Інформаційний бюлетень Київського міськкому профспілки енергетиків від 15.03.2023

1. Поворотна фіндопомога та неприбуткова організація

Коштів на здійснення своєї діяльності може бракувати не тільки у звичайних підприємств, а й у неприбуткових організацій. І якщо такі кошти неприбутковик вирішив отримати за рахунок запозичень, наприклад, отримання зворотної фіндопомоги для покриття поточних витрат, то виникає ціла низка питань. А саме зазвичай цікавить, чи може неприбутковець отримувати зворотну фіндопомогу і, якщо так, то як відобразити її погашення у бухобліку за рахунок членських внесків учасників такої організації? 

Хочете отримати – отримуйте! 

Відразу зауважимо, що жоден нормативно-правовий акт не забороняє неприбутковим організаціям отримувати фінансову допомогу.

Виняток становлять лише ті організації, у статуті яких прямо прописана така заборона. Ось їм, на жаль, поповнити свої оборотні кошти шляхом отримання зворотної фіндопомоги не вдасться .

Що стосується того, чи не втратить організація, яка отримала зворотну фіндопомогу, свій неприбутковий статус, то тут все залежатиме від самої неприбуткової організації . А саме від того, куди вона використовуватиме отримані кошти.

Так, загрози для неприбуткового статусу організації не буде, якщо такі кошти:

1) будуть використовуватися виключно для фінансування витрат на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності , визначених її установчими документами;

2) не розподілятимуться серед засновників (учасників), членів таких організацій, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування ЄСВ), членів органів управління та інших пов'язаних осіб.

Докладно про те, куди може витрачати кошти неприбуткова організація, читайте у « Витрати неприбуткових організацій » // «Податки & бухоблік», 2023 № 13.

Те, що отримання зворотної фіндопомоги не впливає на неприбутковий статус організації, якщо та використовує кошти на згадані цілі вище, підтверджують і контролери (див. лист ДПСУ від 27.02.2019 № 781/6/99-99-15-02-02-15/ ІПК ).

Бухгалтерський облік 

Отримання та повернення фіндопомоги.Неприбуткові організації (крім тих, що є бюджетними організаціями) при веденні бухгалтерського обліку повинні користуватися тими самими нацстандартами та планом рахунків , що й інші приватні підприємства.

Отже, в обліку відображати отримання і повернення фіндопомоги вони будуть за тими ж правилами, що і звичайні юридичні особи. Тобто

в обліку отриману зворотну фіндопомогу неприбутковик повинен відобразити як кредиторську заборгованість

При цьому, залежно від терміну погашення, вона може бути довгостроковою (Дт 311 — Кт 505, 55) або короткостроковою (Дт 311 — Кт 685).

Щодо повернення такої допомоги, то в обліку відображати це слід за тим самим принципом, що й звичайним підприємствам. Тобто потрібно відображену кредиторську заборгованість погашати повернутими коштами (Дп 505, 55, 611, 685 - Кт 311).

Кошти для повернення фіндопомоги.Інша справа, що неприбутковій організації десь слід взяти кошти для повернення взятої фіндопомоги. Найчастіше таку допомогу повертають саме за рахунок членських внесків учасників такої неприбуткової організації.

Членські внески - це грошові внески , які періодично сплачуються членами (учасниками) організації задля забезпечення її поточної діяльності. Порядок сплати, періодичність та розмір членських внесків регулюються статутними документами неприбуткової організації.

Періодичні членські внески приходять без будь-яких цілей та умов їх витрачання і зазвичай йдуть на покриття поточних статутних витрат неприбуткової організації (є по суті нецільовими надходженнями).

Хоча неприбуткові організації у своїх положеннях можуть передбачати, наприклад, і цільові внески , тобто грошові внески, які надходять від членів (учасників) на суто обумовлені цілі (наприклад, на погашення отриманої фіндопомоги). Такі внески слід розглядати як цільові надходження .

Від того, якими саме внесками слід погашати зворотну фіндопомогу, і залежатиме облік погашення.

Без цільового спрямування.Так, якщо зворотна фіндопомога погашатиметься членськими внесками, які не мають цільового призначення, то неприбуткова організація повинна визнавати їх доходом з одночасним визнанням дебіторської заборгованості учасника перед неприбутковою організацією (за дебетом субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Відображають такі членські внески у складі іншого операційного доходу ( п. 7 НП(С)БО 15 «Дохід» ) за кредитом субрахунку 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів».

Цільові внески.Якщо ж було прийнято рішення отримати членські внески від учасників саме для погашення фіндопомоги , то тут йдеться про цільове фінансування. А тому

в обліку отримання коштів для погашення зворотної фіндопомоги слід відображати через субрахунок 484 «Інші засоби цільового фінансування та цільових надходжень»

Отримання членських внесків під обумовлені цілі, а саме для покриття отриманої фіндопомоги, слід визнавати доходом . При цьому робити це слід спираючись на правила визнання доходів від отримання цільового фінансування, які містяться у пп. 16 - 19 НП(С)БО 15 .

Враховуючи ці правила і той факт, що кошти цільового фінансування надходитимуть для покриття отриманої зворотної фіндопомоги, яка вже була витрачена на поточні цілі неприбуткової організації, таке цільове фінансування слід визнавати доходом з одночасним визнанням дебіторської заборгованості ( п. 19 НП(С)БО 15 ). Тобто слід сформувати в момент ухвалення рішення про отримання членських внесків на покриття зворотної фіндопомоги проведення: Дп 377 - Кт 484 та Дп 484 - Кт 718.

