Так, відповідно до ст. 2101 КпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію до посадових осіб застосовується штраф у розмірі від 3400 до 5100 грн (за вчинення порушення вперше).

За повторне порушення, а також вчинення такого порушення в особливий період штраф для посадових осіб — від 5100 до 8500 грн.

Накладають ці штрафи ТЦКСП (ст. 235 КпАП).

Звертаємо вашу увагу на те, що наразі в Україні діє воєнний стан, а отже, діє особливий період, який почався ще з 17 березня 2014 року. Його оголосили ще під час першої хвилі часткової мобілізації через російську агресію.

Тож, як бачите, сума штрафу за порушення вимог військового законодавства чимала. Радує той факт, що цей штраф не залежить від кількості допущених порушень.

 

2. Як оплачувати лікарняні сумісникам: свіже роз’яснення ПФУ 

ПФУ пояснив, як працівникові підтвердити право на оплату лікарняного за сумісництвом, якщо за основним місцем роботи його не оплатили.

Раніше ПФУ пояснив, що лікарняні й декретні призначають і надають страхувальники за основним місцем роботи. А якщо застрахована особа не реалізувала своє право на допомогу за основним місцем роботи, її надають за місцем роботи за сумісництвом (лист ПФУ від 16.01.2023 № 1468-1025/Я-03/8-2800/23).

У свіжішому роз’ясненні (лист від 24.01.2023 № 2371-2159/Я-03/8-2800/23) ПФУ пояснив, як застрахована особа має документально підтвердити, що вона не реалізувала право на страхову виплату за лікарняним. Для цього слід отримати вмотивоване рішення страхувальника або уповноважених ним осіб про відмову у призначенні страхової виплати. Йдеться про копію рішення, протоколу чи наказу про те, що лікарняний не оплачуватимуть за основним місцем роботи.

Якщо працівник працює в одного роботодавця і на основному місці роботи, і за сумісництвом, лікарняний оплачують за основним місцем роботи. Тобто на підставі частини першої статті 22 Закону України «Про загально­обов’язкове державне соціальне страхування» від 21.09.2022 № 2620-IX.

Фахівці ПФУ також пояснили, як підтвердити вибір місця оплати лікарняного, якщо роботодавець за основним місцем роботи лікарняного не оплатив, а особа працює за сумісництвом у кількох різних роботодавців. У такому разі особа може отримати страхову виплату за лікарняним лише за одним місцем роботи за сумісництвом. Для цього вона має подати одному з роботодавців, у яких працює за сумісництвом, рішення страхувальника з основного місця роботи чи осіб, яких він уповноважив, про відмову у призначенні страхової виплати.

Джерело: лист ПФУ від 24.01.2023 № 2371-2159/Я-03/8-2800/23

 

3. Класифікатор професій оновлено: що робити, якщо трудові обов’язки змінились

До Класифікатора професій* було внесено зміни (Зміни № 11). Як наслідок низку професійних назв робіт було скасовано. Разом з тим деякі назви посад навпаки з’явилися вперше. Що в такому разі робити роботодавцю? До яких документів йому доведеться внести зміни, а які розробити з нуля? Розкажемо далі.

Класифікатор України «Класифікатор професій» ДК 003:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327.

При перейменуванні посади трудові функції працівника можуть розширитися чи навпаки звузитися. Зокрема, якщо:

— статус професії було підвищено. Наприклад, працівник займав посаду «Комірник», яку було перенесено із розділу 9 «Найпростіші професії» до розділу 4 «Технічні службовці»;

— посаду було скасовано і тепер працівнику потрібно підібрати іншу.

У такому випадку зміну посади оформлюють як переведення.

Увага! Такі зміни ст. 32 КЗпП розцінює як зміну істотних умов праці працівника. В такому разі працівника потрібно попереджати за два місяці.

Проте наразі діє воєнний стан. У такий період повідомлення працівника про зміну істотних умов праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов (ч. 2 ст. 3 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX). Тобто попереджати працівника за 2 місяці не доведеться.

Тому роботодавцю потрібно зробити наступні кроки.

Крок 1. Ввести нову посаду до штатного розпису, видавши відповідний наказ або виклавши штатний розпис у новій редакції.

Крок 2. Розробити та затвердити посадову (робочу інструкцію).

Крок 3. Попередити працівника про зміну найменування посади (в довільній формі). Але краще все ж таки отримати від працівника заяву з проханням перевести його на нову посаду (рис. 1).

