Інформаційний бюлетень Київського міськкому профспілки енергетиків від 22.05.2023

1. Які гарантії має працівник у разі звільнення за станом здоров’я? 

У випадку надання працівником документа, що підтверджує неможливість продовження ним роботи у зв’язку зі станом здоров’я, роботодавець зобов’язаний перевести працівника на іншу роботу тимчасово або у разі відсутності вакансій – скласти про це акт.

Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці розповідає, що п. 2 ст. 40 КЗпП передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи.

Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників) у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я за наявності в нього права на призначення дострокової пенсії за віком затверджений постановою КМУ від 27.12.2022 №1449. Звільнення працівника на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У разі надання працівником документа, що підтверджує неможливість продовження ним роботи у зв’язку зі станом здоров’я, роботодавець зобов’язаний вжити заходів для переведення працівника за його згодою на іншу роботу тимчасово чи без обмеження строку за наявності відповідних вакансій або у разі відсутності відповідних вакансій – скласти про це акт.

Розірвання трудового договору з працівником може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Також при звільненні такому працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати.

 

2. Приймаємо на роботу призовників, військовозобов’язаних, резервістів

Порядок прийняття на роботу, документи, що їх має подати кандидат на працевлаштування, визначені в Кодексі законів про працю України (КЗпП). Проте коли приймаєте на роботу призовників, військовозобов’язаних, резервістів, зважайте на вимоги законодавства у сфері військового обліку.

Що перевірити під час працевлаштування

Стаття 24 КЗпП зобов’язує кандидатів на працевлаштування подати, з-поміж іншого, відповідний військово-обліковий документ. Додаткові вимоги встановлює Порядок № 1487. Так, роботодавець повинен перевірити в особи, яка працевлаштовується, наявність:

• військово-облікового документа;
• позначки в ньому про взяття на військовий облік.

Підстава — абзац другий пункту 34 Порядку № 1487.

Призовники, військовозобов’язані та резервісти мають перебувати на військовому обліку за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, що наведені в Додатку 2 до Порядку № 1487).

Які військово-облікові документи повинен надати кандидат на працевлаштування

чоловіки

Чоловіки мають надати:

Призовники	Посвідчення про приписку до призовної дільниці
Військовозобов’язані	Військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного
Резервісти	Військовий квиток

Роботодавець може не вимагати військово-облікових документів лише у чоловіків, старших за 60 років. Такі чоловіки не військовозобов’язані, оскільки досягли граничного віку перебування в запасі. Виняток — вищий офіцерський склад, який перебуває в запасі до 65 років. Імовірність, що така особа прийде працевлаштовуватися, вкрай низька, адже такі звання присвоюють тим, хто віддав військовій службі все життя. Тож орієнтуйтеся на вік 60 років.

Чи повинні перебувати на військовому обліку громадяни, яких вилучили з обліку до досягнення 60 років  Так. Виняток — особи, яких вилучили з військового обліку через непридатність до військової служби за станом здоров’я. Граничний вік перебування військовозобов’язаних у запасі визначений у статті 28 Закону про військову службу. Майже для всіх категорій військовозобов’язаних граничний вік становить 60 років. Виняток — вищий офіцерський склад. Для них граничний вік перебування в запасі — 65 років. Такі правила визначення граничного віку перебування військовозобов’язаних у запасі діють із 13 серпня 2014 року — дня, коли набрав чинності Закон № 1604. Громадяни України, яких раніше вилучили з військового обліку у зв’язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, придатні наразі за станом здоров’я до проходження військової служби і не досягли 60 років, підлягають військовому обліку. Підтвердження знаходимо і в судовій практиці. Поновитися на військовому обліку — не право, а обов’язок громадян України. У запас зараховують громадян України, які придатні за станом здоров’я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Закон № 1604 збільшив граничний вік перебування в запасі другого розряду до 60 років. Однак положення Закону про військову службу про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та військовому резерві, змін не зазнало. Отже, після 13 серпня 2014 року — коли набрали чинності зміни до Закону про військову службу, — громадяни України, яких вилучили з військового обліку за віком, знову підпадають під дію Закону про військову службу як особи, які не досягли граничного віку перебування в запасі військовозобов’язаних другого розряду. Інакше кажучи — вони мають знову стати на військовий облік. Застосовувати положення частини першої статті 58 Конституції України — помилка. У рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд дійшов висновку, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту, коли такий акт набрав чинності, і припиняється із втратою ним чинності. Тобто до події, факту застосовують той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони відбулися або настали. Мета змін до Закону про військову службу — розширити коло осіб, щодо яких діє військовий обов’язок і які мають досвід проходження військової служби та яких можна використати для доукомплектування ЗСУ, тобто збільшити мобілізаційний ресурс держави. Закон про військову службу з моменту опублікування / набрання чинності діє на всій території України і поширюється на всіх осіб, які не досягли граничного віку перебування в запасі. Позиція судів — одностайна1. 1 Постанова ВС від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15; ухвали ВАС від 10.04.2017 у справі № 814/2565/16, колегії суддів Харківського апеляційного адмінсуду від 21.11.2017 у справі № 820/3113/17.

Чи приймати на роботу чоловіка, в якого замість військово-облікового документа обліково-послужна картка     Ні, обліково-послужна картка (далі — Картка) — не військово-обліковий документ. Картка — це форма для обліку особового складу у військових частинах. Форму Картки внормовує Додаток 10 до Інструкції № 280. Якщо кандидат на працевлаштування надає Картку і стверджує, що військового квитка не мав, — направте його до відповідного районного/міського Територіального центру комплектування (ТЦК). Він отримає військово-обліковий документ, після чого зможете прийняти чоловіка на роботу.

жінки

Жінки, які перебували на військовому обліку до 5 січня 2023 року, надають роботодавцеві тимчасове посвідчення або військовий квиток.

Щодо інших жінок зважайте на таке. 26 жовтня 2022 року набрав чинності Закон № 2664. Із цієї дати жінки, які здобули медичну або фармацевтичну спеціальність у закладах професійної або професійно-технічної, фахової передвищої або вищої освіти, стають на військовий облік обов’язково.

Умови:

• жінка не досягла 60 років — граничного віку перебування в запасі (п. 4 ст. 28 Закону про військову службу);
• військово-лікарська комісія (ВЛК) визнала жінку придатною до військової служби за станом здоров’я. Про придатність свідчитиме постанова ВЛК з висновками «придатна до військової служби» або «непридатна до військової служби в мирний час, обмежено придатна у воєнний час».

Питання про те, в який спосіб поставити на облік цю категорію працівниць, залишалося відкритим, аж поки не набрав чинності Порядок № 1487. Наразі в Порядку № 1487 визначили, що жінок із медичною та фармацевтичною освітою, які станом на 5 січня 2023 року не перебували на військовому обліку, можна приймати як не військовозобов’язаних до кінця 2026 року.

Додаток

Зразок Повідомлення до ТЦК про працівниць, які мають медичну освіту 

Керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (далі — підприємство) зобов’язані повідомити до відповідних районних/міських ТЦК про жінок із медичною та фармацевтичною освітою, які працюють на підприємстві (п. 51 Порядку № 1487). Форма повідомлення не унормована, тож складіть його у довільній формі (див. Додаток).