приклад. Громадська організація отримала зворотну фіндопомогу на 6 місяців у сумі 20 000 грн. Погасити цю допомогу неприбуткова організація вирішила:

- За рахунок періодичних внесків;

- За рахунок цільових членських внесків.

Облік повернення неприбутковим поверненням фіндопомоги 

№  п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума,  грн
		Дт	Кт
1	Отримано зворотну фіндопомогу	311	685	20000
2	Отримано комунальні послуги	92	631	20000
3	Здійснено розрахунки з постачальниками	631	311	20000
Варіант 1. Періодичні членські внески
4	Відображено заборгованість за нецільовими членськими внесками	377	718	20000
5	Отримано нецільові членські внески	311	377	20000
6	Повернено зворотну фіндопомогу	685	311	20000
Варіант 2. Цільові членські внески
4	Відображено заборгованість у сумі цільових членських внесків	377	484	20000
5	Визнано дохід у сумі цільового фінансування	484	718	20000
6	Отримано цільове фінансування	311	377	20000
7	Повернено зворотну фіндопомогу	685	311	20000

 

 2. Матеріальна допомога на відновлення житла

 Підприємство вирішило надати допомогу своєму працівникові на відновлення (ремонт) житла, пошкодженого внаслідок ракетного обстрілу. Якими будуть наслідки для працівника, який отримав таку допомогу, та для його роботодавця, ви дізнаєтесь із цієї статті.

Яку допомогу видати

Відновлення житла – захід зазвичай недешевий. Тому природним є бажання видати матеріальну допомогу, яку доведеться обкладати податками. Найкращим варіантом у такому разі буде благодійна допомога, передбачена п.п. "б" п.п. 170.7.8 ПКУ . Про що ця норма?

Не включається до оподатковуваного доходу благодійна допомога, надана на відновлення втраченого майна, на житлові, соціальні, побутові потреби та інші потреби згідно з Переліком № 653 *, що виникли у платників податків, перерахованих у п.п. 165.1.54 ПКУ .

* Перелік потреб, сума благодійної допомоги для задоволення яких не включається до оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб, затвердженого постановою КМУ від 26.11.2014 № 653 .

При цьому у зазначеному Переліку серед дозволених витрат на відновлення втраченого майна названо, зокрема, закупівлю товарів (послуг), необхідних для відновлення пошкоджених чи знищених житлових, господарських будівель та споруд шляхом виконання робіт з реконструкції, реставрації, капітального чи поточного ремонту.

Щоб допомога на відновлення втраченого майна не оподатковувалась, її сума сукупно протягом звітного (податкового) року не повинна перевищувати 500 розмірів мінзарплати , встановленої на 1 січня звітного (податкового) року. Таким чином,

2023 року неоподатковуваний розмір благодійної допомоги, виплаченої на підставі п.п. "б" п.п. 170.7.8 ПКУ становить 3350000 грн.

За дотримання певних ПКУ умов згадана допомога не включається до оподатковуваного доходу одержувача до 31 грудня (включно) року, наступного за роком, у якому :

-         припинено або скасовано військовий, надзвичайний стан в Україні та/або

-         завершено здійснення заходів щодо забезпечення національної безпеки та оборони, відображення та стримування збройної агресії РФ.

Зупинімося докладніше на умовах надання допомоги на ремонт житла, що постраждав від обстрілів. А почнемо з того, чи може його видати звичайне підприємство (не благодійна організація).

Благодійники

Щоб дотримувалися умови неоподаткування допомоги, що надається на відновлення житла, виплату (надання) мають здійснювати благодійники, у тому числі благодійники — фізичні особи, у порядку, визначеному Законом № 5073* (див. п.п. « в» п.п. 165.1 .54 ПКУ ).

* Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 № 5073-VI .

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону благодійником вважається дієздатна фізична особа чи юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи кілька видів благодійної діяльності. При цьому до видів благодійної діяльності, зокрема, належить безкоштовна передача у власність бенефіціарів (тобто одержувачів благодійної допомоги) коштів та іншого майна (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 5073 ) .

Тобто, з погляду Закону № 5073, благодійником може бути практично будь-яка фізична особа або юридична особа приватного права. Підтверджує цей висновок та ч. 1 ст. 4 Закону № 5073 , згідно з якою суб'єктами благодійної діяльності є благодійні організації, а також інші благодійники та бенефіціари.

Таким чином,

для надання своєму працівникові допомоги на ремонт зруйнованого внаслідок обстрілу житла у звичайного підприємства жодних перешкод немає

А от неприбутковикам слід бути обережними! Про обмеження, передбачені для них, ви можете прочитати у статті « Матеріальна допомога у неприбутковика » // «Податки & бухоблік», 2023 № 13.

Тепер про отримувачів допомоги.

Одержувачі

Допомога на відновлення майна, про яке йдеться у п.п. "б" п.п. 170.7.8 ПКУ дозволено надавати платникам податків, визначеним п.п. 165.1.54 ПКУ . Хто ж може бути її отримувачем? Це, зокрема:

1) учасники бойових дій та члени їх сімей;

2) працівники підприємств, установ, організацій, сил цивільного захисту, які залучаються (залучалися) та приймають (брали) безпосередню участь у здійсненні заходів щодо забезпечення національної безпеки та оборони, відображення та стримування збройної агресії РФ, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій та у період здійснення бойових дій, а також члени їхніх сімей;

3) фізичні особи, які проживають (проживали) на території населених пунктів, в яких проводяться (проводилися) бойові дії та/або які вимушено залишили місце проживання у зв'язку з проведенням бойових дій у таких населених пунктах.

