Робота у вихідні, святкові і неробочі дні

Робота у вихідні, святкові і неробочі дні 

Для початку давайте визначимося, що роботодавець розмежовує поняття вихідного та святкового і неробочого днів.

Вихідний день – це день щотижневого відпочинку. Вихідні дні підприємство встановлює самостійно, враховуючи режим роботи підприємства.

При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу (далі - роботодавець)  і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) .

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (колективним договором може бути встановлена менша норма тривалості робочого часу), а тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна буди не менш як сорок дві години.

При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (далі - підприємство) з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

ЗАУВАЖТЕ, що неділя – є загальним вихідним днем. Другий вихідний, при п’ятиденному робочому тижні, визначається графіком роботи підприємства за умови погодження з виборним органом первинної профспілкової організації. Законодавець визначив, що другий вихідний має надаватися, як правило, підряд з загальним вихідним днем. Але формулювання «як правило» означає, що можуть бути і виключення.

Якщо робота підприємства пов’язана з обслуговуванням населення (магазини, театри, музеї та ін.) і робота на підприємстві не може бути перервана в загальний вихідний день, то вихідний день на такому підприємстві встановлюється місцевими радами.

На підприємствах, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства.

На безперервно діючих підприємствах, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Відповідно до законодавства (ст. 71 КЗпП) - робота у вихідні дні забороняється. Цю ж норму роз’яснює Міністерство соціальної політики  в своєму листі №123/13/133-12 від 13.04.2012р. «Про роботу у вихідні дні», де також зазначено, що «…залучення працівників до роботи у вихідні дні допускається лише у випадках, встановлених у частині другій статті 71 КЗпП. Залучення до роботи у вихідний день у зв’язку з виробничою необхідністю чинним законодавством не передбачене».

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, провадиться за розпорядчим документом роботодавця лише у випадках:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

За згодою сторін робота у вихідний день може компенсуватися у грошовій формі в подвійному розмірі або наданням іншого дня для відпочинку. Статтею 107 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначені правила обчислення оплати роботи у вихідний день.

Також є роз’яснення  Міністерства праці і соціальної політики (лист №853/13/84-09 від 29.12.2009р.  «Щодо оплати праці працівників у вихідні, святкові та неробочі дні») де  вказано «…У разі залучення згідно з законодавством до роботи працівників у вихідні дні, які є загальними вихідними днями (субота, неділя) або визначені за графіком роботи (змінності), то робота у такі дні оплачується в подвійному розмірі або компенсується іншим днем відпочинку з оплатою роботи у вихідний день в одинарному розмірі. Термін надання іншого дня відпочинку визначається за згодою сторін».

Забороняється залучати до роботи у вихідні дні:

• вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (ст. 176 КЗпП);
• батьків, які виховують дітей без матері, у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі (ст. 186 1 КЗпП);
• опікунів (піклувальників), прийомних батьків (ст. 186 1 КЗпП);
• працівників, молодших 18 років (ст. 192 КЗпП).

Законодавство не містить прямої заборони щодо залучення цих осіб до роботи у святкові (неробочі) дні, але зважте всі за і проти при залученні цих категорій працівників.

Святкові і неробочі дні, чітко визначені статтею 73 КЗпП, відповідно до якої встановлено такі святкові дні:

• 1 січня - Новий рік;
• 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове;
• 8 березня - Міжнародний жіночий день;
• 1 травня - День праці;
• 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);
• 28 червня - День Конституції України;
• 24 серпня - День незалежності України;
• 14 жовтня - День захисника України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

• 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове;
• один день (неділя) - Пасха (Великдень);
• один день (неділя) - Трійця.

У випадку, коли святковий або неробочий день  збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Робота у святковий і неробочий день  оплачується у подвійному розмірі, що визначено ст. 107 КЗпП:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Про це також роз’яснює  Міністерства праці і соціальної політики в своєму листі (лист №853/13/84-09 від 29.12.2009р.  «Щодо оплати праці працівників у вихідні, святкові та неробочі дні»):

«…Крім подвійної оплати, за бажанням працівника, який працював у святковий (неробочий) день, йому може бути наданий інший день відпочинку, який не оплачується та є вихідним днем.

Компенсація або заміна підвищеної оплати за роботу у святкові та неробочі дні наданням іншого дня відпочинку законодавством не передбачена».

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗПП, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.