Київська міська професійна спілка працівників енергетики та електротехнічної промисловості
В ЄДНОСТІ НАША СИЛА!!!
Порядок підготовки та укладання колективних договорів

      В пункті 7 статті 65 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) зазначено, що на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

     Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори. Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участі трудового колективу і уповноважених ним органів (п. 9 ст. 65 ГКУ). В частині 1 статті 12 КЗпП України встановлено, що колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

     Стаття 10 Закону України «Про колективні договори і угоди» (далі – Закон № 3356) обумовлює порядок ведення колективних переговорів. Укладенню колективного договору, угоди передують колективні переговори. Будь-яка із сторін не раніш як за три місяці до закінчення строку дії колективного договору, угоди або у строки, визначені цими документами, письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів. Друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори. Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору, угоди визначається сторонами і оформляється відповідним протоколом. Для ведення переговорів і підготовки проектів колективного договору, угоди утворюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами. Сторони можуть переривати переговори з метою проведення консультацій, експертиз, отримання необхідних даних для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів. Сторони колективних переговорів зобов'язані надавати учасникам переговорів всю необхідну інформацію щодо змісту колективного договору, угоди. Учасники переговорів не мають права розголошувати дані, що є державною або комерційною таємницею, і підписують відповідні зобов'язання.

     Робоча комісія готує проект колективного договору, угоди з урахуванням пропозицій, що надійшли від працівників, трудових колективів галузей, регіонів, громадських організацій, і приймає рішення, яке оформляється відповідним протоколом. Слід зауважити, що до складу вказаної вище робочої комісії сторони делегують тих представників, які розуміються на питаннях змісту колективного договору, який викладено у статті 7 Закону № 3356. Крім цього, ці представники повинні бути достатньо мобільними для оперативної явки на спільні засідання за умов розгалуженості суб’єкта господарювання (наявність філій та/або інших підрозділів підприємства, які віддалені від основного підприємства).

      Відповідальність за ухилення від участі в переговорах встановлена для осіб, які уповноважені представляти власника підприємства та на осіб, які уповноважені представляти трудовий колектив у переговорному процесі (в робочій комісії), а не для трудовий колектив, який з якихось причин не може зібратися на збори. Роботодавець, як представник власника підприємства, вправі за своєю ініціативою запропонувати органу, який представляє трудовий колектив, вступити в переговори стосовно укладення колективного договору. Для роздумів будь-якій стороні надається 7 днів, після чого вимагається проведення певних активних дій. Тобто, протилежна сторона повинна офіційно надати перелік своїх членів майбутньої робочої комісії. В противному разі наступатиме адміністративна відповідальність на підставі статті 41-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди. Якщо на підприємстві діє профспілкова організація, то саме її виборний орган повинен призначити своїх представників для роботи у вказаній комісії. Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання.

     Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об'єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору (частина 2 статті 12 КЗпП України). Коли на підприємстві взагалі відсутня профспілкова організація, а представника трудового колективу ще не обрано, то роботодавець своїм розпорядженням (наказом) скликає на певну дату конференцію трудового колективу за своїм модусом представництва. На цій конференції обирається представник трудового колективу, а можливо і члени майбутньої робочої комісії. Своїх представників робочої комісії роботодавець у будь-якому випадку заздалегідь призначає своїм наказом (розпорядженням). Робоча комісія свої спільні засідання оформляє спільним протоколом. Законодавство не визначає яким чином приймаються рішення на цій комісії – голосуванням чи консенсусом. Але слід зауважити, що засідання такої комісії вважатиметься правомочним при наявності не менше половини її членів. Про це сторони повинні домовитися на першому засіданні робочої комісії, як і про те, яким чином будуть прийматися її рішення. Саме тому на практиці застосовують поняття «мистецтво та культура ведення соціального діалогу та переговорного процесу».

     Проект колективного договору обговорюється у трудовому колективі і виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу (частина 1 статті 13 Закону № 3356). У статті 20 Закону СРСР «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управління підприємствами, установами, організаціями» встановлено, що збори вважаються правомочними, якщо в них бере участь більше половини загального числа членів трудового колективу, а конференція – не менше двох третин делегатів. Тобто, коли зібрати загальні збори трудового колективу неможливо, то скликається конференція трудового колективу. Для цього сторони встановлюють модус представництва, наприклад один делегат від кожних 10 членів трудового колективу. Делегатів обирають на зборах трудового колективу підрозділу і наділяють цих делегатів повноваженнями на весь період дії колективного договору, на який він буде укладено. Після того, як делегатів буде обрано, сторони на узгоджену дату скликають конференцію трудового колективу.

     У статті 13 Закону № 3356 зазначено, що у разі якщо збори (конференція) трудового колективу відхилять проект колективного договору або окремі його положення, сторони відновлюють переговори для пошуку необхідного рішення. Термін цих переговорів не повинен перевищувати 10 днів. Після цього проект в цілому виноситься на розгляд зборів (конференції) трудового колективу. Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами (конференцією) трудового колективу він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніш як через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами (конференцією) трудового колективу.

developed on Flash-point created by Vladimir Bondarenko