Зважайте також, що жінка могла стати на військовий облік добровільно, якщо має спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Міноборони.

Як під час працевлаштування жінки дізнатися, що вона має медичну або фармацевтичну освіту або стала на військовий облік добровільно  Якщо посада, на яку претендує жінка, потребує наявності медичної чи фармацевтичної освіти, все очевидно. А якщо ні й роботодавець не має права вимагати інформацію? Як він дізнається, що жінка стала на військовий облік добровільно і мусить під час працевлаштування надати військово-обліковий документ? Щоб убезпечитися від штрафів, коли приймаєте на роботу, замало запитати у жінки, чи має вона медичну чи фармацевтичну освіту і чи не стала на облік добровільно. Складіть одне повідомлення, в якому пропишіть, що жінки, які: – здобули медичну або фармацевтичну освіту, мають повідомити про наявну освіту, щоб роботодавець виконав вимоги пункту 51 Порядку № 1487; – стали на облік добровільно, мають під час працевлаштування надати військово-обліковий документ. Зробіть наприкінці позначку про ознайомлення на кшталт: Медичної, фармацевтичної освіти не маю, на військовому обліку не перебуваю. Якщо кандидатка на посаду поставила підпис — за достовірність інформації вона відповідатиме особисто. Якщо відмовилася — заактуйте. Інший варіант — таку позначку жінка може проставити на заяві про прийняття на роботу.

Що зробити, коли оформили прийняття

Ознайомте працівника під особистий підпис із правилами військового обліку (додаток 2 до Порядку № 1487). Чи зробив це роботодавець, з’ясовують під час перевірки (п. 4 додатка 31 до Порядку № 1487).

Внесіть інформацію про прийняття до відповідного списку персонального військового обліку та відомості оперативного обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Строк — п’ять днів (п. 41 Порядку № 1487).

Кого ознайомлювати під підпис із правилами військового обліку — лише нових працівників чи всіх працівників підприємства Під підпис із правилами військового обліку (далі — Правила) ознайомлюють лише працівників, яких приймають на роботу. Решті працівників забезпечте можливість ознайомитися з Правилами на інформаційному стенді. У пункті 4 додатка 312 до Порядку № 1487 визначено, що під час перевірки стану військового обліку на підприємстві перевіряють, зокрема, чи доводить роботодавець Правила до призовників, військовозобов’язаних та резервістів під особистий підпис під час прийняття на роботу. Форми ознайомлення законодавчо не визначили, тому роботодавець обирає її на свій розсуд. Наприклад, можете користуватися спеціальним журналом, листами ознайомлення тощо. Немає вимоги ознайомлювати із Правилами під підпис працівників, які вже працювали на підприємстві до 5 січня 2023 року — дати, коли набрав чинності Порядок № 1487. Роботодавцеві достатньо виготовити Правила у друкарський спосіб і вивісити на видному місці в загальнодоступних приміщеннях (п. 19 Порядку № 1487). Додатково можете розмістити на корпоративному сайті інформацію про те, що Правила оновили у зв’язку із ухваленням Порядку № 1487, і додати до посту Правила або зазначити, в яких приміщеннях працівники можуть із ними ознайомитися. Іншій варіант — розіслати таке повідомленнями засобами електронного зв’язку. 2 Питання, які підлягають перевірці з організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, забезпечення функціонування системи військового обліку.

Коли подати повідомлення про зміну облікових даних

Повідомлення про зміну облікових даних надішліть до відповідних ТЦК, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки, в яких перебуває на військовому обліку працівник. Строк надіслання — 7 днів із дня видання наказу про прийняття на роботу. У Порядку № 1487 не визначено, що строк обчислюють у робочих днях. Тож обчислюйте строк у календарних днях. Форму повідомлення знайдете у додатку 4 до Порядку № 1487.

Замість резюме

Зважайте, що невиконання вимог, які ми перелічили у цій статті, вважатиметься порушенням у сфері військового обліку. Прийняли на роботу чоловіка без військово-облікового документа? Не повідомили ТЦК про нового працівника? Невчасно надіслали повідомлення про зміну облікових даних? За це загрожує штраф (ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

 

3. Як списати непридатну комп'ютерну та офісну техніку: найважливіші моменти 

У питанні йдеться про непридатні об'єкти, які відносяться як до основних засобів (ОЗ), так і до малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА). У принципі, процедура їх списання однакова, крім деяких моментів (зокрема, наслідків з ПДВ).

Зупинимося лише на найважливіших моментах, пов'язаних із процедурою списання непридатних активів.

Якщо об'єкт непридатний для подальшого використання і не планується, що він продаватиметься, то фактично він перестає відповідати критеріям визначення активу (втрачає здатність приносити економічні вигоди). Отже, такий актив підлягає списанню.

Зазвичай непридатні для подальшого використання активи виявляються під час річної інвентаризації (інвентаризація повинна забезпечувати виявлення таких активів). Але якщо такі активи не були «задокументовані» як непридатні під час річної інвентаризації, нічого не забороняє провести їх списання та «поза межами» річної інвентаризації.

Мова може йти як про списання:

1) як вже повністю замортизованих об'єктів, які не придатні для подальшого використання. Варто звернути увагу на те, що саме собою досягнення нульової вартості не є причиною списання. Списання об'єктів здійснюється, якщо вони вибувають або не здатні більше давати підприємству економічні вигоди;

2) так і об'єктів, які стали непридатними для використання ще до закінчення терміну їхнього корисного використання.

ПДВ-наслідки: ключове значення має акт на списання 

Якщо списується об'єкт ОЗ. Тут є певні нюанси та свої ризики. Загалом, якщо ОЗ ліквідовуються (списуються) за самостійним рішенням платника податків, то така ліквідація розцінюється як операція поставки ( п. 189.9 ПКУ ), тобто є ПДВ-оподатковуваною операцією. Але! Пункт 189.9 ПКУ дозволяє не нараховувати ПДВ у разі ліквідації ОЗ у разі:

1) якщо їх знищено або зруйновано внаслідок обставин непереборної сили, або в інших випадках, коли ліквідація здійснюється без згоди платника податку (наприклад, внаслідок викрадення ОЗ);

2) або коли платник податку подає до контролюючого органу відповідний документ про знищення, розбирання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів іншим способом, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням .

У разі списання ОЗ здійснюється внаслідок їх непридатності, яка пов'язані з впливом обставин непереборної сили. Отже, саме в цій ситуації підходить пункт, який каже, що ПДВ при списанні ОЗ не нараховується , якщо платник матиме документ про знищення, розбирання або перетворення основних виробничих чи невиробничих засобів іншим способом, унаслідок чого вони не можуть використовуватись за первісним призначенням. Це підтверджував і Мінфін в ОНК, затвердженій наказом від 03.08.2018 № 673. Таким документом є Акт на списання ОЗ. 

Ключовий момент:

для ненарахування ПДВ Акт на списання повинен давати можливість зробити висновок, що об'єкт не може використовуватись надалі за первісним призначенням

При цьому просто формально вказати в Акті, що об'єкт непридатний для використання або, наприклад, ремонт його недоцільний, як показує практика, буде недостатньо . В Акті треба чітко вказати, у чому саме проявляється його непридатність (конкретні ознаки фізичного зношування або наявність ушкоджень, орієнтовна вартість відновлювального ремонту (якщо він можливий), інші обставини).

