Інформаційний бюлетень Київського міськкому профспілки енергетиків від 05.04.2023

1.  Перевірка лікарняних листів

Постанова КМУ № 185 від 03.03.2023

КМУ затвердив Порядок проведення Пенсійним фондом перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності

Відразу знімаємо градус напруги. Порядок проведення Пенсійним фондом перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності, затверджений коментованою постановою КМУ (далі — Порядок № 185 ), не регулює питання перевірок страхувальників щодо правомірності призначення та правильності розрахунку ними непрацездатних посібників з лікарняних листків. Однак знати про цей порядок страхувальникам буде не зайвим. Чому? Розповідаємо.

Не часто, але траплялися практично ситуації, коли у страхувальника з листками непрацездатності відбувається чехарда. Наприклад, електронні лікарняні дублюються паперовими листками непрацездатності або лікарняний відкритий на працівника, який не звертався до лікаря, або надійшов листок непрацездатності на особу, яка ніколи не працювала у цього страхувальника. Що в такому разі робити? Відповідь на це питання дає Порядок № 185 , який набув чинності з 07.03.2023.

Страхувальник (роботодавець) або сама застрахована особа може звернутися до ПФУ із проханням перевірити обґрунтованість видачі лікарняного листа.

Таке звернення є підставою для ухвалення територіальним органом Пенсійного фонду рішення про проведення перевірки сумнівних листків непрацездатності (див. пп. 3 та 4 п. 5 Порядку № 185 ).

Метою перевірки листків непрацездатності є здійснення контролю за обґрунтованістю формування (видачі):

- Листків непрацездатності. Їх перевіряють уповноважені посадові особи тероргану ПФУ та/або уповноважені лікарі;

— медичних висновків щодо тимчасової непрацездатності. Їх перевіряють виключно уповноважені лікарі.

Цікаво, що в електронній системі охорони здоров'я вибір уповноваженого лікаря проводиться автоматизовано з урахуванням принципу екстериторіальності. Тобто обробка та перевірка медукладень проводитиметься уповноваженим лікарем, який здійснює діяльність виключно у регіоні, іншому, ніж той, у якому розташований заклад охорони здоров'я, або ФОП, лікарі яких сформували медичні висновки.

Термін проведення перевірки – до 10 календарних днів.

Довідка про проведену перевірку надсилається суб'єкту звернення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та/або за допомогою електронного зв'язку (зокрема через електронний кабінет) протягом 3 робочих днів з дати формування довідки.

А як бути, якщо про те, що з листком непрацездатності не все гаразд, страхувальник (роботодавець) дізнався вже після оплати? Тут вся увага на ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.99 № 1105-XIV . Вона містить норми щодо відповідальності закладів охорони здоров'я та ФОП, які займаються медичною практикою. Саме ці суб'єкти господарювання зобов'язані компенсувати суми страхової виплати, якщо їх лікарі допустили необґрунтоване створення медичних висновків, на підставі яких було створено та оплачено лікарняні листи.

А як же лікар-порушник? Заклади охорони здоров'я та фізособи-підприємці, які займаються медпрактикою, мають право зворотної вимоги (регресу) до лікаря, який створив необґрунтований медичний висновок про тимчасову непрацездатність. Тобто саме винний у результаті компенсує суму страхових виплат за листком непрацездатності та суму нарахованої пені (за її наявності).

 

2. Декілька ЦПД з працівником за рік: які наслідки? 

Зі штатним працівником протягом року було укладено чотири договори ЦПХ (декілька років поспіль). Які податкові наслідки можуть виникнути у підприємства та у працівника як фізособи, враховуючи систематичність укладання таких договорів? За яким кодом бюджетної класифікації сплачувати ПДФО з винагороди за договором ЦПХ штатному працівникові підприємства?

Податкові наслідки

Цивільно-правові відносини між працівником та суб’єктом господарювання регламентовані ЦКУ.