Адже переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника (крім випадків, передбачених законодавством). Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП.

Крок 4. Видати наказ про переведення працівника на нову посаду (рис. 2).

Крок 5. Виключити зі штатного розпису стару посаду (штатну одиницю, яку обіймав працівник), видавши відповідний наказ або виклавши штатний розпис у новій редакції.

Крок 6. Внести зміни до кадрових документів, в яких була зазначена стара назва посади. Зокрема, у трудовій книжці робимо запис «Переведено на посаду (таку-то)».

Зверніть увагу! Переведення на іншу посаду слід обов’язково відобразити у додатку Д5 Об’єднаної звітності. Для цього формуємо в ньому окремий рядок:

— у гр. 10 зазначаємо дату початку роботи на новій посаді;

— у гр. 12 проставляємо «1»;

— графи 13 — 15 заповнюємо в загальному порядку;

— у гр.16 зазначаємо реквізити наказу про переведення;

— гр. 17 не заповнюємо.

 

4. Як підтвердити повноваження представника  ЮО

ВС вважає*, що для підтвердження повноважень представника ЮО цілком достатньо надати витяг з ЄДР (тобто документ у вигляді довіреності або наказу не є обов’язковим). 

Ситуації, коли фізособа отримує повноваження діяти і говорити від імені та в інтересах юрособи, трапляються на практиці дуже часто. Це може бути і директор підприємства, і один із його власників або ж інша особа, яка має відповідне доручення. Все це ми коротко називаємо «уповноважена особа». Але як ці повноваження довести? Чи є короткий шлях? ВС вважає, що так.

* Постанова ВС від 28.12.2022 у справі №826/23910/15. 

Нагадаємо, що у разі звернення до суду керівник юрособи має право не лише на безпосередню участь у суді поряд із представником (адвокатом тощо), а й на участь особисту (це має назву «самопредставництво»). За себе керівник як фізособа може говорити без доручення, йому достатньо підтвердити свою особу. А от за підприємство — лише якщо доведе, що має такі повноваження.

У коментованій справі суди розглянули загальні вимоги до підтвердження повноважень керівника юрособи (йдеться як про юросіб приватного права, так і про органи державної влади, самоврядування, виконавчої влади тощо).

А що на практиці?

У коментованій справі апеляційну скаргу підписала службова особа із зазначенням, що вона діє в порядку самопредставництва. На підтвердження повноважень цієї особи було додано копію витягу з ЄДР щодо ДПС.

Суд закрив провадження у справі та не став розглядати скаргу, позаяк до апеляційної скарги не було додано документів, які б засвідчували право службової особи на представництво юрособи у порядку самопредставництва.

Суд наголосив, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юрособи (суб’єкта владних повноважень без права юрособи) без додаткового уповноваження (довіреності). Проте на підтвердження своїх повноважень представник надав лише витяг з ЄДР щодо ДПС. До апеляційної скарги не було додано документів, які б підтверджували, що службова особа є особою, уповноваженою діяти від імені ГУ ДПС на підставі закону, статуту, положення або трудового договору (контракту). Не було додано й наказу про призначення підписувача апеляційної скарги на посаду відповідного відділу та/або управління, працівники яких мають право діяти в порядку самопредставництва.

Що каже закон

1. Сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев’ятою статті 266 цього Кодексу.

2. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. 

3. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб’єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб’єкта владних повноважень), або через представника. 

Стаття 55 КАСУ 

 Що вирішив ВС

ВС наголосив: дія ст. 59 КАСУ, яка встановлює перелік документів, що підтверджують повноваження представників, не поширюється на випадки самопредставництва юрособи. Інші норми зазначеного КАСУ також не вимагають додавання документів, що підтверджують повноваження відповідного керівника чи іншої особи у випадку самопредставництва юрособи. Мало того, правом підпису апеляційної скарги, поданої юрособою, суб’єктом владних повноважень, який не є юрособою, наділено керівника, уповноваженого члена виконавчого органу або представника, повноваження якого мають бути визначені у відповідному документі, що засвідчує такі повноваження.

Водночас у ЄДР містяться відомості про керівника юрособи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юрособи, у т. ч. підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: П. І. Б., дата народження, ІПН (РНОКПП) або серія та номер паспорта (для фізосіб, які мають позначку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юрособи.

Тож ВС звернувся за інформацією до ЄДР щодо представника-підписувача. Так, згідно з відомостями в ЄДР, особа, яка підписала апеляційну скаргу, має повноваження вчиняти дії від імені суб’єкта владних повноважень у порядку самопредставництва. Зокрема, вчиняти дії від імені юрособи, у т. ч. підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС) із правом посвідчення копій документів щодо повноважень.