В останній категорії можливих отримувачів допомоги цікавим є питання визначення населених пунктів, у яких проводились (проводяться) бойові дії . Всім відомий Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затверджений наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309 для цього не підходить. Податківці вважають, що він не може застосовуватися для цілей оподаткування . Докладно про це ми писали у статті « Перелік територій права на військові пільги не дає: вердикт ДПСУ » // «Податки & бухоблік», 2023 № 14.

А чим керуватися? У консультації з БЗ 103.15 податківці рекомендують благодійникам до прийняття КМУ переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, статус фізичних осіб, які отримують благодійну допомогу, визначати самостійно. Це передбачено і п. 25 підрозд. 1 розд. ХХ ПКУ . Але було б непогано, якби контролери уточнили, із яких критеріїв при цьому виходити.

Оподаткування допомоги

У разі надання безповоротної благодійної допомоги на поновлення зруйнованого житла жодних особливостей в обліку підприємства не виникає. Якщо благодійник — платник податку на прибуток, сума виданої допомоги у складі бухгалтерських витрат візьме участь у зменшенні об'єкта оподаткування. При цьому податково-прибуткові різниці, передбачені п.п. 140.5.10 ПКУ не застосовуються, оскільки одержувач допомоги є платником податку на доходи фізичних осіб. Таким чином, у податковому обліку операції повністю орієнтуємось на бухгалтерські правила.

Наразі про оподаткування доходів працівника. Якщо умови, передбачені п.п. "б" п.п. 170.7.8 та п.п. 165.1.54 ПКУ , що повністю дотримуються (див. вище), то сума отриманої фізособою благодійної допомоги до його оподатковуваного доходу не включається.

Розмір виданої допомоги перевищує встановлену межу 500 мінзарплат? Тоді сума перевищення оподатковується ПДФО за ставкою 18% . Причому врахуйте:

якщо виплату здійснює підприємство, саме воно, як податковий агент, зобов'язане утримати податок з такого оподатковуваного доходу і перерахувати його до бюджету

При цьому фізособа — одержувач допомоги зобов'язана подати річну Податкову декларацію про майновий стан та доходи та вказати в ній загальну суму благодійної допомоги.

Не забудьте, що з частини допомоги, що потрапила до оподатковуваного доходу, податковий агент повинен утримати і ВС за ставкою 1,5% . Якщо допомога (або її частина) не оподатковується ПДФО, від ЗС вона звільнена ( п.п. 1.7 п. 16 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ ).

Всю суму допомоги на відновлення пошкодженого житла підприємство-благодійник відображає у 4ДФ . При цьому наголосимо, що спеціальної ознаки доходів для такої благодійної допомоги немає. Але з листа ДПСУ від 30.12.2022 № 2435/ІПК/99-00-24-03-03-06 можна зробити висновок, що податківці будуть не проти відображення таких доходів із ознакою «169» .

Щодо ЄСВ , то його на суму благодійної допомоги не нараховуємо. Справа в тому, що матеріальна допомога разового характеру, яка надається окремим працівникам, не входить до фонду оплати праці ( п. 3.31 Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5 ), а отже, не є базою нарахування ЄСВ . Про це свідчить п. 14 розд. I Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого ухвалою КМУ від 22.12.2010 № 1170 .

Таким чином, підприємство цілком може надати посильну допомогу своєму працівникові у відновленні зруйнованого внаслідок обстрілів житла та при цьому заощадити на податках. Однак побажаємо, щоб потреби у цьому у вас ніколи не виникало.

ВИСНОВКИ

•        Можливість видати неоподатковувану благодійну допомогу на відновлення втраченого у зв'язку з обстрілом майна передбачено п.п. 165.1.54 та п.п. "б" п.п. 170.7.8 ПКУ .

•        У 2023 році не оподатковується благодійна допомога на відновлення пошкодженого у зв'язку з бойовими діями житла у сумі не більше ніж 3350000 грн.

•        Всю суму допомоги, виданої на відновлення пошкодженого житла, підприємство-благодійник відображає у 4ДФ.

•        ЄСВ у сумі благодійної допомоги не нараховується.

 

3.  КМУ затвердив порядок перевірок ПФУ обґрунтованості видачі лікарняних

Уряд затвердив Порядок проведення особами, уповноваженими правлінням Пенсійного фонду України, перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності постановою від 03.03.2023 № 185 (далі — Порядок).

Порядок визначає процедуру проведення перевірок:

•        обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності;

•        документів, що є підставою для формування листків непрацездатності.

Перевірку листків непрацездатності проводитимуть уповноважені посадові особи ПФУ та/або уповноважені лікарі, перелік яких затвердить правління ПФУ.

Підставами для проведення перевірки листків непрацездатності є:

•        виявлені під час моніторингу електронного реєстру листків непрацездатності з використанням автоматизованої інформаційно-аналітичної системи ПФУ невідповідності. Порядок проведення моніторингу встановить ПФУ;

•        повідомлення від Нацсоцслужби Здоров’я України про виявлені невідповідності та/або застереження до даних, що містяться в медичному висновку за результатами верифікації даних в електронній системі охорони здоров’я;

•        звернення страхувальника (роботодавця);

•        звернення застрахованої особи щодо обґрунтованості виданого їй листка непрацездатності;

•        запити правоохоронних органів;

•        рішення суду.

Результати перевірки листка непрацездатності уповноважена посадова особа ПФУ зазначить у довідці про перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності (далі — Довідка) за встановленою формою. На підставі довідки результати перевірки також унесуть до автоматизованої інформаційно-аналітичної системи ПФУ.

Довідку про перевірку надішлють протягом трьох робочих днів суб’єкту звернення та безпосередньо керівнику суб’єкта господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення та/або за допомогою електронного зв’язку, зокрема — через електронний кабінет чи іншу інформаційну систему, користувачами якої є і ПФУ, і суб’єкт господарювання.

