Лист КМРП «Про проект Трудового кодексу»

Об'єднання профспілок,

організацій профспілок у м.Києві

«КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА ПРОФСПІЛОК»

01601, м.Київ-1, МСП                                                 Р/р № 26003174812

вул.Хрещатик, 16                                           в АТ «Райфайзен Банк Аваль»

тел.279-54-22, факс 279-51-39                    МФО 380805, ЄДРПОУ 02670408

15.05.2013р. №383/03

Голові Федерації профспілок України

Кулику Ю.М

Про проект

Трудового Кодексу

 У профспілкових організаціях розглянуто проект Трудового кодексу України в Другому читанні, внесений на розгляд Верховної Ради України народними Депутатами України Харою В.Г., Сухим Я.М. та Стояном О.М. (реєстр. № 1108 редакція від 02.04.2012 року).

Зауваження та пропозиції до проекту Трудового кодексу, який вноситься до Верховної Ради України Представником Федерації профспілок України - народним депутатом Стояном О.М., були передані Федерації профспілок України.

22 квітня 2013 року у Верховній Раді України зареєстровано проект Трудового кодексу (реєстр. № 2902 від 22 квітня 2013 року, поданий  Стояном О.M. та Сухим Я.М.)

Зазначений проект Трудового кодексу схожий за змістом з проектом  № 1108, який тривалий час обговорювався у Парламенті, та навіть був прийнятий у першому читанні. Текст проекту № 2902 близький до тексту проекту № 1108 із правками, підготовленими до другого читання та без врахування всіх зауважень профспілок м. Києва.

Важливо те, що запропонований проект Трудового кодексу на протязі десяти років не подавався на розгляд Міжнародної організації праці. Для трудового законодавства - це своєрідна Венеціанська комісія.

Аналіз вказаного проекту Трудового кодексу, у разі його прийняття в  нинішній  редакції,  не  усуне основну проблему  у сфері праці - неврівноваженість прав та обов’язків між найманим працівником і роботодавцем. Зокрема, він містить положення, що можуть суттєво обмежити права профспілок, ускладнити процедуру прийняття рішень під час розгляду трудових спорів Комісіями з трудових спорів і уможливити заміну трудового та/або колективного договору актами роботодавця.

Частина його положень є суперечливими та недосконалими. Метою вказаного законопроекту є визначення основних засад і механізмів реалізації передбачених Конституцією України трудових прав і гарантій працівників, створення належних умов праці та забезпечення захисту інтересів працівників і роботодавців в умовах ринкової економіки. Окремі положення проекту звужують зміст та обсяг прав працівників у порівнянні з нормами чинного Кодексу законів про працю України, Конвенцій Міжнародної організації праці, чим порушуються приписи статті 22 Конституції України.

 У багатьох положеннях проекту регулювання трудових відносин віднесено до компетенції сторін колективного договору або роботодавця і працівника при укладенні трудового договору, що вказує на обов'язковість останніх. Одночасно проект не передбачає відповідальності сторін за ухилення від укладення колективного договору, що однозначно неприпустимо, з точки зору профспілок.

Аналіз положень Трудового Кодексу дозволяє зробити висновок, що його прийняття призведе до суттєвого погіршення прав найманих працівників через неоднозначне трактування встановлення умов праці та її оплати.

Так, згідно з частиною першої статті 13 проекту Трудового кодексу, роботодавець має право приймати нормативні акти у сфері праці шляхом видання наказів розпоряджень, рішень. Нормативні акти приймаються самостійно (частина друга). Якщо колективний договір не укладено, питання, що мають бути ним урегульовані відповідно до вимог цього Кодексу, регулюються нормативними актами роботодавці (частина третя).

Роботодавцям буде вигідніше видавати нормативні акти, а не укладати колективні договори, що значно підриває мотивацію профспілкового членства.

Тривалий час обговорювався проект Трудового кодексу України в другому читанні, (реєстр №1108 в редакції від 02.04.2012 року) стосовно робочого часу, а саме можливість роботодавця продовжувати тривалість робочого дня до 10 - 12 і більше годин ст.139, (частина третя ст. 143), що фактично перекреслювала здобутки столітньої боротьби працюючих та профспілок за 8-й годинний робочий день. Ст.139 проекту фактично легалізує надурочні роботи без будь-яких обмежень, передбачених ст.ст. 151,152,153 проекту.

Зі змісту ст.157 проекту тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку не може бути меншою 12 годин. У порівнянні з чинним законодавством (ст.59 КЗ пП України), це положення погіршує умови праці і є неприйнятним.

Профспілки також занепокоєні ст.143 Трудового кодексу, яка передбачає введення підсумованого обліку робочого часу без встановлення облікового періоду, яка фактично дозволяє продовжувати робочий день без обмеження.

Питання регулювання робочого часу велику увагу приділяє Міжнародна організація праці. Перш за все, необхідно відзначити Конвенцію МОП №47 (1935 р) «Про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень».  Ряд конвенцій і рекомендацій МОП мають спрямовуюче значення. До них можна віднести Рекомендацію МОП № 16 /1962 р «Про скорочення тривалості робочого часу», Конвенцію МОП № 171 /1990р «Про нічну працю».

А тим часом у деяких державах уже зменшено 40-годинний тиждень.

Зменшення робочого часу надзвичайно важливе, так як для працюючої людини продовження часу для відпочинку - це продовження її життя.

В цивілізованій європейській державі не може бути так, щоб на перше місце ставили лише економічні питання, ігноруючи вирішення соціальних проблем, у тому числі охорони праці та здоров’я.

Профспілки вважають, що досягнути балансу між інтересами роботодавців і людей праці буде можливо, якщо законодавчо закріпити та забезпечити реалізацію персональної відповідальності роботодавця - економічної та кримінальної - за передчасну втрату працездатності або смерть найманих працівників за умови продовження робочого тижня у професіях із ризиком для здоров’я і продовження робочих змін, що сприятиме збереженню трудового потенціалу України, підвищенню життєвих стандартів і якості життя українців.

Після обговорення даного Трудового кодексу, профспілками м. Києва взято до уваги науково обґрунтовані висновки спеціалістів Інституту медицини праці, які науково довели, що виходячи із фізіологічних особливостей людського організму, саме восьмигодинна тривалість робочого часу на протязі доби є найбільш оптимальною і доцільною. А тому, на наш погляд, ігнорування вказаних висновків фахівців щодо тривалості робочого часу, передбаченої ст.143 проекту Трудового кодексу України, не буде сприяти авторитету профспілок як надійних захисників інтересів працівників.

Пропозиції ФПУ та її членських організацій, що пропонувались до проекту Трудового кодексу перед поданням його до Верховної ради України (за результатами розгляду на засіданні Робочої комісії 05.04.2013 року), не в повній мірі включено до проекту Трудового кодексу (реєстр 2902 від 22.04.2013 року), поданий Стояком О.М., Сухим Я.М.

При обговоренні в парламенті нового трудового кодексу необхідно взяти до уваги пропозиції профспілок, думку фахівців та кваліфікованих експертів Міжнародної організації праці.

Начальник управління правової роботи                       І.В.Петренко