Зверніть увагу! 

ВС також наголосив, що зазначена в ЄДР інформація є доступною, й у разі сумніву щодо дієздатності особи, яка підписала апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції мав можливість скористатися безкоштовним запитом на отримання відомостей з ЄДР на офіційному сайті Мін’юсту. На нашу думку, це правило має застосовуватися щодо всіх документів, які подаються до суду чи інших держорганів, які підписані керівниками або представниками (без окремо оформленої довіреності). 

Причому сайт Мін’юсту щодо доступу до ЄДР на сьогодні вже відкритий та надає можливість безкоштовного доступу до інформації про ФОПів та ЮО в реєстрі. 

https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search. 

І що ж ми можемо побачити в ЄДР про представників?

В ЄДР може бути зазначено відомості щодо представника ЮО (ФОПа) та перелік його повноважень чи обмежень у представництві від імені ЮО (ФОПа).

Так, у розділі «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» можна побачити дуже різні формулювання надання повноважень чи їх обмежень.

Приклад 1 Формулювання повноважень посадової особи органу ДПС

Повноваження: вчиняти дії від імені юрособи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України та виконавчому провадженні без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС та її територіальних органів, утворених на правах відокремлених підрозділів ДПС) із правом посвідчення копій документів щодо повноважень, із правом відмови, відкликання позову, апеляційних, касаційних скарг) — представник.

Повноваження: вчиняти дії від імені юрособи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС) із правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, апеляційних, касаційних скарг) — представник.

Повноваження: вчиняти дії від імені юрособи, у тому числі підписувати договори тощо (подання документів для державної реєстрації прав власності та інших речових прав на державне нерухоме майно) — представник.

До речі, саме щодо оформлення повноважень представника, як у прикладі 1, ВС і став на бік податкового органу, зазначивши, що достатньо лише витягу з ЄДР, адже наведений перелік повноважень прописано й у витязі. За потреби можна перевірити в ЄДР на сайті Мін’юсту.

Приклад 2 Представництво від імені державних підприємств

П. І. Б. Повноваження: вчиняти дії від імені юрособи, у тому числі підписувати договори тощо — представник.

На нашу думку, таке формулювання також вказує на всі дії представника від імені ЮО без обмежень. Єдиний виняток — подання документів державному реєстратору, де потрібна нотаріальна довіреність.

Приклад 3 Інше державне підприємство містить такі відомості

П. І. Б. Повноваження: вчиняти дії від імені юрособи, у тому числі підписувати договори тощо, подавати документи для державної реєстрації від імені юрособи — представник.

У цьому прикладі представника наділено повним обсягом повноважень, у т. ч. подавати документи на держреєстрацію без довіреності.

Приклад 4  Одне з державних підприємств містить таке формулювання повноважень керівника: П. І. Б., 21.03.2022 (відповідно до контракту від 21.03.2019 №3 на строк 21.03.2022 — 20.03.2023) — керівник.

На нашу думку, і в цьому разі витяг з умов контракту щодо представництва не потрібен. Керівника наділено всіма повноваженнями без обмежень. Проте ми не виключаємо, що суди можуть вимагати і сам контракт, і статут (установчий документ тощо) для того, аби переконатися, чи не прописано там окремих обмежень. Хоча наявні обмеження обов’язково має бути внесено до ЄДР.

Приклад 5  Для прикладу наведемо формулювання повноважень представника Держпраці (ЄДРПОУ 39472148).

Повноваження: вчиняти дії від імені юрособи, у тому числі підписувати договори тощо (без права: подання, відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відкликання та відмови від апеляційних та касаційних скарг, укладання мирової угоди) — представник.

Інша судова практика

Відповідно до положень статті 238 ЦК представник (у тому числі і за довіреністю юрособи) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом.

Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду. 

...закон не встановлює обов’язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність. 

Постанова ВП ВС від 04.12.2019 у справі №826/5500/18 

Замість висновків

В окремих випадках, коли йдеться про підтвердження повноважень представника, суди наголошують: у разі якщо у договорі (контракті) зафіксовано неповний перелік трудових (посадових) обов’язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин такий працівник подає відповідний документ юрособи (зокрема, посадову інструкцію), в якому визначено його обов’язок представляти інтереси цієї особи в суді.

Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юрособи, не звільняє від підтвердження повноважень цього працівника діяти у судовому процесі на підставі статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсягу цих повноважень.

Загалом ми підтримуємо позицію ВС, але тільки у разі, коли повноваження справді зазначено в ЄДР. Якщо повноваження встановлено документально, але інформацію про це до ЄДР не внесено, то суди можуть і будуть вимагати не витягу з ЄДР, а інших документів, у яких можна побачити перелік повноважень чи обмежень прав представника.

 

5. Податкова соціальна пільга – хто має право на її застосування? 

ПСП застосовують до доходу, нарахованого на користь фізособи протягом звітного місяця як зарплата. Граничний розмір доходу, до якого застосовують ПСП у 2023 році, становить 3760 грн

Червоноградська ДПІ ГУ ДПС у Львівській області повідомляє, що відповідно до пп. 169.1.1 ПКУ будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

У податковій службі інформують, що з 1 січня 2023 року відповідно до ст. 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено в розмірі 2684 гривень.

Відповідно до пп. 169.1.1 ПКУ будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги (далі – ПСП) у розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суму, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (пп. 169.4.1 ПКУ).

Граничний розмір доходу, до якого застосовують ПСП, у 2023 році становить 3760 грн (2684 х 1,4).

Отже, сума загального місячного оподаткованого доходу у вигляді заробітної плати зменшується на суму податкової соціальної пільги у 2023 році у розмірах:

  • базова (загальна) ПСП для будь-якого платника податку – становить половину (50%) розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року – 1342 грн (2684 х 50%);
  • ПСП для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, становитиме 100% суми базової (загальної) ПСП у розрахунку на кожну таку дитину – 1342 грн (100% х (2481 х 50%));
  • ПСП для платника, який є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, та для платника, який утримує дитину з інвалідністю, – у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років – 150% суми базової (загальної) пільги – 2013 грн (150% х (2481 х 50%));
  • ПСП для платників, визначених у пп. 169.1.4 ПКУ (зокрема, Герої України, учасники бойових дій під час Другої світової війни), становить 200% суми загальної пільги – 2684 грн (200% х (2684 х 50%)).

 

6. Підзвітна революція

З 1 квітня 2023 року набудуть чинності зміни, що стосуються підтвердження витрат на відрядження та підзвітності, а також надання працівниками звітів про використання коштів, виданих на відрядження та господарські потреби. Розглянемо, що на нас чекає вже найближчим часом під час роботи з підзвітними особами.

Завдяки Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо платіжних послуг» від 12.01.2023 № 2888-ІХ з 01.04.2023 у новій редакції буде викладено п. 170.9 ПКУ . Цей пункт регулює особливості оподаткування суми надмірно витрачених коштів, отриманих на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений термін.

Що зміниться?

Витрати на відрядження

Як і зараз, не включатимуться до оподатковуваного доходу працівника добові у розмірі:

— не більше ніж 0,1 мінзарплати, встановленої на 1 січня звітного року на кожен день відрядження, — для внутрішньоукраїнських службових поїздок;

— не вище 80 євро за кожен календарний день закордонного відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, встановленим НБУ, для кожного такого дня.

При цьому у новій редакції п.п. "а" п.п. 170.9.1 ПКУ з’явилося уточнення, як визначати кількість днів відрядження для розрахунку добових. Воно буде встановлюватися відповідно до наказу про відрядження за наявності одного або кількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (позначок прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).

Зверніть увагу: зараз для визначення кількості днів відрядження за внутрішньоукраїнських службових поїздок достатньо одного наказу. З 01.04.2023 навіть у цьому випадку додатково до наказу обов'язково має бути хоча б один документ, що підтверджує факт перебування працівника у відрядженні

А якщо ні рахунки з готелю, ні транспортних квитків, ні якихось інших документів? Можливо, є сенс відновити практику використання посвідчень про відрядження, якщо ви раніше від неї відмовилися. Адже з їхньою допомогою можна підтвердити факт перебування працівника у відрядженні.

Інші витрати на відрядження (на проживання, проїзд, страхування тощо) з 01.04.2023 повинні підтверджуватись наступними документами:

- транспортними квитками або транспортними рахунками та багажними квитанціями (у тому числі електронними квитками);

— документами, отриманими від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи;

- Страховими полісами;

— документами (виписками та/або відомостями з рахунку), які містять певну законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти;

- Документами, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів;

- Іншими документами, що підтверджують вартість витрат.