Сторонами цивільно-правового договору є замовник і виконавець. У разі укладення такого договору виконавець зобов’язується виконати певну роботу, надати послугу, а замовник — виплатити винагороду за виконану роботу чи надану послугу. Розмір винагороди визначається договором і не залежить від розміру мінімальної заробітної плати. Термін оплати зазначають у договорі.

Виконавець, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, самостійно організовує свою роботу (якщо іншого не передбачено цивільно-правовим договором) і виконує її на власний ризик.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє відносини за договорами ЦПХ від трудових, є те, що за договором ЦПХ основна трудова діяльність особи, як найманого працівника, залишається за його межами, а метою договору ЦПХ є отримання певного матеріального результату — виконаної роботи або наданої послуги. Також виконання певних робіт та послуг не має збігатися з посадовими обов’язками, які працівник виконує на цьому самому підприємстві за трудовим договором.

Якщо ж робота або послуга, яку виконує чи надає фізособа-виконавець, має системний характер (робота виконується постійно, працівник постійно перебуває на своєму робочому місці, повний робочий день, отримує відповідну оплату праці), то роботодавець у цьому разі злісно порушує чинне законодавство про працю, зокрема ст. 21 та 24 КЗпП.

Крім того, для фізособи, яка не має статусу підприємця і регулярно виконує роботи за ЦПД, є ризик визнання такої діяльності підприємницькою із застосуванням адміністративної відповідальності на підставі ст. 164 КУпАП за ведення господарської діяльності без державної реєстрації, що передбачає штраф у розмірі від 1000 до 2000 н. м. д. г. (від 17000 до 34000 грн) із конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини, грошей, отриманих унаслідок неправомірних дій.

Перевірка договорів ЦПХ не належить до компетенції Держпраці, яка до того ж не має права визнавати цивільно-правові відносини трудовими і, як наслідок, без рішення суду накладати штраф. Тут штрафи залежать від того, що передбачено договором ЦПХ, чи є в ньому ознаки трудових відносин та від конкретної ситуації, яку суд розглядатиме для винесення рішення чи на користь фізособи, чи роботодавця, чи контролюючого органу.

Код бюджетної класифікації

Відповідно до Класифікації доходів бюджету, під час сплати до бюджету ПДФО із доходів (винагороди) платника податку інших, ніж заробітна плата, застосовується код 11010400. Цей код бюджетної класифікації варто зазначати й у платіжці, сплачуючи податок з доходів фізосіб, утриманий із винагороди за договором ЦПХ.

 

3. Неперсоніфіковані роздачі та ПДФО

Неперсоніфіковані роздачі — поширена практика серед представників бізнесу. Практикують їх не тільки під час рекламних акцій. До неперсоніфікованих роздач вдаються й роботодавці, наприклад, якщо бажають забезпечити працівників на робочому місці кавою, чаєм чи навіть безкоштовним харчуванням, використовуючи принцип «шведського столу». Та що про неперсоніфіковані роздачі говорять податківці? Розглянемо це питання.

Що говорить ПКУ?

Наразі ви не знайдете в ПКУ норм, які б прямо регулювали питання (не)оподаткування ПДФО та ВЗ доходів, які отримують фізособи під час неперсоніфікованих роздач. Проте у ПКУ наявні норми, що опосередковано стосуються цього питання.

У ст. 7 ПКУ закріплено, що під час встановлення податку, серед іншого, обов’язково визначаються такі елементи, як (1) платник податку та (2) об’єкт оподаткування.

Відповідно до п.п. 168.1.1 ПКУ

податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок

З наведеної норми випливає, що для оподаткування ПДФО та ВЗ податковому агенту недостатньо знати загальну вартість витрат, які були понесені ним на користь фізосіб під час певного заходу. Йому потрібно визначити:

1) суб’єкта оподаткування — платника податку, за рахунок доходу якого буде сплачено ПДФО та ВЗ;

2) об’єкт оподаткування — суму доходу, отриману конкретним платником податку.

Тож якщо отримувачами доходу є невизначена кількість осіб, відсутній такий обов’язковий елемент, як платник податку (суб’єкт оподаткування). Також неможливо встановити суму доходу, отриману платником податку (об’єкт оподаткування). Отже, оподаткування такого доходу ПДФО та ВЗ стає неможливим.

