1. Виключення Києва з переліку територій бойових дій: які наслідки для платників та громадян?

Виключення Києва, крім втрати киянами пільги зі сплати окремих податків (податок на нерухомість, земельний), це означає, що виплати ВПО з Києва до інших регіонів, ймовірно, припиняться

Мінреінтеграції вніс перші зміни до нового Наказу про території бойових дій та ТОТ. Зокрема, з Перелікуу територій можливих бойових дій виключено Київ. А також змінено з «10.08.2022» на «30.04.2022» дату припинення можливості бойових дій, що зазначається в переліку щодо Києва.

Від ДПС пояснень поки немає. А от Ніна Южаніна у своєму Телеграм-каналі наголошує, що крім втрати киянами пільги зі сплати окремих податків (податок на нерухомість, земельний), це означає, що виплати ВПО з Києва до інших регіонів, ймовірно, припиняться.

Адже, як пояснюють у Міністерстві реінтеграції, допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам виплачується мешканцям всіх територій, включених до переліку, якщо для них не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

 

2. Військовий облік по-новому: що змінилося?

На початку 2023 року набрав чинності новий Порядок війcькового обліку № 1487*. Він навів чимало шороху серед роботодавців: з’явилося багато запитань про нові списки, які треба встигнути подати до 25 січня, про нові обов’язки роботодавців і, звісно ж, про відповідальність за невиконання цього порядку. Тож давайте розбиратися.

* Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487.

Новий документ

Ні для кого не секрет, що роботодавці зобов’язані вести облік «потенційних солдатів» та співпрацювати з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦКСП).

Тривалий час механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних (далі — військовий облік) був визначений у Порядку № 921*.

* Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затверджений постановою КМУ від 07.12.2016 № 921.

Проте напередодні Нового року Кабмін ухвалив новий Порядок військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів № 1487. Він набрав чинності 5 січня 2023 року.

Хто з роботодавців зобов’язаний?

Коло осіб, на яких поширюється дія нового документа, чітко прописано. Як і його попередник, він установлює правила військово обліку для державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, в яких призовники, військовозобов’язані та резервісти працюють (навчаються) (п. 14 Порядку № 1487). Те ж саме прописано і в ст.1 Закону № 2232*.

* Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII.

Як бачимо, законодавець, як і раніше, умовчує щодо того, чи потрібно ФОП вести військовий облік. Адже законодавство прямо не вимагає від фізосіб-підприємців вести військовий облік, навіть якщо в них є наймані працівники. Логічно, що вести військовий облік вони не зобов’язані. Проте це не заважає Міноборони віднести їх до підприємств, установ та організацій і вимагати наявності військового обліку (див. лист Міноборони від 13.11.2017 № 321/7065 та лист Генерального штабу ЗСУ від 27.09.2017 № 321/5989).

Тож думаємо, що найближчим часом отримаємо «свіжу» позицію військового міністерства щодо цього питання. Або просто ФОПам пощастило. Триматимемо вас у курсі.

На кого поширюється?

Як і раніше, роботодавцям потрібно вести військовий облік громадян України, які є:

— призовниками — це особи, приписані до призовних дільниць віком від 16 (у рік досягнення 17-річного віку) до 27 років. До речі, раніше у Порядку № 921 було прописано, що призовники беруться на військовий облік з 17 років;

— військовозобов’язаними — це особи, які перебувають у запасі. Зауважимо, що граничний вік перебування військовозобов’язаних у запасі визначений у ст. 28 Закону № 2232;

— резервістами — це особи, які проходять службу у військовому резерві.

При цьому військовий облік таких осіб здійснюється на підставі даних паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів (п. 20 Порядку № 1487):

— для призовників — посвідчення про приписку до призовної дільниці;

— для військовозобов’язаних — військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного;

— для резервістів — військовий квиток.

Приймати на роботу таких осіб без відповідних документів не можна.

Нагадуємо, що при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати, зокрема, і відповідний військово-обліковий документ (ст. 24 КЗпП). Це його прямий обов’язок.

У свою чергу, прямим обов’язком роботодавця є перевірка у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікового документа (п. 34 Порядку № 1487). Це може бути як паперовий документ, так і документ в електронній формі (в мобільному додатку Дія). Прийняття на роботу здійснюється лише після взяття таких осіб на військовий облік у ТЦКСП (органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки).

Зверніть увагу! Підприємства мають вести первинний військовий облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які є їх найманими працівниками. При цьому раніше у Порядку № 921 містилися певні особливості ведення цього обліку за працівниками-строковиками. Так, він вимагав здійснювати військовий облік у разі, коли строкові трудові договори укладалися на строк більше 3 місяців.

Новий же Порядок № 1487 жодних обмежень щодо строків не встановлює. Звідси висновок, якщо з працівником укладено трудовий договір (незалежно від його строку), то працівник підлягає військовому обліку.

А якщо укладено цивільно-правовий договір (далі — ЦПД)? Щодо таких осіб військовий облік роботодавець не веде (лист Міноборони від 13.11.2017 № 321/7065).

