Відпустка під час воєнного стану та зміни в законодавстві про відпустки

Юридична консультація

Відпустка під час воєнного стану та зміни в законодавстві про відпустки

Першим актом, який суттєво змінив питання надання та регулювання відпусток під час воєнного стану, став Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон 2136).

Важливим є те що цей закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

 Статтею 12 цього закону визначено, що у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

Роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки.

Якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

Я хочу звернути вашу увагу на те, що в законі вживається формулювання «може бути обмежено/може відмовити», тож це не категорична норма і рішення щодо надання чи не надання відпустки залишають на розсуд роботодавця.

Частиною 4 ст. 12 Закону 2136 визначено, що роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів.  Ось в цьому випадку роботодавця вже зобов’язано надавати таку відпустку працівнику. Але вже з’являється умова за якою працівнику може бути надана така відпустка, працівник має підтвердити право на відпустку. Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, тож роботодавець буде приймати рішення на підставі наданих доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт. Наприклад працівник може подати довідку, що має статус ВПО або фото сторінки паспорту з відміткою про перетин державного кордону, надіслати фото з геолокацією  і таке інше.

Статтею 5 Закону 2136 надане право роботодавцю на звільнення працівника у період перебування його у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем після закінчення відпустки.

Дуже великі зміни в трудовому законодавстві взагалі, і в законодавстві про відпустки зокрема, відбулися 19 липня 2022 року, коли вступили в силу зміни внесені Законом України від 01.07.2022 р. 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин».

Цим законом статтю 9 Закону «Про відпустки» (в частині зарахування стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку) привели у відповідність до ст. 119 КЗпП, щодо працівників, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, оскільки ст. 119 КЗпП не містить норми щодо збереження в період військової служби щорічної основної відпустки за вказаними працівниками.

Також із законодавства про відпустки виключили норму, яка передбачала, що у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, куди перейшов працівник.

Згідно коментаря Мінекономіки - при звільненні працівника з ним має бути проведено повний і остаточний розрахунок та, у разі наявності підстав, - виплачена грошова компенсація за всі не використані ним дні відпусток відповідно до законодавства. Новий роботодавець не несе зобов’язань щодо відносин, які були у працівника з попереднім роботодавцем.

Положення ч.6 ст. 83 Кодексу законів про працю приведено у відповідність до ст. 1227 Цивільного кодексу України у частині наслідування неотриманих працівником сум та викладено у такій редакції: У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім’ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.

Змінено ст. 21 Закону України «Про відпустки» стосовно порядку оплати відпусток. До внесених змін, заробітна плата працівникам за час відпустки виплачувалася не пізніше ніж за три дні до її початку. Після внесення змін законодавець передбачив, що заробітна плата виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором

Серпень 2022