Що стосується ЄСВ, то умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464). При цьому базу нарахування ЄСВ визначають окремо за кожною застрахованою особою та включають до такої бази визначені суми доходів, з яких стягується ЄСВ. Це прямо зазначено в ст. 7 Закону № 2464.

Тож без персоніфікації у випадку з ЄСВ також не обійтися.

Позиція ДПС

Лояльна. Сьогодні ДПСУ займає доволі лояльну позицію щодо оподаткування товару, який отримується фізособами під час рекламних акцій. Так, у роз’ясненні в категорії 103.23 БЗ податківці зазначають, що

якщо під час проведення рекламної акції розповсюджується рекламний товар, а споживачами є невизначене коло платників податку, то вартість такого товару не розглядається як дохід фізосіб — споживачів та, відповідно, не є об’єктом оподаткування ПДФО

Та далі додають, що якщо в період проведення рекламної акції надаються подарунки, отримувачами яких є конкретні особи, то вартість таких подарунків є об’єктом оподаткування ПДФО з урахуванням п.п. 165.1.39 ПКУ.

Також податківці не розглядають як об’єкт оподаткування ПДФО та ВЗ воду, каву, чай, придбані за рахунок коштів роботодавця, що призначені для споживання в офісі будь-яким працівником та відвідувачем офісу. При цьому ДПСУ наводить правильні аргументи: оподаткування доходів фізичних осіб розглядається лише у разі їх одержання безпосередньо конкретним платником податку (див. роз’яснення https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=5351).

Та, на жаль, є багато роз’яснень, де податківці дивляться на неперсоніфіковані роздачі фіскально.

Фіскальна. Бажання суб’єктів господарювання уникнути оподаткування через відсутність персоніфікації, зрозуміле. Проте в індивідуальних податкових консультаціях податківців доволі часто можна побачити висновок, що неможливість, на думку суб’єктів господарювання, персоніфікувати отриманий дохід не може слугувати підставою для звільнення від сплати відповідних податків та зборів. Приклад — лист ДФСУ від 28.08.2019 № 4020/6/99-99-13-02-03-15/ІПК. І те, що такий підхід суперечить суті ПДФО (ВЗ), їх не зупиняє. Наведемо й інші приклади.

Лист ДПСУ від 19.08.2020 № 3460/ІПК/99-00-04-05-03-06. У ньому зроблено висновок, що дохід у вигляді вартості безоплатного харчування, у т. ч. за принципом «шведського столу», наданий юридичною особою на користь фізичних осіб, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податків як інший дохід з відповідним оподаткуванням.

Лист ДПСУ від 19.08.2021 № 3087/ІПК/99-00-04-03-03-06. Він є відповіддю на наступне: чи є безкоштовна доставка працівників транспортом підприємства до місця роботи та у зворотному напрямку без персоніфікованого та кількісного обліку наданих послуг об’єктом оподаткування ПДФО та ВЗ та чи є зазначений дохід базою нарахування ЄСВ. Відповідь ДПСУ: так, є.

Разом з тим шанси відбитися від податкового свавілля в суді доволі великі. Розглянемо судову практику

Судова практика

Тут цікавими будуть висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 10.06.2019 у справі № 808/3611/16.

Суть справи: підприємство на виконання колдоговору забезпечувало працівників гарячим харчуванням на час проведення польових робіт за принципом «шведського столу». Персоніфікація не проводилася. Податкова визнала загальну вартість харчування додатковим благом та визначала ПДФО з суми, на яку надано відповідачем обіди, сплаченої підприємством.

Висновки суду.

1. Для нарахування ПДФО податковим агентом необхідна персоніфікація отриманого доходу, тобто одержання доходу безпосередньо конкретним платником податку.

2. З положень п.п. «є» п.п. 14.1.54, пп. 164.2.17, 168.1.1 та 168.1.2 ПКУ випливає, що додаткове благо повинно бути персоніфікованим та пов`язано із конкретною фізичною особою — платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом та бути виражене у формі коштів, матеріальних або нематеріальних цінностях, послугах чи інших видах доходу.