А якщо працівник — сумісник? Тут питання спірне. З одного боку, в Порядку № 1487 немає ніяких винятків щодо ведення військового обліку для працівників-сумісників. Там просто прописано, що військовий облік здійснюється за місцем роботи працівника. З іншого боку, логічно, що оскільки у працівника може бути декілька місць роботи за сумісництвом, то дані про нього будуть просто задвоюватися. Та й особливого сенсу у цьому немає, адже все одно військовий облік здійснюватиметься за основним місцем роботи працівника. Виходячи з цієї логіки, на практиці раніше військовий облік сумісників не здійснювали.

Проте, думаємо, що ТЦКСП будуть наполягати на його веденні, щоб отримати максимально детальну інформацію про працівника. Тож радимо звернутися до місцевого ТЦКСП за більш детальними роз’ясненнями.

Що змінилося?

Насправді, особливих змін Порядок №1487 не наробив. Усі обов’язки, які мав роботодавець раніше за Порядком № 921, збереглися і в новому документі. Єдине, що додався обов’язок доведення до призовників, військовозобов’язаних та резервістів правил військового обліку під особистий підпис під час прийняття на роботу (навчання).

Проте деякі зміни все ж відбулися.

Особи, відповідальні за ведення військового обліку. Кількість їх залишилася, як і раніше, проте додалися вимоги щодо того, що такі особи мають відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним для інспектора з військового обліку відповідно до Класифікатора професій.

До того ж установлено вимоги щодо підвищення кваліфікації осіб, відповідальних за ведення військового обліку. Воно має провадитися не рідше одного разу на п’ять років. При цьому кожного року до 1 жовтня підприємства мають визначити потребу в підвищенні кваліфікації цих працівників.

На підприємстві також окремо можуть працювати особи з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності), які безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов’язаних та контролю за станом ведення військового обліку.

Але, звісно, за організацію військового обліку відповідальним є саме керівник.

Зверніть увагу: підприємства зобов’язані повідомляти ТЦКСП про призначення або звільнення (увільнення) керівника підприємства та інших осіб, відповідальних за організацію та ведення військового обліку. Роблять це шляхом подання форми, наведеної у додатку 1 до Порядку № 1487, у 7-денний строк з дати видання відповідного наказу.

Списки персонального обліку. За правилами Порядку № 1487 персональний військовий облік на підприємствах має здійснюватися не за типовою формою первинного обліку № П-2 «Особова картка працівника», а за списками персонального військового обліку.

При цьому ці списки мають складатися окремо за такими групами:

— перша — щодо осіб офіцерського складу;

— друга — щодо осіб рядового, сержантського та старшинського складу;

— третя — щодо військовозобов’язаних жінок;

— четверта — щодо призовників.

Форму таких списків ви можете знайти в додатку 5 до Порядку № 1487. Там же є і правила його заповнення.

До списків кожної групи формується справа, у якій зберігаються копії військово-облікових документів призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Також інформацію про чисельність призовників, військовозобов’язаних та резервістів вносять у відомість оперативного обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів (додаток 12 до Порядку № 1487). Зберігається зазначена відомість разом зі списками персонального військового обліку.

Списки та відомість можна вести в електронній та/або паперовій формі.

При цьому, у разі прийняття або звільнення з роботи таких осіб, а також зміни облікових даних інформація про це у 5-денний строк вноситься до цих списків та відомості оперативного обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів (пп. 41 — 42 Порядку № 1487). Поряд із цим про такі зміни потрібно ще повідомити ТЦКСП, а саме про прийняття/звільнення — протягом 7 днів з дня видання відповідного наказу, а про зміну облікових даних — щомісяця до 5-го числа.

При цьому усі ці списки разом із відомістю (станом на 1 січня) щороку до 25 січня підписують керівник підприємства та особа, відповідальна за ведення військового обліку. І далі вони реєструються у службі діловодства підприємства.

Як бачимо, вимоги про те, що ці списки потрібно подавати кудись до 25 січня, немає.

Проте зараз на практиці почастішали випадки, коли ТЦКСП надсилають листи на підприємства, в яких просять надати їм списки військовозобов’язаних, призовників та резервістів. При цьому за п. 34 Порядку № 1487 підприємства мають подавати такі відомості до відповідних ТЦКСП, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на їх вимогу. Тобто якщо вже до вас надійшов лист, доведеться надавати їм таку інформацію.

Військовозобов’язані жінки.

У новому Порядку тепер вже чітко прописані вимоги щодо військового обліку жінок з урахуванням законодавчих змін.

Тож роботодавцям доведеться вести і військовий облік жінок, які придатні до військової служби, здобули медичну або фармацевтичну спеціальність та мають відповідний військово-обліковий документ.

Майте на увазі! Жінки, які здобули освіту за медичною чи фармацевтичною спеціальністю, але ще не стали на військовий облік у ТЦКСП (не отримали військово-обліковий документ), мають можливість працевлаштовуватися як невійськовозобов’язані до кінця 2026 року (п. 51 Порядку № 1487).

Щодо жінок, які мають іншу спеціальність та/або професію, визначену у Переліку № 313*, то вони беруться на військовий облік за їх бажанням.

* Перелік спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов’язаних, затверджений наказом Міноборони від 11.10.2021 № 313.

Вручення повістки. У Порядку №1487 чітко прописали обов’язок роботодавців вручати повістки про явку за викликом до ТЦКСП або органу СБУ.