 

4. Чи штрафують за несплату/несвоєчасну сплату податків у 2023 році?

Тут правила застосування штрафів аналогічні до тих, які ми зазначили вище стосовно порушення строків подання податкової декларації. Адже сплата податків та зборів — це теж один з обов’язків платника.

А от розмір штрафу інший, він визначається згідно зі ст. 124 ПКУ.

Якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

— при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

— при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо платник податків порушив строк сплати до бюджету суми акцизного податку, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 ПКУ, він притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків від суми такого акцизного податку.

Але! Якщо несплата податків була здійснена умисно, —

штраф у розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання.

А повторна умисна несплата податків, яка вчинена протягом 1095 календарних днів або призвела до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк понад 90 календарних днів, —

тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання.

Не забувайте і про пеню, розмір якої визначається за ст. 129-132 ПКУ з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

 

5. Трудова книжка ВПО в окупації: як підтвердити робочий стаж до 2000 року

Наразі дедалі частіше внутрішньо переміщені особи (ВПО) мають проблеми із підтвердженням трудового стажу, набутого до 2000 року.

Мінреінтеграції пояснює, що за відсутності трудової книжки або записів у ній трудовий стаж за період до 2000 року встановлюють на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є:

•        довідки, виписки з наказів, особових рахунків і відомостей на видачу зарплати;

•        посвідчення і характеристики;

•        письмові трудові договори та угоди із позначками про їх виконання;

•        членські квитки профспілок (підтверджують періоди роботи лише за той час, за який є позначки про сплату членських внесків).

Отримати ці документи особа може, звернувшись до підприємств, установ, організацій, у яких працювала. У разі припинення їх діяльності — до правонаступників або до архіву, куди передали документацію.

Окрім того, якщо немає необхідних документів і можливості їх одержати через воєнні дії, стаж роботи, що дає право на пенсію, можуть встановити на підставі свідчень не менше ніж двох свідків. Однак це можливо лише за дотримання деяких вимог. Свідки:

•        підтверджують загальний стаж роботи заявника;

•        знають заявника, оскільки працювали з ним на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі;

•        мають документи про свою роботу за час, стосовно якого підтверджують роботу заявника.

Водночас для підтвердження пільгового стажу обов’язково слід звернутися по довідку до роботодавця або архівної установи. Якщо це неможливо зробити — до суду.

Стаж після 2000 року можна підтвердити онлайн через портал електронних послуг ПФУ або за допомогою мобільного застосунку для Android та IOS.

 

6. Коли роумінг є додатковим благом

Працівник у щорічній основній відпустці перебуває за кордоном скористався роумінгом для особистих та для виробничих потреб. Чи розглядається такий роумінг як додаткове благо?

Роумінг — це послуга мобільного зв’язку, яка забезпечує можливість кінцевим користувачам послуг одного постачальника електронних комунікаційних послуг отримувати без подання будь-якої попередньої заяви або з такою послугу у зоні дії іншого постачальника електронних комунікаційних послуг як у межах України (національний роумінг), так і за її межами (п. 10 ст. 1 Закону № 400).

Роумінг для особистих потреб

Використання працівником роумінгу для власних потреб є для нього додатковим благом, згідно пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ, тобто вартість розмов у роумінгу оподатковуватиметься ПДФО з застосуванням натурального коефіцієнта та ВЗ але вже без застосування вказаного коефіцієнта. А також  і нарахувати ЄСВ на підставі пп. 2.3.4 Інструкції № 5.

Про це, свого часу, зазначало ДФС у листі від 30.01.2018 № 354/6/99-99-13-02-03-15/ІПК. Щоб уникнути додаткового блага, працівник може повернути сплачену суму підприємством оператору за роумінг в касу чи на поточний рахунок підприємства.

Роумінг для виробничих потреб

Вважаємо, що перебуваючи у відпустці працівник (в неробочий час) має право скористатися телефоном для вирішення виробничих проблем, особливо якщо специфіка його діяльності потребує зв’язку для контакту з партнерами та самим підприємством (працівниками). Тож такі витрати на телефонний зв’язок є не особистими витратами, а витратами підприємства та не є додатковим благом працівника.

Також податківці в ЗІР, категорія 103.02 зазначили, що коли з мобільних телефонів, облікованих на балансі працедавця, працівник веде виробничі розмови, вартість цих розмов (у т. ч. роумінгу) не розглядають як додаткове благо працівника.

Поруч з цим, на підприємстві мають бути правила користування мобільним зв’язком виключно в господарських цілях, затверджені керівником.

Чи є можливою виробнича мета під час відпустки?

Вважаємо, що так, адже йдеться про необхідність перебування працівника на зв’язку, можливого включення в роботу або навіть потенційного відкликання на роботу (в разі виникнення аварії, іншої серйозної позаштатної ситуації). Або якщо керівнику підприємства, що перебуває у відпустці, телефонує бізнес-партнер, приміром представник постачальника чи покупця, чи втрачає така розмова виробничий характер через перебування у відпустці? Ми переконані, що не втрачає.

На завершення наголосимо, що перебування на зв’язку й у неробочий час — сучасна вимога бізнесу (значна кількість посад у сфері бізнесу, як правило, є посадами з ненормованим робочим днем — керівники всіх рівнів, бухгалтери, економісти та інші, тобто майже весь офісний персонал, а також водії), тож оплата зв’язку в такий час не є додатковим благом, а є оплатою оператору зв’язку (а не працівнику) за можливість підприємства бути представленим у бізнес-середовищі, в т. ч. у неробочий час конкретного працівника. З огляду на таке послуги роумінгу не можуть автоматично свідчити про використання телефону з неслужбовою метою і так само автоматично бути підставою для стягнення з відповідних витрат ПДФО та ВЗ як з додаткового блага.