3. Якщо податкова кваліфікує дохід, як додаткове благо та донараховує податок, то повинна обов`язково вказати фізичну особу — платника податків, у якої це благо виникає, та період, у який це додаткове благо виникло. Якщо ж податковим органом не встановлено нарахування підприємством доходу конкретним працівникам та такі суми не включалися до оподатковуваного доходу цих працівників, то об`єкт оподаткування та база оподаткування ПДФО відсутні.

Така позиція Верховного Суду перетворилася на усталену судову практику.

Аналогічні висновки містяться у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі № 120/11484/21-а, а також у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 160/17538/21 (ср. 025279800).

Рекомендації та роздуми

Оскільки позиція податківців щодо (не)оподаткування роздач не є однозначною, пропонуємо проаналізувати їх висновки, наведені в лояльних роз’ясненнях (див. вище). Так, ДПСУ погоджується, що не є об’єктом оподаткування ПДФО (ну й відповідно ВЗ) вартість товару, якщо споживачами є невизначене коло платників податку, наприклад працівники та відвідувачі офісу. Саме ці відвідувачі є тим фактором, який розмиває визначене коло (а саме коло працівників), які споживають товар.

Тож доцільно вводити сторонніх осіб для уникнення оподаткування роздач. Наприклад, якщо:

— надаєте каву, чай, солодощі, то зазначаєте, що споживати їх можуть працівники та інші відвідувачі офісу. Аналогічно й із харчуванням за принципом «шведський стіл». Якщо організовуєте, то зазначаєте, що безплатно перекусити можуть також інші відвідувачі, які в цей час знаходяться в офісі;

— перевозите працівників автобусом, то прописуєте, що скористатися ним можуть працівники й інші громадяни, які їдуть в цьому ж напрямку.

Проте, звісно, це не гарантує, що не доведеться відстоювати свою правоту в суді.

Також будьте обережні у випадку, коли перехід права власності підлягає відповідній реєстрації. Наприклад, якщо компанія влаштовує акцію — роздачу автомобілів працівникам з переходом права власності, то наявна можливість ідентифікувати осіб, які отримали ці блага, оскільки в особи, що набула транспортний засіб, виникає обов’язок його зареєструвати.

ВИСНОВКИ

Позиція ДПСУ щодо неперсоніфікованих роздач фізособам доволі неоднозначна й залежить від того, що саме отримують фізособи та умов оформлення таких роздач.

Верховний Суд наполягає, що якщо податкова кваліфікує дохід, як оподатковуваний, та донараховує податок, то повинна також обов’язково вказати фізичну особу — платника податку, у якої цей дохід виникає, та період, у який він виник.

 

4. Виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році 

Чи обов’язково приймати на роботу осіб з інвалідністю для виконання нормативу у 2023 році?

Шостого листопада 2022 року набрав чинності Закон №26821, яким внесено зміни до ч. 3 ст. 18 Закону №8752 та скасовано обов’язок для роботодавців у частині подання до Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

1 Закон України від 18.10.2022 № 2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю».

2 Закон України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Проте, як і раніше, підприємства, установи, організації, фізособи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти і створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Крім того, ст. 19 Закону №875 передбачено збереження нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю:

— у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік — для роботодавців, у яких працює понад 25 осіб;

— у кількості одного робочого місця — для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб.

Отже, підсумуймо:

1) роботодавці не зобов’язані реєструватися у Фонді соцзахисту осіб з інвалідністю та подавати звіт №10-ПОІ;

2) роботодавці зобов’язані й надалі створювати місця для осіб з інвалідністю, відповідно — виконувати норматив.

За невиконання нормативу роботодавці згідно зі ст. 20 Закону №875 сплачуватимуть адміністративно-господарські штрафи, сума яких визначається в розмірі:

— середньої річної зарплати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею, — з чисельністю 15 і більше працівників;

— половини середньої річної заробітної плати — з чисельністю від 8 до 15 працівників.