Також оскільки йдеться про суму ПДВ (про його ненарахування), податківці шукають та інші підтвердження того, що ОЗ справді було списано реально . Так, вони звертають увагу на те:

— чи були оприбутковані запчастини/металолом від списання ОЗ (і зазначені дані про них в актах на списання);

- де знаходяться об'єкти після їх списання. 

Тому, наприклад, передача об'єкта спецпідприємству на утилізацію буде додатковим підтвердженням того, що об'єкт справді розібраний і більше не може використовуватися за призначенням.

Акт на списання може бути поданий податківцям на їх запит або з власної ініціативи платника (категорія 101.27 БЗ ). Обов'язковість подання його разом із декларацією з ПДВ за період, у якому відображено списання ОЗ, законодавством не передбачено (тому цього можна не робити)!

Зверніть увагу:

якщо з Акту на списання не буде однозначно простежуватися, що об'єкт ОЗ дійсно більше не може використовуватися за первісним призначенням (є непридатним для використання), то податківці розцінять таку ліквідацію ОЗ як ліквідацію за власним рішенням платника

І тоді доведеться нараховувати ПДВ. Причому базою оподаткування у разі відповідно до абз. 1 п. 189.9  ПКУ буде звичайна ціна, але не нижча за балансову вартість на момент ліквідації. Отже, навіть якщо залишкова вартість об'єкта буде нульовою — ПДВ треба буде нараховувати виходячи зі звичайної ціни.

Отже, ще раз підсумуємо. Незалежно від того, чи повністю замортизовано об'єкт ОЗ, для ненарахування ПДВ за його ліквідації велику роль грає Акт на списання ОЗ. Цей документ має однозначно дозволяти зробити висновки, що об'єкт ОЗ справді не є придатним для подальшого використання. Для підтвердження цього в Акті мають бути наведені конкретні ознаки фізичного зношування (поломки) щодо кожного об'єкта. Інакше податківці вважатимуть, що об'єкт ОЗ ліквідовано за рішенням власника, і доведеться нараховувати ПДВ виходячи зі звичайної ціни, але не нижчої від залишкової вартості ОЗ.

Якщо списується об'єкт МНМА.Тут ситуація дещо інша. Справа в тому, що п. 189.9 ПКУ на МНМА не поширюється (він стосується лише ОЗ, а МНМА не вписується у податкове визначення ОЗ). Тому тут керуємося п. 198.5 ПКУ , конкретно його п.п. "г" .

Зазначимо, що податківці у категорії 101.04 БЗ дають досить неоднозначне та формальне роз'яснення щодо того, чи потрібно нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ під час списання МНМА. Вони говорять про те, що податкові зобов'язання:

- нараховуються , якщо вартість таких МНМА не включається до вартості іншої готової продукції, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню;

— не нараховуються , якщо вартість таких МНМА входить до вартості іншої готової продукції, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню.

Але цей підхід є досить дивним і незрозумілим. Нарахування ПДВ (за п. 198.5 ПКУ ) має залежати від того, чи встиг такий МНМА «повністю» відслужити свій термін експлуатації.

Якщо йдеться про МНМА, який:

— повністю «відслужив» певний термін експлуатації, то ні про яке «негосподарське» використання при його списанні не може бути мови. Адже об'єкт МНМА вже повністю брав участь у господарській діяльності. І п. 198.5 ПКУ тут не має застосовуватись. податкові зобов'язання, що «компенсують», за п. 198.5 ПКУ нараховувати не потрібно;

- списують «достроково» - у цьому випадку спрацьовують правила п.п. «г» п. 198.5 ПКУ . При нарахуванні податкових зобов'язань за п. 198.5 ПКУ база оподаткування ПДВ визначається згідно з п. 189.1 ПКУ — виходячи з балансової (залишкової) вартості необоротного активу, що склалася на початок звітного періоду, протягом якого здійснюється списання МНМА, а у разі відсутності обліку необоротних активів - Виходячи зі звичайної ціни. Звичайно,

ПДВ у цьому випадку нараховують, лише якщо МНМА було придбано з ПДВ та було право на податковий кредит

При цьому якщо обрано метод амортизації «100 % у першому місяці використання», то балансова (залишкова) вартість МНМА дорівнюватиме нулю. Отже, «компенсуючі» ПЗ за п. 198.5 ПКУ нараховувати нема з чого. Хоча якщо об'єкт списується достроково , не виключено, що податківці не погодяться з ненарахуванням ПДВ у цьому випадку. Якщо ж вибрано метод «50х50», то у разі дострокового списання об'єкта МНМА за правилами п.п. «г» п. 198.5 ПКУ доведеться нарахувати ПЗ виходячи з балансової (залишкової) вартості об'єкта на початок місяця списання (інших 50 % їх вартості).

Як задокументувати списання 

«Документування» списання ОЗ на МНМА , в принципі, здійснюється за однією схемою .

1. Для списання ОЗ та інших необоротних матеріальних активів на підприємстві має бути створена спеціальна комісія . 

Така комісія:

- Здійснює безпосередній огляд об'єкта, який підлягає списанню;

- Встановлює причини невідповідності критеріям активу;

- Визначає особи, з вини яких трапилося передчасне вибуття ОС з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

— визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, які можуть бути отримані під час демонтажу, розбирання (ліквідації) ОЗ, встановлює їх кількість та вартість;

— складає та підписує акти на списання ОЗ.

2. Результати огляду комісією об'єкта слід зафіксувати Актом обстеження фізичного (технічного) стану об'єкта, який може виконувати свої функції . Такий акт складається у довільній формі. Зазначимо, що факт непридатності об'єктів (зокрема техніки) можна підтвердити актом технічної експертизи, отриманим від сервісного центру, або висновком спеціаліста підприємства, який має професійну освіту та компетентний у цій галузі. Прямих нормативних вимог до таких документів немає.

3. За результатами розгляду актів фізичного обстеження комісія складає протокол, у якому зазначаються:

- перелік об'єктів, що пропонуються до списання, із зазначенням інвентарних номерів, дат введення в експлуатацію, строків корисного використання, первісної та залишкової вартості;

- висновок про доцільність/недоцільність списання об'єктів.

Протокол затверджується керівником підприємства.

З затвердженого протоколу складаються Акти списання ОЗ . Відмітимо, що тепер типову форму такого Акту скасовано

Тому підприємство може використати (1) самостійно розроблену форму такого акту (форми документів мають бути затверджені наказом керівника підприємства / іншим розпорядчим документом) (2) або «бюджетну» форму Акта, затверджену наказом Мінфіну від 13.09.2016 № 818 (більше деталей цього знайдете у статті «Прощавай, типова первинка по ОЗ, МШП, запасах!» // «Податки & бухоблік», 2021 № 85 ). Акт має бути підписаний членами комісії.

Часто запитують: чи можна скласти один акт відразу на кілька об'єктів. Жодних спеціальних правил щодо цього для звичайних (не бюджетних) підприємств законодавство не містить. Це цілком може бути і «зведений» Акт на списання, в якому буде відображено списання відразу кількох основних засобів (навіть якщо вони враховуються на різних субрахунках).