Проте, якщо ви обережний бухгалтер та не налаштовані доводити свою правоту при перевірці, то звісно, суму сплачену за користування роумінгом для вирішення виробничих питань працівником під час відпустки є для останнього додатковим благом. Компенсувати працівнику такі втрати можливо шляхом нарахування премії або матеріальної допомоги.

 

7. Безоплатні обіди від роботодавця: як оформити та оподаткувати

Чимало роботодавців забезпечують своїх працівників безоплатним харчуванням: або в обов’язковому порядку, виконуючи вимоги трудового законодавства (ст. 166 КЗпП), або з власної ініціативи (зокрема, надаючи безоплатні обіди).

Організовуємо безоплатне харчування

Податкові наслідки від операції з надання безоплатних обідів працівникам залежатимуть від того, як буде організоване та оформлене таке харчування.

Тому роботодавцю спочатку слід визначити спосіб забезпечення працівників безоплатними обідами та порядок фіксації отримання ними такого харчування.

Так, наприклад, працівники можуть отримувати безоплатні обіди:

1) від стороннього закладу ресторанного господарства (далі — ЗРГ), з яким у підприємства укладений договір на надання відповідних послуг. При цьому працівники можуть харчуватися як безпосередньо у самому закладі, так і замовляючи обіди в офіс.

У такому разі фіксувати отримання працівниками безоплатних обідів можна:

— або за допомогою карток на отримання обідів певної вартості, талонів, реєстрів, відомостей тощо;

— або збираючи розрахункові документи, що підтверджують понесені працівниками витрати на харчування, з подальшою їх компенсацією роботодавцем;

2) від власної їдальні / буфету / кафетерію. Тут працівники можуть отримувати харчування:

— або за допомогою карток, талонів, реєстрів, відомостей тощо;

— або за системою «шведського столу».

Визначившись із порядком організації та обліку безкоштовного харчування працівників, роботодавець прописує фіксує їх у відповідних документах.

Оформляємо документи

Порядок харчування працівників за рахунок підприємства зазвичай оформлюють у вигляді додатка до трудового або колективного договору (у розділі «Оплата праці» або у розділі «Соціальне забезпечення»).

Проте можна оформити також Положення про харчування працівників або видати окремий наказ (розпорядження) керівника підприємства.

Але як би там не було, в такому документі слід зазначити:

а) які працівники будуть харчуватися за рахунок підприємства (усі співробітники або тільки ті, хто задіяний на певних роботах);

б) порядок організації безоплатного харчування:

— визначити місце, де працівники отримуватимуть безоплатні обіди (сторонній ЗРГ, власна їдальня, робоче місце);

— порядок замовлення безоплатних обідів (хто складатиме перелік працівників, які харчуватимуться за рахунок підприємства; до якого часу він має бути складений; хто замовлятиме безоплатні обіди);

— порядок обліку безоплатних обідів, отриманих працівниками (за талонами, картками, відомостями, за системою «шведського столу» або відповідно до розрахункових документів, що підтверджують понесені працівниками витрати на харчування);

в) порядок розрахунку суми коштів, необхідної для оплати харчування працівників:

— у фіксованому розмірі на певний період (на усіх працівників або у розрахунку на кожного працівника);

— залежно від потреби працівників у певному періоді;

г) порядок оплати харчування працівниками:

— чи будуть отримані обіди взагалі безоплатними чи з частковою оплатою;

— порядок розрахунку за харчування, отримане працівником понад установлені граничні суми (готівкою, безготівково, через утримання із зарплати);

— порядок компенсації вартості харчування (якщо працівник надає роботодавцю розрахункові документи, що підтверджують понесені працівником витрати, а роботодавець їх компенсує);

ґ) порядок проведення розрахунків з постачальниками безоплатних обідів (періодичність проведення розрахунків та звірки кількості безоплатних обідів);

д) порядок оформлення та затвердження документів, пов’язаних з харчуванням працівників безоплатними обідами тощо.

Зверніть увагу! Від того, який порядок харчування вибере роботодавець, будуть залежати податкові наслідки від такої операції. І тут головний фактор — можливість персоніфікації.

Чи буде дохід?

Головне питання для роботодавця, який забезпечує своїх працівників безоплатними обідами, — чи виникає у них дохід?

Відповідь проста: все буде залежати від того, чи можна такий дохід персоніфікувати. Тобто чи може роботодавець:

— визначити конкретних одержувачів такого доходу (хто саме із працівників отримував безоплатні обіди);

— виразити такий дохід, отриманий кожним працівником — отримувачем харчування, у конкретній сумі.

Коли не можна персоніфікувати. У роботодавця відсутня можливість персоніфікувати безоплатні обіди, коли він об’єктивно не може проконтролювати кількість спожитої кожним працівником їжі і її вартість.

Це відбувається, якщо харчування організовано, зокрема, за принципом «шведського столу», буфетного самообслуговування або фуршету. У такому разі дохід працівника у вигляді безоплатного обіду:

— не включаються в його оподатковуваний дохід. Відповідно ПДФО та ВЗ з нього не утримуються;

— не включається в базу нарахування ЄСВ.

Саме такої позиції притримувалися податківці у листах ДФСУ від 23.11.2016 № 25307/6/99-99-13-02-03-15 та від 22.03.2017 № 5683/6/99-99-13-02-03-15. Такої ж думки були й суди (див. постанову Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 808/3611/16).

