Київська міська професійна спілка працівників енергетики та електротехнічної промисловості
В ЄДНОСТІ НАША СИЛА!!!
ЗАКОН УКРАЇНИ Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) (витяг)

Р о з д і л I  

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

     Стаття 1. Сфера дії Закону 

     Встановлені цим   Законом   норми   поширюються  на  найманих 

працівників  та   організації,   утворені   ними   відповідно   до
законодавства  для  представництва  і  захисту їх інтересів, та на
роботодавців, організації роботодавців та їх об'єднання.

{  Частина  перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5026-VI ( 5026-17 ) від 22.06.2012 }

     Найманий працівник - фізична особа,  яка працює  за  трудовим
договором  на  підприємстві,  в  установі  та  організації,  в  їх
об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю.

     Роботодавець - юридична (підприємство, установа, організація)
або  фізична  особа,  яка  в  межах трудових відносин використовує
працю фізичних осіб.

{  Статтю 1 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 5026-VI
( 5026-17 ) від 22.06.2012 }

     Стаття 2. Поняття колективного трудового спору (конфлікту)

     Колективний трудовий спір (конфлікт)  -  це  розбіжності,  що
виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

     а) встановлення       нових      або      зміни      існуючих
соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

     б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

     в) виконання колективного  договору,  угоди  або  окремих  їх
положень;

     г) невиконання вимог законодавства про працю.

     Стаття 3. Сторони колективного трудового спору (конфлікту)

     Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) є:

{  Зміни  до  абзацу першого частини першої статті 3 див. в Законі
N 5026-VI ( 5026-17 ) від 22.06.2012 }

     на виробничому  рівні  - наймані працівники (окремі категорії
найманих працівників) підприємства,  установи,  організації чи  їх
структурних   підрозділів   або   первинна  профспілкова  чи  інша
уповноважена  найманими  працівниками організація та роботодавець.
За  дорученням інтереси роботодавця у колективному трудовому спорі
(конфлікті)    може    представляти    інша   особа,   організація
роботодавців,  об'єднання організацій роботодавців; { Абзац другий
частини  першої  статті  3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N  1096-IV  ( 1096-15 ) від 10.07.2003 } { Зміни до абзацу другого
частини  першої  статті  3 див. в Законі N 5026-VI ( 5026-17 ) від
22.06.2012  }  {  Абзац другий частини першої статті 3 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 5458-VI ( 5458-17 ) від 16.10.2012 }

     на галузевому,  територіальному рівнях -  наймані  працівники
підприємств,  установ,  організацій  однієї  або декількох галузей
(професій)   або   адміністративно-територіальних    одиниць    чи
профспілки,  їх  об'єднання  або  інші уповноважені цими найманими
працівниками органи та організації роботодавців, їх об’єднання або
центральні  органи виконавчої влади, або місцеві органи виконавчої
влади,       що      діють      на      території      відповідної
адміністративно-територіальної одиниці; { Зміни до абзацу третього
частини  першої  статті  3 див. в Законі N 5026-VI ( 5026-17 ) від
22.06.2012  }  {  Абзац третій частини першої статті 3 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 5458-VI ( 5458-17 ) від 16.10.2012 }

     на національному  рівні  -  наймані  працівники  однієї   або
декількох  галузей  (професій)  чи профспілки або їх об'єднання чи
інші  уповноважені  найманими працівниками органи та всеукраїнські
об'єднання організацій роботодавців або Кабінет Міністрів України.
{  Абзац  четвертий  частини першої статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5458-VI ( 5458-17 ) від 16.10.2012 }

     Уповноважений найманими працівниками на представництво  орган
є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту
припинення такого спору (конфлікту).

     Стаття 4. Формування вимог найманих працівників, профспілок

     Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і
затверджуються    загальними   зборами   (конференцією)   найманих
працівників або формуються  шляхом  збору  підписів  і  вважаються
чинними  за  наявності не менше половини підписів членів трудового
колективу  підприємства,  установи, організації чи їх структурного
підрозділу. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих
працівників  визначають орган чи особу, які будуть представляти їх
інтереси.