Тепер йдеться про те, що у разі отримання відповідного розпорядження від ТЦКСП роботодавцям потрібно:

1) видати наказ (розпорядження) про оповіщення, довести його до відома осіб, які в ньому зазначені, та надіслати копію наказу (розпорядження) у триденний строк до відповідного ТЦКСП, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки;

2) вручити повістки про явку за викликом;

3) письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним ТЦКСП, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про осіб з числа призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;

4) забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Раніше правила були дещо схожі, але не було прямої вимоги щодо вручення повістки.

«Військові» штрафи

Враховуючи обсяг обов’язків, які покладаються на роботодавців, не дивно, що більшість з них цікавить розмір штрафів за їх невиконання.

Так, відповідно до ст. 210¹ КпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію до посадових осіб застосовується штраф у розмірі від 3400 до 5100 грн (за вчинення порушення вперше).

За повторне порушення, а також вчинення такого порушення в особливий період штраф для посадових осіб — від 5100 до 8500 грн.

Накладають ці штрафи ТЦКСП (ст. 235 КпАП).

Звертаємо вашу увагу на те, що наразі в Україні діє воєнний стан, а отже, діє особливий період, який почався ще з 17 березня 2014 року. Його оголосили ще під час першої хвилі часткової мобілізації через російську агресію.

Тож, як бачите, сума штрафу за порушення вимог військового законодавства чимала. Радує той факт, що цей штраф не залежить від кількості допущених порушень.

 

3. Як передати справи, якщо МВО загинула на війні

Матеріально відповідальну особу (МВО) призвали до лав ЗСУ, і вона загинула під час бойових дій. Призивали працівника терміново, тож матеріальні цінності не встигли передати іншій особі. Інвентаризацію не проводили. Як оформити передачу цінностей іншій МВО?

Законодавство приписує обов’язково проводити інвентаризацію на день приймання-передавання справ в обсязі активів, що перебувають на відповідальному зберіганні в разі зміни МВО (п. 7 розд. І Положення про інвентаризацію). Попри воєнний стан така вимога є обов’язковою, адже товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) не можна залишати без зберігання і контролю.

Щоб передати активи іншій МВО, керівник видає наказ про припинення трудового договору у зв’язку зі смертю працівника і призначає на посаду нову особу.

Також підготуйте наказ про проведення обов’язкової інвентаризації у зв’язку зі зміною МВО, у якому визначте строки проведення і призначте членів інвентаризаційної комісії.

Із новою МВО укладіть договір про повну матеріальну відповідальність. У її присутності проведіть інвентаризацію цінностей.

Положення про інвентаризацію вимагає, аби під час інвентаризації була присутня попередня МВО, що неможливо. Отже, ситуацію зі смертю МВО профільне положення не врегульовує. Тому скористайтеся Положенням № 148. Цінності, передані МВО, в разі її відсутності дозволено перерахувати іншій МВО у присутності керівника та головбуха або комісії, яку призначить керівник (п. 45 Положення № 148). Результати перерахунку занесіть до акта за підписами всіх присутніх. Зробіть в акті позначку про те, що інвентаризацію провели за відсутності попередньої МВО через її смерть. Нова МВО має надати розписку, що комісія перевірила майно в її присутності і передала їй активи на відповідальне зберігання (п. 18 розд. ІІ Положення про інвентаризацію).

За результатами інвентаризації:

• складіть порівняльну відомість;
• інвентаризаційні різниці запротоколюйте та покажіть у бух­обліку.

Законодавство не визначає, як врегулювати в бухобліку різниці — нестачі та надлишки, що виникли, коли МВО загинула чи померла. Тому всі розбіжності між фактичною наявністю активів і даними бухобліку покажіть як нестачі і втрати, щодо яких винну особу не встановили (п. 4 розд. ІV Положення про інвентаризацію).

 

4. Кошти під звіт і готівкові обмеження

Підприємство збирається видати працівникові під звіт 100 тис. грн готівкою з каси. Чи можна це зробити? Яких обмежень слід дотримуватися при розрахунках підзвітною особою із суб’єктами господарювання?

Чинне законодавство прямо не забороняє видати працівникові під звіт будь-яку суму готівкою. Разом з тим питання, чи поширюються відомі готівкові обмеження на видачу готівкових підзвітних сум, на сьогодні остаточно не врегульоване. Хоча є індивідуальна податкова консультація (ІПК), що не заперечує можливості безлімітно видати готівку під звіт. Тож аби усунути можливі ризики виникнення спору з податківцями, радимо отримати аналогічну ІПК на свою адресу.

Далі про все докладніше.

Обмеження і винятки. При готівкових розрахунках з іншими підприємствами та підприємцями суб’єкти господарювання мають дотримуватися обмеження в 10 тис. грн, а при розрахунках з фізособами — у 50 тис. грн на день за одним або декількома платіжними документами (п. 6 Положення № 148*).

* Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148.

Водночас Положення № 148 містить низку випадків, коли готівкові розрахунки можна здійснювати, не турбуючись про перевищення граничної суми розрахунків. Зокрема, в п.п. 3 п. 8 Положення № 148 прописано, що

готівкові обмеження не стосуються використання готівки, виданої на відрядження

На практиці дехто із суб’єктів господарювання сприймає цю норму як прямий дозвіл видавати працівникам готівку без жодних обмежень. Насправді, це не зовсім так.