Проте останнім часом у своїх консультаціях фіскали наполягають на тому, що неможливість персоніфікувати отриманий дохід не може слугувати підставою для звільнення працівника від сплати відповідних податків та зборів.

Контролери стверджують, що вартість харчування за принципом «шведського столу» включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується ПДФО та ВЗ на загальних підставах (див. консультації ДФСУ від 05.09.2018 № 3853/6/99-99-13-02-03-15/ІПК та ДПСУ від 14.04.2020 № 1512/6/99-00-07-01-01-06/ІПК).

Крім того, через те, що така виплата належить до фонду оплати праці (відповідно до Інструкції № 5*) і не передбачена у Переліку № 1170**, вона також є базою нарахування ЄСВ (консультація ДФСУ від 06.09.2018 № 3881/6/99-99-13-02-03-15/ІПК).

* Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5.

** Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 № 1170.

Проте, на наш погляд, з такою позицією можна посперечатися. Оскільки у ситуації, коли неможливо визначити, хто з працівників, скільки та яку їжу спожив, неможливо визначити ані об’єкт ПДФО, ані його базу оподаткування, ані самого платника податку.

До речі, до такого висновку доходять і самі податківці у роз’ясненні, що знаходиться у категорії 103.02 ЗІР. У ньому контролери зазначають, що їжа, придбана за рахунок коштів роботодавця та призначена для споживання будь-яким працівником, не може розглядатися як об’єкт оподаткування ПДФО. Оскільки в такому разі неможливо визначити конкретного отримувача доходу.

Але, на жаль, не виключаємо, що таку точку зору доведеться відстоювати у суді.

Коли є персоніфікація. Якщо роботодавець може проконтролювати кількість спожитої кожним працівником їжі і її вартість, то для кожного такого працівника вартість безоплатного харчування буде оподатковуваним доходом.

Це відбувається, зокрема, коли:

— працівники отримують безоплатні обіди за відомістю, талонами, картками;

— роботодавець компенсує вартість обідів відповідно до наданих працівниками розрахункових документів, що підтверджують понесені кожним з них витрат на харчування.

Як правильно оподаткувати і відобразити у звітності такий дохід, розкажемо далі.

Оподаткування безоплатних обідів

ПДФО та ВЗ. Перш ніж переходити до оподаткування доходу працівників у вигляді безоплатних обідів, його слід правильно класифікувати. І тут є декілька варіантів.

Варіант 1. Зарплата. Вартість обідів для працівників, оплачена роботодавцем, класифікується як зарплата, якщо можливість надання такого харчування передбачена в колдоговорі (трудовому договорі, укладеному з працівником) у розділі «Оплата праці».

Нагадаємо, що заробітна плата — це основна і додаткова зарплата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платникові податку у зв’язку з відносинами трудового найму (п.п. 14.1.48 ПКУ).

При цьому для визначення переліку виплат, які входять до складу заробітної плати, податківці рекомендують використовувати Інструкцію № 5, але тільки в частині, що не суперечить ПКУ (див. статтю «Зарплата: визначаємося із складовими» // «Податки & бухоблік», 2017, № 97).

Відповідно до п.п. 2.3.4 цієї Інструкції до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належить, зокрема, оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях.

Тому якщо в розділі «Оплата праці» колективного або трудового договору передбачена можливість оплати харчування працівників (грошового відшкодування витрат працівника на харчування), є всі підстави вважати таку виплату зарплатою.

Відповідно нарахована вартість харчування, що входить до складу зарплати, оподатковується за загальними правилами — з неї утримується ПДФО за ставкою 18 % та ВЗ за ставкою 1,5 %.

Зверніть увагу! Оскільки дохід надано у негрошовій формі, то в базу оподаткування ПДФО він повинен потрапити збільшеним на «натуральний» коефіцієнт (1,219512). ВЗ утримуємо безпосередньо від вартості негрошової виплати (без збільшення її на «натуральний» коефіцієнт) (лист ДФСУ від 08.06.2016 № 12626/6/99-99-13-02-03-15).

До нарахованої вартості обідів, що входить до складу зарплати, застосовуємо податкову соціальну пільгу в загальному порядку, якщо працівник має на неї право.

У додатку 4ДФ Об’єднаної звітності вартість обідів відображаємо з ознакою доходу «101».

Варіант 2. Додаткове благо. Вартість безоплатних обідів для працівників відносимо до доходу у вигляді додаткового блага, якщо можливість їх надання:

— не передбачена в колдоговорі (трудовому договорі, укладеному з працівником). А наприклад, оформлене окремим наказом (розпорядженням) керівника;

— передбачене в інших розділах таких договорів (наприклад, «Соціальне забезпечення»).

Саме так іноді класифікують дохід у вигляді безоплатних обідів самі фіскали (див. лист ДФСУ від 20.12.2016 № 27407/6/99-99-13-02-03-15). Підставою для цього є п.п. «б» п.п. 164.2.17 ПКУ (ср. 025279800).

Відповідно в такому разі з нарахованої вартості обідів утримуємо ПДФО за ставкою 18 % та ВЗ за ставкою 1,5 %. Оскільки дохід надано в негрошовій формі, до бази оподаткування ПДФО застосовуємо «натуральний» коефіцієнт.

У додатку 4ДФ Об’єднаної звітності вартість обідів відображаємо з ознакою доходу «126».

Варіант 3. Інший дохід. Саме так класифікувати дохід, отриманий працівниками у вигляді безоплатних обідів (а не як додаткове благо), пропонують самі податківці, навіть у разі неможливості його персоніфікувати (див., наприклад, консультацію ДПСУ від 14.04.2020 № 1512/6/99-00-07-01-01-06/ІПК).