     Вимоги найманих працівників на галузевому, територіальному чи
національному рівнях формуються і затверджуються:

     у випадках,  коли  інтереси  найманих працівників представляє
профспілка,  об'єднання профспілок  -  рішенням  виборного  органу
відповідної профспілки, об'єднання профспілок;

     у випадках,  коли інтереси найманих працівників представляють
інші   уповноважені   ними  організації  (органи)  -  конференцією
представників підприємств,  установ,  організацій, обраних зборами
(конференцією) працівників підприємств,  установ, організацій, які
перебувають у стані трудового спору (конфлікту).

     Вимоги найманих   працівників,   профспілки   чи   об'єднання
профспілок  оформляються  відповідним  протоколом  і  надсилаються
роботодавцю або уповноваженій ним особі, організації роботодавців,
об'єднанню організацій роботодавців.

{  Частина  третя статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5458-VI ( 5458-17 ) від 16.10.2012 }

     Стаття 5.  Порядок   і   строки   розгляду   вимог   найманих
                працівників або профспілки

     Роботодавець   або   уповноважена   ним   особа,  організація
роботодавців,   об'єднання  організацій  роботодавців  зобов'язані
розглянути   вимоги   найманих   працівників,  категорій  найманих
працівників,  колективу працівників чи профспілки та повідомити їх
представників  про  своє рішення у триденний строк з дня одержання
вимог.

{  Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами
N  5026-VI  (  5026-17 ) від 22.06.2012, N 5458-VI ( 5458-17 ) від
16.10.2012 }

     Якщо задоволення   вимог   виходить   за   межі   компетенції
роботодавця або уповноваженої ним особи, організації роботодавців,
об'єднання організацій роботодавців, вони зобов'язані надіслати їх
у   триденний   строк  з  дня  одержання  вимог  власнику  або  до
відповідного   вищестоящого  органу  управління,  який  має  право
прийняти   рішення.   При  цьому  строк  розгляду  вимог  найманих
працівників кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів.
{  Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами
N  5026-VI  (  5026-17 ) від 22.06.2012, N 5458-VI ( 5458-17 ) від
16.10.2012 }

     Загальний   строк  розгляду  вимог  і  прийняття  рішення  (з
урахуванням  часу  пересилання)  не  повинен перевищувати тридцяти
днів  з дня одержання цих вимог роботодавцем або уповноваженою ним
особою,   організацією   роботодавців,   об'єднанням   організацій
роботодавців   до  моменту  одержання  найманими  працівниками  чи
профспілкою повідомлення від роботодавця, уповноваженої ним особи,
організації  роботодавців,  об'єднання  організацій  роботодавців,
власника, відповідного вищестоящого органу управління про прийняте
рішення.

{  Частина  третя статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N  5026-VI ( 5026-17 ) від 22.06.2012; в редакції Закону N 5458-VI
( 5458-17 ) від 16.10.2012 }

     Рішення  роботодавця,  уповноваженої  ним  особи, організації
роботодавців,   об'єднання   організацій  роботодавців,  власника,
відповідного   вищестоящого   органу   управління  викладається  у
письмовій   формі   і   не  пізніше  наступного  дня  надсилається
уповноваженому  представницькому органу іншої сторони колективного
трудового   спору   (конфлікту)   разом  із  соціально-економічним
обгрунтуванням.

{  Зміни  до  частини  четвертої  статті 5 див. в Законі N 5026-VI
( 5026-17 ) від 22.06.2012 }
{  Частина  четверта  статті  5  із  змінами,  внесеними згідно із
Законом N 5458-VI ( 5458-17 ) від 16.10.2012 }

     Стаття 6.  Момент виникнення колективного трудового спору
                (конфлікту)

     Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту,  коли
уповноважений    представницький   орган   найманих   працівників,
категорії  найманих   працівників,   колективу   працівників   або
профспілки  одержав  від  роботодавця,  уповноваженої  ним  особи,
організації   роботодавців,  об'єднання  організацій  роботодавців
повідомлення   про   повну  або  часткову  відмову  у  задоволенні
колективних  вимог  і  прийняв  рішення  про  незгоду  з  рішенням
роботодавця,  уповноваженої  ним  особи, організації роботодавців,
об'єднання  організацій  роботодавців  або  коли  строки  розгляду
вимог,  передбачені  цим  Законом,  закінчилися,  а  відповіді від
роботодавця,  уповноваженої  ним  особи, організації роботодавців,
об'єднання організацій роботодавців не надійшло.