Під звіт — це НЕ на відрядження. Справа в тому, що чинне законодавство розрізняє видачу коштів працівникові на відрядження і видачу їх під звіт. Такий висновок можна зробити хоча б із назви форми, за якою працівники мають звітувати про використання отриманої готівки. Роблять це, заповнюючи Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт*.

* Затверджений наказом Мінфіну від 28.09.2015 № 841.

ПКУ також відокремлює ці два випадки один від одного, пояснюючи при цьому, що кошти під звіт призначені для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала (п.п. «б» п.п. 170.9.1).

Таким чином, некоректно обґрунтовувати видачу готівки під звіт у сумі, що перевищує законодавчо встановлений готівковий ліміт, посиланням на п.п. 3 п. 8 Положення № 148, якщо взагалі про відрядження не йдеться.

До того ж цей виняток буквально стосується не власне видачі готівки підзвітній особі на відрядження, а операцій з витрачання вже виданої на такі цілі готівки. Тобто він дозволяє витрачати на проїзд, харчування, проживання та інші послуги, які пов’язані з відрядженням працівника(ів), готівкові кошти в будь-якій сумі. При цьому безпосередню видачу з каси такої готівки працівникові без дотримання готівкових обмежень зазначена норма ні дозволяє, ні забороняє. Та

чи означає це, що на видачу готівки як на відрядження, так і під звіт готівкові обмеження поширюються повною мірою?

Зовсім ні! Просто аргументи на користь можливості безлімітної видачі лежать в іншій площині. Наведемо їх.

Під звіт — це НЕ розрахунки готівкою. Вище ми сказали, що п. 8 Положення № 148 обмежує, зокрема, розрахунки готівкою підприємства або підприємця з фізособою. І говорити в такому разі слід про 50-тисячне обмеження.

Якщо ж звернутися до п.п. 5 п. 3 Положення № 148 за визначенням терміна «готівкові розрахунки/розрахунки готівкою», то дізнаємося, що під ними розуміють платежі (!) готівкою:

— за реалізовану продукцію/товари (виконані роботи, надані послуги),

а також

— за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Водночас

видача готівки працівникам під звіт — це не платіж підприємства. Отже, вона не є розрахунком готівкою, а тому не підпадає під обмеження готівкових розрахунків

З таким підходом на сьогодні погоджуються й податківці. У листі ДПСУ від 03.07.2020 № 2688/6/99-00-07-05-01-06/ІПК вони чітко зазначають, що отримання під звіт готівки працівниками від касира підприємства не відноситься до розрахунків готівкою, а отже, обмеження 50 тис. грн на таку операцію не поширюється!

Водночас майте на увазі, що при придбанні підзвітною особою ТМЦ, робіт чи послуг для господарських потреб підприємства в іншого суб’єкта господарювання дотримуватися готівкових обмежень доведеться по повній. Причому 10-тисячного, а не 50-тисячного. Про це донедавна йшлося в БЗ 109.13, яка хоч і втратила чинність з 08.10.2022, та навряд чи в цій частині підхід податківців змінився. Адже в такій ситуації працівник виступає (виконує доручення) і платить від імені підприємства, яке він представляє.

Крім того, при вирішенні виробничих (господарських) питань у відрядженні теж застосовуватиметься саме 10-тисячна межа (якщо контрагентом є суб’єкт господарювання). Річ у тому, що такі розрахунки не пов’язані прямо з відрядженням і витратами безпосередньо на нього. Це підтверджують і податківці в консультації з підкатегорії 109.13 БЗ.

Таким чином, на сьогодні видавати кошти як під звіт, так і на відрядження ви маєте право без будь-яких обмежень. Однак не забувайте слідкувати за дотриманням граничних сум готівкових розрахунків, якщо працівник придбаває ТМЦ, у тому числі перебуваючи у відрядженні.

 

5. Облікова політика — 2023: як внести зміни й на що зважити

Облікова політика — це сукупність принципів і методів, якими користується підприємство, коли веде бухоблік, складає та подає фінзвітність (ст. 1 Закону про бухоблік). За принципом послідовності підприємства мають застосовувати її постійно, рік у рік (ст. 4 Закону про бухоблік). А коли є потреба, облікову політику змінюють.

Коли і як задокументувати зміни

Облікову політику підприємства вибудовують за вимогами НП(С)БО, галузевих методрекомендацій і Методрекомендацій № 635.

Переглядайте облікову політику, коли:

• змінюються —

• статутні вимоги підприємства;
• вимоги органу, що затверджує НП(С)БО, тобто Мінфіну;

• зміни дадуть змогу більш достовірно відображати госпоперації в бухобліку та фінзвітності (п. 9 НП(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»).

Важливо! Фіксуйте в обліковій політиці лише ті принципи оцінки і методи обліку, які передбачають декілька варіантів на вибір підприємства або щодо яких є невизначеність (п. 1.3 Методрекомендацій № 635). Одноваріантні вимоги та норми стандартів не дублюйте.

Як правило, облікову політику змінюють з початку року, тобто станом на 1 січня (п. 3.2 Методрекомендацій № 635). Але не заборонено вносити зміни й на іншу дату протягом року. Із цим погоджується і Мінфін. Зміни застосовуйте з дати видання наказу або з дати набрання чинності змінами, яку зазначили в наказі про їх внесення (п. 3.4 Методрекомендацій № 635).