Зазначені штрафи роботодавці розраховують самостійно та сплачують до 15 квітня року, наступного за роком, в якому норматив порушено.

Крім того, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на посадових осіб підприємства буде накладено адміністративний штраф у розмірі від 10 до 20 н. м. д. г. (170 до 340 грн) відповідно до ч. 2 ст. 188-1 КУпАП.

 

5. Податки з відшкодування моральної шкоди 

За рішенням суду підприємство зобов’язане виплатити фізособам відшкодування моральної шкоди без утримання ПДФО та ВЗ. А за ПКУ підприємство є податковим агентом і має перерахувати ПДФО і ВЗ у день виплати оподатковуваного доходу. Чи таким днем вважається день, в якому виконавець примусово стягнув кошти з підприємства? Коли слід перерахувати ПДФО та ВЗ, якщо інформація про фактичне стягнення коштів з’явилась у клієнт-банку вже після завершення робочого дня?

Згідно з пп. 164.2.14 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім, зокрема, сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров’ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище від чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року (у 2022 році — 26000 грн), або у розмірі, визначеному законом, звільняється від оподаткування податком на доходи фізосіб.

Аналогічна думка міститься у роз’ясненні ДПС в Івано-Франківській області та в ІПК ДПС від 02.12.2020 р. №4921/ІПК/99-00-04-05-03-06.

Тож не оподатковуються суми виплати відшкодувань моральної шкоди в сумі, що не перевищує 26 тис. грн.

Позаяк такий дохід не оподатковують ПДФО, то він звільнений і від оподаткування військовим збором (пп. 1.7 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).

Коли дохід у вигляді відшкодування моральної шкоди на користь фізосіб перевищує розмір, установлений пп. 164.2.14 ПКУ, тоді суму перевищення оподатковують ПДФО і військовим збором під час її нарахування.

Згідно з пп. 168.1.2 ПКУ податок сплачують (перераховують) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до відповідного бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений ст. 35–1 ПКУ.

Тож якщо вимога про стягнення надійшла наприкінці робочого дня, а інформація про фактичне стягнення коштів з’явилась у системі «клієнт-банк» уже після завершення робочого дня підприємства, то нарахувати та перерахувати суму моральної шкоди можна наступного дня.

Якщо сума шкоди перевищує 26 тис. грн, то з різниці утримуються ПДФО та ВЗ, які теж перераховуються наступного дня разом з перерахуванням моральної шкоди.

Крім того, роботодавець, який на підставі постанови утримує з фактичного заробітку працівника суми відшкодування моральної шкоди і перераховує їх на рахунок виконавчої служби для подальшої виплати стягувачу, також виступає податковим агентом щодо оподаткування та відображення такої суми в додатку 4ДФ до Об’єднаної звітності.

При цьому дохід у вигляді моральної шкоди, незалежно від його розміру, відображають за ознакою доходу «120» із зазначенням РНОКПП стягувача.

 

6.  Навчальна відпустка, якщо сесія дистанційна

Хто має право на відпустку

Насамперед нагадаємо, в яких випадках студентам вишів належать оплачувані навчальні відпустки. Їх надання передбачено ст. 15 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та ст. 216 КЗпП. Відповідно до цих норм додаткові оплачувані відпустки надають працівникам, які успішно навчаються у вишах без відриву від виробництва за вечірньою та заочною формами навчання.

Інформацію про тривалість навчальної відпустки, встановлену ст. 216 КЗпП для студентів та аспірантів закладів вищої освіти, наведемо у таблиці нижче.