Як можна переконатися, новий перелік документів, що підтверджують, від нинішнього практично не відрізняється. Але деякі відмінності є. Зокрема, наразі не згадуються як обов'язкові посадковий талон та розрахункові документи на придбання транспортних квитків. Водночас визначено, що операції з рахунку, до якого емітовані платіжні інструменти, слід підтверджувати виписками та/або відомостями з цього рахунку. Раніше такого уточнення не було.

Окрім цього, в оновленому п.п. 170.9.2 ПКУ додатково конкретизовано порядок документального підтвердження витрат, понесених під час відряджень або виконання окремих цивільно-правових дій із застосуванням платіжних інструментів (наприклад, банківських платіжних карток). 

Безготівкові розрахунки

Якщо підзвітною особою використовувався корпоративний/особистий платіжний інструмент або його реквізити, вартість витрат має засвідчуватися документом (випискою та/або відомостями з рахунку), що містить інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовано платіжний інструмент. Такий документ може бути в електронній або паперовій формі ( п.п. 170.9.2 ПКУ ).

Важливо! Нова редакція п.п. 170.9.3 ПКУ збільшує строки для підтвердження сум фактичних видатків на відрядження або виконання окремих цивільно-правових дій у разі здійснення безготівкових розрахунків із використанням корпоративних/особистих платіжних інструментів (або їх реквізитів). Те саме стосується повернення невикористаних коштів/електронних грошей.

Так, з 1 квітня надавати документи, що підтверджують суму видатків, та повертати невикористані кошти в такій ситуації можна буде до закінчення місяця, наступного за місяцем , у якому платник податків:

- Закінчує відрядження;

— завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, яка видала кошти / електронні гроші під звіт.

Наприклад, працівник повернувся із відрядження 20 квітня 2023 року. У цьому випадку документи, що підтверджують його безготівкові розрахунки з використанням платіжних інструментів або їх реквізитів, він має подати до 31 травня.

Якщо списання коштів/електронних грошей за понесеними витратами здійснюється після дати завершення відрядження або виконання окремої цивільно-правової дії, ці строки продовжуються на один календарний місяць .

Нагадаємо: зараз за наявності поважних причин (виявлення розбіжностей між звітними документами) термін подання Звіту за безготівкової форми оплати за допомогою платіжних інструментів можна продовжити максимум до 20 банківських днів.

У новому формулюванні п.п. 170.9.3 ПКУ викликають інтерес два моменти.

По-перше, в цьому підпункті йдеться лише про надання підтверджуючих документів . А ось Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, не згадується (про нього див. нижче).

По-друге, у п.п. 170.9.3 ПКУ йдеться лише про безготівкові розрахунки , здійснені за допомогою корпоративних чи особистих платіжних інструментів. Якщо ж за допомогою таких платіжних інструментів було знято готівку, цей підпункт формально застосовуватися не повинен.

А які ж терміни підтвердження видатків та повернення коштів для готівки? Тут на нас чекає сюрприз! Про нього читайте далі.

Готівкові розрахунки

Відразу скажемо, що про готівкові розрахунки у відрядженні або при використанні для госппотреб в оновленому п. 170.9 ПКУ йдеться мало. Це стосується всіх готівки: як виданих з каси, так і отриманих підзвітною особою із застосуванням корпоративних чи особистих платіжних інструментів.

Ні термінів надання документів, що підтверджують готівку, ні термінів повернення невикористаних коштів ви в цьому пункті з 1 квітня 2023 року не знайдете.

А як бути?

Відповідно до п. 19 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148 (далі — Положення № 148 ) готівка під звіт у загальному випадку видається на строк не більше 2 робочих днів , включаючи день їх одержання. Виняток становлять закупівля сільгосппродукції (10 робочих днів) та брухту чорних та кольорових металів (30 робочих днів).

Підзвітна особа має право продовжити термін використання виданих коштів до закінчення терміну відрядження, якщо готівка одночасно видана як на відрядження, так і на госппотребу.

Враховуючи зазначені вимоги,

рекомендуємо дотримуватись строків, встановлених Положенням № 148 для повернення готівки, виданих на господарські потреби

А що з готівкою, виданою з каси (отриманою із застосуванням платіжних інструментів) на відрядження ?

Про терміни їх повернення у Положенні № 148 не йдеться. Є лише посилання на терміни, встановлені законодавством. У свою чергу, законодавство (в особі ПКУ ), як ми з'ясували вище, з 1 квітня їх не встановлюватиме. Можливо, найближчим часом НБУ внесе зміни до Положення №148 . Але поки що відповіді на поставлене запитання немає.