Якщо обсяг змін охоплює значну частину тексту або вони істотно впливають на зміст облікової політики, викладіть наказ у новій редакції (п. 3.4 Методрекомендацій № 635). Коли зміни незнач­ні — відкоригуйте положення чинного наказу про облікову політику у відповідному розпорядчому документі.

Інформацію про зміну облікової політики наведіть у примітках до річної фінзвітності в один зі способів:

• опишіть у довільній формі;
• долучіть до звітності копію розпорядчого документа (п. 3.5 Методрекомендацій № 635).

Як показати зміну облікової політики

Зміну облікової політики показують ретроспективним або перспективним методом.

Ретроспективний метод застосовуйте щодо подій та операцій із моменту їх виникнення (п. 11 НП(С)БО 6).

Ретроспективний метод трудомісткий, адже доведеться перерахувати всі минулі операції та події так, ніби їх від початку відображали в обліку та фінзвітності згідно з новою обліковою політикою. Якщо через зміну облікової політики змінюються доходи та/або витрати минулих періодів, покажіть такі зміни через коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року (п. 12.1 НП(С)БО 6). Коли на початок року є сальдо непокритого збитку, відкоригуйте його суму.

Щоб показати зміну:

• складіть бухдовідку з обов’язковими реквізитами первинки (ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік);
• зробіть проведення за відповідним субрахунком до рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» у кореспонденції з рахунками класів 1—6. Перерахуйте їх залежно від зміни облікової політики.

За звітний рік відкоригуйте:

• Баланс (форми № 1, № 1-м або № 1-мс) — на суму коригування змініть показник графи 3 «На початок звітного періоду» рядка 1420 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)», а також рядок, що кореспондує із цією сумою;
• Звіт про фінансові результати (форми № 2, № 2-м або № 2-мс) — на суми доходів/витрат минулого року — показник графи 4 «За аналогічний період попереднього року»;
• Звіт про рух грошових коштів (форма № 3 або № 3-н) — на суму, що стосується показників минулого року, — показник графи «За аналогічний період попереднього року»;
• Звіт про власний капітал (форма № 4) — на суму коригування — показник графи 7 рядка 4005 «Зміна облікової оцінки»;
• Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5) — відповідні показники на початок року.

Складіть виправлену фінзвітність за попередні періоди, адже законодавство не визначає строку давності для виправлення минулорічної фінзвітності. Зазвичай правки вносять до звітів за останніх три роки або лише минулий рік. Оскільки строки законодавчо не визначені, пропишіть їх у наказі про облікову політику підприємства.

Чи обов’язково повторно подавати до органів статистики чи ДПС фінзвітність, яку відкоригували через зміну облікової політики? Закон про бухоблік визначає право, а не обов’язок подавати виправлену фінзвітність (ч. 6 ст. 14 Закону про бухоблік).

Податківці наполягають, аби платники податку на прибуток повторно подавали фінзвітність разом з прибутковою декларацією (ЗІР, підкатегорія 102.20.02). Проте ретроспективні зміни у фін­звітності не є помилкою. Із цим податківці погоджуються¹. Тож подавати відкориговану фінзвітність за минулі роки не потрібно ані органам статистики, ані фіскалам.

¹ Індивідуальна податкова консультація (ІПК) ДФС від 10.09.2019 № 103/6/99-00-07-02-02-15/ІПК; ІПК ГУ ОВПП ДФС від 01.10.2018 № 4256/ІПК/28-10-27-01-11.

Якщо перерахувати нерозподілений прибуток / непокритий збиток на початок звітного року проблематично — скористайтеся перспективним методом.

За перспективного методу зміни облікової політики поширюються лише на ті події та операції, що відбуваються після дати її зміни (п. 13 НП(С)БО 6).

Якщо змінюєте облікову політику перспективно, покажіть зміни в обліку та фінзвітності аналогічно до зміни облікових оцінок.

Переважно бухоблікові зміни стосуються облікових оцінок. Облікова оцінка — це попередня оцінка, якою підприємство послуговується з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами (п. 3 НП(С)БО 6).

Обліковими оцінками є:

• строк корисного використання необоротних активів;
• ліквідаційна вартість необоротних активів;
• метод амортизації необоротних активів;
• вартісна межа для класифікації малоцінних необоротних матеріальних активів тощо.

Зверніть увагу! Якщо не можете відрізнити зміну облікової політики від зміни облікової оцінки, покажіть її як зміну облікової оцінки (п. 14 НП(С)БО 6).

Наслідки зміни облікової оцінки включіть до звіту про фінрезультати в тому періоді, в якому сталася зміна, а також у наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди (п. 8 НП(С)БО 6). Зміни покажіть за тією самою статтею звіту про фінрезультати, за якою раніше показували доходи/витрати, пов’язані з об’єктом такої оцінки (п. 7 НП(С)БО 6).

Нову облікову політику починайте застосовувати з дати її зміни. Перерахунку минулих періодів не проводьте.

Які зміни врахувати

Минулий рік був багатий на зміни в нормативно-правових актах, у т. ч. тих, що регулюють методику обліку. Урядовці продовжують приводити НП(С)БО у відповідність до міжнародних стандартів або вносити косметичні правки.