Якщо після списання оприбутковано запчастини 

Якщо після розбору оргтехніки підприємства залишилися певні деталі, компоненти, які ще мають цінність, їх необхідно оприбуткувати .

У такому разі в Акті на списання потрібно вказати інформацію про найменування, кількість і вартість оприбуткованих у результаті списання деталей та матеріалів, придатних для подальшого використання, та документ, на підставі якого здійснено таке оприбуткування.

Для оприбуткування складається прибутковий ордер (як і інших ТМЦ, які надходять на предприятие). Оприбутковуються вони:

- або за чистою вартістю реалізації (якщо їх планується продати);

— або в оцінці можливого їх використання (якщо планується використовувати безпосередньо на самому підприємстві)

Визначає цю вартість комісія, яка займається списанням ОЗ.

У обліку таке оприбуткування відбивається проводкою: Дп 20 — Кт 746 .

Бухоблік та податково-прибутковий облік 

Списання ОЗ. Якщо йдеться про повністю замортизований ОЗ , то списання такого об'єкта здійснюється за рахунок накопиченої амортизації: Дп 131 - Кт 104 (на підставі Акту на списання ОЗ).

Якщо ж об'єкт ще не замортизований повністю (є залишкова вартість), то списуємо:

1) накопичену амортизацію: Дп 131 - Кт 104;

2) залишкову вартість ОС: Дп 976 - Кт 104.

Нарахування амортизації припиняється з місяця, наступного за місяцем виведення об'єкта ОЗ з експлуатації ( п. 29 НП(С)БО 7 ).

Якщо підприємство несе додаткові витрати, пов'язані зі списанням ОЗ (наприклад, витрати на розбирання, перевезення, утилізацію об'єкта), такі витрати відображають на субрахунку 976.

У податково-прибутковому обліку платники орієнтуються на бухобліковий фінрезультат ( п.п. 134.1.1 ПКУ ). Але якщо малодохідники просто беруть його і оподатковують прибуток, то високодоходникам (і малоприбутковим «добровольцям») доведеться здійснити «ліквідаційні» коригування. А саме: збільшити фінрезультат на суму залишкової вартості ліквідованої оргтехніки згідно з даними бухобліку та зменшити фінрезультат на суму її залишкової вартості, розрахованої згідно з вимогами ПКУ ( пп . 138.1 , 138.2 ПКУ ).

Списання МНМА. Вартість оргтехніки-МНМА списується з балансу проводкою Дп 132 - Кт 112.

У податково-прибутковому обліку МНМА не є основними коштами ( п.п. 14.1.138 ПКУ ). Отже, щодо МНМА ані «амортизаційні», ані «ліквідаційні» різниці згідно з пп. 138.1 , 138.2 ПКУ високодохідники (і малоприбуткові «добровольці») не здійснюють.

Якщо підприємство несе додаткові витрати, пов'язані зі списанням МНМА (наприклад, витрати на розбирання, перевезення, утилізацію об'єкта), такі витрати відображають на субрахунку 976.

Списали. Що далі? 

Комп'ютерна та інша оргтехніка, яка втратила свої споживчі властивості і не має подальшого використання, набуває статусу відходів .

Визначення складу та властивостей відходів входить до повноважень комісії зі списання ОЗ.

У складі компонентів комп'ютерної та іншої оргтехніки містяться важкі метали та шкідливі речовини . Кожна частина комп'ютерної та іншої офісної техніки може мати різну категорію небезпеки. Тому

списана оргтехніка має передаватися на утилізацію спеціалізованим підприємствам, які мають ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами

Вартість послуг, пов'язаних з утилізацією (на підставі акта наданих послуг) відображаємо проводкою: Дп 976 - Кт 631 (Дп 644 - Кт 631).

Варто врахувати, що небезпечні відходи без отримання відповідної ліцензії на поводження з небезпечними відходами можуть зберігатися на підприємстві до одного року з дня їх утворення ( ст. 34 Закону про відходи ) .

* Закон України «Про відходи» від 05.03.98 № 187/98-ВР .

Крім того, комп'ютерна та інша офісна техніка може містити в малій кількості і дорогоцінні метали . Якщо відсутні дані щодо наявності дорогоцінних металів в облікових документах чи паспортах техніки, їх зміст визначають після переробки ( п. 7.4 розд. VII Методрекомендацій № 780 ).

* Методичні рекомендації з обліку дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що їх містять, затверджені наказом Мінфіну від 15.09.2015 № 780 .

У такому випадку в Акті на списання (якщо об'єкти, що списуються потенційно можуть мати дорогоцінні метали) вказується, що наявність дорогоцінних металів буде визначено підприємством, яке проводитиме утилізацію списаних об'єктів. Якщо спеціалізоване підприємство виявить вміст таких дорогоцінних металів, воно має надати Акт вилучення фактичного утримання чорних, кольорових та дорогоцінних металів та сплатити їхню вартість на рахунок підприємства.

ВИСНОВКИ 

• Списання непридатної офісної та комп'ютерної техніки здійснюється на підставі Акту на списання.
• Доцільність списання об'єкта має визначатися спеціально створеною комісією підприємства.
• Незалежно від того, чи повністю замортизовано об'єкт, для ненарахування ПДВ при ліквідації ОС велику роль грає Акт на списання ОС. Якщо цей документ дозволяє зробити висновки про те, що ОС справді не є придатним для подальшого використання, то ПДВ можна не нараховувати. В іншому випадку ПДВ доведеться нарахувати.
• За ліквідації МНМА для ПДВ працюють інші правила. Нарахування/ненарахування ПДВ залежатиме від того, чи об'єкт відслужив термін корисного використання.
• Комп'ютерна та інша офісна техніка, яка втратила свої споживчі властивості і не має подальшого використання, набуває статусу відходів. Кожна частина комп'ютерної та офісної техніки може мати різну категорію небезпеки. Комп'ютерна та інша оргтехніка має передаватися на утилізацію підприємству, що має ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

 

4. Наказ про відрядження: чи вплинули на роботу кадровика зміни з 1 квітня 2023 року

Одразу скажемо головне — для кадровика нічого не змінилося. Коли готуєте наказ про відрядження, не зазначайте в ньому документа, що є доказом перебування працівника у відрядженні. Такий документ після повернення з відрядження працівник надає бухгалтеру.

Які виплати передбачені для працівників

Працівникам, яких направляють у відрядження, виплачують:

• добові за час перебування у відрядженні;
• вартість проїзду до місця призначення та назад;
• витрати з найму жилого приміщення в порядку та розмірах, що встановлює законодавство.

Підстава — частина друга статті 121 КЗпП.

Податкове законодавство встановлює, чи має працівник сплатити з цих виплат податок на доходи фізосіб (далі — ПДФО).

Не є доходом платника податку — фізособи, яка перебуває у трудових відносинах зі своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме:

• на проїзд, зокрема перевезення багажу, бронювання транспортних квитків, як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, зокрема на орендованому транспорті;

• оплату вартості проживання у готелях/мотелях, а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги — прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни, на найм інших жилих приміщень;

• оплату телефонних розмов;

• оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз);

• обов’язкове страхування;

• інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, зокрема будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку з такими витратами.