Тривалість навчальної відпустки для студентів та аспірантів вишів

№ з/п	Підстави надання навчальної відпустки	Курс навчання	Форма навчання	Тривалість навчальної відпустки
1	Настановні заняття, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, заліків та іспитів (екзаменів)	I та II	Вечірня	20 календарних днів
			Заочна	30 календарних днів
		III та наступні	Вечірня	30 календарних днів
			Заочна	40 календарних днів
2	Складання державної підсумкової атестації, державного кваліфікаційного іспиту	Не має значення	Вечірня та заочна	30 календарних днів
3	Підготовка та захист дипломного проєкту, дипломної чи творчої роботи	—	Вечірня та заочна	4 місяці
4	Підготовка та складання вступних іспитів до аспірантури	—	—	10 календарних днів на кожний іспит (один раз на рік)
5	Успішне виконання індивідуального плану підготовки у разі навчання в аспірантурі без відриву від виробництва	—	—	30 календарних днів

 

Якщо працівник отримує другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання, то тривалість відпустки для нього визначається як для осіб, які навчаються на третьому та наступних курсах вишу (ч. 2 ст. 15 Закону про відпустки).

Зауважте: оплачувана навчальна відпустка надається працівнику за основним місцем роботи* (див. ст. 217 КЗпП) на підставі його заяви та довідки-виклику з вишу. При цьому, оскільки планування навчального процесу належить до компетенції навчальних закладів, у довідці-виклику може бути зазначена тривалість відпустки менше за гарантовану законодавством для відповідного року навчання.

* Сумісники на цей період можуть оформити неоплачувану відпустку на підставі п. 14 ст. 25 Закону про відпустки (див. лист Мінсоцполітики від 12.09.2016 № 1294/13/84-16).

Важливо! Як ми вже зазначили вище, оплачувана навчальна відпустка надається лише тим студентам, які навчаються у закладах вищої освіти за вечірньою та заочною формами навчання. А ось при дистанційній формі навчання така відпустка не надається. На це свого часу звертало увагу Мінпраці.

А якщо у довідці-виклику з вишу зазначено, що у зв’язку з воєнним станом сесія проводитиметься з використанням технологій дистанційного навчання? Чи надавати працівнику оплачувану навчальну відпустку в такій ситуації? Давайте розберемося.

Дистанційна сесія

Спочатку з’ясуємо, які форми здобуття вищої освіти передбачені чинним законодавством. Для цього звернемося до ст. 49 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VIII (ср. 025279800).

Основними формами здобуття вищої освіти є:

1) інституційна, яка включає:

— очну (денну, вечірню);

— заочну;

— дистанційну;

— мережеву;

2) дуальна.

Нас цікавлять вечірня, заочна та дистанційна форми навчання. Поговоримо про них докладніше.

Вечірня форма є різновидом очної форми здобуття вищої освіти, яка, у свою чергу, є способом організації навчання, що передбачає проведення навчальних занять та практичної підготовки не менше 30 тижнів протягом навчального року.

Заочна форма — це спосіб організації навчання шляхом об’єднання навчальних занять і контрольних заходів під час короткочасних сесій та самостійного оволодіння освітньою програмою в період між ними.

Дистанційна форма являє собою індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу в спеціалізованому середовищі, що функціонує на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Докладніше особливості дистанційного навчання розкриває Положення про дистанційне навчання, затверджене наказом МОН від 25.04.2013 № 466. З його п. 2.1 ми дізнаємося, що дистанційне навчання реалізується шляхом:

— застосування дистанційної форми як окремої форми навчання;

— використання технологій дистанційного навчання для забезпечення навчання в різних формах.

Тобто

дистанційна форма здобуття вищої освіти та застосування технологій дистанційного навчання — це не одне й те саме

Застосування дистанційних технологій не робить автоматично форму навчання дистанційною. Дистанційні технології можуть застосовуватися і за заочної, і за вечірньої, і навіть за денної форми навчання.

Тому немає підстав відмовляти у наданні оплачуваної навчальної відпустки студенту вечірньої чи заочної форми здобуття вищої освіти через те, що сесія проводитиметься із застосуванням технологій дистанційного навчання.

Неприпустимо ненадання навчальної відпустки й у зв’язку з виробничою необхідністю. Про це свого часу говорило Мінпраці (див. лист від 06.09.2005 № 09-402). Але є одне виключення щодо працівників, залучених до роботи на об’єктах критичної інфраструктури! Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити їм у наданні будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до 3 років). Тобто працівникам, залученим до роботи на об’єктах критичної інфраструктури, може бути відмовлено у наданні навчальної відпустки під час війни.