Оновіть робочий план рахунків

Робочий план рахунків є додатком до наказу про облікову політику. Врахуйте в ньому зміни до НП(С)БО та Інструкції № 291. А саме:

• приберіть згадку про субрахунок 289, якщо користувалися ним для обліку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ). Натомість ТЗВ, пов’язані з доставкою кількох найменувань, груп, видів запасів, узагальнюйте за групами запасів на окремому субрахунку 200 «ТЗВ на запаси» або окремому додатковому субрахунку, наприклад 2011 «ТЗВ на сировину та матеріали» (п. 5.5 Методрекомендацій № 2);
• вилучіть рахунок 85 «Інші витрати», якщо обліковуєте витрати одночасно на рахунках класів 9 «Витрати діяльності» та 8 «Витрати за елементами»;
• перевірте, чи відповідають склад рахунків та їх назви у робочому плані рахунків Плану рахунків та Інструкції № 291.

Перегляньте склад форм первинних документів і графік документообігу

Перевірте перелік типових форм первинних документів, якими користуєтеся. Приберіть згадку про типові форми, що втратили чинність. Адже ще восени 2021 року Держстат своїм наказом скасував значну частину наказів про застосування типових форм обліку.

В оновленому наказі про облікову політику наведіть перелік форм і бланків первинки, що розробили власноруч. Відповідно, перегляньте і затверджений графік документообігу, що є обов’язковим додатком до наказу про облікову політику.

Додайте пункт про перегляд параметрів обліку основних засобів на кінець року

Улітку минулого року Мінфін передбачив порядок перегляду строку корисного використання, ліквідаційної вартості й методу амортизації основних засобів (ОЗ) на кінець року в разі зміни економічних вигід від їх використання (п. 25 НП(С)БО 7 «Основ­ні засоби»).

Наведіть причини зміни економічних вигід від використання ОЗ та склад комісії, яка моніторитиме інформацію. Ці обов’язки можете покласти на членів комісії, яка відповідає за операції з ОЗ та закріпіть це в розпорядчому документі.

Окрім цього, минулий рік додав низку змін у нормативці для агропідприємств і компаній, що складають консолідовану фінзвітність. На них також зважте, коли оновлюватимете наказ.

Уточніть інформацію про програму автоматизації обліку, якою користуєтеся

Свої корективи привносять і воєнні реалії. Адже нормативку розробляли для обліку в мирні часи. Вихід — пропишіть воєнні облікові нюанси в наказі про облікову політику.

Юрособа на свій розсуд обирає форму ведення бухобліку та спосіб оброблення облікової інформації — вручну або автоматизовано. У наказі про облікову політику зазвичай наводять програму автоматизації обліку, якою послуговуються. Якщо обрали вітчизняний продукт і позбулися ворожого програмного забезпечення — приберіть згадку про нього з розпорядчого документа.

Нередбачте, як документувати операції, якщо первинка запізнюється/втрачена

Оберіть варіант документування операцій, якщо на дату складання фінзвітності не надійшла первинка:

• облікувати на підставі внутрішнього документа або розрахунку забезпечення під неотримані документи (п. 3.5 Положення № 88; лист Мінфіну);
• не відображати до дати отримання первинки та згодом оформити як виправлення минулорічної помилки згідно з НП(С)БО 6.

Пропишіть порядок документування, якщо втратили первинку через збройну агресію рф або вона перебуває на тимчасово окупованій території або в зоні, де точаться (точилися) бойові дії, і отримати її неможливо. Розробіть і затвердьте як додаток до облікової політики форми заяв про неможливість вивезення/втрату первинних документів.

Опишіть порядок «воєнної» інвентаризації

Розробіть окремий додаток чи положення про інвентаризацію активів та зобов’язань в умовах воєнного стану:

• опишіть випадки, за яких маєте право дистанційно провести інвентаризацію активів та зобов’язань;
• врегулюйте дії підприємства, коли відсутні члени інвентаризаційної комісії або матеріально відповідальна особа;
• наведіть кореспонденцію рахунків з обліку списання не­оборотних активів, запасів, що знищені/пошкоджені/втрачені під час воєнного стану.

Змініть порядок обліку необоротних активів

Через війну змінилися умови використання необоротних активів.

Перегляньте параметри розрахунку амортизації ОЗ через зміну економічних вигід від використання активів (п. 25 НП(С)БО 7). Для цього:

• змініть строки корисного використання ОЗ, що частково пошкоджені/відновлені після воєнних дій;
• перегляньте метод амортизації ОЗ, якщо через війну змінилася інтенсивність їх використання;
• встановіть різні методи амортизації для різних груп ОЗ;
• розгляньте варіант консервації деяких об’єктів ОЗ, щоб оптимізувати витрати на їх амортизацію, обслуговування й утримання.

Опишіть правила обліку зменшення корисності необоротних активів. Маємо на увазі ОЗ, що розміщені на тимчасово окупованих територіях або в районах воєнних (бойових) дій, до яких немає безперешкодного і безпечного доступу.

У наказі про облікову політику визначте, як обчислювати суму очікуваного відшкодування активів (п. 4 НП(С)БО 28 «Зменшення корисності активів»). Утворіть комісію, яка обчислюватиме величину втрат і розроблятиме форму первинки для їх фіксації.

Про яку відповідальність пам’ятати

Відсутність деяких положень у наказі про облікову політику або застосування застарілих облікових норм впливає на достовірність показників фінзвітності.