Підстава — підпункт 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу (ПК).

Зазначені витрати не є об’єктом оподаткування ПДФО лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат. Так було й раніше, але тепер у ПК трохи змінили формулювання.

До оподатковуваного доходу не включаються також добові витрати — витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізособи. Суму добових бухгалтер визначає в разі відрядження:

• у межах України та країн, в’їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи чи дозволу на в’їзд, — згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;
• до країн, на територію яких громадяни України в’їжджають за наявності візи чи дозволу на в’їзд, — згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні: відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні.

Підстава — підпункт 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПК.

Як визначати кількість днів у відрядженні

КЗпП не унормовує, як визначати кількість днів у відрядженні. Це питання регламентує Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, яку затвердив Мінфін наказом від 13.03.1998 № 59 (далі — Інструкція № 59).

Днем вибуття у відрядження вважають день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника. Днем прибуття з відрядження — день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. Якщо транспортний засіб відправляється до 24-ї години включно, днем вибуття у відрядження вважають поточну добу, а якщо з 0 години і пізніше — наступну добу (п. 7 Загальних положень Інструкції № 59).

Станом на 1 квітня 2023 року Інструкція № 59 не зазнала жодних змін.

Кадровики занепокоїлися через нову норму підпункту 170.9.1 ПК: фактичну кількість днів перебування у відрядженні визначають згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).

До підтвердних документів належать:

• транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції, зокрема електронні квитки;
• документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси;
• документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти;
• документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів;
• інші документи, що засвідчують вартість витрат.

Підтвердні документи необхідні бухгалтеру, щоб не оподатковувати витрати на відрядження працівника, а не кадровику, щоб підготувати наказ про відрядження. До того ж, коли працівник кадрової служби готує наказ про відрядження працівника, таких підтвердних документів ще може й не бути. Наприклад, квитки на проїзд для працівника можуть купувати вже після того, як видали наказ про відрядження.

Що зазначати в наказі

У наказі про відрядження зазначайте:

• мету виїзду;
• завдання — за потреби;
• пункт призначення — місто або міста призначення, інші населені пункти, найменування підприємства, установи або організації, куди відряджаєте працівника;
• строк — дату вибуття у відрядження та дату прибуття з відрядження;
• джерело фінансового забезпечення витрат на відрядження;
• за потреби — інші ключові моменти: вид транспорту, інформацію про додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження, у разі їх встановлення керівником, після затвердження кошторису витрат.

Якщо направляєте працівника підприємства у службове відрядження за запрошенням, додайте його копію та за наявності — програму заходів (п.1 розд. ІІ Інструкції № 59).

Норма про підтвердні документи витрат на відрядження в ПК діяла й до 1 квітня 2023 року. Однак у наказі як підставу для відрядження кадрова служба вказувала документ, що підтверджує зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає:

• запрошення сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає;
• укладений договір чи контракт;
• інший документ, який встановлює або засвідчує бажання встановити цивільно-правові відносини;
• документ, що засвідчує участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Зараз також вказуйте у підставах такий документ, наприклад, доповідну записку.

Отже, зміст наказу про відрядження працівника не змінився. Коли ознайомлюєте працівника з наказом, повідомте про необхідність подати бухгалтеру документ, що підтвердить факт перебування у відрядженні.

Зразок наказу про відрядження — в Додатку.

 

5. Чи можна направити працівника у відрядження в зону, біля якої ведуться бойові дії

Працівника доведеться направити у відрядження в зону, що межує з територією активних бойових дій. Чи можна направити в таке відрядження? Чи може працівник відмовитися?

Не радимо направляти працівників у відрядження до зони, що межує з територією активних бойових дій. Це ставить під загрозу життя та здоров’я працівника. Працівник має право відмовитися від такого відрядження. Якщо роботодавець наполягатиме, працівник має право звільнитися за власним бажанням у зв’язку з тим, що роботодавець не виконує законодавства про охорону праці.

На всіх підприємствах, в установах, організаціях створюють безпечні та нешкідливі умови праці (ч. 1 ст. 153 КЗпП). Роботодавець зобов’язаний забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці. Виняток — працівник і роботодавець уклали трудовий договір про дистанційну роботу (ч. 2 ст. 153 КЗпП). Роботодавець не має права вимагати від працівника виконувати роботу, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Працівник має право відмовитися виконувати доручену роботу, якщо виникла виробнича ситуація, що становить небезпеку для його життя чи здоров’я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища (ч. 5 ст. 153 КЗпП). Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Наявність такої ситуації за необхідності підтверджують спеціалісти з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці, — якщо профспілку на підприємстві не створювали, а також страхового експерта з охорони праці (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII; далі — Закон № 2694).

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. Роботодавець виплачує працівникові вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колдоговором, але не менше тримісячного заробітку (ч. 4 ст. 6 Закону № 2694).

 

6. Працівник пенсійного віку: кроки підприємства 

У працівника настав пенсійний вік. Які дії підприємства? Які документи подавати до ПФУ працівнику та підприємству? Що робити, якщо працівник хоче працювати й надалі?

Крок 1. Потрібно подати додаток 1 до об’єднаної звітності з типом «Звітний» як «Довідковий» для призначення пенсії працівникові, які подаються за період до дати формування заяви на призначення пенсії. У рядку 035 додатка 1 ставиться позначка у комірці «для призначення пенсії».

Крок 2. Разом із додатком 1 до об’єднаної звітності з типом «Звітний» як «Довідковий» подають додаток 5 до об’єднаної звітності теж із типом «Звітний» як «Довідковий» із позначкою у комірці «призначення пенсії» рядка 036.

Але довідкова об’єднана звітність подається щодо призначення пенсії, лише якщо про це просить сам працівник або ПФУ.

Звертаємо увагу: інформацію щодо осіб, зазначених в об’єднаній звітності з типом «Звітний» як «Довідковий», необхідно також буде продублювати в об’єднаній звітності з типом «Звітний» за відповідний звітний квартал.

Терміни подання об’єднаної звітності з типом форми «Довідковий» у разі виходу працівника на пенсію чинним законодавством не передбачені.

Крок 3. Якщо працівник продовжує працювати після оформлення пенсії, то він і не пише заяву на звільнення. Кожен має право одночасно працювати й отримувати пенсію.

Крок 4. Видати працівникові на руки паперову трудову книжку (якщо вона зберігається на підприємстві).

Для призначення пенсії за віком працівник може звернутися не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою ПФУ від 25.11.2005 №22-1, до заяви (надається працівниками ПФУ та заповнюється за паспортом безпосередньо в момент подання документів) про призначення пенсії за віком додають такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

2) трудову книжку та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 №637;

3) довідку про заробітну плату особи (встановленого зразка) за період страхового стажу до 01.07.2000. Для обчислення пенсії може враховуватися заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв:

— якщо пенсіонер виявив таке бажання і довідка про заробітну плату підтверджена первинними документами в період до 1 січня 2016 року;

— якщо страховий стаж після 1 липня 2000 року становить менше ніж 60 місяців.