{  Частина  перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5458-VI ( 5458-17 ) від 16.10.2012 }

     Про виникнення  колективного  трудового   спору   (конфлікту)
орган,   який   представляє   інтереси  найманих  працівників  або
профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати
роботодавця,  місцевий  орган  виконавчої  влади,  орган місцевого
самоврядування  за  місцезнаходженням  підприємства та Національну
службу посередництва і примирення.

{  Частина  друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5458-VI ( 5458-17 ) від 16.10.2012 }
{  Зміни  до  статті  6  див.  в  Законі N 5026-VI ( 5026-17 ) від
22.06.2012 }

     Стаття 15. Національна служба посередництва і примирення

     Національна   служба   посередництва   і   примирення  та  її
відділення     проводять     оцінку     відповідності    критеріям
репрезентативності,  підтвердження  репрезентативності профспілок,
їх  організацій  та  об’єднань,  організацій  роботодавців  та  їх
об’єднань   для  участі  в  колективних  переговорах  з  укладення
генеральної,   галузевих   (міжгалузевих),   територіальних  угод,
обрання    (делегування)   представників   до   тристоронніх   або
двосторонніх  органів  соціального  діалогу,  участі в міжнародних
заходах.

{  Статтю 15 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 4719-VI
( 4719-17 ) від 17.05.2012 }

     Порядок  оцінки відповідності критеріям репрезентативності та
підтвердження  репрезентативності  суб’єктів  сторін профспілок та
роботодавців  затверджується  Національною службою посередництва і
примирення  після  погодження  сторонами  соціального  діалогу  на
національному рівні.

{ Статтю 15 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 4719-VI
( 4719-17 ) від 17.05.2012 }

     Для  виконання  завдань,  передбачених  Законом  України "Про
соціальний  діалог  в  Україні"  (  2862-17  ), Національна служба
посередництва   і  примирення  та  її  відділення  звертаються  із
запитами  до органів юстиції, статистики, інших органів виконавчої
влади  та  органів місцевого самоврядування і безоплатно отримують
необхідну інформацію в установленому законодавством порядку.

{  Статтю  15  доповнено  частиною  дев'ятою  згідно  із Законом N
4719-VI ( 4719-17 ) від 17.05.2012 }

     Національна   служба   посередництва   і   примирення  та  її
відділення   за   результатами   оцінки   відповідності  критеріям
репрезентативності  і  підтвердження  репрезентативності приймають
відповідні  рішення  згідно  із  Законом  України  "Про соціальний
діалог  в  Україні"  ( 2862-17 ) і ведуть реєстр суб’єктів сторони
профспілок та сторони роботодавців.

{ Статтю 15 доповнено частиною десятою згідно із Законом N 4719-VI
( 4719-17 ) від 17.05.2012 }

                         Р о з д і л III

                              СТРАЙК

     Стаття 17. Страйк

     Страйк -   це  тимчасове  колективне  добровільне  припинення
роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових
обов'язків)   підприємства,  установи,  організації  (структурного
підрозділу)  з  метою  вирішення  колективного   трудового   спору
(конфлікту).

     Страйк застосовується   як   крайній  засіб  (коли  всі  інші
можливості  вичерпано)  вирішення  колективного  трудового   спору
(конфлікту) у зв'язку з відмовою роботодавця або уповноваженої ним
особи,    організації    роботодавців,    об'єднання   організацій
роботодавців   задовольнити   вимоги   найманих   працівників  або
уповноваженого  ними  органу, профспілки, об'єднання профспілок чи
уповноваженого нею (ними) органу.