За порушення порядку ведення бухобліку, внесення недостовірних даних до фінзвітності на посадових осіб підприємства накладають адмінштраф у розмірі від 136 до 255 грн (ст. 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення; КпАП). За повторного протягом року порушення штраф більший — від 170 до 340 грн.

Рятує від відповідальності статус комерційного підприємства. Адже право застосовувати штрафи мають органи Держаудитслужби (ст. 234-1 КпАП).

Проте обережність не завадить платникам податку на прибуток, адже вони обчислюють податкові зобов’язання на підставі даних бух­обліку та фінзвітності (пп. 134.1.1 Податкового кодексу України). Бухгалтерська помилка, що впливає на показник податку на прибуток, є штрафонебезпечною. Якщо контролери під час перевірки з’ясують, що через недотримання облікової політики занизили об’єкт оподаткування — штрафи не забаряться попри воєнний стан.

 

6. Як організувати електронний документообіг із контрагентом

Покупці бажають співпрацювати з підприємством, якщо організуємо електронний документообіг. Які наслідки для продавця? Як потрібно зберігати документи? Якщо видаткові накладні підписуватимемо електронним цифровим підписом, як це обґрунтувати? Адже зі складу товар транс­портують без документів. Хто має підписувати документи, якщо складські послуги надає інше підприємство?

Електронний документ — гідна альтернатива старому доброму паперовому документу. За дотримання деяких умов цей документ стане повноцінним учасником документообігу і продавця, і покупця.

Що таке електронний документ

Спочатку з’ясуємо, що таке електронний документ.

Електронний документ — це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.

Стаття 5 Закону № 851

При цьому, попри те що електронний документ створюють, передають і зберігають електронними засобами, його можна перетворити у візуальну форму. Нею є відображення даних, що він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для того, аби його зміст могла сприймати людина.

Та чи буде такий документ оригіналом, якщо перетворити його у візуальну форму? Відповідь на це запитання знаходимо у Законі № 675: електронний договір може містити умови виготовлення й отримання паперових копій електронних документів. Тобто в розумінні Закону № 675 візуальна форма електронного договору на папері апріорі є не оригіналом, а копією.

Коли застосовують електронні підписи

Для ідентифікації автора електронного документа може слугувати електронний підпис (ст. 6 Закону № 851). Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронні підписи бувають різних видів, зокрема, залежно від довіри до рівня ідентифікації.

Відносини, пов’язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулює Закон № 2155. Виокремлюють такі ступені довіри до ідентифікації:

• простий електронний підпис і печатка — низький рівень довіри;
• удосконалений електронний підпис і печатка — середній рівень довіри;
• кваліфікований електронний підпис (КЕП) і печатка — високий рівень довіри. Лише КЕП відповідає власноручному підпису (ч. 4 ст. 18, ст. 14 Закону № 2155).

Електронні підписи
бувають прості, удосконалені та кваліфіковані

Водночас суб’єкти електронного документо­обігу застосовують інші види е-підписів в електрон­ному документообігу на договірних засадах (ст. 6 Закону № 851). Тобто законодавець надає учасникам електронного документообігу право узгодити між собою використання таких видів електронних підписів, які не передбачені в Законі № 2155. Зокрема, шляхом регулювання їх відносин стосовно підписання та обміну електронними документами згідно із законодавством іноземної держави (ч. 2 ст. 38 Закону № 2155).

Чи дозволені електронні документи в обліку

Оформлення первинних документів в електронній формі прямо дозволено у статті 9 Закону про бухоблік. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовують у бухобліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Але про використання саме електронних документів маютьдійти згоди всі учасники господарських відносин. Тобто якщо покупець наполягає оформити накладну в паперовій формі, постачальник не зможе йому відмовити. Адже ці правовідносини характеризуються рівністю прав.

Сторони мають зафіксувати
домовленість про використання первинних документів в електронній формі

Домовленість про те, що первинні документи складатимуть в електронній формі, сторони можуть зафіксувати у господарському договорі, додатковій угоді до нього, навіть досягти усно. Так, якщо договір не передбачає оформлення первинних документів в електронній формі, це не є підставою заперечувати правомірність їх оформлення саме в такий спосіб.

Отже, якщо покупець вимагає оформити первинні документи в електронній формі, постачальник може або погодитися з такою вимогою, або відмовитися укласти договір із таким покупцем, або досягти компромісу і складати первинні документи у формі, що буде прийнятна для обох сторін.

Первинні документи в електронній формі створюють такі самі наслідки, як і документи, складені на папері.

Електронні документи зберігайте на відповідному носії протягом строку, встановленого для зберігання всіх первинних документів.

 

7. Нюанси заповнення заяв-розрахунків через сайт послуг ПФУ

Аби сформувати заяву-розрахунок в е-вигляді, користувачу-страхувальнику потрібно мати доступ до інтернету та ЕЦП. В цій заяві слід заповнити всі рядки, які відмічено зірочкою та потім натиснути на продовжити за даними ЄРЛН

Раніше ми зазначали, що Для отримання фінансування по лікарняних роботодавцю, як і раніше, необхідно подати заяву-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам кошти.

Форма заяви-розрахунку залишилась незмінною.

Важлива зміна для роботодавців: подавати заяви-розрахунки необхідно до Пенсійного фонду України через особистий кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг. 

Щоб сформувати заяву-розрахунок в електронному вигляді, користувачу-страхувальнику потрібно мати доступ до інтернету та кваліфікований електронний підпис (КЕП).