Наголошуємо, що кожен випадок індивідуальний, тож необхідно подати довідку про заробітну плату за якомога більший період своєї трудової діяльності. Маючи такі дані, Пенсійний фонд України, за допомогою відповідного програмного забезпечення, визначить найкращі 60 календарних місяців заробітної плати. А починаючи з 01.07.2000 індивідуальні відомості про застраховану особу (надає відділ персоніфікованого обліку);

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи (посвідчення учасника бойових дій та довідку військового комісаріату про період участі у бойових діях; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідку про період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідку про період проживання (роботи) на цих територіях, видану органами місцевого самоврядування, тощо);

6) кольорову фотокартку 4х6 (2 шт.) — необхідна для оформлення пенсійного посвідчення;

7) копію паспорта;

8) заяву на виплату пенсії через банківські установи чи поштове відділення. Заявник надає довідку про відкриття рахунку в банку або зазначає, що бажає отримувати пенсію на пошті.

Крім перелічених, в деяких випадках може бути копія документа про освіту, копія свідоцтва про народження дитини, копія свідоцтва про укладення шлюбу (у разі зміни прізвища).

Усе це індивідуально. Точніший перелік працівник може дізнатися у ПФУ за місцем оформлення пенсії.

 

7. Дитячі відпустки

Додаткова оплачувана відпустка працівникам із дітьми передбачена ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки ) та ст. 182 1 КзпПр . Так, щорічно надається додаткова оплачувана відпустка:

• одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, або усиновили дитину;
• матері (батькові) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи;
• самотній матері, батькові дитини чи особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, яка виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі);
• особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи;
• одному з прийомних батьків.

Крім того, відповідно до ст. 186 1 КЗпП відпустка на дітей надається піклувальникам та одному з батьків-вихователів.

Кожна з перерахованих категорій працівників — це окрема підстава для надання такої додаткової відпустки.

Важливо пам'ятати, що відпустка на дітей відноситься до соціальних відпусток, а не до щорічних ( п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки ). Він надається за календарний, а не за робочий рік .

Давайте докладно розберемо умови, які повинні дотримуватись для отримання працівниками такої відпустки. Почнемо із віку дітей.

Граничний вік дитини

Категорії осіб, які мають право на дитячу відпустку	Граничний вік дитини
Один із батьків, які мають двох або більше дітей	15 років
Один із батьків, які мають дитину з інвалідністю	18 років
Один із батьків, які усиновили дитину	18 років
Мати (батько) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи	не обмежений (з 18 років)
Самотня мати, батько, який виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі)	18 років
Самотня мати особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, батько, який виховує таку особу без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі)	не обмежений (з 18 років)
Особа, яка взяла дитину під опіку	14 років*
Особа, яка взяла під опіку особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи	не обмежений (з 18 років)
Особа, визначена в установленому порядку піклувальником	з 14 до 18 років
Один із прийомних батьків, батьків-вихователів	18 років
* Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років (ч. 2 ст. 243 СКУ), а також над особами, які визнані недієздатними ( ч. 1 ст. 58 ЦКУ ).

Важливо! За календарний рік, у якому дитина досягла граничного віку , зазначеного в табл. 1, працівник має право на дитячу відпустку повної тривалості.

Наприклад, якщо дитині одинокої матері виповнилося 18 років 01.01.2023, жінка може претендувати на дитячу відпустку за 2023 рік у будь-який час цього року чи пізніше.

Те саме стосується надання відпустки на дітей за календарний рік, у якому дитина померла.

Майте на увазі: в окремих випадках граничний вік дитини, яка дає право на відпустку на дітей, може знизитися. Це станеться, якщо неповнолітня дитина набуде повної громадянської дієздатності. Відповідно до ст. 34 та 35 ЦКУ повна цивільна дієздатність до настання повноліття може бути надана:

1) у разі реєстрації шлюбу неповнолітнього – з моменту реєстрації;

2) якщо неповнолітня особа записана матір'ю/батьком дитини;

3) якщо фізособа досягла 16 років і працює за трудовим договором;

4) якщо фізособа досягла 16 років і зареєструвалася підприємцем - з моменту держреєстрації як підприємця.

Свого часу таку ж думку висловлювало Мінсоцполітики (див. лист від 05.08.2016 № 435/13/116-16 ).

Підтвердити своє право на дитячу відпустку працівник має відповідні документи. Про них наша подальша розмова.

Підтверджуючі документи

Щоб отримати додаткову відпустку на дітей, працівник подає роботодавцю заяву та документи , що підтверджують право на таку відпустку.

Невикористання відпустки другим батьком. З 09.05.2021 право на відпустку за наявності двох або більше дітей віком до 15 років, дитину з інвалідністю або усиновлену дитину, а також особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи має як мати, так і батько*. Однак скористатися ним може лише один із батьків . Хто саме? Це питання батьки вирішують між собою самостійно. Як про ухвалене рішення дізнається роботодавець? Проблем немає, якщо обидва батьки працюють у одного роботодавця. А якщо вони працюють у різних місцях?

* До зазначеної дати взяти таку відпустку могла лише мати дитини.

Законодавством не визначено конкретний перелік документів, яким можна підтвердити факт невикористання дитячої відпустки другим із батьків. Як вказало Мінекономіки у листі від 18.04.2023 № 4706-05/17187-09 , це може бути будь-який документ , який з достатньою достовірністю підтверджує, що другий батько такої відпустки не отримував.

На наш погляд,

таким документом може бути довідка з місця роботи другої з батьків дитини про те, що та не користувалася відпусткою на дітей за відповідний рік

А якщо один із батьків не працює чи є підприємцем? Тоді працівник, який претендує на дитячу відпустку, може повідомити про це заяву про надання відпустки. Далі називатимемо такий документ «Підтвердження невикористання відпустки другим батьком».

Самотня мати / самотній батько.

Як зазначено у п. 5 ч. 14 ст. 10 Закону про відпустки , самотньою вважається мати, яка виховує дитину без батька . Зауважте: про самостійний зміст дитини не йдеться. Тому сплата батьком аліментів не позбавляє працівницю права отримання дитячої відпустки. Підтверджує це та Мінекономіки у листі від 10.06.2022 № 4712-06/36178-09.

Докладніше про те, яких жінок вважати самотніми матерями , можна дізнатися з листів Мінекономіки від 13.05.2020 № 3512-06/30165-02 та від 10.06.2022 № 4712-06/36178-09 . До них, зокрема, відносять:

1) жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;

2) вдову;

3) розлучену жінку, яка виховує дитину без батька;

4) жінку, яка народила дитину, не перебуваючи у шлюбі, і при цьому батько визнав дитину;

5) жінку, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена.

З першими двома категоріями проблем із документальним підтвердженням не виникає. А як решті підтвердити, що вони виховують дитину поодинці?

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів. Це може бути будь-який оформлений та засвідчений у встановленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини, наприклад:

- Рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;

— ухвалу суду або постанову слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;

- акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією або будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому за словами сусідів (за наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини ;

— довідка зі школи (дитсадка) про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участь у батьківських зборах).