ВИСНОВКИ

Оплачувана навчальна відпустка надається працівникам-студентам, які успішно навчаються у вишах за вечірньою та заочною формами здобуття вищої освіти.

Застосування дистанційних технологій не робить автоматично форму навчання дистанційною.

Немає підстав відмовляти у наданні оплачуваної навчальної відпустки студенту вишу з вечірньою чи заочною формою здобуття вищої освіти через те, що сесія проводитиметься із застосуванням технологій дистанційного навчання.

 

7. Строки зберігання електронних документів

Суб’єкти електронного документообігу мають зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях (ст. 13 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-ІV).

Строк зберігання електронних документів на електронних носіях інформації має бути не меншим за строк, встановлений законодавством для відповідних документів на папері. Тобто не менш як 1095 днів (2555 днів — для документів та інформації, необхідної для проведення податкового контролю трансфертного ціноутворення). Зазначені положення закріплені в пункті 44.3 Податкового кодексу України.

Під час зберігання електронних документів дотримуйте вимог:

інформація в електронних документах має бути доступна для її подальшого використання;

забезпечте можливість відновлення електронного документа в тому форматі, в якому його створили, відправили або одержали;

за наявності зберігайте інформацію, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання.

Отже, електронні форми первинних документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів (окрім ЄСВ), а також архів файлів звітності, яку подали ДПС в електронному вигляді, зберігайте на електронних носіях інформації:

у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях;

протягом строку, встановленого законодавством для зберігання відповідних документів на папері.

Джерело: інформація на сайті ГУ ДПС у Львівській області.

 

8. Якщо працівник після нез’явлення на роботу приніс лікарняний? 

Зі звичайного життя ми знаємо, що бувають випадки, коли працівник не з’являється на роботу і його навіть звільняють за прогули, але потім він приносить листок непрацездатності. Саме тому, щоб уникнути трудових спорів, роботодавцям радили (і ми в тому числі), перш ніж звільнити, отримати від працівника пояснення (бажано письмове) його відсутності.

Запровадження е-лікарняних певним чином поклало край таким несподіванкам. Проте паперові листки непрацездатності й досі в обігу. А деякі регіони через бойові дії мають проблеми з Інтернетом і з бланками. МОЗ та ФСС про цю проблему добре знають.

Тож старі рекомендації залишаються. Але з урахуванням воєнних правил.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №2136 у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами і відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Тобто, якщо ви звільнили працівника за нез’явлення на роботу, а він вам подав листок непрацездатності на цей період, наказ про звільнення доведеться коригувати. І тут уже на розсуд роботодавця: або анулювати наказ, або внести до нього зміни (щодо дати звільнення, наприклад). Таке коригування роблять іншим наказом.

Відповідні коригування треба буде внести і до «зарплатного» звіту, якщо його вже подано. Якщо виправлення робитиметься до закінчення граничного строку подання звіту, це відбудеться у «Звітній новій» формі. Якщо ж після, — то в «Уточнюючій» формі.

 

9. Чи вилучати військову службу із розрахункового періоду для лікарняних

ПФУ пояснив правила обчислення середньої зарплати, якщо на розрахунковий період припадає час військової служби.

Порядок обчислення середньої зарплати для надання допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів визначає Кабмін (ч. 2 ст. 25 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV).

Середньоденну заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) обчислюють шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) зарплати (доходу), на яку нарахували ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості (період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих із поважних причин:

• тимчасова непрацездатність;
• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком;
• відпустка без збереження зарплати;
• призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією рф проти України (далі — поважна причина).

Такі положення закріплені в пункті 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок).

На сьогодні чинна редакція Порядку визначає вичерпний перелік поважних причин, до якого не входить перебування на військовій службі:

строковій;

за призовом осіб офіцерського складу;

за призовом під час мобілізації, на особливий період;

за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

за контрактом (у т. ч. шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення).

Отже, такий період не можна вилучати із розрахункового періоду як поважну причину.

Джерело: лист ПФУ від 06.03.2023 № 7765-6270/У-03/8-2800/23