Відповідно вони наголошують на оподаткуванні такого доходу ПДФО за ставкою 18 % та ВЗ за ставкою 1,5 % на загальних підставах. А оскільки працівник отримує негрошовий дохід, то базу оподаткування ПДФО слід визначати із застосуванням «негрошового» коефіцієнта (1,219512).

У додатку 4ДФ Об’єднаної звітності вартість обідів доведеться відобразити з ознакою доходу «127».

ЄСВ. Як свідчить абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ*, до бази нарахування ЄСВ включається, зокрема, сума нарахованої зарплати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці**.

* Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

** >Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР.

А як ми вже з’ясували, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які входять до фонду оплати праці, належить, зокрема, оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях (п.п. 2.3.4 Інструкції № 5).

Таким чином, незалежно від того, як ви класифікуєте цю виплату для цілей оподаткування ПДФО та ВЗ, для цілей нарахування ЄСВ вона все одно буде заробітною платою і входитиме в базу нарахування ЄСВ.

Висновки

•        Від того, як буде організоване та оформлене безоплатне харчування, залежать податкові наслідки такої операції.

•        Якщо дохід у вигляді безоплатного обіду не можна персоніфікувати (визначити конкретних одержувачів такого доходу та виразити такий дохід у конкретній сумі), то з такого доходу не утримується ані ПДФО, ані ВЗ. Також на нього не потрібно нараховувати ЄСВ.

•        У разі персоніфікації доходу його слід оподаткувати ПДФО та ВЗ (як зарплату, як додаткове благо чи як інший дохід) та нарахувати на нього ЄСВ.

 

8. Чи мають перебувати на військовому обліку працівники з інвалідністю

Особі встановили інвалідність. Чи можна автоматично вважати, що вона не придатна до військової служби та не повинна перебувати на військовому обліку?

Інвалідність, яку встановили особі, не дає підстав автоматично вважати, що вона не придатна до військової служби і не повинна перебувати на військовому обліку. Якщо особа працездатна, то й поготів. Рішення ухвалить військово-лікарська комісія (ВЛК).

Придатність за станом здоров’я до військової служби призовників та військовозобов’язаних визначає ВЛК (п. 1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони від 14.08.2008 № 402; далі — Положення № 402).

За результатами медогляду ВЛК винесе одну з постанов (табл. 1)

Таблиця 1

Висновки ВЛК про придатність до військової служби за результатами медогляду

У мирний час (п. 20.3 Положення № 402)	Під час мобілізації (п. 3.8 Положення № 402)
• придатний до військової служби; • непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час; • непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку	• придатний до військової служби; • тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду); • непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку

Особи, яких не виключили з військового обліку, — військовозобов’язані та перебувають на обліку.

Інформацію про ступінь придатності до військової служби підкажуть записи у військово-облікових документах (табл. 2).

Таблиця 2

Про що свідчать записи у військово-облікових документах

Військово-обліковий документ	Розділ, у якому міститься запис
	про придатність (обмежену придатність) до військової служби	про виключення з військового обліку
Військовий квиток зеленого кольору	13,14 (с. 6)	15 (с. 7)
Військовий квиток червоного кольору	V (с. 16,17)	IX (с. 32,33)
Тимчасове посвідчення за формою, затвердженою наказом Міноборони від 21.11.2017 № 610	7	14
Тимчасове посвідчення попереднього зразка	Запис проставляють на звороті та скріплюють печаткою

 

9. Працівник відсутній 4 місяці: як правильно звільнити?

Давно не бачили працівника на роботі? Не знаєте, де він і чому не виходить на зв’язок? Зараз така ситуація не рідкість. Тоді його можна звільнити. Проте робити це потрібно обережно. Інакше — поновлення на роботі. Як не наробити помилок — підкаже свіжа судова практика.

Звільнення за відсутність на роботі

З 19.07.2022 у законодавстві з’явилася нова підстава для звільнення відсутніх працівників. Мова йде про відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності більше 4 місяців поспіль (п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП).

Нагадую, що для припинення дії трудового договору за новою підставою мають бути одночасно дотримані такі обов’язкові умови:

1) фактична відсутність працівника на робочому місці;

2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності;

3) все це має тривати протягом 4 місяців і це має бути суцільний період, без будь-яких явок на роботу чи контактів із працівником.

Відповідно невиконання однієї з цих умов є підставою для визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі.

Відсутність працівника на роботі

Перше, на що звертають увагу суди при аналізі законності звільнення за п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП, — чи підтверджена відсутність працівника на роботі. Як показує практика, особливих проблем тут у роботодавців не виникає.

Здебільшого роботодавці надають копії табеля обліку використання робочого часу, де за весь цей період проставлено «НЗ» (неявка з нез’ясованих причин) та акти про відсутність працівника на робочому місці, складені з довільною періодичністю (рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 у справі № 186/736/22, рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.02.2023 у справі № 346/5395/22).

В ідеалі, варто направити ще на адресу працівника лист з повідомленням про вручення з вимогою надати в письмовій формі пояснення стосовно причин відсутності на роботі. Це буде підтвердженням того, що роботодавець вживав заходів для пошуку працівника. А повернення цього листа буде додатковим доказом того, що роботодавець не може знайти цього працівника. Проте поки що немає судових рішень, в яких суд наполягав би на обов’язковій наявності саме такого документа.

Відсутня інформація про причини відсутності

Ще один момент, на який звертають увагу суди, — чи дійсно у роботодавця відсутня інформація про причини неявок працівника.

Так, наприклад, досить часто на практиці роботодавці видають наказ про призупинення дії трудового договору до скасування/припинення воєнного стану, а потім втрачають будь-який зв’язок із працівником. Після спливу 4 місяців вони приймають рішення про звільнення. Саме така ситуація була розглянута у рішенні Одеського окружного адміністративного суду у справі від 30.01.2023 № 420/16201/22.