Щодо одиноких батьків , то згідно з роз'ясненням Мінекономіки (див. лист від 13.05.2020 № 3512-06/30165-02 ) такими вважаються:

1) чоловік, який не одружений і у свідоцтві про народження дитини записаний як його батько;

2) вдівець;

3) розлучений чоловік.

Основна вимога для отримання дитячої відпустки – такий батько виховує дитину без матері (у тому числі у разі її тривалого перебування у лікувальному закладі). Щоб підтвердити цей факт, підійдуть ті самі документи, що й для самотніх матерів. Виняток – тривале перебування матері в лікувальному закладі, що підтверджується відповідною довідкою.

Далі у табл. 2 наведемо перелік документів, необхідних для підтвердження права на дитячу відпустку залежно від умов її надання.

Таблиця 2. Документи, що підтверджують право на дитячу відпустку

Категорії осіб, які мають право на відпустку на дітей	Підтверджуючі документи
Один із батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років.	Копія свідоцтв про народження дітей. Підтвердження невикористання відпустки другим батьком
Один із батьків, які мають дитину з інвалідністю	Копія свідоцтва про народження дитини. Копія пенсійного посвідчення/посвідчення одержувача соцдопомоги, яка виплачується замість пенсії, або копія медичного висновку, виданого установами МОЗ. Підтвердження невикористання відпустки другим батьком
Один із батьків, які усиновили дитину	Копія свідоцтва про народження дитини. Копія рішення суду щодо усиновлення дитини. Підтвердження невикористання відпустки другим батьком
Мати (батько) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи	Копія свідоцтва про народження дитини. Копія пенсійного посвідчення/посвідчення одержувача соцдопомоги, яка виплачується замість пенсії, або довідки до акта огляду МСЕК. Підтвердження невикористання відпустки другим батьком
Самотня мати, у тому числі: — жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис зроблений за вказівкою матері	Копія свідоцтва про народження дитини. Копія вилучення з Держреєстру актів цивільного стану про держреєстрацію народження дитини із зазначенням відомостей про батька згідно з ч. 1 ст. 135 СКУ
- Вдова	Копія свідоцтва про народження дитини. Копія свідоцтва про одруження. Копія свідоцтва про смерть чоловіка
- розлучена жінка, яка виховує дитину без батька	Копія свідоцтва про народження дитини. Копія свідоцтва про розірвання шлюбу. Документи, що підтверджують, що батько не бере участі у вихованні дитини
— жінка, яка народила дитину, не перебуваючи у шлюбі, і при цьому батько визнав дитину	Копія свідоцтва про народження дитини. Документи, що підтверджують, що батько не бере участі у вихованні дитини
— жінка, яка вийшла заміж повторно, але її дитина віком до 18 років новим чоловіком не усиновлена	Копія свідоцтва про народження дитини. Документи, що підтверджують, що батько не бере участі у вихованні дитини
Батько, який виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі)	Копія свідоцтва про народження дитини. Документи, що підтверджують факт, що мати не бере участі у вихованні дитини (копія свідоцтва про смерть, рішення суду про позбавлення матері батьківських прав тощо). Довідка з лікувального закладу (у разі тривалого лікування матері дитини). Копія пенсійного посвідчення/посвідчення одержувача соцдопомоги, яка виплачується замість пенсії, або довідки до акта огляду МСЕК (якщо батько виховує особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи без матері)
Батько, який виховує особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі)
Особа, яка взяла дитину під опіку або призначена піклувальником	Копія свідоцтва про народження дитини. Копія рішення про встановлення опіки (піклування). Копія пенсійного посвідчення/посвідчення одержувача соцдопомоги, яка виплачується замість пенсії, або довідки до акту огляду МСЕК (якщо під опіку взято особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи)
Особа, яка взяла під опіку особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи
Один із прийомних батьків	Копія свідоцтва про народження дитини. Копія договору про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім'ї. Копія рішення органу опіки та піклування про направлення дитини до прийомної сім'ї. Підтвердження невикористання відпустки другим батьком
Один із батьків-вихователів	Копія свідоцтва про народження дитини. Копія договору організації діяльності дитячого будинку сімейного типу. Копія рішення органу опіки та піклування про направлення дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу. Підтвердження невикористання відпустки другим батьком

Правила надання відпустки

Відпустка на дітей надається незалежно від характеру трудових відносин – основним працівникам, сумісникам, а також сезонним/тимчасовим працівникам . На це свого часу вказувало Мінсоцполітики у листі від 05.08.2016 № 438/13/116-16 (пор. 025279800).

Дитячі відпустки надають понад щорічні відпустки , передбачені ст. 6, 7, 8 Закону про відпустки та інші законодавчі акти ( ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки ).

Тривалість соціальної відпустки на дітей становить 10 календарних днів без урахування святкових та неробочих днів, встановлених ст. 73 КзпПр . Водночас зазначимо, що у період дії воєнного стану норми ст. 73 КЗпП не застосовуються ( ч. 6 ст. 6 Закону № 2136 *). Тобто при наданні дитячої відпустки у цей період жодних подовження на святкові/неробочі дні не буде.

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану від 15.03.2022 № 2136-ІХ .

За наявності кількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів .

Наприклад, у подружжя двоє дітей віком до 15 років, у тому числі одна дитина з інвалідністю. Один із подружжя має право на додаткову відпустку на дітей з двох підстав:

1) один із батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років;

2) один із батьків, які мають дитину з інвалідністю.

Таким чином, йому може бути надана відпустка на дітей загальною тривалістю 17 календарних днів.

Режим та графік роботи працівника не впливають на тривалість відпустки на дітей

Додаткова дитяча відпустка надається повної тривалості у будь-який час календарного року незалежно від часу, відпрацьованого протягом року .

А як бути із працівниками-новачками? Припустимо, працівник у поточному календарному році до прийому працювати на ваше підприємство працював в іншого роботодавця і мав право на відпустку на дітей. Чи надавати йому дитячу відпустку за перший календарний рік роботи?

Мінекономіки (див. лист від 08.02.2022 № 4712-06/6091-09 ), як і Мінсоцполітики ( лист від 24.03.2015 № 4053/0/14-15/18 ), вважає, що ні. Підстава — така відпустка надається один раз на рік, а працівник на попередньому місці роботи повинен був або скористатися такою відпусткою, або отримати компенсацію за неї (про це див. далі).

Однак законодавчо це питання не врегульоване. Крім того, не завжди можна дізнатися, чи справді працівник використав своє право на дитячу відпустку на попередньому місці роботи. Адже якщо, наприклад, колишній роботодавець порушив законодавство, не виплативши компенсацію під час звільнення, під санкції може потрапити новий роботодавець (див. ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 04.12.2018 у справі № 215/4403/18 ).

Також зверніть увагу: з 09.05.2021 право на відпустку не залежить від того, чи є відпрацьовані дні у календарному році, за який надається відпустка . Наприклад, робітниця, яка має двох дітей, перебувала весь 2022 у відпустці для догляду за дитиною до 3 років. На наш погляд, вона повинна мати право на соцвідпустку на дітей за цей рік (якщо не скористався батько дитини) після закінчення відпустки для догляду за дитиною.