Щодо термінів надання підтверджуючих документів за готівковими розрахунками, то, мабуть, такі документи необхідно додати до Звіту та подати одночасно з ним.

Надання звіту

Про надання Звіту про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, каже новий п.п. 170.9.4 ПКУ . Причому з 1 квітня цей документ буде потрібний не завжди.

Звіт доведеться подаватися у випадках :

- Наявності оподатковуваного доходу, визначеного згідно з п.п. 170.9.1 ПКУ з метою розрахунку суми податку;

- використання платником податків готівки понад суму добових (включаючи отриману з використанням платіжних інструментів).

Надавати Звіт можна буде у паперовій чи електронній формі (з дотриманням вимог щодо електронного документообігу).

Строк надання Звіту встановлено п.п. 170.9.3 ПКУ : у загальному випадку до закінчення місяця, що настає за місяцем завершення відрядження або окремої цивільно-правової дії за дорученням роботодавця.

Якщо підзвітна особа застосовувала корпоративні чи особисті платіжні інструменти (їх реквізити) для проведення розрахунків у безготівковій формі та/або для отримання готівки в межах суми добових, то за відсутності оподатковуваного доходу з 1 квітня 2023 року Звіт не складається та не подається .

Отже, що ми маємо?

З 01.04.2023 ПКУ вимагає подавати Звіт лише за:

1) виникнення оподатковуваного доходу;

2) готівкових розрахунках, крім випадку, коли використана готівка не перевищила суму належних працівникові добових.

Начебто добре? Хотіли полегшити життя працівникові та бухгалтеру. Але чи вийшло?

Ненадання Звіту не означає відсутності підтверджуючих документів

Документи мають бути обов'язковими. Отже, за відсутності Звіту доведеться скласти перелік (опис) документів, що підтверджують, і надати працівникові розписку в їх отриманні. Інакше можуть бути суперечки про те, які документи були подані, на яку суму та й чи були вони взагалі.

Далі витрати, здійснені підзвітною особою, має затвердити керівник підприємства. Якщо немає Звіту, зробити це доведеться якимось окремим документом, наприклад, наказом .

А якщо витрати затверджено не в повному обсязі? Тоді може виникнути оподатковуваний дохід і працівник зобов'язаний надати Звіт .

Крім того, постає питання: яким чином до затвердження здійснених витрат підзвітна особа дізнається, чи виник у неї оподатковуваний дохід?

І де впевненість, що працівник зможе правильно визначити належну йому суму добових? Особливо, якщо їх розмір встановлений в одній валюті, а аванс виданий в іншій.

У зв'язку з викладеним рекомендуємо поки що не відмовлятися від надання Звіту у всіх випадках отримання працівниками коштів на відрядження або під звіт.

Електронні гроші

За текстом п. 170.9 ПКУ з'явиться згадка про електронні гроші . Нагадаємо: це одиниці вартості, які зберігаються в електронному вигляді та випущені емітентом електронних грошей для виконання платіжних операцій (у тому числі з використанням наперед оплачених платіжних карток багатоцільового використання). Вони приймаються як платежі іншими особами, ніж їх емітент, і є грошовим зобов'язанням цього емітента ( п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-ІХ ).

Таким чином, на законодавчому рівні врегульована можливість використання у відрядженнях та на госппотребі не тільки готівкових та безготівкових коштів, а й електронних грошей.

І насамкінець ще раз нагадаємо, що всі ці зміни набирають чинності з 1 квітня 2023 року . Також зауважимо, що це лише стислий огляд законодавчих новацій, які стосуються підзвітних осіб. Ми ще не раз до них повернемося та розглянемо докладніше. Тому слідкуйте за нашими публікаціями.

ВИСНОВКИ 

  • Після 1 квітня 2023 року для встановлення кількості днів відрядження, крім наказу, обов'язково буде потрібний хоча б один документ, що підтверджує факт знаходження особи у відрядженні.
  • Повертати невикористані кошти за безготівкових розрахунків з використанням платіжних інструментів можна буде до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому платник податків завершує відрядження або виконання окремої цивільно-правової дії.
  • З 01.04.2023 подавати Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, ПКУ вимагає лише у разі наявності оподатковуваного доходу або використання платником податків готівки понад суму добових.
  • З 1 квітня 2023 року на законодавчому рівні врегульовано можливість використання у відрядженнях та на господарські потреби електронних грошей.