У цій справі суд вказав, що роботодавцем було порушено принцип добросовісності. На його думку, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Отже, представники Феміди дійшли висновку, що таке звільнення працівника є вкрай непослідовним та суперечливим, таким, що грубо порушує трудові права позивачки.

Тож якщо роботодавець знає про причини відсутності працівника на роботі (наприклад, він сам його повідомляв чи було видано наказ про призупинення, простій, відпустки тощо), то звільнення за п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП є безпідставним.

Як рахувати 4 місяці?

Спірним моментом у цій процедурі була дата, з якої можна рахувати 4 місяці відсутності працівника на роботі.

Так, Мінекономіки наполягало на тому, що 4 місяці відсутності рахуємо тільки з 19 липня (тобто з дати появи цієї норми у законодавстві) і не раніше (лист Мінекономіки від 21.08.2022 № 4712-06/60662-07). Цю позицію підтримала і Федерація профспілок.

На противагу цьому, Держпраці наполягає на тому, що 4 місяці можна почати рахувати і до 19 липня (лист Держпраці від 12.08.2022 № 3055/4/4.1-22а).

Ми обіцяли розповісти про свіжу судову практику з цього питання. Тож далі якраз про це.

Що вирішили суди?

Суди дотримуються позиції Мінекономіки. Вони вважають, що 4 місяці потрібно відраховувати з дати набрання чинності Законом № 2352*, а саме з 19.07.2022.

До речі, зараз і Держпраці на своєму офіційному сайті дає схоже роз’яснення.

* Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX.

Основний аргумент — закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи (ч. 1 ст. 58 Конституції України).

При цьому чітко зазначають, що посилання на роз’яснення Держпраці щодо застосування норми п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП не є для них аргументом. Такі листи мають лише характер рекомендацій і не є офіційним тлумаченням вищезазначеної норми, а тому судом до уваги не беруться (рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі від 16.02.2023 № 346/5395/22).

Висновки

•        Відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль є підставою для звільнення.

•        Потрібно мати підтвердження відсутності працівника та інформації про нього.

•        Чотири місяці відсутності слід рахувати з 19.07.2022.

•        Не можна звільнити за п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП працівника, з яким призупинено дію трудового договору або який перебуває у відпустці чи якщо оформлено простій.

 

10. Помер працівник: куди подіти зарплату?

Помер працівник. При проведенні остаточного розрахунку нараховано зарплату, лікарняні та компенсацію за невикористану відпустку. У працівника є сестра, яка мешкає в іншому місті. Про інших родичів нічого не відомо. Чи можна виплатити кошти сестрі померлого працівника?

Суми заробітної плати, допомоги з тимчасової непрацездатності та компенсації за невикористану щорічну відпустку та соціальну відпустку на дітей, які не були отримані працівником за життя, виплачують членам його сім'ї . Якщо ж останні відсутні, то вищезазначені виплати входять до складу спадщини (див. ч. 1 ст. 1227 ЦКУ , ч. 6 ст. 83 КЗпП ).

Тож давайте з'ясуємо, хто є членом сім'ї. Адже у наведеному вище питанні зазначено, що у померлого працівника є сестра, яка проживає в іншому місті.

Відповідь на це питання шукатимемо у сімейному законодавстві. Незважаючи на те, що СКУ не містить визначення терміну «родина», однак у ньому визначено критерії, за наявності яких особи становлять сім'ю.

Так, з норм ч. 2 ст. 3 СКУ сім'ю складають особи, щодо яких одночасно виконуються такі три умови, а саме вони:

1) спільно проживають. Разом з цим подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Крім того, неповнолітня дитина відноситься до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає ( ч. 2 ст. 3 СКУ );

2) пов'язані загальним побутом;

3) мають взаємні правничий та обов'язки.

При цьому сім'я створюється на підставі: шлюбу, кревної спорідненості, усиновлення або на інших підставах, не заборонених законом та таких, що не суперечать моральним принципам суспільства ( ч. 4 ст. 3 СКУ ) .

Резюме Сестра померлого працівника, про яку йдеться у питанні нашого читача, не відповідає критеріям особи, яка становить сім'ю, зазначеним у ст . 3 СКУ . Адже вона проживала в іншому місті, тобто не проживала спільно з померлим працівником і не пов'язана з ним загальним побутом. Тому здійснити виплати сестрі померлого працівника у роботодавця немає підстав.

У ситуації, що склалася, роботодавець може:

1) зберігати кошти, що належать працівнику, на рахунку підприємства та враховувати їх як кредиторську заборгованість до появи спадкоємців;

2) звернутися до нотаріуса, який здійснює діяльність у нотаріальному окрузі за місцем виконання зобов'язання .

Роботодавець як боржник може погасити свій борг шляхом внесення сум, що належать померлому, у депозит нотаріуса

Це узгоджується із приписами ч. 1 ст. 537 ЦКУ . Мін'юст також не заперечує проти такого варіанту (див. лист від 12.03.2012 № 113-0-2-12/13.1 ).

Тобто для закриття заборгованості з виплат, що належать померлому працівникові, можна звернутися до державного чи приватного нотаріуса. Проте розшукати необхідно саме нотаріуса, який провадить діяльність у нотаріальному окрузі за місцем виконання зобов'язання (загалом — за місцем проживання працівника).

Наголосимо, що скористатися послугами нотаріуса можна лише після закінчення шестимісячного терміну, відведеного для прийняття спадщини спадкоємцями. До цього підштовхує ст. 1270 ЦКУ .