Щоправда, Мінекономіки, схоже, так не рахує. У листах від 10.08.2021 № 4712-06/40796-07 та від 18.04.2023 № 4706-05/17187-09 фахівці відомства, як мантру, повторюють: законодавством не передбачено надання двох соціальних відпусток одночасно. Так із цим ніхто й не сперечається. Але ж неможливість скористатися відпусткою на дітей у конкретний період не означає втрату права на нього. Тобто треба розрізняти право на відпустку та порядок її використання .

Зауважимо, що слуги Феміди також підтверджують можливість з 2021 року накопичувати дитячі відпустки за період перебування у відпустці для догляду за дитиною (див. рішення Чигиринського районного суду Черкаської обл. від 20.02.2023 у справі № 708/1056/22 ). Але природно, якщо такою відпусткою не скористався другий з батьків дитини.

На дитячу відпустку поширюються загальні правила перенесення та продовження відпусток, встановлені ст. 11 Закону про відпустки (див. ч. 7 ст. 20 згаданого Закону ). А ось відкликати працівника із соціальної відпустки на дітей, на відміну від щорічної відпустки, роботодавець права не має.

Чи можна поділити довідпустку на дітей на частини? Законодавчої заборони цього немає. Умови розподілу передбачені ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки лише для щорічних відпусток. Проте Мінсоцполітики (див. лист від 12.05.2015 № 256/13/116-15 ) свого часу стверджувало, що відпустка на дітей поділу на частини не підлягає. Щоправда, якщо працівник мав право на відпустку з двох або більше підстав, то фахівці цього відомства дозволяли використовувати спочатку 10 календарних днів з однієї підстави, а через деякий час 7 календарних днів з інших підстав.

Важливо! Для додаткових відпусток на дітей не передбачено терміну давності , після якого працівник втрачає на них право. Тобто відпустку, не використану, наприклад, у 2022 році, може бути надано працівникові у 2023 році або пізніше. Причому, накопичені за попередні роки відпустки можуть надаватися і після того, як дитина досягне граничного віку, передбаченого законодавством.

Чи можна отримати компенсацію за невикористані дні дитячих відпусток?

Замінювати дні відпустки на дітей грошовою компенсацією під час роботи працівника не можна. Підтверджувало це і Мінсоцполітики (див. лист від 19.01.2017 № 132/0/101-17/284 ).

А от у разі звільнення працівникові обов'язково виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки на дітей ( ст. 24 Закону про відпустки ).

Але майте на увазі, що з 09.05.2021 дитяча відпустка за наявності двох або більше дітей віком до 15 років, дитини з інвалідністю або усиновленої дитини, а також особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи може надаватись будь-якому з батьків, а не тільки матері . Жодних пріоритетів у цьому питанні законодавець не встановив. Тому для отримання дитячої відпустки (або грошової компенсації) за 2021 та наступні роки працівник повинен надати документ , який підтверджує, що такою відпусткою не скористався (не отримав за неї компенсацію) другий з батьків дитини (див. вище).

Увага! До уваги потрібно брати не наміри батьків дитини використовувати/не використовувати відпустку на дітей у майбутньому, а документально підтверджені факти (соцвідпустка вже використана другим із батьків чи ні). При цьому пам'ятайте, що батько не може претендувати на згадані допомпу на дітей (або компенсацію за них) за періоди до 2021 року.

А що робити роботодавцю при звільненні працівника, якщо жодних документів про використання/невикористання дитячої відпустки другим батьком дитини не надано? На наш погляд, у такому разі безпечніше виплатити компенсацію за невикористану відпустку на дітей. Судіть самі. Припустимо, звільнений працівник мав право на дитячу відпустку, але не отримав її або грошову компенсацію під час звільнення. Такий працівник може звернутися до суду з вимогою про виплату не лише компенсації за невикористану відпустку, а й середнього заробітку за затримку розрахунку під час звільнення . І не виключено, що суд стане на бік колишнього працівника.

Нарешті звернемо увагу на те, що в період дії військового стану працівникові може бути відмовлено у наданні відпустки на дітей, якщо його залучено до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури ( ч. 2 ст. 12 Закону № 2136 ) .

ВИСНОВКИ

• Відпустка на дітей відноситься до соціальних, а не до щорічних та надається за календарний, а не за робочий рік.
• Сплата батьком аліментів не позбавляє працівницю права на отримання дитячої відпустки, якщо вона виховує дитину одна (є самотньою матір'ю).
• Для додаткових відпусток на дітей не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає на них право.
• У разі звільнення виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки на дітей.

 

8. Сумісник та допомога у зв'язку з вагітністю та пологами

Лист ПФУ від 04.05.2023 № 17595-20802/У-03/8-2800/23

У разі призначення допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами за сумісництвом її сума не може бути меншою від розміру допомоги, обчисленої з мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Коментований лист ПФУ є відповіддю на запит. Розповідаємо чому він з'явився.

У питаннях надання допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами панує Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105 ). Його ч. 2 ст. 19 встановлено, що сума допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами не може бути меншою за розмір допомоги, обчисленої з мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Раніше, у період, коли питаннями виплати допомоги займався ФСС, він наполягав, що мінімальні гарантії щодо розміру допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами за місцем роботи за сумісництвом не застосовуються. Свою позицію Фонд пояснював тим, що право на допомогу застраховані особи мали по всіх місцях роботи. Тому достатньо, якщо зазначена гарантія буде реалізована за основним місцем роботи працівника (див. роз'яснення ФСС від 26.11.2018 ).

Однак із 2023 року фінансування страхових виплат за листками непрацездатності здійснюється Пенсійним фондом. Та й сам Закон №1105 з 01.01.2023 запрацював у новій редакції. Серед іншого, було змінено норми щодо права на отримання лікарняних та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами застрахованими особами, які мають кілька місць роботи. Тому в результаті за страховими випадками, початок яких припав на 01.01.2023 або пізніше, лікарняні, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами застрахованим особам надається за основним місцем роботи АБО за місцем роботи за сумісництвом у порядку, встановленому КМУ .

І тут цілком логічно постає питання: якщо сьогодні допомога з тимчасової непрацездатності надається «або», то як бути з вимогою про мінімальний розмір допомоги, якщо за основним місцем роботи відмова у призначенні, а виплата відбувається за сумісництвом?

Відповідь ПФУ на це питання наведено на початку статті. Як бачите, у такому разі роботодавець за сумісництвом повинен виконати вимогу про виплату допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами у розмірі не нижче допомоги, обчисленої з мінімальної зарплати.

Звичайно, ситуація, яку сьогодні розглядаємо, дуже рідко трапляється на практиці. Пенсійники наполягають, що пріоритетним є надання допомоги за основним місцем роботи працівника. І лише у разі нереалізації такого права за основним місцем роботи (отримання мотивованого рішення з відмовою) допомога надається за сумісництвом .

Так, наприклад, якщо робітниця за основним місцем роботи продовжує виконувати свої посадові обов'язки навіть незважаючи на настання права на відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, а за сумісництвом оформляє таку відпустку, то допомога у зв'язку з вагітністю та пологами може бути надана їй за місцем роботи з сумісництву. При цьому сума такої допомоги не може бути меншою за розмір допомоги, обчисленої з мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Лист ПФУ від 04.05.2023 № 17595-20802/У-03/8-2800/23