{  Частина друга статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5458-VI ( 5458-17 ) від 16.10.2012 }
{  Стаття  17  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 5026-VI
( 5026-17 ) від 22.06.2012 }

     Стаття 18. Право на страйк

     Відповідно до статті 44 Конституції України  (  254к/96-ВР  )
ті,   хто   працює,  мають  право  на  страйк  для  захисту  своїх
економічних і соціальних інтересів.

     Порядок здійснення  права  на   страйк   встановлюється   цим
Законом.

     Страйк може   бути  розпочато,  якщо  примирні  процедури  не
привели  до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або
роботодавець або уповноважена ним особа, організація роботодавців,
об'єднання   організацій  роботодавців  ухиляється  від  примирних
процедур  або  не  виконує  угоди,  досягнутої  в  ході  вирішення
колективного трудового спору (конфлікту).

{  Частина третя статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5458-VI ( 5458-17 ) від 16.10.2012 }
{  Зміни  до  статті  18  див.  в Законі N 5026-VI ( 5026-17 ) від
22.06.2012 }

     Стаття 19. Рішення про оголошення страйку

     Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за
поданням  виборного  органу  первинної  профспілкової  організації
(профспілкового   представника)   чи  іншої  організації  найманих
працівників,  уповноваженої  згідно  із  статтею  3  цього  Закону
представляти  інтереси  найманих  працівників,  загальними зборами
(конференцією)   найманих   працівників   шляхом   голосування   і
вважається   прийнятим,  якщо  за  нього  проголосувала  більшість
найманих   працівників  або  дві  третини  делегатів  конференції.
Рішення  про оголошення страйку оформляється протоколом. ( Частина
перша  статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1096-IV
( 1096-15 ) від 10.07.2003 )

     Рекомендації щодо оголошення чи неоголошення  галузевого  або
територіального    страйку    приймаються    на   галузевому   або
територіальному рівнях на конференції,  зборах,  пленумі чи іншому
виборному   органі   представників   найманих  працівників  та/або
профспілок  і  надсилаються  відповідним  трудовим  колективам  чи
профспілкам.

     Наймані працівники        підприємств        галузі        чи
адміністративно-територіальних одиниць    самостійно     приймають
рішення   про   оголошення   чи  неоголошення  страйку  на  своєму
підприємстві.

     Страйк   вважається  галузевим  чи  територіальним,  якщо  на
підприємствах,  на  яких  оголошено  страйк,  кількість  працюючих
становить    більше   половини   загальної   кількості   працюючих
відповідної галузі чи території.

     Нікого  не  може  бути  примушено до участі або до неучасті у
страйку.

     Орган (особа),  який  очолює  страйк,  зобов'язаний  письмово
попередити  роботодавця  або  уповноважену  ним особу, організацію
роботодавців,  об'єднання організацій роботодавців не пізніш як за
сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк
на безперервно діючому виробництві - за п'ятнадцять днів.

{  Частина шоста статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5458-VI ( 5458-17 ) від 16.10.2012 }

     Роботодавець   або   уповноважена   ним   особа,  організація
роботодавців,  об'єднання  організацій  роботодавців зобов'язані у
найкоротший   строк   попередити   постачальників   і  споживачів,
транспортні організації, а також інші заінтересовані підприємства,
установи,   організації  щодо  рішення  найманих  працівників  про
оголошення страйку.

{  Частина сьома статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5458-VI ( 5458-17 ) від 16.10.2012 }

     Місцеперебування під  час  страйку працівників,  які беруть у
ньому участь, визначається органом (особою), що керує страйком, за
погодженням із роботодавцем.

     У разі  проведення  зборів,  мітингів,  пікетів   за   межами
підприємства орган (особа), який очолює страйк, повинен повідомити
про запланований захід місцевий орган виконавчої  влади  чи  орган
місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні.

{  Стаття  19  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 5026-VI
( 5026-17 ) від 22.06.2012 }

    

     Стаття 21.  Укладення  угоди   про   вирішення   колективного
                 трудового спору   (конфлікту),   контроль  за  її
                 виконанням

     Під час  страйку   сторони   колективного   трудового   спору
(конфлікту)  зобов'язані продовжувати пошук шляхів його вирішення,
використовуючи для цього усі наявні можливості.