Роботодавці, які з певних причин не можуть скористатись електронним кабінетом на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, мають можливість скласти заяву-розрахунок в паперовій формі та подати її до будь-якого сервісного центру головних управлінь Пенсійного фонду України в областях та м. Києві.

Далі наводимо алгоритм заповнення заяв-розрахунків на підставі нового розʼяснення ПФУ. 

 

8. Повідомлення про виплату лікарняних: кому подавати?

Кому (Фонду соціального страхування чи Пенсійному фонду) подавати повідомлення про виплату лікарняних та допомоги по вагітності та пологах, що були профінансовані ФСС у 2022 році?

Це запитання з початку січня не дає спокою бухгалтерам. І ось нарешті ФСС вирішив перервати мовчання. Що повідав Фонд? Дивимося роз’яснення від 25.01.2023, з’явилося воно на офіційному сайті ФСС.

Отримано до 2023. Повідомлення про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах, що були отримані до 01.01.2023, подаємо до ФСС.

Яким способом? У паперовому вигляді:

— особисто звернувшись до відповідного відділення ФСС або

— поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

На жаль, направити до ФСС повідомлення в електронному вигляді не вийде через технічні причини, пов’язані з припиненням Фонду.

Увага! Актуальний перелік і контакти відділень ФССУ можна знайти за посиланням.

Проте страхувальники з:

— Луганщини повідомлення подають на адресу: м. Дніпро, проспект Яворницького, 93 (отримувач: управління ВД ФСС у Луганській області);

— Херсонщини — до відповідних відділень Кіровоградського управління (контакти за посиланням вище).

Форму повідомлення про виплату працівникам коштів використовуєте ту ж саму, за якою звітували в 2022 році

Вона наведена в додатку 2 до Порядку фінансування, затвердженого постановою правління ФСС від 19.07.2018 № 12 (далі — Порядок № 12).

Отримано у 2023. Наступне запитання: чи потрібно подавати повідомлення щодо сум допомог, отриманих у 2023 році від Пенсійного фонду? ФСС у своєму роз’ясненні говорить, що так, потрібно, але вже до ПФУ. Обґрунтування тут таке.

Пунктом 1 постанови правління Пенсійного фонду від 21.12.2022 № 28-3 (далі — постанова № 28-3) установлено, що ФССшний Порядок № 12 діє до прийняття правлінням Пенсійного фонду нового механізму фінансування страхувальників для надання страхових виплат. Подання повідомлення про виплату коштів застрахованим особам, як і заяви-розрахунку, передбачене саме цим Порядком № 12.

При цьому пенсійники не тільки не скасували їх подання, а й прямо зазначили в п. 1 постанови № 28-3, що заява-розрахунок та повідомлення про виплату коштів застрахованим особам подаються страхувальниками через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду, а також можуть подаватися у паперовій формі разом з електронною формою на електронному носії інформації головним управлінням ПФУ в областях та м. Києві за основним місцем обліку страхувальників.

І все б було добре. От тільки механізм подання-прийняття такого повідомлення пенсійниками програмно й досі не реалізовано.

А чи є штраф за несвоєчасне подання повідомлення про виплату коштів застрахованим особам? Ні, немає. Єдине, що може загрожувати страхувальнику, — це перевірка щодо використання страхувальником коштів. Та й то лише у випадку відсутності інформації від страхувальника про виплати застрахованим особам протягом трьох місяців з дня здійснення фінансування.

 

9. Як подавати повідомлення про виплату лікарняних з 2023 року?

Повідомлення про виплату працівникам коштів, отриманих від фондів (як ФССУ, так і ПФУ), необхідно продовжувати подавати. Але до ФСС вже немає можливості подавати в е-формі, тільки в паперовій

Фонд соціального страхування України розповідає, щоб зменшити ризик затримок при виплаті працівникам допомог за лікарняними, ще в 2018 році він впровадив систему оперативного інформування про здійснення виплат.

Відтоді про перерахування працівнику отриманих від ФССУ коштів роботодавець звітує у місячний термін після виплати допомоги – це дозволило нам не лише краще контролювати використання коштів Фонду і дотримання прав застрахованих осіб, але і реалізувати ризик-орієнтовані підходи в перевірках страхувальників.

Однак, починаючи з цього року, ФССУ передав свої функції до Пенсійного фонду та наразі перебуває у процесі припинення.

Куди з 01 січня роботодавцям подавати повідомлення про виплату коштів за лікарняними і чи потрібно це робити?

Повідомлення про виплату працівникам коштів, отриманих від фондів (як ФССУ, так і ПФУ), необхідно продовжувати подавати.

Форма такого повідомлення та строки його подання наразі не змінились – вони затверджені постановою правління ФССУ від 19.07.2018 р. №12, яка продовжить діяти до прийняття Пенсійним фондом відповідного власного порядку.

Подавати повідомлення про виплату необхідно до того фонду, від якого надійшли кошти.

Як подати повідомлення до ФССУ:

На жаль, у зв’язку з технічними причинами, пов’язаними із припиненням ФССУ, подати повідомлення наразі можливо лише у паперовому вигляді. Роботодавці можуть звернутись безпосередньо до відділення або надіслати документ рекомендованим листом.

Актуальний перелік і контакти відділень ФССУ можна знайти за посиланням.