     Угода про вирішення колективного трудового спору  (конфлікту)
підписується   керівником   або  іншим  повноважним  представником
органу,  що  очолює  страйк,  і роботодавцем або уповноваженою ним
особою,  головою  організації роботодавців, об’єднання організацій
роботодавців.

{  Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5458-VI ( 5458-17 ) від 16.10.2012 }

     Контроль за виконанням умов цієї угоди здійснюється сторонами
колективного трудового спору (конфлікту) або  уповноваженими  ними
органами (особами).

{  Стаття  21  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 5026-VI
( 5026-17 ) від 22.06.2012 }

     Стаття 23. Рішення про визнання страйку незаконним

     Заява  роботодавця  або  уповноваженої ним особи, організації
роботодавців,  об'єднання  організацій  роботодавців  про визнання
страйку незаконним розглядається у судовому порядку.

{  Частина перша статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5458-VI ( 5458-17 ) від 16.10.2012 }

     Справа щодо  цієї  заяви  повинна  бути   розглянута   судом,
включаючи строки підготовки справи до судового розгляду, не пізніш
як у семиденний строк.

     Рішення суду  про  визнання  страйку  незаконним   зобов'язує
учасників  страйку  прийняти  рішення  про  припинення або відміну
оголошеного страйку,  а працівників розпочати  роботу  не  пізніше
наступної  доби  після  дня  вручення  копії рішення суду органові
(особі), що очолює страйк.

{  Стаття  23  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 5026-VI
( 5026-17 ) від 22.06.2012 }

     Стаття 26.  Забезпечення  життєздатності підприємства під час
                 страйку

     Роботодавець,  місцевий  орган  виконавчої  влади  або  орган
місцевого  самоврядування  і  орган  (особа),  що  очолює  страйк,
зобов'язані  вжити  необхідних  заходів  до  забезпечення  під час
страйку  життєздатності підприємства, збереження майна, додержання
законності  та  громадського  порядку, недопущення загрози життю і
здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу.

{  Стаття  26  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 5026-VI
( 5026-17 ) від 22.06.2012 }

     Стаття 27. Гарантії для працівників під час страйку

     Участь у страйку працівників,  за винятком страйків, визнаних
судом   незаконними,   не   розглядається  як  порушення  трудової
дисципліни  і  не  може  бути   підставою   для   притягнення   до
дисциплінарної відповідальності.

     За  рішенням  найманих  працівників  чи  профспілки може бути
утворено страйковий фонд з добровільних внесків і пожертвувань.

     За працівниками, які не брали участі у страйку, але у зв'язку
з  його  проведенням  не  мали  можливості виконувати свої трудові
обов'язки,  зберігається заробітна плата у розмірах не  нижче  від
установлених законодавством та колективним договором, укладеним на
цьому підприємстві,  як за час простою не з вини працівника. Облік
таких працівників є обов'язком роботодавця.

{  Стаття  27  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 5026-VI
( 5026-17 ) від 22.06.2012 }

          Стаття 34. Відшкодування збитків, заподіяних страйком

     Збитки, заподіяні в результаті страйку  іншим  підприємствам,
установам, організаціям чи громадянам, відшкодовуються за рішенням
суду згідно із законодавством.

     Збитки,  заподіяні  роботодавцю  страйком,  який був визнаний
судом незаконним, відшкодовуються органом, уповноваженим найманими
працівниками  на  проведення страйку, у розмірі, визначеному судом
(у межах коштів і майна, що йому належать).

     Роботодавець,  який  порушив  закони  України, внаслідок чого
склалися   умови  для  страйку,  і  страйк  закінчився  повним  чи
частковим   задоволенням  вимог  найманих  працівників,  компенсує
збитки  учасникам  страйку  в  розмірі, визначеному судом (у межах
коштів і майна, що йому належать).

{  Стаття  34  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 5026-VI
( 5026-17 ) від 22.06.2012 }

developed on Flash-point created by Vladimir Bondarenko